МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
АудиторіїЕтичні проблеми у викладацькій діяльності психолога Сучасне викладання - це не тільки передача студентам у педагогічно опрацьованій формі дозованої частини науково-практичної інформації, але й постійне демонстрування міркувань з приводу цієї інформації, демонстрація можливостей наукового методу при аналізі та розв'язку психологічних проблем Тільки за такого викладання, як говорить М.С.Пряжніков, студент буде розуміти, навіщо необхідні наукові знання, методи, і в нього почне розвиватися справжня навчально-професійна мотивація. Крім того, справжня освіта припускає не стільки формування знаменитих «професійних знань, умінь і навичок, але й формування на їх основі особистості професіонала-психолога. У цьому процесі виникає чимало проблем, у тому числі й етичних. М.С.Пряжніков наголошує на таких етичних проблемах у викладацькій діяльності психолога [9]: 1) Проблема самоствердження викладача у студентській Самоствердження - прагнення людини до досягнення та підтримки певного суспільного статусу, яке часто виступає як домінуюча потреба. Це прагнення може проявлятися як у реальних досягненнях у тій чи іншій галузі, так і у відстоюванні своєї значимості перед іншими тільки шляхом словесних заяв [8, с.513]. Звичайно, самостверджуватися викладачеві необхідно. Виникає два питання: «як?» і «за чий рахунок?». Викладач може самостверджуватися такими способами: - як творча особистість, як майстер педагогічного процесу, якого поважають та люблять студенти. Таке самоствердження не є проблемою, остання починається тоді, коли воно перетворюється в самоціль, тобто коли любов і повагу намагаються досягнути не за рахунок своїх оригінальних суджень, а за рахунок дешевих прийомів: «зваблювання» аудиторій, «залякування», «пі-дігравання» ще не сформованим смакам і науковим (а частіше -псевдонауковим) пристрастям студентів. Наприклад, замість того, щоб знайомити студентів з уже доведеними даними, викладач обходить ці «нудні» теми й одразу звертається до популярних (точніше, популістських), які не мають нічого спільного з серйозною наукою; - організовуючи «дуже суворі» екзамени та заліки. На думку такого викладача-екзаменатора, іспити/заліки повинні сприяти підвищенню якості знань і статусу викладача в очах студентів. При цьому давно помічена цікава закономірність: чим солідніший учений, тим менше він дозволяє собі такі варіанти самоствердження [9]... 2) Проблема комерціалізації викладання психологіїКомерціалізація психологічної освіти має позитивні та негативні моменти: - по-перше, це можливість для талановитих випускників шкіл, - по-друге, це можливість для викладачів мати додатковий заробіток, читаючи лекції в недержавних вузах; - по-третє, є окремі приклади достатньо серйозних комерційних психологічних вузів, факультетів чи спецвідділів, де намагаються готувати справжніх спеціалістів-психологів, а не просто «робити чималі гроші» на підготовці психологів. На жаль, досвід 90-х рр. виявив достатньо багато негативних моментів, пов'язаних з комерційною підготовкою психологів [9]: - часто викладачі, які прагнуть підвищити свої «рейтинги», йдуть на поводу в студентів, наприклад, намагаються уникати тем, які можуть бути «надто складними для сприймання», чи тем, які можуть просто «не сподобатися студентам» (особливо тем, які стосуються етичних аспектів майбутньої роботи); - залежність від методистів, які, організовуючи заняття і підбираючи команди викладачів, нерідко роблять це за своїми симпатіями до них, а не за діловими та професійними якостями. Іноді доходить до того, що критерієм включення викладача в команду є здатність балагурити за вечірнім столом і співати пісні чи елегантно цілувати ручки таким методистам... На жаль, розуміючі такий стан студенти часто не можуть змінити ситуацію, оскільки реально бояться таких методистів і викладачів; - іноді викладачі, відчуваючи свою безкарність, починають буквально вимагати зі студентів грошей і подарунків, погрожуючи їм «суворим іспитом», який буде «дуже складно здати, якщо...»; - часто викладачі, прагнучи хоча б трохи заробити грошей на додаток до офіційної зарплати, беруть на себе досить велике погодинне навантаження, яке може доходити до 45-50 аудиторних і лекційних годин у тиждень. Це призводить не тільки до фізичного і психічного виснаження, у багатьох викладачів просто не вистачає сил для того, щоб виконувати серйозні наукові дослідження, писати підручники, немає часу для повноцінного неформального спілкування зі студентами та аспірантами і т.д.; - нерідко у багатьох недержавних вузах відсутня навчально-методична база (бібліотеки, сучасне обладнання і т.д.), тому студенти не мають реальних можливостей для повноцінної самостійної роботи -найважливішої умови справжньої вузівської освіти та ін. Усе сказане вище не означає, що комерційна психологічна освіта повністю порочна. Вона має право на існування, тільки потребує серйозного вдосконалення. 3) Проблема надмірних навантажень на студента та викладача На жаль, поки що вузівська професійна освіта йде скоріше по інтенсивному шляху через збільшення інформаційного навантаження на студентів: студентам доводиться запам'ятовувати непотрібні обсяги інформації, а викладачам - переказувати цілі посібники. Внаслідок чого студенти перетворюються в переписувачів підручників (під диктовку), а викладачі - в «голови, що говорять». Хоча давно помічено: механічне переписування не приводить до розуміння. Щоб подолати цю проблему, викладачеві треба давати загальне орієнтування у матеріалі, який вивчається, окреслювати проблемні моменти, а більшу частину часу міркувати вголос у присутності студентів, демонструючи їм можливості тих чи інших методів (чи теорій) при розгляді проблемних питань даної науки. Після чого студенти самостійно більш детально вивчають цей матеріал у добре обладнаних бібліотеках... 4) Проблема оптимізації формальних і неформальних стосунків викладачів та студентів Позитивна сторона живого професійного спілкування в тому, що воно дозволяє спокійно сприймати всі слабкості та труднощі, пов'язані зі справжньою творчістю у своїй професії. Коли студент бачить викладача не просто як «голову, яка говорить», висловлює правильні думки, а в неформальній обстановці, де викладач може в чомусь помилятися, плутатися, чогось не знати і т.д., але він дотикається до найважливішої таємниці творчості -таємниці неминучої помилки. Якщо між викладачами та студентами складаються повноцінні неформальні стосунки, то це дозволяє їм учитися один в одного прагнення до істини. Але головне - таке взаємозбагачення часто вселяє в студента більше впевненості у власних силах, а викладачам дає хороше творче підживлення від спілкування з більш молодими і не зіпсованими традиційними уявленнями студентів. Головна складність таких стосунків - збереження міжособистісної дистанції між викладачем і студентом, адже якщо дистанція зберігається до неприйнятних розмірів, то часто, відповідно, зменшується і взаємна повага один до одного. Ця проблема стоїть як перед викладачем, котрий завжди повинен пам'ятати про своє головне призначення (бути прикладом творчого пошуку та професійної гідності), так і перед студентами, які не повинні ставитися до викладачів як до приятелів. Звичайно, це не виключає, що надалі неформальні стосунки стануть ще більш приятельськими і навіть дружніми (як відносини рівноправних колег). Якщо ж викладач тільки формально спілкується зі студентами, не намагаючись вникнути в їх внутрішній світ, чому-небудь навчитися в них, то саме викладання психології дуже примітивізується. На жаль, в епоху невиправданих перевантажень у погоні за додатковим заробітком часу на справжні неформальні стосунки залишається все менше і менше. Як наслідок, справжньої вузівської підготовки не виходить, адже у викладача навіть немає можливості підказати (і тим більше показати), як можна було б цікавіше і продуктивніше проводити вільний від занять час. Елементи неформального спілкування можуть використовуватися на лекціях і семінарах, коли, наприклад, викладач просто робить невеликі «ліричні відступи», дозволяє собі більше висловлювати власний погляд, навіть, з питань, які не стосуються курсу, який читається. Саме так часто проводили свої заняття відомі вітчизняні психологи В.П.Зінченко, В.В.Давидов та ін. Звичайно, цю ідею не можна доводити до абсурду, перетворюючи все заняття в суцільне «ліричне відволікання». 5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів По-перше, і викладачі, і студенти - це дорослі люди, тому вони мають право самі вирішувати дані питання. По-друге, все, що відбувається між викладачами і студентами, знаходиться під пильним контролем з боку «громадської думки», яка є в кожному закладі. Викладач, який ступає в інтимні стосунки зі студентом, повинен завжди пам'ятати про свою, перш за все, моральну (не кримінальну і навіть не адміністративну) відповідальність... Але оскільки, як кажуть, «серцю не накажеш», то варто хоча б не виставляти на люди ці стосунки... Проблема ускладнюється тим, що в період «ринкової освіти» багато викладачів самі починають занадто турбуватися про свої «рейтинги» і «комерційну популярність», забагато використовуючи на своїх лекціях і заняттях емоційно-естетичні прийоми (часто на шкоду змістовно-смисловій підготовці студентів). А самі студенти, не розуміючи до кінця «ринково-комерційного» смислу «чарівності» збоку таких викладачів, сприймають їхню «привабливість» як основу для того, щоб закохуватися в них. Нерідко і самі «ринкові викладачі» починають переконувати себе в тому, що для них «любов студентів важливіша за гроші»... Читайте також:
|
||||||||
|