Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Про втручання

Пункт 24. Психологи повинні відмовитися від втручання, як­що вони впевнені, що їхня допомога буде використана на шкоду чи проти законних інтересів індивідів, груп, організацій чи спільнот.

Пункт 25. Здійснюючи втручання по відношенню до індиві­дів, організацій чи спільнот, психолог повинен надати їм необ­хідну інформацію про основні проблеми, які розв'язуються, по­ставлені цілі та методики, які використовуються. У випадку не­повнолітніх чи юридично недієздатних осіб повинні бути проін­формовані батьки чи опікуни. У будь-якому випадку потрібно уникати маніпулювання індивідами та прагнути до розвитку й автономності конкретного випадку.

Пункт 26. Психолог повинен прагнути до завершення втру­чання та не продовжувати його методами приховування інформації чи обману як у випадку досягнення поставленої мети, так і у випад­ку неможливості її досягнення після застосування доступних мето­дів і засобів протягом достатнього часу. В останньому випадку ін­дивід, група, організація чи спільнота повинні бути проінформовані про те, які інші психологи чи представники інших галузей знань можуть продовжити втручання.

Пункт 27. У жодному випадку свобода клієнта - як по відно­шенню до припинення втручання, так і по відношенню до консуль­тації у іншого психолога чи іншого спеціаліста - не повинна бути обмежена. Належить заохочувати здатність клієнта приймати ріше­ння на основі достатньої інформації. Психолог може відмовитися продовжувати втручання, якщо воно здійснюється одночасно звтручанням іншого типу, яке виконує інший професіонал.

Пункт 28. Психологи не повинні користуватися владою, яку їхній статус може їм дати, для вимагання особливих умов праці чи оплати, яка переважає прийняту за звичних обставин.

Пункт 29. Психолог не повинен дозволяти втягнути себе про­фесійно у незрозумілу ситуацію, де його роль чи функції виявлять­ся недоречними чи неоднозначними.

Пункт ЗО. Психологи не повинні втручатися в дії, які здій­снюють інші спеціалісти.

Пункт 31. У випадку, коли послуги психолога потрібні для рекламної чи комерційної кампанії, він повинен співпрацювати з метою забезпечення правдивості інформації та охорони інтересів індивідів.

Пункт 32. Психологи повинні дотримуватися особливої обе­режності в тому, щоб не викликати необгрунтованих очікувань, зді­йснити які вони згодом виявляться професійно нездатними. Про дослідницьку діяльністьта освіту

Пункт 33. Усі психологи, в якій би галузі психології вони не працювали, повинні прагнути сприяти прогресу науки взагалі та психології, зокрема, здійснюючи дослідження і дотримуючись нау­кових підходів у своїй діяльності, а також передаючи свої знання студентам та іншим професіоналам.

Пункт 34. При виконанні досліджень психологи повинні ка­тегорично відмовлятися від дій, які можуть призвести до постійної, невідворотної чи такої, що є необхідною, шкоди для досліджува­них. Учасники будь-якої дослідницької програми повинні виразити свою однозначну згоду на проведення експериментів; у випадку не­повнолітніх чи юридично недієздатних осіб така згода повинна бу­ти отримана від батьків чи опікунів.

Пункт 35. Якщо психологічне дослідження супроводжувалося якось тимчасовою шкодою чи дискомфортом, як, наприклад, елект­ричний шок чи сенсорна депривація63, дослідник повинен у першу чергу впевнитися в тому, що всі учасники дослідів діють абсолютно вільно, без стороннього тиску в якому-небудь вигляді; до участі в експерименті не повинен бути допущений ніхто до тих пір, поки дослідник не впевниться, що про цю шкоду досліджувані були по­відомлені заздалегідь і дали свою згоду. Навіть у випадку згоди перед експериментом досліджуваний може прийняти рішення про свою подальшу неучасть у програмі у будь-який момент.

Пункт 36. Якщо умови експерименту вимагають дезінформа­ції чи обману досліджуваного, психолог повинен переконатися в тому, що це не призведе до будь-якої тривалої шкоди для учасників досліду, та в будь-якому випадку експериментальний харакгер і не­обхідність обману повинні бути розкриті по закінченню експери­ментальної програми.

Пункт 37. Психологічні дослідження в нормальній ситуації, як експериментальні, так і обсерваційні64, повинні завжди виконувати­ся з повагою по відношенню до гідності індивіда, його вірувань, ін­тимних ситуацій, скромності та цнотливості при дослідженні сек­суальної поведінки, а також при обстеженні людей похилого віку, хворих, ув'язнених, тобто осіб, які мають не тільки певні соціальні обмеження, але й переживають серйозну людську драму.

Пункт 38. При експериментах над тваринами страждання, шкода чи дискомфорт, які не є абсолютно необхідними для дося­гнення поставленої дослідницької мети і виправданими з погляду науки та інтересів людини, повинні бути виключені або зведені до мінімуму. При хірургічних операціях на тваринах повинно вико­ристовуватися обезболююче і вживатися необхідні заходи щодо попередження ускладнень. Персонал, який безпосередньо займа­ється дослідницькою роботою з тваринами, повинен в утримуванні тварин, поводженні з ними та при евтаназії65 керуватися між народ­ними стандартами.


Читайте також:

  1. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
  2. Втручання в ринкову рівновагу: примусове «понижуюче» ціноутворення
  3. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
  4. Державного втручання в економіку
  5. Мета втручання в кризових ситуаціях
  6. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку
  7. Непряме втручання держави у ринок цінних паперів.
  8. Обмеженість ринкового механізму і необхідність державного втручання в економіку
  9. Оперативне втручання.
  10. Передбачалось певне втручання держави в сферу економі­ки, вона мала здійснювати упорядкування економічного життя, забезпечувати право власності.
  11. Причини втручання держави в ринковий механізм.




Переглядів: 517

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальні принципи | Про отримання та використання інформації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.