МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологівСеред етичних проблем у науково-дослідницькій діяльності психолога виокремимо такі [6, с.289-294]: 1) Надмірне експериментування.Психолог заради отримання «цікавих результатів» ставить інтереси науки чи свої кар'єрні інтереси вище за інтереси клієнтів. Звичайно, і психолог-дослідник, і психолог-практик повинні вести науковий пошук, але як тільки вони відчують, що почали ставитися до клієнтів тільки як до «обстежуваних», «досліджуваних» чи взагалі як до «статистичного матеріалу», необхідно відновити пріоритети: на першому місці повинні бути інтереси клієнта/досліджуваного, які не повинні зовсім постраждати! 2) Вторгнення в особисте життя, у духовний світ обстежуваних/досліджуваних людей.Проблема полягає в тому, що для «чистоти» дослідження часто доводиться працювати в режимі «суб'єкт-об'єктних» відносин, що вимагає підвищеної стичної готовності та моральної відповідальності психолога. 3) Страх перед дослідженням найбільш гострих соціально-психологічних проблем,що може не сподобатись адміністраторам, замовникам чи науковим керівникам, які не хочуть через вашу ініціативу мати неприємності з вищим керівництвом. 4) Проблема недобросовісності дослідженнямає два варіанти: умисна недобросовісність (підтасовування результатів) і низька кваліфікація чи недбалість дослідника. На жаль, отримані у такий спосіб результати, а ще якщо вони опубліковані у солідних виданнях, можуть дезорієнтувати інших дослідників. 5) Некоректне співавторство та відвертий плагіат,які можуть виражатися: у цитуванні чи переказуванні у великому обсязі інших авторів без посилань на них; у внесенні свого прізвища в праці своїх підлеглих за відсутності хоча б одного рядка, написаного власною рукою і т.д. Часто етична проблема полягає у вимушеній необхідності істинних авторів погоджуватися на таке «співавторство» заради того, щоб книга взагалі була видана. Звичайно, можна позначити й етичну проблему і самого «співавтора», але це вже залежить від наявності в нього професійної совісті. 6) «Кастовість» і «сімейність» у науці.Г.Сельє зазначав, Дуже непроста проблема «сімейності в науці», коли, з одного боку, створюються сприятливі умови для відвертих нездар -нащадків відомих учених чи наукових адміністраторів, а з іншого - є доволі цікавий досвід співробітництва в науці сімейних пар та інших родичів (П'єр і Марія Кюрі, Карл і Герті Корі, Карл і Шарлотта Бюлер та ін.). 7) Проблема «професійних секретів».«Професійні секрети» - це секрети від клієнтів, яким далеко не все можна говорити Наприклад, ви придумали нову ігрову методику, тоді самі, на свій страх і ризик намагаєтесь її включити до своєї роботи з клієнтами, при цьому не забуваєте про її наслідки для людей, котрі вам довірилися. І тільки після того, як після перших невдач (а вони часто неминучі), коли методика набуває біль-менш симпатичного та «працюючого» вигляду, про це можна повідомити деяким своїм колегам. Іншими словами, ліпше ставити своїх колег і керівництво перед фактом, що відбувся, коли вже ніхто не скаже, що ваша нова методика «взагалі нікуди не годиться»... 8) Проблема необгрунтованого «просування» в науці не гідних цього людейпроявляється в таких ситуаціях: по дружбі комусь пишеться позитивний відгук, хоча сама робота примітивна; сприяння у кар'єрі приятелю вашого приятеля («ну як тут можна відмовити?!»); кому-небудь посприяти у кар'єрі лише тому, що він «чарівний» чи просто «дотримується правил гри», тобто, де необхідно поводить себе в міру примітивно і т.д., на жаль, досить часто всі ці «приятелі» займають у науці місця своїх більш достойних суперників. 9) Проблема надмірної формалізації багатьох аспектів науково-дослідницької діяльностіпроявляється у захопленні природничо-науковими методами. Наприклад, коли унікальна, неповторна і така, що не співвідноситься з жодними психометричними нормами особистість, «прораховується» за допомогою так званих «особистісних тестів», як це робиться по відношенню до більш простих проявів психічного (психофізіологічних реакцій, деяких репродуктивних, інтелектуальних здібностей та ін.), де об'єктивний метод цілком виправданий. Як це не здається парадоксально, але при дослідженні складних (особистісних) проявів психічного більше підходять простіші методи, які ґрунтуються на розумінні та відчутті, а не на скрупульозному вивченні якихось мало суттєвих нюансів, за якими не видно цілісної картини. Парадоксальність простоти полягає в тому, що для багатьох саме вона часто виявляється надзвичайно складною. Спадає на думку закон Мейера: «Ускладнювати просто, спрощувати складно». Етична складність тут полягає в тому, що часто психолог, навіть розуміючи обмеженість багатьох існуючих традиційних методів дослідження, які ґрунтуються на природничо-наукових підходах, усе-таки змушений їх використовувати для написання дипломних чи дисертаційних робіт, щоб не ризикувати при побудові своєї наукової кар'єри, не провокувати гнів авторитетних психологів, зорієнтованих на застарілі підходи. 10) Проблема «підлаштування» під чийсь науковий ав цілей.Інколи цим користуються не зовсім чисті помислами молоді психологи, які прагнуть мати добру кар'єру. 11)Проблема відвертого цькування своїх колег по роботі.Переважно в основі цькування лежить заздрість і нездорове суперництво. Етична проблема полягає в тому, що багато справді творчих спеціалістів дозволяють себе втягувати у ці чвари. Ця проблема поглиблюється тим, що в науці не існує чітких критеріїв ефективності проведених досліджень, що й породжує спекуляції з приводу «некоректності» чи «низької кваліфікації» суперників чи конкурентів. Досвід показує, що переважно цим займаються люди, які самі нічого значимого в науці зробити не можуть і знаходять у чварах спосіб самоствердження. Хоча бувають випадки, коли деякі пихаті вчені суміщають свої цікаві дослідження з відвертим цькуванням своїх колег. 12)Проблема «наукового обгрунтування» і участі деяких психологів у глобальних суспільних маніпуляціях.Наприклад, заради високих гонорарів психолог бере участь у передвиборній кампанії якогось відвертого злочинця чи непорядної людини, допомагаючи їй «пройти до влади». Для деяких психологів дані проблеми навіть не вписуються до категорії «проблеми». Звичайно, якщо у психолога немає професійного достоїнства та совісті, то для нього немає й етичних проблем... Що ще сумніше. Читайте також:
|
||||||||
|