Метод Фаянса

Визначення хлоридів методом Фольгарда

1.Приготування робочого розчину KSCN.Для приготування приблизно 0,05М розчину KSCN наважку, взяту на техно-хімічних вагах з розрахунку 4,8 г KSCN на 1л розчину, розчиняють в потрібній кількості води.

2.Приготування індикатора. 40г залізоамонійного галуна (NH₄)Fe(SO₄) 12H₂O розчиняють в 60 мл води. Додають по краплях концентровану нітратну кислоту до майже повного обезбарвлення розчину.

3.Визначення концентрації розчину KSCN. Індикатор – розчин залізоамонійного галуна. До 20 мл титрованого розчину аргентум нітрату додають 1 мл розчину індикатора і 5 мл 6М нітратної кислоти. Розбавляють розчин водою до об’єму 50-60 мл і титрують розчином роданіду до появи незникаючого червонуватого забарвлення розчину. Титрування поблизу кінцевої точки потрібно проводити при сильному збовтуванні і перемішуванні титрованого розчину. Титрування повторяють до отримання 2-3 результатів, які співпадають і обчислюють молярну концентрацію еквівалента калій роданіду.

4.Визначення хлоридів за методом Фольгарда. Наважку хлориду переносять в мірну колбу місткістю 100мл і розчиняють у воді, доводять розчин до мітки і перемішують. Наважку беруть з таким розрахунком, щоб розчин вийшов приблизно 0,05М. Відібравши піпеткою 10мл розчину поміщають його в конічну колбу і додають 5мл 6М нітратної кислоти. Потім додають з бюретки 20 мл 0,05М розчину аргентум нітрату. Після цього додають 1мл індикатора і сильно струшують, щоб викликати коагуляцію осаду. Надлишок аргентуму відтитровують 0,05М розчином роданіду до появи червонувато-коричневого забарвлення, яке не зникає на протязі 5хв. Повторюють визначення до отримання 2-3 результатів, які співпадають.

Вміст хлоридів у всій наважці обчислюють наступним чином.

1. Знаходять скільком міліграмам розчину AgNO₃ відповідає витрачений на обернене титрування об'єм розчину KSCN:

V’(AgNO₃) = V(KSCN) Cекв (KSCN)

Cекв (AgNO₃)

2. Обчислюють кількість мілілітрів AgNO₃, затрачену на осадження Cl^-, знаючи, що додали в колбу 20мл титрованого розчину AgNO₃:

V’’(AgNO₃) = 20 - V’(AgNO₃)

3. Знаючи Т (AgNO₃), обчислюють вміст хлориду в титрованому розчині (розрахунок проводиться на хлорид – йон):

Р(Cl^-) = V’’(AgNO₃) Т (AgNO₃/Cl^-)

4. Для обчислення вмісту хлориду у всій наважці множимо у всій наважці множимо Р(Cl^-) на 10, так як на титрування бралась 1/10 загального об’єму розчину.

Осади, які утворюються внаслідок тої чи іншої реакції, переважно адсорбують на своїй поверхні різні іони з розчину. Адсорбційна здатність осадів являється вибірковою. Адсорбції піддаються перважно ті іони, з яких складається сам осад. Так, наприклад, якщо до розчину калій броміду добавляти розчин аргентум нітрату, то, хоч в розчині будуть знаходитися іони K⁺, NO₃^-, Br^- (або Ag⁺ у випадку надлишку АgNОз), осад AgBr буде адсорбувати на своїй поверхні головним чином іони Br^- ( або Ag⁺ у випадку його надлишку).

При осадженні іонів Br^- поступовим додаванням АgNОз до настання точки еквівалентності концентрація іонів Br^- в розчині значно перевищує концентрацію іонів Ag⁺. Тому утворений AgBr буде адсорбувати переважно негативно заряджені іони Br^- і внаслідок цього всі частинки осаду AgBr, які знаходяться в розчині, будуть мати негативний заряд. Якщо добавляти надлишок АgNОз, концентрація іонів Ag⁺ буде значно більша від концентрації іонів Br^-, тому тепер осад AgBr буде адсорбувати іони Ag⁺ і частинки осаду AgBr будуть мати позитивний заряд. Отже в процесі титрування, коли відбувається перехід через точку еквівалентності, заряд частинок осаду змінюється на протилежний.

На цих властивостях осаду базується застосування адсорбційних індикаторів. Вперше застосування таких індикаторів запропонував Фаянс. Метод Фаянса базується на наступному. Якщо під час титрування в розчині буде знаходитися барвник, в якого забарвленим являється аніон, то вкінці титрування, поки поверхня осаду має негативнгий заряд, забарвлені іони барвника будуть відштовхуватися від поверхні осаду і осад буде залишатися незабарвленим. Коли титрування закінчиться і відбудеться перезарядка поверхні осаду, забарвлені іони барвника почнуть притягуватися до поверхні осаду і осад забарвиться.

Фаянс запропонував в якості адсорбційних індикаторів флюоресцеїн, дихлорфлюоресцеїн і еозин. Всі ці індикатори являються слабкими органічними кислотами. Вони застосовуються у вигляді 0,1% розчину у 70% спирті. В момент закінчення реакції поверхня осаду в присутності флюоресцеїну забарвлюється в рожевий колір, в присутності дихлорфлюоресцеїну в темно-червоний колір, еозину – в червоно-фіолетовий колір.

При титрування з адсорбційними індикаторами потрібно дотримуватись таких умов:

1. Флюоресцеїн і дихлорфлюоресцеїн застосовують для визначення хлоридів, бромідів, йодидів і тіоціанатів. Еозин – тільки для визначення бромідів, йодидів і тіоціанатів. Титрування хлоридів в присутності еозину не дає точних результатів, так як в цьому випадку забарвлення осаду виникає раніше кеінця реакції.

2. При застосування флюоресцеїну середовище повинно бути нейтральним або слабокислим (рН 7,0-10,0). Флюоресцеїн являється дуже слабкою кислотою і навіть невеликий надлишок іонів Н⁺ настільки знижує його дисоціацію, що утворення забарвленого адсорбційного шару стає неможливим. В слабокислому середовищі застосовують дихлорфлюоресцеїн (рН 4,0) і еозин (рН 3,0).

3. Для того, щоб поверхня осаду була більшою, титрування проводять при сильному збовтуванні, особливо поблизу точки еквівалентності.

4. Титрування не можна проводити при прямому сонячному освітленні, так як адсорбційні барвники сильно підвищують чутливість солей до світла і червоний колір може перйти в сірий, а потім в чорний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод Фольгарда	\|	Умови кoмплексонометричного титрування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.