• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Завдання роботи.

Планування роботи школи.

План.

1. Cтисла характеристика системи середньої освіти.

2. Органи освіти, їх функції.

3. Принципи управління освітою.

4. Наукові засади внутрішкільного контролю.

1. Надати стислу характеристику системи середньої освіти.

2. Розкрити принципи управління освітою.

3. Визначити наукові засади внутрішкільного контролю.

4. Ознайомити з сутністю та видами планування роботи школи.

5. Вдосконалювати уміння узагальнювати, робити висновки, аналізувати актуальні педагогічні проблеми.

Основні поняття. Школознавство, система освіти, структура системи освіти, органи освіти, управління освітою, принципи управління освітою, внутрішкільний контроль.

Список літератури.

Бегей В. М. Управління загальноосвітньою школою на демократичних за­садах. — Львів, 1995.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.427–449.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

Онишів 3. М. Основи школознавства. — Тернопіль, 1996.

Островерхова Н. М., Даниленко Л. І. Ефективність управління загально­освітньою школою: соціально-педагогічний аспект. — К., 1996.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.71–80.

Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи. — К., 1977.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.395–413.

1.Cтисла характеристика системи середньої освіти.

В останні десятиріччя говорять про необхідність здобуття людиною освіти протягом всього життя. Для цього існує національна системаосвіти. Вона повиннна забезпечити право кожного громадянина певного віку на отримання освіти.

Школознавство– галузь педагогіки, яка досліджує завдання, зміст, методи керування шкільною справою, систему керівництва школою та організацію цієї роботи. Зміст школознавства – принципи керування школою, роль школи в розвитку суспільства, діяльність органів керування освітою, облік та звітність закладів освіти, статистика (С.Гончаренко).

Освіта – одна з основних категорій педагогіки. У неї декілька визначень. Одне з них стосується теми лекції. Система освіти - сукупність освітніх (чи учбових і виховних) установ у межах конкретного міста, регіону, країни.

В останні десятиріччя говорять про необхідність здобуття людиною освіти протягом всього життя. Для цього існує системанеперервної освіти. В ній багато компонентів, в тому числі загальна середня освіта (ЗСО).

Процес отримання освітньої підготовки має кілька рівнів. Відповідно до закону України "Про освіту" (1996 р.) встановле­но такі освітні рівні:

1. початкова загальна освіта;

2. базова загальна середня освіта;

3. повна загальна середня освіта;

4. професійно-технічна освіта;

5. базова вища освіта;

6. повна вища освіта.

Всі вони пов'язані між собою (рис. ).

г---------------------------------------------------------------------------------------- , І РІВНІ ОСВІТИ і Рис. Взаємозв'язок між рівнями освіти

Характеристики системи освіти:рівневість, наступність, керованість, ефективність тощо.

Мета діяльності СЗНЗ – забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на за­гальнолюдських цінностях та певних принципах (науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності тощо.

Особливості роботи СЗНЗ представлені в Законі України "Про загальну середню освіту".

Види навчальних закладів, що забезпечують отримання загальної середньої освіти (ЗСО):

1. середня загальноосвітня школа — загальноосвітній заклад І—III ступенів (І ступінь — початкова школа; II ступінь — основна школа; III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

• спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

• гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

• ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

• колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно- філософського та (або) культурно-естетичного профілю;

• загальноосвітня школа-інтернат —загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

• спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загально­освітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

• загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загально­освітній навчальний заклад І—III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

• школа соціальної реабілітації— загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);

• вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III сту­пенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:

• позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

• міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

• професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

• вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації— навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Характеристика навчання у СЗНЗ

Завдання середнього загальноосвітнього закладу освіти

(Закон України "Про загальну середню освіту" Ст. 5):

· виховання громадянина України;

· формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду;

· виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

· виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

· реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

· виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

· виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Концепція середньої загальноосвітньої школи України передбачає, що навчально-виховний процес в ній має будуватися на демократичних засадах; його зміст, форми і методи навчання й виховання повинні відповідати даним сучасної науки, нормам загальнолюдської моралі.

Висновок. Система освіти країни забезпечує отримання освіти певного виду кожним громадянином. Дана система є ступеневою, керованою, послідовною. ЇЇ функціонування регулюються законодавством держави. Вона забезпечує право кожної людини на отримання освіти.

2.Органи освіти, їх функції.Cистема освіти є керованою та контрольованою.

Органи державного управління освітою:Міністерство освіти і науки України,Міністерства й відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія України, Місцеві органи влади в галузі освіти (облуно, рай(міськ)вно). Відповідно до Закону «Про освіту» в Україні створено наступну систему органів державного управління і систему ор­ганів громадського самоврядування:

Рис. Структура органів управління освітою

Органами державного управління освіти в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відом­ства України, які мають навчально-виховні заклади; Ви­ща атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управлін­ня) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освіти бе­руть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, ви­мог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально- технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпе­чують зв'язки з іншими державами; організовують впро­вадження у практику досягнень науки і передового дос­віду; проводять атестацію та акредитацію навчально-ви­ховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист праців­ників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного ві­ку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

Органи громадського самоврядування системи освіти України: Загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районні, міські, обласні конференції педагогічних працівників; Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

3.Принципи управління освітою.

Управління навчально-виховними установами в Україні здійснюється на основі положень Кон­ституції України, Закону "Про освіту", Закону "Про загальну середню освіту", а також принципів управління системою освіти, до якої відносять:

— принцип державності — діяльність усіх за­гальноосвітніх навчально-виховних закладів спрямована на утвердження й розвиток держав­ності України, піднесення рівня' їх діяльності, авторитету до світових стандартів;

— принцип науковості — організація навчаль­но-виховного процесу в закладах освіти ґрунтуєть­ся на останніх досягненнях педагогіки, психології, фізіології, гігієни, методики й технології навчан­ня, виховання та інших наук, що дають мож­ливість здійснювати цей процес на науковій основі;

— принцип демократизації— при вирішенні будь-яких питань або проблем керівник школи враховує інтереси, побажання, думки всіх членів педагогічного колективу, батьків, громадсь­кості, учнів; регулярно звітує перед колективом школи про свою роботу;

— принцип гуманізації — найвищою цінністю в світі є людина, тому в загальноосвітніх закла­дах необхідно створити оптимальні умови для повноцінної й різнобічної діяльності всіх членів колективу, що ґрунтується на повазі до кожної особистості;

— принцип компетентності — усі працівни­ки школи повинні мати широкий світогляд, бути ерудованими, мати високий рівень науково-пе­дагогічної підготовки, бути професіоналами;

— принцип перспективності — припускає прогнозування діяльності школи не тільки на на­вчальний рік, але й на увесь термін навчання учнів у школі;

— принцип ініціативи й активності — під час організації освітньо-виховної роботи керів­ництво школи само проявляє постійну ініціати­ву й активність, створює умови для творчих по­шуків усіх педагогів;

— принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю — керівник на­вчально-виховного закладу несе персональну відповідальність перед вищими органами освіти, державою, суспільством, законом за стан справ у керованому ним закладі; керівник має право в межах закону приймати самостійні рішення й вимагати їх виконання всіма працівниками уста­нови; він координує свою діяльність із колегіа­льними органами — радою школи, педагогічною радою — і відповідає за реалізацію рішень цих органів.

4. Наукові засади внутрішкільного контролю.

Однією з особливостей сучасного стану систе­ми управління освітою є перехід від державного до державно-громадського управління. Це відби­то в структурі управлінських органів.

Вищим органом громадського самоврядуван­ня в середній загальноосвітній школі є загальні збори (конференція)колективу. Делегати конфе­ренції вибираються з працівників школи, учнів 2-3-го ступенів навчання, батьків і представників громадськості в однаковій кількості від кожної категорії. Загальні збори (конференція) збира­ються не менше ніж один раз на рік. Вони вирі­шують такі питання: вибирають раду школи, заслуховують звіти директора школи й голови ради школи, затверджують основні напрями ро­боти школи і та ін.

Рада школи є вищим виконавчим органом громадського самоврядування в період між ро­ботою загальних зборів (конференцій). До її складу пропорційно входять педагоги, учні 2—3 го ступенів навчання, батьки й представники громадськості, яких обирали відкритим або таєм­ним голосуванням на загальних зборах (конфе­ренції). Рада школи збирається 4—5 разів на рік для вирішення таких проблем: затвердження режиму роботи школи, річного плану, встанов­лення зв'язків з різними громадами, організація­ми і т. д.

Педагогічна рада — постійно діючий колек­тивний орган, до якого входять педагоги школи. Її очолює директор школи. Збирається 4—5 разів на рік, вирішує найважливіші поточні питання: удосконалення навчально-виховного процесу, методична робота, підвищення кваліфікації вчи­телів, перехід учнів до наступного класу тощо.

Наради при директорі — періодичність ви­значається самим директором. На них розгляда­ються питання, пов'язані з організацією на­вчально-виховного процесу й ті, що потребують термінового розв'язання.

Наради при заступниках директора — періо­дичність проведення встановлюється планом роботи школи; розглядаються питання, що вхо­дять до їхньої компетенції.

Хто керує діяльністю школи?

Управління навчально-виховним закладом (школою) здійснюють директор і його заступни­ки з навчально-виховної, виховної, наукової, господарської, комерційної роботи, соціально- педагогічної реабілітації.

Характеристика обов’язків керівництва школи

Функціональні обов'язки директора школи: забезпечує реалізацію державної освітньої полі­тики; планує й організовує навчально-виховний процес; здійснює контроль за його ходом і ре­зультатами; відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; створює умови для організації позакласної й позашкільної ро­боти; підбирає заступників директора, визначає їхні функціональні обов'язки; відбирає і розмі­щує педагогічні кадри; призначає класних керів­ників; затверджує правила внутрішнього розпо­рядку; розпоряджається шкільними засобами; створює умови для творчого зростання педагогі­чних працівників школи; відповідає за свою діяльність перед педагогічними працівниками школи, батьками, учнями, місцевими органами управління освіти.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з навчально-виховної роботи: організовує й контролює педагогічний процес; стежить за виконанням навчальних планів і програм, які­стю знань учнів та їх поведінкою; складає роз­клад уроків і графіки факультативних занять, гуртків, контрольних, лабораторних робіт; керує методичною роботою педагогів; надає допомогу у впровадженні педагогічних інновацій.

Функціональні обов'язки другого заступника директора з навчально-виховної роботи: керує навчально-виховною роботою в початкових кла­сах; відповідає за методичну роботу вчителів початкової школи; контролює роботу груп про­довженого дня.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з виховної роботи: організовує позакласну виховну роботу, дозвілля учнів; надає допомогу класним керівникам у вдосконаленні змісту, форм і методів позакласної роботи; встановлює зв'язки з позашкільними закладами: клубами, палацами й будинками дитячої творчості, спортив­ними школами; організовує роботу за місцем проживання.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з наукової роботи: встановлює контакти з науковими закладами (НДІ, ВНЗ), вченими з метою організації й проведення наукових до­сліджень, залучення їх до роботи в школі; за­лучає до науково-дослідної діяльності вчителів; надає допомогу в реалізації інноваційних про­грам.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора з комерційної діяльності: встановлює зв'язки із шефами, спонсорами, шукає джерела позабюджетного фінансування школи.

Функціональні обов'язки заступника дирек­тора із соціально педагогічної реабілітації: організовує, контролює й аналізує роботу класів вирівнювання; проводить роботу з педагогічної корекції, адаптації вчителів та учнів у навчаль- но-виховному процесі школи.

У керівництві школою важливим є внутрішкільний контроль — систематична, цілеспрямована пере­вірка роботи вчителя адміністрацією школи.

Його мета — домогтися оптимальної відповідності ді­яльності школи державним стандартам.

Внутрішкільний контроль планується заздалегідь. Ке­рівники школи розподіляють між собою сфери діяльності для контролю залежно від свого фаху. Тому директорові школи, якщо його спеціальність, наприклад, фізика, до­цільніше зосередитися на контролі вчителів, що виклада­ють предмети фізико-математичного циклу; коли, наприк­лад, його заступник з навчальної роботи історик, він пе­ревіряє діяльність учителів гуманітарних предметів; за­ступник з виховної роботи — роботу класних керівників тощо. Водночас кожному з них слід вивчати роботу всіх учителів і вихователів, що потребує детальної підготовки до кожного контрольного заходу.

Для забезпечення системи і єдності вимог внутрі­шкільного контролю директор спільно зі своїми заступни­ками складає плани контролю (на півріччя, місяць, тиж­день), в яких зазначає, хто із керівних працівників шко­ли, коли і з якою метою, який вид перевірки і якими ме­тодами здійснюватиме. У таких планах передбачено мож­ливість спільного відвідування уроків і позакласних за­нять керівниками школи, залучення до участі в контролі керівників методичних об'єднань, досвідчених учителів, класних керівників.

Організація перевірки будь-якого з аспектів навчаль­ного процесу передбачає визначення мети, складання пла­ну перевірки, вибір форм і методів контролю, констату­вання, об'єктивну оцінку стану справ, висновків, пропо­зицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу або усунення недоліків, контроль за виконанням пропо­зицій.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуаль­ний характер, що потребує здійснення контролю за робо­тою кожного члена колективу. Він має бути систематич­ним, раціональним, всебічним. Важливо забезпечити єдність вимог і об'єктивність, що унеможливлює суб'єк­тивні оціночні судження і висновки, а також диференці­йований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Види внугрішкільного контролю (залежно від мети)

Класно-узагальнюючий. Передбачає виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості та методів викла­дання, якості роботи класного керівника, виконання бать­ківських обов'язків у вихованні дітей.

Фронтальний. Спрямований на вивчення стану викла­дання окремих предметів у всіх або окремих класах, ста­ну роботи класних керівників у всіх або окремих класах.

Тематичний. Його мета — перевірка роботи всього ко­лективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з якоїсь теми або предмета, стану роботи класних керів­ників у певному напрямі та ін.

Персональний.Його суть — перевірка продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня учителя зага­лом або окремого аспекта його діяльності.

Оглядовий. Предметом перевірки є стан шкільної документації, стан трудової дисципліни, стан навчально­го обладнання.

Вид перевірки визначається метою і станом об'єкта, який перевіряють.

Форми внутрішкільного контролю

Колективна. До контролю залучають усі ступені управ­ління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учи­телів, учнів, батьків.

Взаємоконтроль. До контролю залучають керівників кафедр, досвідчених учителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і ви­ховних заходів.

Самоконтроль. Делегується найдосвідченішим учите­лям і класним керівникам з обов'язковим періодичним звітуванням за пропонованими схемами.

Адміністративний плановий контроль. Здійснюють ди­ректор, його заступники, керівники кафедр відповідно до плану внутрішкільного контролю.

Адміністративний регулювальний (позаплановий) кон­троль. Здійснюють директор і його заступники у разі ви­никнення непередбачених планом проблем.

Об'єктивність будь-якого виду чи форми перевірки за­лежить від умілого використання методів контролю.

Методи контролю

Спостереження. Передбачає відвідування уроків, позакласних заходів з наступним обговоренням.

Перевірка документації. Охоплює роботу з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особо­вими справами учнів та ін.

Опитування.Усне опитування здійснюють під час неви­мушеної або цілеспрямованої бесіди за спеціально підготов­леною програмою. Письмове опитування проводять за до­помогою контрольної роботи (зріз): через перевірку варіан­тів відповідей на запрограмовані запитання та через закрите анкетування, коли варіанти відповідей обмежені.

Тестування. Використання методу психологічної діа­гностики для вимірювання індивідуальних відмінностей.

Ретроспективний розбір. Використовується оцінка ді­яльності школи випускниками минулих років, викладача­ми вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів та ін.

За логічною послідовністю внутрішкільний контроль поділяють на поточний, попередній, проміжний, підсум­ковий, а також епізодичний і періодичний.

Важлива умова успішного використання методів кон­тролю — компетентність перевіряючого, його здатність вникнути в суть питання, ^ке перевіряється, і надати вчи­телю конкретну допомогу.

Об’єкти внутрішкільного контролю – основні види ді­яльності школи, а саме:

- навчальний процес,який передбачає вивчення ста­ну виконання навчальних програм, рівня знань і навичок учнів, продуктивності праці вчителя, індивідуальної ро­боти з обдарованими дітьми, якості позаурочної предмет­ної діяльності, наявності в учнів навичок самостійної ро­боти;

- виховний процес, коли перевіряють рівень вихова­ності учнів, рівень громадської активності, якість роботи класних керівників, участь батьків у виховному процесі, якість загальношкільних традиційних заходів, рівень здоров'я і фізичної підготовки учнів, якість профілак­тичної роботи з педагогічно занедбаними дітьми;

- методична робота, коли визначають методичний рі­вень кожного вчителя, кожного класного керівника, ме­ханізм поширення педагогічного досвіду, підвищення ква­ліфікації вчителів;

- наукова і експериментальна діяльність, коли визна­чають відповідність цієї діяльності концепції розвитку школи, ступінь наукової обґрунтованості нововведень, їх результативність, рівень наукової освіченості педагогів, науково-дослідницької роботи учнів;

- психологічний стан, коли виявляють ступінь психо­логічного комфорту (дискомфорту) учнів, учителів, психо­логічну підготовленість колективу до вирішення певної проблеми, запровадження нової структури та ін.;

- забезпечення необхідних умов навчально-виховного процесу(охорона праці, санітарно-гігієнічний стан, за­безпеченість навчальною і методичною літературою, нав­чально-технічним обладнанням).

Важливе зауваження. Контроль загалом — це не лише перевірка, а й надання допомоги вчителям у поліпшенні навчально-виховної ро­боти в школі. Отримана під час перевірки інформація дає змогу вносити корективи, робити узагальнення, прийма­ти нові рішення. Про результати перевірки має знати весь колектив, а не лише учитель, якого перевіряли. Ді­євість перевірки значною мірою залежить від того, на­скільки чітко виражені її результати і накреслені пер­спективи роботи. Все це слід робити доброзичливо й так­товно, запобігаючи можливим емоційній напрузі, кон­фліктним ситуаціям.

5.Планування роботи школи

У практиці роботи загальноосвітніх навчаль­них закладів склалася така система планів: пер­спективний, річний, потоковий (поточний). Під час їх складання враховуються певні принципи й вимоги: науковість, реальність, систематичність, соціальна детермінація, чіткість, цілеспрямо­ваність, перспективність, комплексність, об'єк­тивність.

Допускається значна варіативність змісту й форм усіх видів планів.

Перспективний план розроблюється на підставі аналізу роботи школи на наступні роки з визначенням головних напрямів і завдань на новий період (звичайно, на 5 років). Структура плану довільна й може включати такі напрями: завдання школи на планований термін; перспек­тиви вдосконалювання навчально-виховного процесу; впровадження педагогічних інновацій; розвиток матеріальної бази; поліпшення на­вчально-виховного оснащення і т. ін.

Річний план розроблюється на підставі перс­пективного й охоплює термін роботи школи на весь навчальний рік. У ньому можуть бути такі розділи:

· Аналіз роботи школи за минулий рік, зав­дання на новий навчальний рік.

· Робота колективу школи із виконання Зако­ну України "Про освіту".

· Діяльність колективу школи щодо підви­щення якості навчально-виховного процесу.

· Робота з педагогічним колективом з підви­щення його професійної кваліфікації.

· Педагогічний контроль за навчально-вихов­ним процесом.

· Спільна робота школи, сім'ї й громадсь­кості, спрямована на виховання учнів.

· Зміцнення навчально-матеріальної бази.

· Організаційно-педагогічні заходи.

Поточний план складається на чверть (се­местр) і містить у собі: розклад уроків, спортив­них секцій, гуртків; календарні й поурочні пла­ни вчителів, класних керівників; плани роботи директора і його заступників, бібліотеки тощо.

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Арматурні роботи.
9. Аудит, його мета та завдання
10. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
12. Балансувальні роботи.

Переглядів: 1195