ТЕМА 5. Теорія влади

1. Соціальний зміст і призначення влади.

2. Структура влади.

3. Види влади.

4. Легітимність і легальність політичної влади.

5. Поділ влади.

1. Соціальний зміст і призначення влади. Влада в загальному значенні є здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою різного роду засобів – права, авторитету, волі, переконання, примусу.

По своїй природівлада – явище соціальне, оскільки виникає в суспільстві.

Сама влада виступає у вигляді керування, керування – у вигляді влади.

Влада виражається в законах, нормах, правилах, заборонах, приписах, вольових і емоційних впливах.

Немає влади без покори. Тому концентрованим вираженням влади є відносини панування-підпорядкування. Це обумовлено нерівним положенням людей, включених у відносини управління-виконання. Без наявності владних відносин неможливе координування соціальних зв'язків, підтримка цілісності й стабільності суспільства.

2. Структура влади. Одержавши уявлення про природу влади, можна йти далі в аналізі влади як соціального явища й процесу. Основними елементами влади є її суб'єкт, об'єкт, а також засоби (ресурси).

Суб'єкт влади визначає зміст владного компоненту через 1) розпорядження; 2) підпорядкування; 3) заохочення й покарання; 4) нормування правил.

Об’єкт влади – другий найважливіший елемент влади. Влада – завжди двостороннє відношення, взаємодія її суб'єкта й об'єкта. Влада немислима без підпорядкування об'єкта. Де немає об'єкта, там немає влади.

Найважливішими факторами, що визначають зміст і механізми влади, є її ресурси. Ресурси влади – це реальні й потенційні засоби, які використаються для зміцнення влади.

Використання ресурсів влади робить реальністю її процес, що відбувається в наступних формах:

- Панування нерозривно пов'язане із владою й виражається в економічному, політичному й ідеологічному видах.

- Керівництво – це здатність особистості, партії, класу, групи здійснювати свою політичну лінію шляхом впливу різними методами й засобами влади на об'єкти, колективи, окремих людей.

- Керування – це використання повноважень влади щодо формування цілеспрямованої поведінки об'єктів.

- Контроль – це здатність владних органів і інститутів стежити за тим, як реалізуються закони, накази й розпорядження.

3. Види влади. У примітивних суспільствах влада була анонімна, розпилена серед членів роду й племені. Анонімна влада поступається місцем індивідуалізованій (влада вождів, старійшин, імператорів і т.д.).

Однак процес наростання соціальної нерівності виявляє неефективність індивідуалізованої влади як засобу вирішення більш глибоких соціальних конфліктів. Влада стає інституалізованою, тобто опирається на соціальні інститути. Так влада здобуває політичний характері виражається в діяльності держави, партій і інших організацій.

Однією з найбільш змістовних класифікацій влади є її розподіл відповідно до ресурсів, на які вона опирається.

- Економічна влада – це контроль над економічними ресурсами, власність на різного роду матеріальні цінності.

- Соціальна влада – це розподіл позицій на соціальних сходах – статусів, посад, пільг і привілеїв.

- Інформаційна влада – це влада над людьми, здійснювана за допомогою наукових знань і інформації.

- Політична влада – усіляка організована воля однієї групи людей стосовно іншої, котра здійснює підпорядкування в ім'я загальної мети.

Владу можна розглядати як політичне панування, як систему державних органів.

Політична влада характеризується реальною здатністю даного класу, групи, індивіда здійснювати свою волю, виражену в політиці.

Державна влада – це форма політичної влади, що має монопольне право видавати закони, обов'язкові для всього населення, і, що опирається на спеціальний апарат примусу, як на один із засобів для дотримання законів і розпоряджень.

4. Легітимність і легальність політичної влади. Легальність влади – це юридичне обґрунтування влади, її норм і законів, тобто її нормативно-правова закріпленість, узаконеність у відповідних правових документах.

Політична легітимність – це суспільне визнання влади і її права на керування.

Легітимність– це здатність влади створювати й підтримувати у населення переконання в тому, що влада в країні наділена правом приймати рішення, які її громадяни повинні виконувати.

М.Вебер виділив три типи легітимності: традиційний, харизматичний, раціонально-легальний.

Існують політичні взаємозв'язки між легітимністю політичної влади і її ефективністю, тобто результативністю, ступенем виконання своїх функцій у суспільстві.

5. Поділ влади. Поділ влади по вертикалі являє собою поділ владних повноважень між суб'єктами державного керування різного рівня. Таким чином, створюються центральні, регіональні й місцеві органи влади.

Поділ влади по горизонталі являє собою поділ владних повноважень між трьома владними органами («галузями влади») – законодавчим, виконавчим і судовим.

Законодавчавлада являє собою сукупність повноважень щодо видання законів, а також систему державних органів, що здійснюють ці повноваження.

Виконавча влада являє собою сукупність повноважень щодо керування державними справами, повноваження зовнішньополітичного представництва, адміністративного контролю, а також систему державних органів, що здійснюють перераховані вище повноваження.

Судовавлада являє собою сукупність повноважень щодо здійснення правосуддя, тобто повноважень щодо розгляду й вирішення карних, цивільних, адміністративних і конституційних справ (спорів) у порядку, встановленому процесуальним законом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 4. Політична думка України	\|	ТЕМА 6. Політична система суспільства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.