Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття фінансів і фінансової діяльності

 

Фінанси є історичною категорією. Вони виникли ще за часів ра­бовласницького суспільства в умовах товарно-грошових відносин під впливом розвитку функцій та потреб держави. Термін «фінанси» походить від латинського finantia, що означає грошовий платіж. Він почав активно використовуватися у XIII — XV ст. в Італії, де такі міста, як Флоренція, Венеція, Генуя виконували функції провідних євро­пейських центрів торгівлі та банківської справи. У подальшому термін поширився в усьому світі і почав застосовуватися як понят­тя, пов'язане з системою грошових відносин, утворенням грошових ресурсів, що мобілізуються державою для виконання своїх політич­них та економічних функцій.

У свою чергу з виділенням державної скарбниці та повним відок­ремленням її від власності монарха (цей процес, зокрема, чітко про­стежується на прикладі історії Великої Британії) виникають такі по­няття, як «державні фінанси», «державний бюджет», «державний кредит».

Існування фінансів нерозривно пов'язано з товарно-грошовими відносинами, розвиток яких обумовлений суспільним розподілом праці, наявністю різних форм власності та основаних на них орган­ізаційно-правових формах господарської, у тому числі підприємни­цької, діяльності, зовнішньоекономічними зв'язками тощо. Саме фінанси пов'язані з розподілом та перерозподілом внутрішнього ва­лового продукту (ВВП) та національного доходу, що виражаються у грошовій формі.

Фінанси є багатостороннім і складним явищем, що характери­зується різними істотними ознаками, має певні якості й форми про­яву. Фінанси — це особлива сфера економічних відносин, їх зміст, характер використання, закономірності розвитку визначаються соціально-економічними відносинами, що привалюють у державі, при­родою та функціями держави.

Фінанси — це вартісна категорія, яка органічно пов'язана з ру­хом вартості в її грошовій формі, з утворенням та використанням різних грошових фондів (державного бюджету, місцевих бюджетів, соціальних фондів), з грошовими відносинами, що існують між дер­жавою та приватним господарством.

Фінанси — це не просто гроші, доходи або видатки. Фінансице сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опосередковуються через доходи й видатки громадян і юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності, фінансово-кредитних ус­танов, держави, міжнародних фінансових організацій тощо.

Характеризуючи фінанси, слід виходити з таких ключових еле­ментів, як фінансові відносини та фінансова діяльність. Фінансові відносини відображають рух вартості від одного суб'єкта до іншого. Вони характеризують розподільні, перерозподільні та обмінні про­цеси і матеріально проявляються у грошових потоках. У свою чергу фінансова діяльність проявляється у формуванні доходів та здійсненні витрат певним суб'єктом.

Об'єктом фінансової діяльності є фінанси, які не слід ототожнювати з грошима, що є значно вужчим поняттям. Сфери функціонування грошей і фінансів перетинаються в певному сегменті; вони взаємопов'язані і взаємозалежні, але не тотожні. Фактично гроші пік тупають інструментом фінансових відносин.

Фінанси — це грошові відносини, що виникають у процесі розпо­ділу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства у зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів господарювання та держави і використанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

 

Фінанси — категорія фінансової науки, вони є ключовим питан­ням науки фінансового права. У свою чергу говорити про предмет фінансового права можна лише у взаємозв'язку із фінансовою діяль­ністю держави. Незважаючи на те, що більшу частину фінансових відносин, що існують у суспільстві, охоплює фінансова діяльність держави, слід мати на увазі, що не всі вони підпорядковані держав­но-владній організації. Фінансові відносини всередині підприємств, установ, організацій, а також пов'язані із муніципальною формою власності будуються на рівності учасників, на диспозитивності сторін і виходять за межі фінансового права.

Предметом дослідження фінансового права є фінанси держави,тобто економічні відносини з мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та органів місцевої влади й місцевого самоврядування для забезпе­чення розширеного відтворення та соціально-культурних потреб.

Державні фінанси нерозривно пов'язані з існуванням держави, хоч в історичному аспекті є значно пізнішою категорією. У процесі руху фінансів держави відбувається розподіл та перерозподіл сукуп­ного суспільного продукту та контроль за задоволенням суспільних потреб.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є за­безпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можна задо­вольнити через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином у зв'язку з відповідними об'єктивними причинами. До них слід віднести структурну перебу­дову економіки, боротьбу з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист тих громадян, які з'являються на ринку як спо­живачі — малозабезпечені, інваліди, діти, престарілі, а також прове­дення фундаментальних наукових досліджень, загальну освіту, підго­товку кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорону здоро­в'я тощо.

Зрозуміло, що необґрунтовано висока частка централізації фінансових ресурсів призводить до негативних наслідків, оскільки на рівні
суцільної централізації важко здійснювати раціональний розподіл і їх ефективне використання.

За матеріальним змістом фінанси являють собою фонди коштів.

Централізовані фонди коштів перебувають у розпорядженні держави як суб'єкта публічної влади (державний бюджет, Пенсійний фонд) та органів місцевої влади й місцевого самоврядування (місцеві бюджети). За рахунок зібраних до цих фондів коштів фінансуються державні та місцеві видатки, здійснюється капітальне будівництво, інвестиційна та інноваційна діяльність, утримується соціально-культурна невиробнича сфера — освіта, наука, фізична культура та спорт, охорона здоров'я; утримуються органи державної влади, правоохо­ронні органи тощо.

Децентралізовані фонди коштів створюються у межах окремих суб'єктів господарської діяльності (за рахунок власних прибутків). Вони активно обертаються у кредитно-фінансовій системі, у тому числі в банківській, і дають додаткові прибутки як власникам, так і кредитно-фінансовим установам і, відповідно, державі.

Сукупність централізованих і децентралізованих фондів коштів являє собою фінансові ресурси країни, що відображаються у зведе­ному фінансовому балансі України.

Отже, фінансова діяльність держави — це планована діяльність у сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави.

У Конституції України (ч. 2 ст. 92) є імперативна норма, що сто­сується організації фінансової діяльності держави. Зокрема, виключ­но законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збо­ри; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утво­рення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Такий підхід свідчить про розуміння державою визначальної ролі фінансів для виконання її завдань і функцій, які залежать від кон­ституційного ладу та державної політики, здійснюваної уповноваже­ними органами державної влади.

Характеризуючи фінансову діяльність держави, доцільно згада­ти її діяльність з формування, грошової системи країни та забезпе­чення нормального функціонування цієї системи. Конституція Ук­раїни (ст. 99) містить норму, згідно з якою грошовою одиницею Ук­раїни є гривня. Забезпечення її стабільності — основна функція цен­трального банку держави — Національного банку України.

Слід зазначити, що сьогодні в якості інструментів, що обертають­ся через централізовані й децентралізовані фонди,виступають не лише гроші (у готівковій та безготівковій формах), а й цінні папери (емітовані як державою, так і суб'єктами господарювання, основа­ними на приватній або колективній формах власності) та валютні цінності. Як валютні цінності чинне законодавство України (зокре­ма, Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») та міжнародна практика розглядають валюту (національ­ну або іноземну, виражену в готівковій і безготівковій формах), цінні папери (виражені в іноземній валюті, що емітовані відповідно до

До галузевих принципів фінансової діяльності належать:

1) публічний характер фінансової діяльності держави;

2) оснований на конституційному принципі розподілу влад принцип розподілу функцій між представницькими органами та органами виконавчої влади у сфері фінансової діяльності.;

3)пріоритет представницьких органів держави та місцевого са­моврядування перед виконавчими органами;

4)пріоритет публічних видатків над доходами.;

5)всебічний контроль у сфері фінансової діяльності держави, який
пояснюється розумінням значення фінансів для виконання функцій
державою.

До інших принципів фінансової діяльності держави можна відне­сти принцип здорових фінансів, принцип єдності фінансової та гро­шової систем держави, принцип фінансової безпеки держави, прин­цип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, прин­ципи компетентності та самостійності у сфері фінансової діяльності органів місцевого самоврядування у встановлених чинним законо­давством межах, принцип гласності, плановості, цільового викорис­тання фінансових ресурсів.

Базуючись на вищезазначених принципах, держава реалізує роз­подільчу, перерозподільну та контрольну функції фінансів. Це вира­жається переважно через методи фінансової діяльності.

Методи,тобто способи здійснення фінансової діяльності держави, поділяють на три основні групи, що пов'язано з роллю та призначенням дер­жавних фінансів:

1) методи мобілізації фондів коштів;

2) методи роз­поділу фондів коштів;

3) методи використання фондів коштів.

Мобілізація (від лат. Mobilis — рухомий) — це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного формування фондів коштів. Збирання коштів здійснюється за допомогою обов'яз­кового та добровільного методів мобілізації.Обов'язковий метод
пиляє собою, по суті, справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за рахунок яких і формуються переважно доходна частина бюджетної системи країни та цільові фонди коштів.

Добровільний метод мобілізації передбачає відсутність імперативу з боку держави при здійсненні платежів і реалізується у вигляді грошово-речових лотерей, благодійної допомоги, пожертвувань, да­рунків, траншів тощо. До добровільного методу мобілізації слід від­нести й позики, що здійснюються державою та органами місцевого самоврядування шляхом емісії державних або муніципальних цінних паперів з метою покриття дефіциту бюджету або виконання певних цільових програм. Зокрема, Бюджетний кодекс України доходами бюджету вважає усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки, гранти.

Розподіл коштів є також одним важливих напрямів фінансової діяльності держави. Саме під час розподілу коштів чіткіше просте­жуються пріоритети державної політики та її співвідношення із фун­кціями держави, в тому числі закріпленими у законодавстві (в пер­шу чергу в Конституції України). На цьому етапі дістає своє відобра­ження перерозподільна функція фінансів. Розподіл коштів здійсню­ється на підставі Бюджетного кодексу України відповідно до затверджених річних фінансових планів як держави (державний бюджет), так і окремих суб'єктів (місцеві бюджети, бюджетні роз­писи, кошториси бюджетних установ тощо).

До основних методів розподілу коштів належать фінансування й кредитування. Фінансування — це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів з відповідного централізованого фонду коштів; кредитування — виділення коштів на певний термін на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення. Ці ме­тоди у свою чергу поділяються на кілька підвидів залежно від об'єк­та та суб'єктів, які беруть участь у відносинах з розподілу фінансо­вих ресурсів, що перебувають у фондах коштів. Зокрема, бюджетні установи можуть отримувати кошти як на умовах фінансування, так і кредитування.

До методів використання фінансових ресурсів відносять пла­новість, цільовий характер використання коштів, ефективність та економію, науково-методологічний підхід у визначенні обсягів ви­датків, використання коштів у межах встановлених лімітів та інші методи. Видатки здійснюються за економічним призначенням (за­лежно від тих сфер та економічних операцій, куди спрямовуються кошти) та за функціональним призначенням (залежно від напрямів спрямування коштів на виконання функцій держави, АРК, органів місцевого самоврядування тощо).

Перелічені методи фінансової діяльності є основними, але не ви­черпними. Так, на всіх етапах фінансової діяльності застосовується метод фінансового контролю. Його призначення є досить важливим, оскільки фінансові ресурси завжди обмежені, їх мобілізація й ви­трачання регламентуються спеціальними правовими нормами. Фінансовий контроль є постійним і всебічним, оскільки фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних та фізичних осіб. Звідси випливають і широкі повноваження органів фінансово­го контролю. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути про­зорою і здійснюватися у межах чинного законодавства.

Говорячи про фінансову діяльність, не слід забувати й такого важ­ливого аспекту, як аналіз перспектив інтеграції України до Євро­пейського Союзу. Процес розширення ЄС слід розглядати як один з визначальних факторів розбудови сучасного українського законо­давства, метою якого на рівні державної політики є поступова гар­монізація із законодавством ЄС. Однією зі сфер такої гармонізації є саме галузь фінансового права — фіскальне, банківське, бюджетне законодавство. Розширення ЄС з єдиною валютною системою спри­ятиме збільшенню обсягів використання євро у зовнішньоекономіч­них відносинах України, а отже, й деякому ослабленню однобічної залежності української гривні від долара США. Активне викорис­тання євро (з орієнтацією на нього в курсовій політиці) — один з факторів, що забезпечуватиме підвищену передбачуваність валют­ної політики України, зменшення валютних ризиків для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Більшість спеціалістів, у тому числі й міжнародні експерти про­відних фінансових інституцій, наголошує на тому, що Україна у змозі створити національний фінансовий ринок сучасного рівня.

Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспек­тах. Зокрема, фінансова система — це сукупність фінансових інсти­тутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповід­них централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави,тобто діяльності з при­воду мобілізації, розподілу та використання централізованих та де­централізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.

Фінансова система України як предмет дослідження фінансово­го права) складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.

Державний бюджет — це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує держав­ну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках знач­ну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансо­вими методами. Саме у цій ланці фінансової системи зосереджують­ся найбільші доходи та найважливіші у політичному та економічно­му відношенні загальнодержавні видатки. У державному бюджеті органічно пов'язані основні фінансові інститути — податки, позики й видатки.

Державний бюджет, посідаючи провідне становище, тісно пов'я­заний з іншими ланками фінансової системи. Він виступає фактич­но координуючим центром, що в умовах ринкової економіки надає необхідну допомогу таким ланкам. Ця допомога, зокрема у формі бюджетних дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів, гарантій, має сприяти забезпеченню нормального функціонування інших ланок фінансової системи, здійсненню покладених на них завдань.

Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві (му­ніципальні) фінанси, які поступово розвиваються. В Україні спосте­рігається поступове збільшення масштабів місцевого господарства, їх зв'язок та залежність від великого капіталу, розширення та усклад­нення функцій місцевої влади, компетенція якої визначається чин­ним законодавством України, зокрема Конституцією України, зако­нами України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації» тощо. У сфері фінансової діяльності їх компетенцію встановлює, в першу чергу, Бюджетний кодекс України та періодичні акти про бюджет місцевих органів.

Структуру місцевих фінансів визначають державний устрій та відповідний адміністративно-територіальний поділ держави. В Україні це бюджети областей, районів, міст, районів у містах, селищ, сіл. У Норвегії у структурі місцевих фінансів є бюджети муніципалі­тетів та округів. У державах з федеративним устроєм ця система має додаткові складові елементи. Наприклад, у США до місцевих фінансів входять бюджети штатів, графств, муніципалітетів із закріпленими за ними видатками, джерелами доходів, у ФРН — бюджети земель, громад та міст.

Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком держав­ного сектора в національній економіці. Звичайно, порівнюючи зна­чення цієї ланки за часів Радянського Союзу та панування командно-адміністративної економіки з сьогоденням, можна сказати, що зна­чення її істотно зменшилося. Навпаки, основну роль у фінансовій діяльності держави, особливо у сфері фіскальної політики й форму­вання доходної частини бюджетної системи країни, відіграє приват­ний сектор шляхом перерозподілу частки отриманих доходів у вигляді податків та обов'язкових цільових платежів. Однак такий стан не дає підстав зменшувати значення фінансів державних підприємств.

Особливу фінансову ланку становлять спеціальні фонди, що мають певне цільове призначення та визначену законодавством са­мостійність. У більшості європейських країн такі фонди відокрем­лені від державного бюджету. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед державою, тому їх склад і включення до бюджетів є різноманітним.


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  6. А/. Поняття про судовий процес.
  7. Абсолютні показники фінансової стійкості
  8. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
  9. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  10. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  11. Автоматизація метрологічної діяльності
  12. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ




Переглядів: 3749

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Літературна мова і мова художньої літератури. | Семінар з 12.10.11

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.