Поняття та показники соціокультурного процесу

Будь-яка прийнята в даній культурі парадигма взаємодії людей, якщо їй надати динамічність виступає як соціокультурний процес. Аналітичною одиницею такого процесу являється соціальна дія. Класичний внесок з теорію соціальної дії зробив Т. Парсонс. У роботах «Структура соціальної дії», «Соціальна система» він у суспільному цілому бачить три головних компоненти: особистість, культуру та соціальну систему. Доки зберігаються відносини взаємодії (а не протиборства), система життєздатна. У ній, поряд з іншими, виділяється головне - інтегративні структури, які об’єднують і ціннісні уявлення людей, і регулятивні зразки, які керують поведінкою та обмежують особисту сферу інтересу. Суспільна рівновага досягається, за Парсонсом, інтеграцією мотивів дії, гармонізацією ролей через нормативні культурні стандарти, які являються спільними для всіх них та основною силою, що мобілізує єдність соціальної системи та функцію соціальної культури. У цьому підході закладене нове для свого часу розуміння соціального: воно є єдністю суб’єктивних мотивів та соціальних ролей. На даний момент «інтегративні структури» Парсонса розуміються як соціокультурна структура та соціокультурний процес. Будь-яка соціальна дія містить у собі культурні атрибути. Будь-який поведінковий або діяльний акт людини оснащений регулятивами та смислами. Знання, цінності, норми, рольовий алгоритм, закони, символи та знакові позначення, мова як семіотична система, соціальні зразки - усе це входить в арсенал дії сучасної людини. Ці елементи культури перетворюють біопсихофізичні засади дії в соціокультурне явище з ясної конфігурацією, позначеними цілями та прийнятими в даній культурі мотивами та орієнтацією. Саме з таким культурним оснащенням одинична або групова дія може включатися в потік соціокультурних процесів. Девіантна поведінка, яка проявляється з боку низки її учасників, лише доводить загальне правило, норму, яка диктується культурою.

Отже, коли ми ведемо мову про соціокультурне (культурантропологічне) дослідження, треба мати на увазі, що його основним завданням являється визначення ступеня оснащеності елементами культури конкретного соціального (а також політичного, економічного, міжособистісного, родинного) процесу. Встановлюючи міру такої оснащеності соціальний антрополог може за допомогою накопичення кількісних даних прийти до висновку про стабільність або нестабільність соціальної системи, очікуваних напруженнях та майбутніх парадигмах взаємодії. Звісно, що в цьому випадку міра корелюється зі стабільністю.

Так ми виходимо на повсякденний рівень застосування понятгя «культура», тобто культурності тієї чи іншої людини, групи, поведінкового акту. З’являються поняття політичної, родинної, економічної, правової культури, які дозволяють оцінити «культурність» тих чи інших сфер життєдіяльності людей.

Для ясності пропонуємо описання типового та найпростішого соціокультурного процесу для виявлення в його структурі атрибутів культури, що дозволяє потім застосувати для їхнього виміру та оцінки той чи інший метод соціальних наук. Уявимо, що студентка А. потребує куртку. Опишемо алгоритм її дій, направлених на придбання цієї речі. Спочатку вона усвідомлює свою потребу (нестачу, відчуття відсутності) у куртці. Виникає установка (атитюд) на її придбання як усвідомлена потреба. Потреба стимулює її спрямованістю відбувається попередній (в уяві А.) вибір куртки, відповідно, формується інтерес. Інтерес являється результатом уявного поєднання потреби з необхідною річчю. Але вибір конкретної куртки потребує суспільної «Підказки» ззовні у вигляді моди (а вона, на думку студентки сприяє підвищенню її привабливості як соціальної цінності). Вибір куртки також регулюється фінансовими можливостями А., в основі яких покладені вимоги культури про відповідність міри праці і міри споживання, інакше — карного кодексу та моральних уявлень А. Вибір також диктується знаннями А. про якість тієї або іншої куртки, чому допомагають (або заважають) реклама, чутки, поради оточуючих. Безпосередня покупка куртки теж регулюється ступенем її доступності, тобто наявності в магазині бажаної куртки, широта асортименту якого визначається загальною культурою праці та виробництва.

Оскільки ми виявили індикатори культури в даному соціокультурному процесі, їх можна достатньо точно виміряти методами конкретно- соціологічного характеру і тим самим визначити кількісну міру оснащеності елементами культури, прийнятними в даному соціальному середовищі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасні проблеми динаміки культури в соціальній антропології	\|	Хвилеподібні концепції соціокультурних процесів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.