Альфред Вебер

Альфред Вебер (Alfred Weber), німецький економіст, розробив теорію для розміщення промислових підприємств і виробничих будинків. На відміну від фон Тюнена, Вебер почав з певної промисловості і визначив її краще розміщення. Він прийняв допущення про однакову доступність транспорту і постійність транспортних витрат щодо ваги і відстані.

Пункти розташування сировинних матеріалів і місць споживання відомі, а робоча сила закріплена географічно і доступна при заданій кількості грошей.

Як і аналіз фон Тюнена, аналіз Вебера визначає оптимальне розміщення як позначку, що символізує мінімальні витрати. Більш конкретно, місце розташування з мінімальними витратами – це те місце розташування, у якому мінімізуються загальні витрати – витрати з переміщення сировинних матеріалів на завод і витрати з перевезення готових продуктів до ринку. Таким чином, загальні транспортні витрати – це той критерій, що використовував Вебер для оцінки альтернатив щодо розміщення заводу.

Вебер визнавав, що з погляду логістики сировинні матеріали були різними. Сировинні матеріали володіють двома характеристиками, які безпосередньо впливають на загальні витрати з транспортування, що вони викликають: географічна наявність і втрата ваги в процесі переробки. Що стосується географічної наявності, сировина може бути або всюдисущою, або локалізованою. Усюдисуща сировина – це сировина, що ми знаходимо усюди (наприклад, вода чи повітря). Локалізована сировина – це сировина, що ми знаходимо лише у певних місцях (наприклад, вугілля чи залізна руда). Крім того, сировина може бути або чистою, або такою, що втрачає вагу. Чиста сировина не втрачає вагу при переробці (чиста сировина входить з цілою вагою до ваги кінцевого продукту). Втрачаюча вагу сировина утрачає свою вагу в процесі переробки. Отже, сировина може бути всюдисущою і чистою, усюдисущою і втрачаючою вагу, локалізованою і чистою, чи локалізованою і втрачаючою вагу.

Характеристиками усюдисущості і локалізованості сировинних матеріалів визначається їх географічна зосередженість і потреба в їх транспортуванні до і від місця передбачуваного розташування заводу. За визначенням, усюдисуща сировина мається всюди, і, таким чином, немає потреби в її транспортуванні до місця розташування виробничого підприємства. Таким чином, усюдисуща сировина не ставить обмежень на місце розташування заводу. Однак, як показує наступний аналіз, звичайно всюдисущі сировинні матеріали сприяють розташуванню поблизу ринку.

Локалізована сировина не виникає всюди і, отже, потребує транспортування (і відповідні транспортні витрати) до будь-якого місця розташування, відмінного від джерела його постачання. Звичайно, чим більше відстань від заводу до джерела локалізованої сировини, тим більше витрати транспортування матеріалів. Але ми повинні враховувати утрати ваги при переробці, оскільки це впливає на загальні витрати транспортування для локалізованих сировинних матеріалів і готових продуктів.

Такі характеристики, як чистота і утрата ваги сировини, безпосередньо впливають на загальну масу вантажу, яку перевозитиме компанія, і, відповідно, впливають на загальні транспортні витрати (для сировини і кінцевих продуктів) при різних місцях розташування заводу. Оскільки локалізована чиста сировина не втрачає вагу при обробці, її повна вага входить у вагу кінцевих продуктів. За умови, що є один сировинний матеріал і один ринок, загальна вага локалізованої чистої сировини, що транспортується, буде однаковою при транспортуванні як до, так і від заводу. Однак для локалізованої сировини, що втрачає вагу, місце розташування джерела її постачання може мінімізувати масу матеріалу, що транспортується, і, отже, мінімізувати транспортні витрати. Іншими словами, розташовуючи завод поблизу джерела постачання сировини, що втрачає вагу, компанія уникає транспортування тієї маси, яку матеріал утрачає при обробці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Іоганн Генріх фон Тюнен	\|	Один ринок, одне джерело сировини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.