Визначення кінця титрування

При титруванні використовують не надлишок реактиву, а таку кількість його, яка є еквівалентна кількості аналізованої речовини. Необхідною умовою при визначенні кількості речовини титриметрично є точне встановлення того моменту, коли закінчується реакція між титрованою речовиною і робочим розчином, тобто фіксування точки еквівалентності. Чим точніше визначається кінець реакції, тим точніші результати аналізу.

Для визначення кінця реакції застосовують особливі реактиви, так звані індикатори. Дія індикаторів зводиться до того , що вони після закінчення реакції між титрованою речовиною і робочим розчином в присутності невеликого надлишку останнього піддаються змінам і змінюють забарвлення розчину або осаду. Коли з бюретки добавлено стільки робочого розчину, що спостерігається помітна зміна забарвлення титрованого розчину, вважають, що досягнута точка кінця титрування. Вона може не співпадати точно з точкою еквівалентності. Але так як визначення титру робочого розчину проводять з тим же індикатором і в тих самих умовах, що і сам аналіз, не співпадання точки кінця титрування з точкою еквівалентності практично не впливає на точність визначення. Якщо в кінцевій точці зміна забарвлення індикатора важко вловлюється людським оком (наприклад: перехід - жовтий - оранжевий - рожевий і навпаки) рекомендують застосування "розчину - свідка". Цей розчин повинен мати приблизно такий же об'єм і склад, що і аналізований розчин вкінці титрування. Кількість індикатора, доданого в обох випадках, повинна бути також одинакова. Маючи такий "свідок" поруч з титрованим розчином, легко визначити при титруванні момент, коли забарвлення обох розчинів співпаде.

У більшості випадків індикатори добавляють до розчину досліджуваної речовини і титрування відбувається в присутності індикатора. Це так звані внутрішні індикатори. В деяких випадках поступають інакше: по мірі титрування від титрованого розчину відбирають капіляром по краплі розчину, до якого на фарфоровій пластинці додають краплю індикатора. Таким чином, реакція з індикатором відбувається поза титрованим розчином. Індикатор, який у цьому випадку застосовується називається зовнішнім.

Для кожного титриметричного методу існують окремі індикатори. При кислотно-основному титруванні індикатори змінюють своє забарвлення при зміні рН розчину. В методах осадження точку еквівалентності знаходять за припиненням утворення осаду. Індикатори, які застосовують в цих методах утворюють яскраво забарвлений осад або розчин з надлишком робочого розчину. Іноді, якщо титрують яскраво забарвленим розчином (наприклад: KMnO₄) закінчення титрування можна помітити без індикатора, так як перша крапля робочого розчину, яка не реагує з аналізованою речовиною, має забарвлення титрованого розчину.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика приготування точних розчинів за точно взятою наважкою.	\|	Титрування замісника (непряме титрування).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.