• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 4. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

4.

3.

2.

1.

Порядок проведення загальної оцінки умов діяльності аграрних формувань включає аналіз і вивчення умов, в яких функціонує підприємство:

- місця розташування;

- природно-кліматичних умов;

- економічних умов.

З точки зору впливу на сільськогосподарське виробництво, оцінка природних умов виробництва базується на вивченні ґрунтів, клімату, рельєфу місцевості та забезпечення підприємства водними ресурсами.

Щодо місця розташування, то аналізується положення суб’єкта господарювання в географічній зоні, його віддаленість від промислових центрів, великих міст, баз постачання і пунктів реалізації продукції, комунікації (шляхів сполучення, наявності телефону, телеграфу, радіостанцій, телевізійних установок тощо) побутові і культурні умови життя працівників села тощо, та можливість врахування таких умов для підвищення ефективності господарювання підприємства.

Економічні умови (загальний стан розвитку підприємства) вивчається, в першу чергу, за ефективністю виробництва, яка оцінюється за відповідною системою показників. Стан розвитку оцінюється також із врахуванням його фінансової стабільності в найбільш загальному виразі (за коефіцієнтами фінансової самостійності і платоспроможності) та ступенем задоволення потреб працівників тощо.

Необхідними умовами досягнення самоокупності і самофінансування підприємства в умовах ринку є орієнтація виробництва на споживачів і конкурентів, на гнучке пристосування до кон’юнктури ринку, яка постійно змінюється. Кожному підприємству перед тим як планувати обсяг виробництва, виробничі потужності необхідно знати, яку продукцію, в якому обсязі і за якими цінами воно буде її продавати. Для цього потрібно вивчати попит на продукцію, ринки її збуту, місткість ринку, потенційних покупців тощо. Від цього залежать кінцеві фінансові результати, відтворення капіталу і як наслідок – фінансова стабільність підприємства.

Аналіз у прикладному плані повинен виявити причини падіння обсягів реалізації продукції, відхилень від маркетингових прогнозів, указати "слабкі місця" підприємства в цій галузі.

Основними завданнями маркетингового аналізу є:

- вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту, обґрунтування плану виробництва і реалізації продукції відповідного обсягу і асортименту;

- аналіз факторів, що формують еластичність попиту на продукцію й оцінювання ступеня ризику незатребуваної продукції;

- оцінювання конкурентоспроможності продукції і знаходження резервів для підвищення її рівня;

- розробка стратегії, тактики, методів та засобів формування попиту і стимулювання збуту продукції;

- оцінювання стабільності та ефективності виробництва і збуту продукції.

Кон’юнктура ринку –це економічна ситуація на ринку, яку характеризують співвідношення між попитом і пропозицією, рівень і динаміка цін, товарні запаси тощо.

Аналіз вивчення кон’юнктури ринку та підготовки її прогнозу включає:

- аналіз стану економіки в цілому, її комплексна характеристика за попередній період;

- аналіз виробництва аналізованої продукції;

- визначення величини попиту і пропозиції;

- вивчення товару та його збуту;

- вивчення ринку і динаміки цін, цінової політики, конкурентів і держави;

- кон’юнктурний прогноз.

Основна мета маркетингового аналізу – вивчення попиту на продукцію і формування портфеля замовлень.

Портфель замовлень – це сукупність замовлень, якими розпоряджається фірма в певний час або в певний відрізок часу. Від портфеля замовлень залежать виробничі потужності підприємства і ступінь використання їх у процесі подальшої діяльності.

Попит як економічна категорія – характеризує обсяг товарів, які споживач хоче і в змозі придбати за певною ціною протягом певного періоду на певному ринку.

В першу чергу необхідно проаналізувати попит на профільну продукцію підприємства, адже якщо попит на неї з якихось причин падає, то відповідно зменшується портфель замовлень, відбувається спад виробництва, зростає собівартість продукції, збільшуються збитки.

На рівень попиту впливає багато факторів – ціни на пропонований товар, його якість, доходи споживачів, споживчі переваги, наявність товарів замінників, насиченість ринку тощо.

Ступінь чутливості попиту від зміни ціни вимірюють за допомогою коефіцієнта цінової еластичності:

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом характеризує ступінь чутливості попиту на товар при зміні доходу споживачів:

Попит еластичний, якщо величина цих коефіцієнтів більша від одиниці і нееластичний, якщо їх величина менша від одиниці. Якщо значення дорівнює нулю – попит абсолютно нееластичний, а якщо одиниці – це означає, що темпи зростання попиту дорівнюють темпам зниження ціни. Попит буває також абсолютно еластичним, коли при незмінній ціні, або її зростанні попит на продукції збільшується до межі можливостей покупця (це буває в умовах інфляції).

Вивчення попиту тісно пов’язане з оцінюванням ризику незатребуваності продукції, який виникає внаслідок відмови споживачів купувати її. Він визначається величиною можливих матеріальних і моральних втрат підприємства. Щоб оцінити ризик незатребуваності продукції, необхідно проаналізувати забезпеченість виробництва продукції контрактами або заявками на поставку, динаміку залишків готової продукції і швидкість її реалізації.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін.

Основні завдання аналізу:

- оцінка місткості ринку та/ або окремих його сегментів;

-визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту;

-вивчення показників збуту різних категорій виробів;

-розроблення пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження:

-оцінка структури ринків збуту;

-оцінка місткості ринку;

-оцінка частки ринку;

-аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

На першому етапі аналізуємо структуру ринків збуту.

На другому етапі необхідно вивчити місткість ринку та показники частки ринку.

Місткість товарного ринку є одним з основних об’єктів дослідження, оскільки цей показник відображає принципово можли­вий обсяг збуту товару фірми. Місткість ринку визначається обся­гом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) товарів, які на ньому реалізуються протягом року. Місткість ринку можна визначити за такою формулою:

,

де V — місткість ринку;

В — виробництво товарів;

Z — залишки товарних запасів;

I — імпорт товарів;

E — експорт товарів.

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно якнайретельніше визначати та прогнозувати, є показник ринкової частки. Ринкова частка — це відношення обсягу продажу певного товару даної організації до сумарного обсягу продажу цього то­вару всіма організаціями, що діють на даному ринку. Цей показник є ключовим для оцінки конкурентної позиції організації.

Наступний етап — вивчення динаміки зміни становища кожного виду виробів на ринках збуту за останні кілька років. Найбільше практичне значення має аналіз за підприємствами-спожива­чами.

Результати аналізу повинні сприяти у розробці асортименту товарів відповідно до його стратегії і вимог ринкової кон’юнктури.

У процесі аналізу необхідно також виявити реальних і потенційних конкурентів, провести аналіз показників їхньої діяльності, визначити слабкі сторони, фінансові можливості, технології виробництва якість продукції і цінової політики.

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей.

У вивченні цінової політики й аналізі обґрунтованості цін на продукцію підприємства важливими питаннями є такі:

- визначення, наскільки ціни відображають рівень витрат;

- яка вірогідна реакція покупців на зміни цін (еластичність попиту);

- чи застосовується політика стимуляційних цін;

- чи привабливі ціни підприємства порівняно з цінами фірм-конкурентів;

- чим відрізняється політика ціноутворення на цьому підприємстві від цінової політики конкурентів;

- яка державна політика в галузі ціноутворення на аналогічні товари.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, що показує її відмінність від товару конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Іншими словами, конкурентоспроможність продукції – це ступінь її відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

Завданням аналізу конкурентоспроможності продукції є:

- оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності продукції;

- вивчення факторів, що впливають на її рівень;

- розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

- технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення);

- ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму);

- естетичним (зовнішній вигляд товару);

- нормативним (відповідність товару чинним нормам і стан­дартам);

- економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача);

- організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

Залежно від цілей аналізу конкурентоспроможності товарів використовуються рейтингові, матричні та табличні методи.

Щоб оцінити конкурентоспроможність, доцільно порівняти параметри нашого виробу з відповідним товаром конкурента щодо їх здатності задовольняти ту чи ту потребу покупця. Для цього розраховують одиничні й групові показники конкурентоспромож­ності продукції.

Одиничні показники відображають відсоткове відношення рівня будь-якого технічного або економічного параметра до величини того самого параметра виробу-конкурента:

де q — одиничний параметричний показник; Р — величина параметра виробу, що досліджується; Р100 — величина параметра виробу, взятого за зразок (який задовольняє потребу на 100 %).

Груповий показник (G) об’єднує одиничні показники (qi) однорідної групи параметрів (технічних, економічних, естетичних) за допомогою вагових коефіцієнтів (ai), визначених експертним способом:

,

де n — кількість параметрів, що підлягають розгляду.

В окремих випадках можна використати інтегральний показник конкурентоспроможності (J), тобто відношення групового показника за технічними параметрами (Gт) до групового показника за економічними параметрами (Gе):

.

Якщо цей показник нижчий від одиниці, то аналізований виріб поступається зразку, а якщо вище від одиниці – то він переважає виріб-зразок або виріб-конкурент за своїми параметрами.

1. Аналіз земельних ресурсів

2. Аналіз ефективного використання трудових ресурсів

3. Аналіз використання основних засобів

4. Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

Читайте також:

1. ABC-XYZ аналіз
2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
3. IV група- показники надійності підприємства
4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
5. SWOT-аналіз у туризмі
6. SWOT-аналіз.
7. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
8. V. Нюховий аналізатор
9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
10. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
12. АВС (XYZ)-аналіз

Переглядів: 1856