• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Завдання роботи.

Висновки.

Система освіти в Україні повинна забезпечити право кожного громадянина на освіту. Важливою ланкою системи освіти є шкільна освіта, яка має свою систему закладів та розв’язує певні завдання. Школознавство є окремим розділом педагогіки, який вивчає питання організації роботи середніх загальноосвітніх закладів та керівництва ними. Зараз продовжується розробка питань функціонування шкіл та керівнитва ними.

Лекція № 9

Тема. Методична робота в школі

План лекції.

1. Сутність і завдання методичної роботи в школі.

2. Основні форми методичної роботи в школі.

1. Ознайомити студентів з сутністю, завданнями, напрямами і формами методичної роботи у школі.

2. Cпонукати майбутніх учителів до професійного самовдосконалення, виробляти у них прагнення творчо і нестандартно підходити до педагогічної діяльності/

3. Вдосконалювати уміння узагальнювати, робити висновки, висувати актуальні педагогічні проблеми.

Основні поняття: методична робота, методичний кабінет, науково-методичний семінар, відкритий урок, педагогічні читання.

Література

Элканов И.Н. Профессиональное самовоспитание учителя. - М., 1986.

Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі. — К., 1995.

Загвязинский В. И. Учитель как исследователь. — М., 1980.

Красовицкий Ю. М. От педагогической науки к практике. — К., 1990.

Практикум з педагогіки: Навчальний посібник / За заг. ред. О.А. Дубасенюк, А.В.Іванченка. - Житомир, 2005.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000.

1. Сутність і завдання методичної роботи в школі

Якість, результати навчально-виховного процесу шко­ли залежать передусім від учителя, його теоретичної підго­товки, педагогічної та методичної майстерності.

Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у школах сприяє спеціальна методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу молодим учите­лям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до по­шуку. Методична робота спонукає вчителя до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, ознайом­лення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик їх викладання, вивчення і впровадження передо­вого педагогічного досвіду, вдосконалення навичок само­освітньої роботи. Вона забезпечує надання вчителю квалі­фікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Завданнямиметодичної роботи у школі є:

1. Підвищення наукового рівня педагогічних працівників.

2. Удосконалення психолого-педагогічної культури.

3. Удосконалення методичної майстерності.

4. Підвищення загальної культури та індивідуального розвитку педагогічних працівників.

У сучасній школі методична робота здійснюється за та­кими напрямами:

1) поглиблення філософсько-педагогічних знань, спря­мованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії, методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення на­уково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання;

2) вивчення діалектики і принципів розвитку україн­ської національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з викладання предме­тів, володіння сучасними науковими методами; вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей;

3) освоєння методики викладання додаткових предме­тів; випереджувальний розгляд питань методики вивчен­ня складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4) освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів, формування у них наукового світогляду з урахуванням вимог етнопедагогіки;

5) систематичне інформування про нові методичні ре­комендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних держав­них нормативних документів;

6) упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із звер­ненням особливої уваги на використання в діяльності педаго­гічних колективів зразків національної культури і традицій.

Згідно з Указом Президента України «Про всеукраїн­ський конкурс «Учитель року»,відповідним Положенням, його завданнями є:

— піднесення ролі вчителя у суспільстві і підвищення престижності цієї професії;

— привернення уваги громадськості, органів влади до проблем освіти;

— сприяння творчим педагогічним пошукам, удоско­налення фахової майстерності вчителя;

— поширення передового педагогічного досвіду:

— забезпечення незалежної експертної оцінки педаго­гічної діяльності.

Всеукраїнський конкурс «Учитель року» охоплює ра­йонний, міський (грудень), обласний (січень-лютий), все­український (квітень) тури. Для участі в ньому претендент подає районному (міському) оргкомітету відповідно заяву та опис власного досвіду, що розкриває оригінальність пе­дагогічних ідей, методів, технологій, аналіз результатів праці. Переможцям всеукраїнського туру конкурсу при­своюють звання «Заслужений учитель України». Ним стає один учитель з певного фаху на всю країну.

Рішенням регіональних оргкомітетів можуть бути при­суджені дипломи «Переможець конкурсу «Учитель року» району (міста)», «Переможець конкурсу «Учитель року» об­ласті». Місцеві органи влади можуть встановити для пере­можців конкурсу грошові премії. Аналогічно можуть бути відзначені лауреати регіональних фахових конкурсів «Учи­тель року» (учителів, які зайняли II та III призові місця).

2. Основні форми методичної роботи в школі.

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах, які різняться між собою використовуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного ко­лективу загалом.

Індивідуальна форма методичної роботи у школі.

Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостій­ній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності. Значною мірою вона залежить від загальних вимог до педа­гогічних кадрів керівництва навчального закладу, а також професійної відповідальності, професійних амбіцій вчите­ля. Тому ця форма методичної роботи вчителів є складо­вою їх самоосвіти. Зміст її охоплює систематичне вивчен­ня політичної, психолого-педагогічної, наукової літерату­ри, участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогіч­них читань; розроблення окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, вис­тупів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педаго­гічних і методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає її зв'язок з прак­тичною діяльністю педагога; систематичність і послідов­ність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вив­чення обраної теми; індивідуальний характер самоосвіти як найгнучкішої форми набуття педагогом знань; глас­ність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педа­гогів до нових досягнень науки і передового педагогічно­го досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожно­му її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка висту­пу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конфе­ренції та ін.).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого по­лягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник навчального закладу призначає для молодого вчителя наставника з кращих учителів відповід­ного фаху. Наставник допомагає стажисту в плануванні навчально-виховної роботи, в розробленні поурочних пла­нів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективнос­ті навчально-виховного процесу, створюють власні мето­дичні системи. Для цього спершу опрацьовують навчальні програми, підручники та методичні посібники, визнача­ють провідні ідеї, базові поняття та матеріал для практич­ного використання, окреслюють внутрі- та міжпредметні зв'язки, підбирають відомості, які їх ілюструють. Після встановлення обсягу і змісту навчального матеріалу визна­чають структуру навчального процесу, тривалість кожно­го етапу, типи уроків. Важливо, щоб діяльність учнів пе­редбачала групову, індивідуальну та фронтальну роботу. Далі добирають методи і прийоми навчання.

Основу методичної системи вчителя становить науко­во-методичний комплекс забезпечення навчальної дисцип­ліни, до якого належать навчальна програма з предмета (з внесеними за необхідності корекціями); календарно-тема­тичне планування (із зазначенням типів уроків, вимог до знань і вмінь учнів, якщо про це йдеться в програмі, кіль­кості годин на вивчення певної теми та розділу, змісту до­машнього завдання); опорні схеми або опорні листки (як­що календарно-тематичне планування призначено для вчителя, то опорні листки вивішують у кабінеті для учнів) для кожної паралелі (профілю навчання), кожного класу.

Шляхи опанування навчальної теми залежать від про­відних мотивів діяльності учнів, їхніх потенційних мож­ливостей, ставлення до вчителя і предмета.

До комплексу можуть належати завдання для контро­лю знань (тексти самостійних, контрольних, залікових ро­біт, тестових завдань для тематичної атестації із зазначен­ням рівня кожного завдання). Вчитель може самостійно розробити зміст робіт для контролю навчальних досягнень учнів, а також використовувати дидактичні матеріали, ре­комендовані Міністерством освіти і науки України.

Обов'язковим елементом є пакет наочного супрово­дження курсу (перелік таблиць, кіно-, відеофільмів, слай­дів, компакт-дисків тощо), методичні рекомендації для уч­нів (алгоритми розв'язання задач, схеми аналізу творів, плани роботи з текстами, рекомендації щодо виконання самостійних робіт, зразки оформлення задач, різноманітні пам'ятки та ін.). Вони допомагають без додаткових пояс­нень вчителя виконувати завдання; набути певних нав­чальних навичок, уникнути зайвих помилок в оформленні роботи, приділити більше уваги змісту завдання.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарів та прак­тичних занять заздалегідь розробляють перелік питань навчально-довідково'і літератури, освітніх сайтів в Інтер-неті. Науково-методичне об'єднання ліцею складає пере­лік науково-методичної літератури для вчителя, що також допомагає йому розібратися в сучасному океані методич­ної літератури.

Науково-методичні комплекси сприяють професійно­му зростанню та вдосконаленню педагогічної майстерності вчителя, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності взагалі.

Колективні форми методичної роботи у школі

Метою колективних форм методичної роботи є підвищення май­стерності всіх учителів у процесі цілеспрямовано сплано­ваних і реалізованих заходів. Однією з найпоширеніших колективних форм методичної роботи у школі є відкриті уроки, завданням яких є впровадження у практику вчите­лів передового педагогічного досвіду і надбань педагогіч­ної науки. Під час аналізу й обговорення їх необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість і доброзичливість критичних за­уважень, поєднання аналізу уроку з практичними ре­комендаціями, підсумовування його кваліфікованими спе­ціалістами.

Істотне значення у підвищенні педагогічної майстер­ності має взаємовідвідування вчителями уроків. Молодий педагог, відвідавши урок досвідченого колеги, має змогу збагатити свій педагогічний багаж, спроектувати перспек­тиви свого професійного зростання. Побувавши на уроці у початківця, педагог зі стажем зможе порадити йому, як удосконалити роботу. Можливо, досвідчений педагог знай­де щось корисне і для себе у молодшого колеги.

Центрами методичної роботи, вивчення і втілення до­сягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін є предметні методич­ні об'єднання вчителів та предметні комісії. їх створю­ють у великих школах, де один предмет викладають кіль­ка вчителів. Існують також методичні об'єднання вчителів початкових класів та об'єднання класних керівників і ви­хователів. Методичні об'єднання можуть заслуховувати й обговорювати доповіді з найактуальніших питань навчан­ня і виховання, нову фахову літературу, організовувати взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення від­критих уроків, виготовлення наочності, застосування тех­нічних засобів навчання. У їх компетенції — організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

План роботи методичного об'єднання складають на навчальний рік. На першому організаційному засіданні обирають голову і секретаря терміном на рік, обговорюють проект плану роботи і доповнюють його, обмінюються дос­відом з питань підготовки до нового навчального року. Ба­жано, щоб на кожному з чотирьох засідань методичного об'єднання було проведено відкриті уроки різних типів із складних тем програми досвідченими учителями. Одну із запланованих для обговорення доповідей варто присвя­тити темі відкритого уроку. На засіданнях необхідно виро­бити й ухвалити рекомендації з обговорюваного питання, впровадження яких у практичну діяльність членів об'єд­нання перевіряє голова методичного об'єднання. На остан­ньому з них обговорюють додатки до екзаменаційних біле­тів, підсумовують діяльність об'єднання за минулий на­вчальний рік, накреслюють завдання на наступний.

У системі шкільних і міжшкільних предметних мето­дичних об'єднань нерідко створюють творчі (проблемні) групи у складі 8—10 добре теоретично підготовлених учи­телів, які працюють над розв'язанням актуальних проб­лем навчально-виховного процесу (наприклад, викорис­тання комп'ютера у навчальному процесі, формування сві­тогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисципліни, диференційоване навчання та ін.). Тривалість роботи твор­чої групи залежить від складності проблеми, над якою вона працює (один-два роки). Завершальним її етапом є підготовка методичних рекомендацій щодо ефективного розв'язання досліджуваної проблеми.

Методичну роботу з класними керівниками забезпе­чує робота школи класного керівника-початківця, впро­вадження наставництва, психологічна освіта, наукове за­безпечення його роботи, організація різноманітних кон­курсів тощо. Усе це потребує відповідного науково-інфор­маційного забезпечення. Цій меті підпорядковано випуск методичного посібника «На допомогу класному керівнико­ві»; узагальнення досвіду роботи класних керівників в організації роботи класних колективів; випуск добірки ме­тодичних рекомендацій, розробок годин спілкування, по-закласних заходів з досвіду роботи класних керівників; проведення психолого-педагогічної діагностики з виявлен­ня творчого і професійного потенціалу, індивідуального сти­лю педкадрів щодо організації виховних впливів на учнів; виставки методичної літератури та преси.

У великих основних і середніх школах створюють ме­тодичні кабінети для надання вчителям і вихователям методичної допомоги. Тут вони мають змогу знайомитися з досягненнями педагогічної науки і передового педагогіч­ного досвіду. В методичних кабінетах збирають кращі зразки тематичних та поурочних планів, методичні роз­робки класних годин, складних тем навчальних програм, зразки художньої й технічної творчості учнів, саморобні прилади, матеріали з узагальнення досвіду навчально-ви­ховної роботи кращих педагогів та ін.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчите­лів є розроблення ними актуальної для педагогіки і школи проблеми. Наукову проблему обирають з таким розрахун­ком, щоб до її розроблення можна було залучити всіх педа­гогів школи.

Продуктивною формою методичної роботи є семінар-практикум. Цінність його полягає в тому, що вчителі са­мостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорю­ваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.

Участь учителів у науково-методичних семінарах спри­яє ознайомленню з сучасними науковими здобутками, з новими технологіями навчання, що допомагає їм осмисли­ти власний досвід навчально-виховної роботи, прилучити­ся до науково-пошукової роботи, підвищити свій інтелек­туальний і творчий потенціал, обрати і формулювати стра­тегію самоосвіти, техніку її здійснення.

Сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчи­телів педагогічні читання, які мають на меті узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду і проводять­ся з актуальної педагогічної тематики. їх можна організу­вати у школі, районі, області, країні.

Учителі школи впродовж певного періоду працюють над окремими темами проблеми і на шкільних педагогіч­них читаннях доповідають про результати свого дослі­дження. Районні педагогічні читання організовують на ба­зі кращих доповідей, відібраних на шкільних педагогіч­них читаннях.

Ефективною формою методичної роботи є науково-практична конференція (районна, обласна чи республі­канська). З її темою педагогічну громадськість ознайом­люють заздалегідь. На пленарному засіданні розглядають основні питання винесеної на обговорення проблеми, а під час роботи секцій обговорюють конкретніші питання нав­чально-виховної роботи, відвідують і обговорюють уроки та виховні заходи у кращих школах. На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науково-практич­ної конференції.

На вивчення та поширення передового педагогічного досвіду спрямована діяльність шкіл передового досвіду. Такі школи безпосередньо демонструють зразки навчаль­но-виховної роботи відвідувачам, організовують розповіді керівників, кращих учителів про систему своєї роботи, за­безпечують відвідування та обговорення уроків, виховних заходів зі слухачами, оформляють спеціальні буклети з описом передового досвіду та ін.

Школи передового досвіду можуть зосереджуватися на вивченні сучасних досягнень науки, техніки, мистец­тва, культури, педагогіки і психології навчання, проблем наукової організації педагогічної праці та втілення їх у практику роботи учителів. Вони повинні виявляти інте­рес передусім до вивчення й запровадження передового педагогічного досвіду, практичного оволодіння вчителя­ми новими методами навчання і виховання, озброєння вчителів методами педагогічного дослідження, аналізу та оцінки чужого і власного досвіду. У таких школах вико­ристовують практичні й теоретичні форми роботи з учи­телями. До практичних занять належать відвідування уроків керівників шкіл, аналіз цих уроків з метою ви­вчення їх системи роботи, відвідування уроків молодих учителів директором школи, взаємовідвідування уроків учителями, консультації керівників школи, ознайомлен­ня з творчою лабораторією керівника школи, до теоре­тичних — спільне вивчення програм, підручників, мето­дичних посібників, психолого-педагогічних вимог до уроків, дидактичних принципів і шляхів їх реалізації; систематичне інформування слухачів школи про новини науково-методичної і психолого-педагогічної літератури; вивчення актуальних питань педагогіки і методики нав­чання та ін.

Важливою ланкою методичної роботи є опорні школи. Вони мають належну навчально-матеріальну базу, творчий педагогічний колектив і відповідні результати в навчаль­но-виховній роботі. На їх базі проводять індивідуальні та групові консультації, стажування, науково-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.

На постійний педагогічний пошук налаштовує діяль­ність експериментальних педагогічних майданчиків. Відповідно до «Положення про експериментальний педаго­гічний майданчик» (1993) їх створюють для реалізації пе­дагогічних ініціатив щодо оновлення змісту, впроваджен­ня принципово нових технологій у практику закладів ос­віти. Ініціатором їх створення може бути будь-яка особа чи заклад освіти.

Перед проведенням атестації педагогічних працівників використовують творчі звіти вчителів. Звітуючи на педа­гогічній раді, вони діляться своїми знахідками, методич­ними доробками, знайомлять інших учителів з технологі­єю власного досвіду.

У підвищенні фахового, методичного і психолого-педа-гогічного рівнів учителя вагому роль відіграють обласні інститути удосконалення вчителів (ОІУВ). Останніми роками в цих установах створено кафедри, що відповіда­ють за підвищення кваліфікації учителів.

Підвищенню фахового рівня сприяє також їх система­тична атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою визначення відповідності педагогів посаді, рівневі кваліфікації, залежно від якого (а також від стажу педаго­гічної роботи) їм встановлюють кваліфікаційні категорії, визначають тарифікаційний розряд оплати праці, присво­юють педагогічне звання. Атестацію щороку проводять атестаційні комісії, які створюють при навчально-вихов­них закладах і місцевих органах державного управління освітою. Педагогічних працівників атестують при навчаль­ному закладі, атестаційна комісія при органі управління освітою розглядає клопотання комісії навчального закладу та приймає рішення в межах своєї компетенції щодо ре­зультатів атестації певних категорій педагогів.

Для проведення атестації комісія приймає заяву від педагогічного працівника про проходження чергової або позачергової атестації; заяву про відмову від чергової атестації; подання керівника про позачергову атестацію педагогічних працівників, рівень навчально-виховної або методичної роботи яких нижчий від вимог до кваліфіка­ційної категорії, встановленої їм за результатами по­передньої атестації.

За результатами атестації керівник навчально-вихов­ного закладу, органу державного управління освітою ви­дає наказ, який у тижневий термін доводять до відома атестованого колективу та подають у бухгалтерію для на­рахування педагогічному працівникові заробітної плати згідно з тарифним розрядом від дня прийняття рішення атестаційною комісією.

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Арматурні роботи.
9. Аудит, його мета та завдання
10. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
11. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
12. Балансувальні роботи.

Переглядів: 1571