• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1 Предмет і методи статистичної науки

Студентське самоврядування

Анкета-заява студента та угода про навчання

Для заповнення анкети – заяви студент має бути добре ознайомлений з програмою навчання в закордонному ВНЗ. Він має проконсультуватися з координатором факультету ECTS в місцевому ВНЗ. Студент може за бажанням включити до анкети додатково 2-ий, 3-ий ВНЗ на вибір, якщо його заяву до факультетського ВНЗ не буде прийнято. У такому разі він має підготувати угоду про навчання для кожного навчального закладу, до якого він подає заяву.

Перезарахування кредитів у системі ECTS відбувається шляхом обміну переліком оцінок вивчених дисциплін між місцевим та закордонним ВНЗ. Підписана копія переліку оцінок дисциплін повинна бути представлена усім сторонам до початку навчання в новому закладі. Цей перелік додається до студентської анкети-заяви. Він є основним документом для повного визнання навчання студента і перерахування кредитів за системою ECTS і підтверджує проходження навчання за кордоном, якщо є така умова про роботу у майбутнього роботодавця.

Угоду підписують три сторони – студент, місцевий ВНЗ та закордонний ВНЗ. Вона додається до анкети-заяви і підписується до виїзду за кордон. Копію підписаної угоди про навчання отримують всі сторони. На зворотньому боці угоди відображаються зміни програми, якщо в них виникла потреба. Їх потрібно внести у відносно короткий час після приїзду до закордонного ВНЗ. Копію нової угоди про навчання необхідно представити у обидва ВНЗ для підпису координатора.

Зразки анкет подаються у додатку до пакета документів.

4.4. Оцінювання в системі ECTS

Шкала оцінювання ECTS

Результати екзаменів і заліків відображаються в оцінках. Однак в Європі існує багато різних систем оцінювання, відрізняється і тлумачення оцінок, а помилка може мати серйозні наслідки для студентів. Шкала оцінювання ECTS допомагає ВНЗ перевести оцінки з однієї системи в загальноприйняту, яка ґрунтується на загальному розумінні слів "добре“ та “відмінно”.

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS компромісна.

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ

ЛЕКЦІЯ 4. Принципи, шляхи і засоби адаптації європейської системи вищої освіти у вищу освіту України

Мета: сформувати розуміння та уявлення щодо реалізації цілей Болонського процесу у просторі вищої освіти України.

План:

1. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі.

2. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу.

3. Перелік необхідних умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах ПІ-IV рівнів акредитації.

4. Формування інноваційного освітнього середовища у ВНЗ у контексті вимог Болонського процесу.

5. Студент в Болонській системі організації вищої освіти.

3.5.1. Студентське самоврядування.

3.5.2. Наукова діяльність студентів як один із шляхів адаптації європейської та української систем вищої освіти.

6. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу.

3.1. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі

Сучасні загально цивілізаційні тенденції розвитку роблять системоутворюючий вплив на реформування освіти України, яка передбачає:

· перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців;

· формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

· підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

· піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

- по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій;

- по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники – соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Розбалансованість комплексу зазначених чинників суспільних перетворень призводить до накопичення проблем в системі освіти;

- по-третє, розвиток вищої освіти необхідно розглядати в контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Так, необхідно привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти, забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем та інше.

3.2. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу

Структуру вищої освіти України за своєю ідеологією та цілями узгоджено із структурами освіти більшості розвинутих країн світу.

Для входження України до європейського простору вищої освіти потрібно впровадити в систему вищої освіти:

· широкомасштабну довгострокову стратегію системної модернізації всієї системи освіти;

· систему якості освіти, яка відповідає стандартам ЄС, потребам ринкової економіки, внутрішнього розвитку держави і суспільства;

· державний реєстр напрямів підготовки та спеціальностей відповідно до Міжнародної стандартної класифікації освіти в Міжнародної стандартної класифікації занять;

· загальноприйняту та порівняльну систему вчених ступенів;

· законодавчо підсилені умови для полегшення працевлаштування українських громадян в Європі та міжнародної конкурентоспроможності системи вищої освіти України;

· систему кредитів на зразок європейської системи трансферу кредитів як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

· законодавчо підсилені умови задля забезпечення мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:

- забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до відповідних освітянських послуг;

- забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач, дослідник чи член адміністративного персоналу був у європейському навчальному закладі, проводячи дослідження викладаючи та виконуючи відповідну до свого фаху роботу, зі збереженням їхніх законних прав;

- сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти для вироблення порівняльних критеріїв та методологій.

Для вищої школи України у контексті Болонського процесу необхідно:

1) привести у відповідність до вимог Болонської декларації:

- Закон України ”Про вищу освіту” у частині визначення змісту і статусу освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти;

- класифікацію вчених ступенів системи освіти;

- перелік кваліфікацій, які використовуються на ринку праці, в тому числі і європейському;

2) визначити витрати навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в об’ємі модуля, тобто узгодити навчальний модуль з кредитами;

3) розробити та затвердити:

- методику розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв’язок між ними;

- нормативно-правові акти щодо регулювання діяльності викладацького персоналу та студентського контингенту вищої школи в умовах КМСОНП;

- нормативно-правові акти щодо впровадження тестових технологій об’єктивного педагогічного контролю знань тих, хто навчається;

- нормативно-правові акти щодо сертифікації на відповідність, у процесі якої встановлюється рівень компетентності індивіда і його відповідність соціальним ролям, на які він претендує;

- нормативно-правові акти щодо селекції індивідів для виконання конкретних соціальних ролей на основі їх професійної придатності, здатності і готовності.

- процедуру контролю якості та акредитації, а також посилення міжнародної конкурентоспроможності випускників вищої школи України.

3.3. Перелік необхідних умов для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

До цього переліку належать:

1. Наявність структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями.
2. Запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів.
3. Організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів, що передбачає відхід від традиційної схеми: «навчальний семестр - навчальний рік - навчальний курс» для нас це поки що не є реалізованим.
4. Розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
5. Наявність необхідного навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
6. Введення граничного терміну навчання за програмою, включаючи граничний термін бюджетного фінансування.
7. Формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки.
8. Дозвіл Міністерства освіти і науки України на частковий відхід відгалузевих стандартів вищої освіти (для напрямів і спеціальностей, для яких вони затверджені).
9. Введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.
10. Зарахування на навчання до вищого навчального закладу здійснюється тільки за напрямами підготовки.

3.4. Формування інноваційного освітнього середовища у ВНЗ у контексті вимог Болонського процесу

Мета вищої освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі. Сьогодні наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускників та його адаптованості до ринку праці, на особистісній орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальній важливості освіти у забезпеченні сталого людського розвитку.

Основні принципи цих реформ полягають:

1. у підготовці висококваліфікованого фахівця як наскрізної, послідовної, цілісної системи: учень – студент – фахівець (бакалавр, магістр).

2. реалізація стандартів освіти сучасності в їх змістовому й організаційному вираженні здійснюється на таких позиціях:

базовий принцип: самостійність і творча активність студента і викладача, які навчаються та удосконалюють свій фаховий рівень протягом усього життя;

зміст: гуманність, фахова глибина і досконалість;

методи: інноваційні технології.

3. інтеграція освітньої діяльності в європейський і світовий інформаційний простір, що є вимогою як досягнутого рівня науки, так і її подальшого розвитку. Тому основним змістом діяльності вищого навчального закладу повинно стати формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає: зміну в організації і змісту освіти з метою інтеграції у світовий освітній простір з урахуванням нових досягнень науки і їхній вплив на відповідну сферу знань; оптимізацію кадрового забезпечення; комплексне удосконалення професійної майстерності педагогів через опанування інноваційними і дослідно-експериментальними видами діяльності.

Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців вимагають розробки відповідних структурно-логічних схем – організаційних алгоритмів реалізації освітньо-професійних програм, навчальних планів, навчальних і робочих навчальних програм дисциплін у їхній єдності та взаємо підпорядкованості. В основу їх покладено принципи випереджувального навчання, неперервності, послідовності та наступності навчання, навчання "впродовж життя". Такий навчальний процес має враховувати інваріанти, що дають можливість або продовжити освіту у будь-якому ВНЗ, в т.ч. за кордоном, або отримати відповідну кваліфікацію на основі певного закінченого циклу освіти, в т.ч. за кордоном.

3.5. Студент у Болонській системі організації вищої освіти

Виховна робота є важливим компонентом навчально-виховного процесу. Кожен навчальний заклад повинен мати “Концепцію виховної роботи”, в якій визначено теоретичні засади формування студента – національно свідомого громадянина і фахівця, ідеалом якого має бути високо досвідчена, гармонійно розвинена, творча, юридично та соціально обізнана активна людина. У ВНЗ склався інститут кураторів. Не відкидаючи цієї ідеї, варте уваги зміщення акцентів у виховній роботі з колективно-організаційної форми на індивідуальну роботу зі студентом. Згідно з вимогами ECTS функції куратора поєднують виховний, консультативний та координуючий зміст.

Змістовими компонентами виховної роботи є національно-патріотичне виховання як чільний компонент формування громадянської позиції, відповідальності за Батьківщину, за її майбутнє. Аналіз результатів наукових досліджень свідчить про те, що сьогодні у системі цінностей студентської молоді відбуваються суттєві зміни. У значної кількості студентів спостерігається негативне ставлення до навчальної, громадської та будь-якої іншої суспільно-корисної діяльності. Такий стан зумовлений, насамперед, зниженням мотивації до такої діяльності у попередні роки та невисоким рейтингом більшості професій у їхній суспільній ієрархії.

Виховна робота серед студентів, на жаль, не завжди є системного. Вона не завжди наповнена пошуком таких підходів та форм, які б структурно поєднували таку роботу у систему цілеспрямованих заходів, які б поєднували побажання і професорсько-викладацького складу, і самих студентів. Сьогодні склався орган під назвою студентське самоврядування.

Студентське самоврядування – це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління. Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави, у захисті прав студентів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Принцип порівняльної трудомісткості кредитів,яка полягає в досягненні кожним студентом встановлених ЕСТS норм, що забезпечують академічну мобільність студентів, державне та міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання студентом індивідуального навчального плану.

Принцип кредитності - суть її у розподілі змісту дисципліни на відносно єдині і самостійні за навчальним навантаженням студентів частки, які забезпечують:

а) на рівні індивідуального навчального плану – набір кредитів, які відповідають розрахунковій нормі виконання студентом навчального навантаження;

б) на рівні вивчення навчальної дисципліни - набір кредитів, що включають у себе виконання необхідних видів діяльності, передбачених програмою вивчення навчальної дисципліни.

Принцип модульності –організація оволодіння студентом дисципліною через специфічну для модульного навчання організацію методів і прийомів навчально-виховних заходів.

Принцип методичного консультування - полягає в науковому та інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.

Принцип організаційної динамічності- суть її у забезпеченні можливостей зміни змісту навчання з урахуванням динаміки соціального замовлення і потреб ринку праці.

Принцип гнучкості та партнерства- у побудові системи освіти таким чином, щоб зміст навчання й шляхи досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.

Принцип пріоритетності змістової та організаційної самостійності і зворотного зв'язку -полягає у створенні умов організації навчання, що вимірюється та оцінюється результатами самостійної пізнавальної діяльності студентів.

Принцип науковості та прогностичності- у побудові (встановленні) стійких зв'язків змісту освіти з науковими дослідженнями.

Принцип технологічності та інноваційності -суть її у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприяє якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню до єдиного інформаційного та освітнього простору.

Принцип усвідомленої перспективи- полягає в забезпеченні умов для глибокого розуміння студентом цілей освіти та професійної підготовки, а також можливості їх успішного досягнення.

Принцип діагностичності - у забезпеченні можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих і реалізованих у системі, цілей освіти та професійної підготовки.

5.3. Науково-методичні засади запровадження КМСОНП

у вищу освіту України

5.3.1.Основні терміни, поняття та їхнє визначення.

кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі - КМСОНП) - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

заліковий кредит- це одиниця виміру навчального наван­таження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів;

модуль- це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу;

змістовий модуль - це система навчальних елементів, поєднаних за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові, тобто дисципліна.

бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень що присвоюється особі, яка засвоїла програму базової вищої освіти і успішно пройшла підсумкову атестацію. Дає право на продовження навчання з отриманням ступеня магістра.

магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень, що отримують особи з дипломом бакалавра в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої освіти.

кредитно-модульна технологія навчання – це цілісний алгоритм повного засвоєння знань та умінь майбутніми фахівцями за структурно інтегрованими освітньо-професійними програмами в кредитних вимірах, свідомим самостійним вибором студентами навчальних дисциплін з метою прикладання максимальних інтелектуальних зусиль для їх вчасного засвоєння та модульним принципом з дотриманням психолого-педагогічних та кібернетичних вимог до навчального процесу в межах модуля, навчальної дисципліни, міждисциплінарного курсу і ступеня підготовки загалом.

компетенція – сукупність знань, умінь і навичок, набутих упродовж навчання і необхідних для виконання певного виду професійної діяльності.

5.3.3. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП.

1.Для впровадження КМСОНП вищий навчальний заклад повинен мати такі основні елементи ЕСТS:

• інформаційний пакет- загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, спеціалізацій, анотації (змістові модулі) із зазначенням обов'язкових та вибіркових курсів, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо;

· договір про навчанняміж студентом і вищим навчальним закладом (напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування, порядок розрахунків);

· академічна довідка оцінювання знань,що засвідчує досягнення студента в системі кредитів і за шкалою успішності на національному рівні та за системою ЕСТS.

2. Формування індивідуального навчального планустудента здійснюється на підставі переліку змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), сформованих на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців.

3. Реалізація індивідуального навчального плану студента здійснюється протягом часу, який не перевищує граничного терміну навчання. Нормативний термін навчання визначається на підставі галузевих стандартів вищої освіти. Граничний термін може перевищувати нормативний на 1 рік. Різниця між граничним і нормативним термінами не фінансується з державного бюджету.

4. Індивідуальний навчальний план студента включає нормативні та вибіркові змістові модулі, що можуть поєднуватися у певні навчальні дисципліни. Нормативні змістові модулі необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибіркові змістові модулі забезпечують підготовку до виконання вимог варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, у тому числі відповідність обсягу підготовки, передбаченому нормативним терміном навчання. Вони дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють академічній мобільності і поглибленій підготовці в напрямах, визначених характером майбутньої діяльності. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну (обов'язкову) складову індивідуального навчального плану студента.

5. Змістові модулі соціально-гуманітарних та фундаментальних нормативних навчальних дисциплін на споріднених напрямах мають бути уніфіковані в установленому порядку.

6. Індивідуальний навчальний план студента за певним напрямом формується особисто студентом під керівництвом куратора в КМСОНП.

7. При формуванні індивідуального навчального плану студента на наступний навчальний рік враховується фактичне виконаннястудентом індивідуальних навчальних планів поточного і попередніх навчальних років.

Система дає змогу здійснювати перехід студента в межах споріднених напрямів підготовки (певної галузі знань).

8. Спорідненість напрямів підготовки визначається спільністю переліку змістових модулів, які відносяться до нормативної складової Індивідуального навчального плану студента цих напрямів підготовки, коли різниця між обсягами необхідних змістових модулів може бути засвоєна студентом у межах граничного терміну підготовки.

9. Зарахування змістових модулів(дисциплін), включених до індивідуального навчального плану, здійснюється за результатами певного виду контролю якості освіти студента протягом навчального року, зазвичай, без організації екзаменаційних сесій.

10. Система оцінюванняякості освіти студента (зарахування залікових кредитів) має бути стандартизованою та формалізованою.

Форми організації навчання

Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП є лекційні, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, усі види практик та консультацій, виконання самостійних завдань студентів та інші форми і види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

Організаційно-методичне забезпечення

Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП передбачає використання всіх документів, регламентованих чинною нормативною базою щодо вищої освіти, адаптованих і доповнених з урахуванням особливостей цієї системи.

Навчальне навантаження студента

Обсяг навчального навантаження студента (трудомісткість навчання) встановлюється в академічних кредитах.

Кредит передбачає всі види навчальної діяльності, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто: лекції, практичні роботи, семінари, консультації, індивідуальну, самостійну роботу (у бібліотеці чи вдома), підсумковий контроль (екзамени, заліки), дипломну роботу, педагогічну, навчальну і виробничу практики чи інші види діяльності, пов´язані з оцінюванням. Кредит, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Ціна кредиту складає 36 академічних годин (зазвичай, 18 годин – аудиторні заняття, 9 – індивідуальна робота викладача зі студентами, 9 годин – самостійна робота студента). Можливі й інші співвідношення аудиторних та індивідуальних і самостійних занять – 60%:40%, 40%:60%.

Структура навчальної діяльності студента

Модульний принцип навчальної діяльності студента передбачає модульну структуру навчальної дисципліни, а відповідно – і оцінку результатів виконання певного виду робіт, які складають зміст модуля. Кожен вид навчальної діяльності студента в межах залікового кредиту (модуль) оцінюється (визначається рейтинг) і має питому частку в підсумковій оцінці з залікового кредиту.

5.3.4. Загальні вимоги до організації навчання студентів

Індивідуальна та самостійна робота студента

Методологія процесу навчання та, відповідно, оцінювання його знань в КМСОНП полягає у переорієнтації навчальної роботи із лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму та на організацію самоосвіти студента. Тобто в основу навчання ставиться самостійна, творча робота того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні, включно з інформаційними, технології навчання. У структурі навчального навантаження студента за системою ECTS індивідуальна робота розглядається також як один з основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.

Індивідуальна робота студента

Індивідуальна робота студента є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою (предметною або цикловою комісією) з урахуванням потреб і можливостей студента. Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам. Індивідуальні заняття на молодших курсах – поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших курсах вони мають науково-дослідних характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Види індивідуальних занять

Консультація – один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), які проводяться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень або аспектів їхнього практичного застосування (поточні – протягом семестра, екзаменаційні – перед контрольним заходом). У процесі консультацій, у першу чергу, поточних, допускається діагностичне тестування знань студентів для виявлення ступня засвоєння окремих положень, теорій, закономірностей, рівня сформованості практичних умінь і навичок та перевірки ефективності прийомів і методів навчання, які використовувалися під час аудиторних занять.

Індивідуальні завдання – форма організації навчання, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно під керівництвом викладачів кількома студентами або кожним студентом окремо.

Відповідною інноваційним технологіям навчання різновидністю індивідуальних завдань є індивідуальні навчально-дослідні завдання (ІНДЗ). Це вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення навчального матеріалу і завершується складанням підсумкового контролю. ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі занять різного виду, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому. Мета ІНДЗ – самостійне вивчення частини матеріалу курсу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу, розвиток навичок самостійної роботи.

Курсова робота – один з видів індивідуальних завдань навчально-дослідного. Творчого чи конструкторського характеру, який має на меті не лиш поглиблення, узагальнення, закріплення знань студента, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання, вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, технікою, обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Вона також оцінюється як окремий заліковий кредит навчальної дисципліни. Тематика курсових робіт визначається у відповідності до змісту і завдань навчальної дисципліни.

Дипломна (магістерська) робота– це індивідуальне завдання науково-дослідного, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке студент виконує на завершальному етапі фахової підготовки, і яке є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння застосовувати їх при вирішенні конкретних наукових, технічних і т.п. завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань або напрямку практичної діяльності.

Самостійна робота студента

Самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу у час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Цей час повинен становити близько ¼ частини академічного кредиту. Зміст і обсяг її визначається робочою навчальною програмою з дисципліни та методичними рекомендаціями викладача. Вона забезпечується всіма навчально-методичними засобами (підручники, посібники, конспекти лекцій і т.ін.). Для самостійного опрацювання студентам рекомендується відповідна наукова література та періодичні видання. Як засоби самоконтролю передбачаються тести, пакети контрольних завдань і т. ін. Студент сам обирає місце виконання самостійної роботи.

Контроль успішності студента та якості навчання

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, які обираються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у ВН з обов´язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

Підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне та підсумкове тестування рівня засвоєності теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний контроль); оцінка (бали) за виконання лабораторних досліджень; оцінка (бали) за практичну діяльність під час практик; оцінка за ІНДЗ; оцінка за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, наукові публікації тощо. Підсумкові оцінки виставляються після завершення вивчення навчальної дисципліни і вноситься до академічної довідки студента.

Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання

Загальний порядок переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання зазначений у «По­ложенні про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти», затвердженого Міністерством освіти 15.07.96 р.

При переведенні студент додає до заяви копію договору про навчання в попередньому навчальному закладі, академічну довідку за весь період навчання з обов'язковим зазначенням назв дисциплін, загальної кількості годин, залікових кредитів, передбачених на їх вивчення, та форм контролю.

При позитивному розгляді заяви ректором деканат проводить перезарахування результатів навчання з дисциплін шляхом порівняння кількості залікових кредитів та обсягу змістових модулів і визначає академічну різницю нормативних змістових модулів, яка не повинна перевищувати, зазвичай, 10 навчальних дисциплін.

Відрахування студента за академічну неуспішність здійснюється у випадках невиконання студентом індивідуального навчального плану, незарахованих результатів семестрових контролів 3-ох змістових модулів або у зв'язку з неможливістю студента сформувати індивідуальний план на наступний рік у результаті незарахування йому запланованих змістових модулів та обмежень, накладених структурно-логічною схемою підготовки, а також порушення умов договору про навчання.

Контроль за індивідуальним навчальним планом студента

Надання кваліфікованих консультацій щодо формування індивідуального навчального плану студента і його реалізації протягом усього періоду навчання покладається на куратора.

Куратор призначається наказом ректора вищого навчального закладу за поданням декана відповідного факультету (директора Інституту). У рамках виконання своїх функцій куратор підпо­рядковується заступникові декана факультету (заступнику дирек­тора інституту), який відповідає за формування індивідуального навчального плану студента.

Куратор відповідає за виконання таких основних завдань:

- ознайомлення студентів з нормативно-методичними матеріалами (інформаційним пакетом тощо), які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою;

- надання студентам рекомендацій щодо формування їхнього індивідуального навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів (навчальних дисциплін) за час перебування в інших вищих навчальних закладах України або за кордоном;

- контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з подальшим поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або щодо його відрахування.

Куратор має право:

- відвідувати всі види занять студента згідно з його індивідуальним навчальним планом;

- подавати пропозиції деканові факультету (директорові інституту) щодо переведення на інший курс, відрахування та заохочення студента;

6. подавати пропозиції щодо покращення навчального процесу та діяльності кураторів.

Статистика, як і будь-яка інша наука має предмет науки, метод науки, засоби дослідження предмету, систему категорій понять і термінів.

Предмет статистики – це кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

Виходячи із визначеного предмету статистики, виділяють дві її особливості:

1. Статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ.

2. Вона вивчає не поодинокі, а масові явища.

Статистична методологія – це сукупність специфічних прийомів, притаманних лише статистиці методів і прийомів дослідження, які ґрунтуються на загальнофілософських (логіко-діалектичних законах) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.

Основні специфічні прийоми: спостереження, зведення і групування, абсолютні і відносні величини, середні величини і показники варіації, ряди динаміки, вибіркові спостереження, індекси, методи кореляції і регресії тощо.

Основні категорії статистичної науки:

1. Статистична норма –це безліч предметів, осіб, процесів, явищ, що існують.

2. Одиниця сукупності – це первинний елемент сукупності, що створює відповідну сукупність і відображає її якісну однорідність.

Одиниці сукупності повинні бути носіями певних властивостей або ознак, тобто таких властивостей, які можуть бути встановлені і вивчені (виміряні).

Класифікація ознаки: кількісні, якісні; основні (суттєві), другорядні; первинні і вторинні (обробка первинних).

3. Ознаки – це дещо окремі, розрізнені факти, які потребують узагальнення за допомогою використання статистичних показників.

4. Статистичний показник – це узагальнююча характеристика суспільних явищ, в якій поєднуються кількісна і якісна їх визначенність.

5. Статистичні закономірності – це закономірності масових процесів, що виражають в середньому результат взаємодії значного числа однорідних явищ або взаємозв'язок послідовних станів системи.

Природа статистичної закономірності може бути досліджена повністю тільки враховуючи дію закону великих чисел, в основу якого покладено властивості масовості і причинної обумовленості явищ.

6. Статистична сукупність – це певна множинна елементів, поєднаних умовами існування й розвитку (сукупність комерційних банків, які об'єднані характером банківських послуг).

Читайте також:

1. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
2. Абетково-предметний покажчик
3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
4. АГД як галузь економічної науки
5. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
7. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Адміністративні методи управління
10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
11. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 829