Внутрішня пам’ять.

Пристрої внутрішньої та зовнішньої пам’яті

Центральний процесор

Склад ПК та характеристика його пристроїв

Процесор персонального комп’ютера досить часто називають також центральним процесором, щоб відрізнити його від інших додаткових процесорів, які можуть бути у складі персонального комп’ютера.

Процесор виготовлено у вигляді мікросхеми, яку називають мікропроцесором (МП). Мікропроцесор являє собою, так звану, велику інтегральну схему (ВІС) або надвелику інтегральну схему (НВІС) на одному напівпровідниковому кристалі кремнію. Для ВІС та НВІС характерне надзвичайно щільне розташування окремих елементів (декілька мільйонів на площі 1 см²).

Проміжок часу, на протязі якого мікропроцесор виконує певну елементарну операцію, називається тактом. Тривалість такту залежить від тактової частоти, яка генерується тактовим генератором. Тактова частота вимірюється у мегагерцах (МГц). Чим вища тактова частота, тим більша швидкодія мікропроцесора.

Розрядністю мікропроцесора називається кількість розрядів двійкового числа, яку мікропроцесор здатний обробити за один такт. Мікропроцесори перших комп’ютерів були 8-розрядними, сучасні мікропроцесори – вже 32-розрядні. Існують також 64-розрядні мікропроцесори. Більша розрядність мікропроцесора збільшує його швидкодію.

Крім центрального процесора, у комп’ютері можуть використовуватись додаткові спеціальні співпроцесори. Вони виконують роль прискорювачів виконання певних операцій. Найбільш поширені математичні співпроцесори прискореного виконання операцій з дійсними числами, а також графічні співпроцесори для роботи з комп’ютерною графікою.

Сучасні потужні МП вимагають використання вентилятора та радіатора з метою охолодження в процесі роботи. У ПК типу IBM PC найчастіше застосовують МП Pentium та Celeron фірми Intel, а також МП типу Athlon фірми AMD.

Внутрішня пам’ять ПК складається із двох основних частин:

· оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП);

· постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП).

ОЗП є працездатним тільки при ввімкненому електроживленні. В ньому зберігаються програми та дані в процесі поточної роботи. Основні його якісні характеристики – досить великий обсяг (128 Мбайт і більше) та висока швидкодія. В процесі роботи дані можуть бути прочитані або записані до будь-якої комірки ОЗП. Тому ОЗП називають пам’яттю з довільним доступом RAM (Random Access Memory).

ПЗП може зберігати інформацію незалежно від наявності електроживлення. Тому основне його призначення – зберігання програм, потрібних для початкового запуску та завантаження ПК. В ньому знаходяться невеликі програми попередньої перевірки наявності та працездатності основної апаратури, а також програма, яка знаходить у зовнішній пам’яті і завантажує в ОЗП операційну систему, після чого запускає її на виконання. Основні якісні характеристики ПЗП – невеликий обсяг і невисока швидкодія.

Дані до ПЗП, як правило, записуються виробником комп’ютера. Про програми та дані, записані до ПЗП, кажуть, що вони “прошиті” до комірок пам’яті. Звичайний користувач може тільки читати ці дані і не має можливості вносити в них якісь зміни. Тому ПЗП позначають терміном ROM (Read Only Memory – пам’ять тільки для читання).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Магістрально-модульний принцип побудови персонального комп’ютера	\|	Пристрої введення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.