ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Внутрішньоклітинні паразити – рикетсії та хламідії

МОДУЛЬ ІІ

Тема 1. Рикетсії та хвороби, які вони викликають

Рикетсії широко розповсюджені у природі: грунті, воді, інших об'єктах. Їх також можна виділити із вмісту шлунково-кишкового тракту. Рикетсії вперше було виділено із зіпсованого м'яса в 1885 р. Штами R. vulgaris, виділені при харчових отруєннях, малоактивні в біохімічному відношенні. Вони повільно розчиняють желатину, часто не ферментують сахарозу та мальтозу, не утворюють індолу.

Джерелом харчової токсикоінфекції може бути також людина-бактерієносій, яка працює на харчовому підприємстві. Обов'язковою умовою виникнення харчових захворювань, викликаних бактеріями р. Рікетсії, є вживання продуктів, густо забруднених цими мікроорганізмами та їхніми токсинами. Здійснюється сумісний вплив на організм людини бактерій, що розмножуються в кишечнику, та ендотоксинів, які потрапили з їжею, та тих, котрі звільнилися в результаті руйнування мікроорганізмів in vivo. Протеї високопатогенні для дітей раннього віку. Дитячий організм надзвичайно чутливий до токсичних продуктів, які утворюють ці бактерії в кишечнику. Механізм харчових токсикоінфекцій у дорослих подібний до механізму сальмонельозних захворювань аліментарного походження.

Токсиноутворення. Рікетсії виділяють у субстрат термостабільні токсичні речовини. S-форми цих бактерій синтезують термостабільні ендотоксини, подібні аналогічним речовинам інших грамнегативних бактерій. Багато штамів протеїв проявляють гемолітичну активність.

Антигенна структура, патогенність. Антигенна структура рикетсій дуже різноманітна і нагадує подібну структуру сальмонел. Належність до певної групи визначають за реакцією аглютинації зі специфічними О- та Н-сироватками.

Бактерії р. Proteus відносяться до умовно-патогенних мікроорганізмів. Вони зустрічаються в кишечнику здорових людей у 6 – 8% випадків. Їх часто виділяють із осередків запалення (виділень ран, які погано загоюються, при хронічних інфекціях сечостатевих органів тощо). В окремих випадках представники цього роду можуть стати основними збудниками гнійних та септичних захворювань. Окремі представники хламідій можуть викликати харчові токсикоінфекції. При цих захворюваннях їх виділяють у 60 – 100% випадків.

Тема 2. Патогенні хламідії та захворювання, які вони викликають

Доказом етиологічної ролі бактерій р. хламідії у харчових токсикоінфекціях є виділення великої кількості цих бактерій із блювотиння, випорожнень хворих чи із продуктів, які стали причиною захворювання. Для визначення кількісного вмісту бактерій р. хламідії потрібно здійснити титраційні посіви досліджуваних матеріалів у агар за Шукевичем, або в накопичувальне середовище Мюллера з подальшим висівом на МПА. Ідентичність культур, виділених із різних об'єктів, встановлюють за допомогою проби Дінеса. Для цього роблять точковий посів порівнювальних культур на дві половини чашки Петрі з МПА і спостерігають за зустрічним роїнням (Н-форма протея дає на МПА характерний повзучий ріст у вигляді ніжної вуалі блакитно-димчатого кольору). Якщо культури ідентичні, то колонії зливаються, а якщо Н-антигени досліджуваних штамів мікроорганізмів різні, то ділянки роїння розділяються демаркаційною лінією.

Важливим доказом етиологічної ролі бактерій р. хламідії при харчових токсикоінфекціях є зростання рівня антитіл у крові хворих людей. Кров досліджують на 8 – 10 добу і 18 – 21 добу.

Профілактика харчових токсикоінфекцій, обумовлених бактеріями р. хламідії така ж як і при харчових токсикоінфекціях, викликаних іншими збудниками цих

Зооантропонози (zoo – тварина, anthropos – людина, nosos – хвороба) – інфекційні хвороби, які уражають тварин та людей. Людина може вражатися при догляді за хворими тваринами, переробці м’яса від хворих тварин, а також при вживанні в їжу заражених продуктів. До числа найбільш небезпечних і таких, що часто зустрічаються відносяться сибірська виразка, бруцельоз, туляремія, лептоспіроз, лістеріоз, рожа свиней (ерізипелоїд), сап, туберкульоз, Ку-лихоманка, орнітоз тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. Збудник лептоспірозу Leptospira interrogans відноситься до роду Leptospira.	\|	ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Патогенні гриби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.