Значення систематизації законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.

План.

Тема 2. Правові основи, систематизація та приципи законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.

1. Значення систематизації законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.

2. Поняття та принципи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки

3. Система нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері національної безпеки

4. Проблеми систематизації законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.

Розбудова національної держави в Україні, радикальні реформи в усіх сферах життя нашого суспільства, складні процеси глобалізації та геополітичних змін у сучасному світі – все це зумовило виникнення на початку ХХІ століття нових, складніших, багатопланових проблем забезпечення національної безпеки, що потребують нетрадиційних рішень, перегляду багатьох усталених підходів і стереотипів. Особливої актуальності з-поміж цих проблем набуло створення комплексної системи законодавства у сфері забезпечення національної безпеки.

Саме це питання, як і впорядкування та вдосконалення правового регулювання забезпечення національної безпеки, стає предметом усе більшої уваги національних парламентів, урядів, політичних і державних діячів, учених.

Водночас наукове опрацювання проблеми створення комплексної системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки нині лише започатковується. Опубліковані роботи з цієї проблематики в основному присвячені розгляду національної безпеки як суспільного явища. У них майже відсутні дослідження закордонного досвіду, а також ґрунтовний аналіз вітчизняного законодавства.

До того ж ознайомлення із законодавчою базою у сфері забезпечення національної безпеки України свідчить про її фрагментарний характер. Це породжує ізольовані один від одного й розрізнені масиви правових норм, що стосуються окремих аспектів національної безпеки як явища суспільного життя та забезпечення національної безпеки як різновиду державної діяльності. При цьому зазначені норми відносяться до різних галузей права. Останнє є явищем об’єктивним і пов’язане з тим, що питання забезпечення національної безпеки пронизують фактично всі сфери суспільних відносин і, відповідно, можуть існувати в кожній з існуючих галузей права .

Причина такого становища, очевидно, в тому, що, по-перше, в суспільстві й науці ще не сформувалося цілісне уявлення про національну безпеку України з позиції права та юридичної науки. Відтак нині системний підхід до формування права й нормотворчості у сфері забезпечення національної безпеки є досить непростим питанням, що зумовлене передусім відсутністю належної систематизації чинного законодавства у згаданій сфері. Зазначене, поряд із нерозробленістю методологічних засад забезпечення національної безпеки, створює труднощі об’єктивного й суб’єктивного характеру при формуванні системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки.

По-друге, в Україні продовжується становлення нових суспільних відносин демократичної, правової, соціальної держави, що приводить до змін усього правового простору України. У поєднанні зі змінами геополітичного становища і державного устрою це спричинило розширення уявлення про правове регулювання питань забезпечення національної безпеки України як самостійної, незалежної держави.

По-третє, відсутність чітко сформульованих життєво важливих національних цінностей і довгострокових цілей перешкоджає діяльності держави у сфері забезпечення національної безпеки, в тому числі законотворчому процесу в цій галузі.

Разом з тим, забезпечення національної безпеки - це різновид суспільних відносин і тому на його правове регулювання поширюються ті ж основні правила, які застосовуються при регулюванні суспільних відносин в цілому. Понад те, як було показано в першому розділі, власне сама національна безпека з точки зору юридичної науки - це сукупність визначених суспільних відносин.

Нагадаємо також, що законодавство - це форма існування передусім правових норм, засіб надання їм визначеності й конкретності, їхньої організації та об’єднання в конкретні нормативно-правові акти . Система ж законодавства - це не просто сукупність таких актів, а їхня диференційована система, заснована на принципах субординації та координованості структурних елементів. Взаємозв’язок між ними забезпечується за рахунок різних факторів, головними з яких є предмет правового регулювання та зацікавленість законодавця в розбудові раціональної, комплексної структури джерел права.

В результаті розбудови згаданої структури виникають відособлені галузі права, які знаходяться в основі системи законодавства в цілому та галузей законодавства зокрема. Така відособленість можлива за умови, якщо вона відбиває особливості змісту правового регулювання.

Відмінності ж внутрішньої системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені головним чином тим, що однією із засад побудови законодавства є не тільки конструкція системи права, а й система управління державою. Саме тому структура системи законодавства певним чином залежить не тільки від логіки самої системи права, а також і від інших об’єктивних і суб’єктивних факторів .

Крім того, в основі поділу системи права на галузі й інститути - предмет і метод правового регулювання. Через це норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності. Галузі ж законодавства регулюють певні сфери суспільного буття й виділяються лише за предметом правового регулювання й не мають єдиного методу, у зв’язку з чим галузь законодавства є менш однорідною порівняно з галуззю права.
Тому, на думку автора, потребує переосмислення ідея існування комплексних галузей права, яка свого часу була запропонована В. Райхером і найбільш повно обґрунтована в працях С. Алексєєва , оскільки сама природа галузі права як категорії соціальної дійсності виключає можливість існування комплексних галузей права, на відміну від комплексних галузей законодавства. Одна правова норма не може регулювати різні за своєю правовою природою відносини, а твердження про наявність у галузі права норм інших галузей права лише заперечує її самостійність і ставить під сумнів можливість вважати таку сукупність правових норм галуззю права.

Між тим, галузі права в деяких випадках співпадають з галузями законодавства (кримінальне, цивільне), в інших – з підгалузями (законодавство про авторські права). Галузі законодавства складають його горизонтальну структуру, а вертикальна будується відповідно до юридичної чинності нормативно-правових актів та умов, які багато в чому залежать від місця суб’єкта нормотворчості в системі нормотворчих органів.
Тому структура законодавства має сприйматися законодавцем як об’єктивна закономірність. Розбудовуючи систему законодавства, законодавець має враховувати реальну, об’єктивно обумовлену потребу в існуванні самостійних галузей законодавства, підгалузей, інститутів, міжгалузевих комплексів. У процесі нормотворчості законодавець має виходити з особливостей окремих підрозділів законодавства, їхньої своєрідності та співвідношення між ними. Юридична ж наука повинна забезпечити напрацювання науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення системи законодавства.
На думку автора, специфіка суспільних відносин у сфері забезпечення національної безпеки вимагає особливої обережності й системного підходу як з боку законодавця, так і з боку правозастосовних органів. У сфері забезпечення національної безпеки важливість раціонального правового регулювання багатократно збільшується, що зумовлює необхідність виокремлення відповідної системи законодавства як системи взаємоузгодження різних галузей законодавства або комплексної системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки України. Зазначена система утворює законодавство у сфері забезпечення національної безпеки України у вигляді міжгалузевого комплексу, який об’єднує певні галузі, підгалузі й інститути законодавства. Серед них можна виокремити конституційне законодавство, у сфері охорони навколишнього середовища, охорони здоров’я, кримінальне, адміністративне, цивільне, фінансове тощо. Залучення такого широкого спектру галузей, підгалузей і інститутів законодавства до законодавства у сфері забезпечення національної безпеки зумовлене широким спектром суспільних відносин, які мають важливе значення для забезпечення національної безпеки.

Між тим, необхідність взаємоузгодження різних галузей законодавства та комплексність і системність як найважливіші характеристики законодавства у сфері забезпечення національної безпеки вимагають його систематизації. Це зумовлюється також розбіжністю у часі й суб’єктах нормотворчості, наявністю значної кількості нормативно-правових актів та необхідністю забезпечення доступності законодавства в процесі його реалізації.

На сьогодні, на думку автора, систематизація законодавства у сфері забезпечення національної безпеки необхідна і для ефективного здійснення нормотворчої діяльності, в тому числі для виявлення причин протиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усунення. Систематизація законодавства у сфері забезпечення національної безпеки сприятиме також поліпшенню інформаційного впливу права на правосвідомість його суб’єктів.

І найголовніше. Без відпрацювання основ систематизації законодавства у згаданій сфері практично неможливою є розбудова права національної безпеки як одного з основних інструментів переходу до “договірних”, або “безпекових” засад функціонування держави. Крім того, виходячи з визначення національної безпеки як правової категорії, систематизація законодавства у сфері забезпечення національної безпеки може стати інструментом взаємоузгодження та впорядкування всього комплексу суспільних відносин, які відображають собою гранично допустимі значення характеристик життєво важливих цінностей українського народу, оцінюють соціальну поведінку на відповідність зазначеним характеристикам і спрямовані на захист указаних цінностей.

У сфері забезпечення національної безпеки важливість раціонального правового регулювання багатократно збільшується, що зумовлює необхідність виокремлення відповідної системи законодавства як системи взаємоузгодження різних галузей законодавства або комплексної системи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки України. Зазначена система утворює законодавство у сфері забезпечення національної безпеки України у вигляді міжгалузевого комплексу, який об’єднує певні галузі, підгалузі й інститути законодавства.

Вимога взаємоузгодження різних галузей законодавства та комплексність і системність як необхідні характеристики законодавства у сфері забезпечення національної безпеки вимагають його систематизації. Це необхідно і для ефективного здійснення нормотворчої діяльності, в тому числі для виявлення причин протиріч, невідповідностей у нормативному регулюванні, і для їх усунення. Систематизація законодавства у сфері забезпечення національної безпеки сприятиме також поліпшенню інформаційного впливу права на правосвідомість його суб’єктів.

Складність положення в забезпеченні національної безпеки збільшується не лише не достатньою ефективністю системи національної безпеки країни і разом з цим системи управління нею, а й відсутністю серйозної правової основи регулювання забезпечення національної безпеки, системного підходу до вирішення цієї проблеми з правової точки зору. Причина цього полягає у тому, що досі не визначені національні пріоритети внутрішньої і зовнішньої політики, національні цілі і взагалі бажаний статус України, а звідси — є розпливчатими цілі і завдання реформування СНБ, кола учасників забезпечення національної безпеки, їх компетенції та принципів взаємодії. Проголошений курс на євроінтеграцію, вступ до НАТО лишається проектом, втім реальної правової бази в сфері національної безпеки для цього поки створено не достатньо.

Звичайно, що певні кроки у даному напрямі робляться, і можна казати про їх позитивний вплив. Як би хто не критикував існуючу сукупність органів, що забезпечують національну безпеку, сміливо можна твердити, що етап становлення незалежної держави, який супроводжувався масштабним тиском, подеколи ззовні і не досить відчутним, вже успішно пройдено. В Україні за 20 років незалежності не відбулося громадянської війни, вона стала постійним учасником регіональних систем безпеки, більш того, відіграє активну роль не лише на пострадянському просторі, айв цілому в європейському регіоні.

Так, можна казати про деякі помилки, водночас існування незалежної України, а також і системи забезпечення національної безпеки нашої держави вже стало неминучою реальністю і при необхідній корекції стратегії національної безпеки і тактики її забезпечення на суворо правовій основі процес реформування СНБ має вийти на вирішення головної мети: забезпечення стійкого розвитку держави в якості регіонального лідера, підвищення рівня добробуту народу України, збереження його самобутності, активна участь в реалізації політики безпеки як на континенті, так і світі.

З іншого боку, відсутність правового підходу до здійснення реформи системи національної безпеки, і передусім системи забезпечення національної безпеки, потягло за собою стихію у законотворчій діяльності, подеколи внутрішню правову суперечність між законами, а звідси і надто слабку ступінь правозастосування. У зв'язку з цим деякі складові національної безпеки виявилися недостатньо захищеними, передусім інформаційна і економічна, що завдає суттєвої шкоди державі і суспільству, дискредитує саму ідею сильної і незалежної держави і сподівання українського народу на заможність та процвітання.

Розрив між геополітичними реаліями і правовою базою чинить деморалізуючий вплив також і на працівників сил забезпечення національної безпеки, підриває їх довіру до тієї системи, яку вони мають захищати. Абсолютизація демократичного цивільного контролю над органами безпеки, проголошена на початку 2005 року, мала своїм наслідком зміну не лише самої їх структури, а й подеколи світогляду самих працівників. У даному аспекті слід говорити про необхідність демократичного цивільного контролю, водночас це не слід плутати з повною «цивілізацією» усіх сфер безпеки, тобто встановлення на керівні посади цивільних міністрів, які мають концептуальне уявлення про функції органів безпеки, втім не володіють ані методологією, ані знанням щодо організації механізму їх дії як єдиного цілого.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система та механізм забезпеченя національної безпеки.	\|	Поняття та принципи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.