МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття та принципи нормативно-правового регулювання забезпечення національної безпеки.Передусім, слід визначити саме поняття «нормативно-правове забезпечення національної безпеки» та аргументувати доцільність його вживання. Поняття «нормативно-правове забезпечення національної безпеки» включає його нормативне регулювання і виконання права як засобу управління стосовно сфери національної безпеки. Воно розуміє під цим також сприяння пошуку шляхів удосконалення існуючих та створюваних нових правових норм, необхідних для виконання принципово нових завдань в сфері національної безпеки. Нормативно-правове забезпечення національної безпеки— це процес створення і підтримки в необхідних межах конструктивних організаційно-функціональних характеристик системи національної безпеки за допомогою впорядковуючого впливу нормативно-правових засобів. Розбудова Української держави, поворот суспільства до засад гуманізму і справедливості, пошук шляхів його демократичного розвитку актуалізує використання й наповнення реальним демократичним змістом основних принципів нормативно-правового регулювання системи забезпечення національної безпеки. А оскільки ця система є головним елементом механізму забезпечення національної безпеки й по суті визначає його зміст, то важливо з’ясувати, на основі яких засад має формуватись і функціонувати зазначена система, тобто який зміст принципів нормативно-правового регулювання її організації та діяльності. Як відомо, принципи - це вихідні положення, керівні ідеї, основні начала певних, у тому числі й суспільних, явищ. Тому під принципами нормативно-правового регулювання організації та діяльності системи забезпечення національної безпеки, на думку автора, можна розуміти вихідні положення, керівні ідеї, начала, які знаходяться в основі формування і функціонування системи забезпечення національної безпеки в цілому та окремих її елементів. Вказані принципи, на думку автора, мають стати важливою інтегруючою складовою теоретико-правових основ системи забезпечення національної безпеки України. Керуючись звичайною логікою, всі принципи нормативно-правового регулювання організації та діяльності системи забезпечення національної безпеки можна розділити на загальні та особливі. До загальних належать ті, які знаходяться в основі побудови та функціонування вказаної системи. Такі принципи, як правило, мають закріплюватися в конституції держави і бути основоположними для всієї системи забезпечення національної безпеки. До особливих належать ті, які стосуються не всієї системи, а лише окремих її елементів (наприклад, Воєнної організації держави, органів державної безпеки, прокуратури тощо). Такі принципи можуть закріплюватись як у конституції держави, так і в законах, які регулюють порядок формування та функціонування відповідних елементів системи забезпечення національної безпеки. Наприклад, у статті 3 Закону України “Про Службу безпеки України” визначено засади та принципи діяльності СБ України. Оскільки дослідження особливих принципів відноситься до предмета галузевих юридичних наук, то, розглядаючи питання про принципи нормативно-правового регулювання організації та діяльності системи забезпечення національної безпеки, важливо зосередитись переважно на загальних принципах. При цьому, визначаючи загальні принципи нормативно-правового регулювання організації й діяльності системи забезпечення національної безпеки України, доцільно спиратися на законодавство не лише України, а й інших держав. І хоча кожна країна самостійно визначається з цих питань, все ж у практиці багатьох сучасних держав організація та діяльність системи забезпечення національної безпеки базується на одних і тих самих принципах. До найважливіших з них доцільно віднести наступні загальні принципи: - єдності та цілісності системи забезпечення національної безпеки; - законності; - професіоналізму; - соціальної доцільності; - наукової обґрунтованості; - системності і погодженості; - пріоритетності; - демократизму. Проведений аналіз свідчить також, що реалізація принципів єдності й цілісності, законності, професіоналізму та інших в організації й діяльності системи забезпечення національної безпеки не має суттєвих відмінностей від реалізації вказаних принципів у діяльності органів державної влади в цілому. Вказані питання досить повно й детально висвітлені в роботах з теорії держави та права. Однак реалізація принципу демократизму в організації й діяльності системи забезпечення національної безпеки має свої характерні особливості й потребує детальнішого вивчення саме в контексті забезпечення національної безпеки.Решті ж принципів буде дана лише загальна характеристика. Принцип єдності та цілісності. Він знаходиться в основі побудови системи забезпечення національної безпеки будь-якої держави. Сутність цього принципу полягає в тому, що система формується і функціонує як єдина, цілісна система суб’єктів забезпечення національної безпеки в масштабі всієї країни. Принцип єдності та цілісності ґрунтується на ідеї єдності державної влади. Незважаючи на різні трактування в теорії й на практиці, зазначена ідея в тій чи іншій формі відображається в конституціях різних країн. При цьому має бути унеможливлена будь-яка узурпація усіх функцій одним з уповноважених державних органів із забезпечення національної безпеки, домінування одного органа над іншим. Лише таке законодавство являє собою умову створення відповідного природі розумної людини громадянського суспільства — вільного демократичного правового суспільства, орієнтованого на конкретну людину, яке створює атмосферу поваги до правових традицій і законів, загальногуманістичним ідеалам, яке забезпечує свободу творчої і підприємницької діяльності, створює можливість досягнення добробуту і реалізації прав людини і громадянина, яке органічно відпрацьовує механізми обмеження і контролю за діяльністю держави. У Конституції України, принцип єдності та цілісності системи забезпечення національної безпеки певним чином знайшов своє відображення в ч. 2 ст. 6, де зазначається, що органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Крім того, в ст. 132 вказано, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання, централізації і децентралізації у здійсненні державної влади. Більш конкретно зазначений принцип закріплено в Законі України “Про основи національної безпеки України” . Так п. 5 ч. 1 ст. 5 передбачає (як окремий принцип забезпечення національної безпеки) чітке розмежування повноважень і взаємодію органів державної влади у забезпеченні національної безпеки. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих у встановленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Принцип законності. Його суть полягає в тому, що всі елементи системи повинні формуватись і діяти відповідно до законодавства своєї країни. Законність, якщо говорити про неї в найзагальнішому розумінні, означає дотримання й виконання законодавства - законів і підзаконних нормативно-правових актів. Це означає, що всі елементи системи забезпечення національної безпеки повинні створюватися відповідно до діючого у країні законодавства, оскільки порядок їхнього утворення визначається Конституцією, законами держави, а в низці випадків і підзаконними нормативно-правовими актами. Будучи сформованою відповідно до чинного законодавства, система забезпечення національної безпеки повинна діяти також відповідно до законодавства, оскільки порядок її діяльності, права й обов’язки знову ж таки визначаються законодавством держави. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даний принцип можна розділити на три складові принципи: Верховенство праваозначає, що основою побудови законодавства в сфері ЗНБ мають бути принципи забезпечення українських національних інтересів, справедливості, гуманізму, пріоритету інтересів української нації, їхній захист від зазіхань будь-якого рівня з боку інших націй, посадових осіб і державних органів, розумний баланс інтересів особи, нації і держави; Верховенство Конституціїполягає у відповідності даного законодавства Основному Закону держави. Воно не може звужувати прав і свобод людини і громадянина, що надані їм Конституцією; Верховенство законуозначає, що Концепція національної безпеки України, затверджена Законом України, являтиме собою безпосереднє джерело всіх інших нормативних актів, що регулюють правові відносини держави й особи у сфері національної безпеки. Відповідно до цього принципу всі нормативно-правові акти щодо забезпечення національної безпеки мають відповідати не лише Конституції України, а й Закону України «Про Концепцію національної безпеки України». Варто додати, що нормативно-правові акти розкривають зміст, деталізують положення закону, тому вони, будучи його органічним продовженням, конкретизують ті фундаментальні положення, що вже закріплені в законі, і жодним чином не можуть виходити за його межі; Принцип професіоналізму. Цей принцип має неабияке значення для організації й діяльності системи забезпечення національної безпеки. Саме ця ланка державного апарату повинна формуватись і функціонувати виключно на професійній основі, оскільки вирішення питань, які відносяться до компетенції системи забезпечення національної безпеки, вимагає спеціальних знань у тій або іншій сфері суспільних відносин. Принцип соціальної доцільностіявляє собою застосування державою адекватних засобів реагування на динаміку соціальних явищ, у тому числі соціально-аномальних, з метою цементування балансу між об'єктивними потребами і національними інтересами з одного боку, і об'єктивними можливостями держави щодо задоволення цих потреб і забезпечення інтересів, з іншого. Даний принцип у своїй основі закладає потенцію гнучкості держави щодо реагування на динаміку соціальних явищ за допомогою застосування відповідного інструментарію, важливе місце серед якого посідають законодавчі важелі; Принцип наукової обґрунтованостівимагає, щоб увесь інструментарій легітимації ЗНБ базувався на сучасних досягненнях науки і практики, застосуванні наукової методології, концепціях, міжнародному досвіді розв'язання зазначених питань. Так, наприклад, для відпрацьовування проекту Закону України «Про боротьбу з тероризмом» була створена спільна робоча група, що складалася із співробітників і науковців Національної академії внутрішніх справ України, Національною юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії, Національного університету внутрішніх справ, Національної академії Служби безпеки України, водночас, в результаті законотворчих баталій було прийнято той проект, в якому зазначені фахівці участі не брали, а його авторство залишило багато питань; Принцип системності і погодженостіозначає певну послідовність, поступовість у законотворчості, взаємозв'язок і взаємодію законодавчих актів як зсередини, якщо сукупність нормативних актів по забезпеченню національної безпеки у своїй єдності буде утворювати нову якість, так і ззовні, якщо Закон України«Про Концепцію національної безпеки України» буде погоджений з іншими законодавчими актами, що стосуються питань захисту конституційного ладу, територіальної цілісності, державного суверенітету і забезпечення національної безпеки. У даному випадку законодавство має складати систему, з огляду на що, воно, з одного боку, має бути гармонійно вибудоване зсередини, а з іншого боку — узгоджено ззовні; Принцип пріоритетностізагальновизнаних норм і принципів міжнародного права щодо національного законодавства означає узгодження аналізованого законодавства з нормами міжнародного,європейського права, з тими Конвенціями, угодами, які ратифікувала або до яких приєдналася Україна. Водночас, і варто це підкреслити за даного випадку, трактування принципу пріоритетності дещо відрізняється від загальних правил. Так, якщо прикладом у більшості випадків пріоритетними визнаються норми міжнародного права щодо національного законодавства, то стосовно сфери „національної безпеки пріоритетними визнаються норми національного права, тобто ті норми, які відбивають і забезпечують реалізацію українських національних інтересів. Принцип демократизму. Про цей принцип можна говорити лише відносно демократичних держав. Його сутність полягає в тому, що система забезпечення національної безпеки формується за активної участі населення країни і загалом діє в інтересах народу. Тому принцип демократизму лежить в основі не тільки організації, а й діяльності системи забезпечення національної безпеки. Суб’єкти забезпечення національної безпеки в будь-якій демократичній країні повинні формуватись і діяти від імені і в інтересах нації, вирішуючи всі основні завдання із забезпечення її безпеки. Вказана проблема стосується також і заходів з обмеження деяких свобод, які були застосовані в окремих країнах після подій 11 вересня 2001 року. Однак, на відміну від терористичних загроз, суб’єктом яких є терористи з притаманними їм методами насилля, руйнування основ національної безпеки та демократії “демократичними” методами здійснюється окремими легальними й визнаними суспільством політичними силами, які відверто бажають використати надані демократією можливості у власних, часто корисливих цілях. Сьогодні основи національної безпеки та демократичні засади низки демократичних країн, зокрема й України, виявилися певною мірою беззахисними перед політичними маніпуляціями почуттями громадян і перед тими владними та опозиційними силами, які, часто змінюючи одне одного, намагаються використати конституційно-демократичні засади для реалізації власних інтересів. Слід ураховувати також, що загрози “радикального популізму” національній безпеці таких країн розвиваються, як правило, на фоні корупції та загострення міжетнічних відносин. Разом з тим необхідно погодитися з думкою Ю. Римаренка, який вважає, що важливою складовою національного поступу України є політична стабільність суспільства, громадянський мир як стала ознака мудрості та зрілості нашого народу. Звідси - виховання вміння своєю працею, зваженим словом і витримкою сприяти становленню та зміцненню нової держави. Це вміння не втягувати себе в гострі політичні чвари та протистояння, що, зрештою, є виявом моральної і правової вихованості та свідомості. Водночас, на думку Ю. Римаренка, “бажаної консолідації треба домагатися на рівні практичної державотворчої діяльності, підпорядкованої загальнонаціональним цілям, а не на рівні ідеології, де цілковита єдність не тільки неможлива, але й непотрібна”. Вказане спонукає автора детальніше зупинитися на особливостях реалізації принципу демократизму при функціонуванні системи забезпечення національної безпеки. Відомо також, що правники схильні переоцінювати значення нормативно-правового регулювання. Однак, захищаючи національну безпеку та демократію, не слід забувати і про закон. Закон, як правовий символ влади, здатен мобілізувати і владу, і націю.
Читайте також:
|
||||||||
|