МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Сучасні логістичні інформаційні технологіїДо сучасних інформаційних технологій в логістиці відносяться: 1) управління даними; 2) електронний обмін даними (EDI); 3) штрихове кодування; 4) штучний інтелект/експертні системи; 5) дистанційний доступ та комунікації; 7) корпоративні системи управління підприємством. Управління даними – це процес накопичення та систематизації у необхідному об’ємі даних з метою доступу до них цільових користувачів у потрібний час. Ці сукупності даних працюють під управлінням СУБД (системою управління базою даних), основне призначення якої поряд з управлінням даними, полягає у забезпеченні доступу до них, організація та зв’язок з користувачем. Штрихове кодування – це один з видів автоматизованої ідентифікації, за якого використовується метод оптичного зчитування інформації, що характеризує товар у вигляді комбінації паралельних темних штрихів та світлих поліс відповідно до певної системи. Шрихкодування застосовується: - для маркування контейнерів на складі; - для маркування упаковки при транспортуванні; - в процесі виробництва; - запасні частини отримані для ремонту; - для введення даних маркетингових опитувань тощо. Типи штрихкодів: - EAN (Європейська нумерація товарів) – це система для унікального позначення товарів, які продаються в магазинах та супермаркетах. Він складається з 13 цифр – код країни (2-3 цифри), виробника (4-5 цифр), продукту (додаткові штрихкоди – дата випуску). 13 цифра контрольний символ. ЕАН 8 для невеликих упаковок. - ITF-14 – обмежений прямокутною рамкою. Застосовується для гофрованих та нерівних поверхонь, а також для маркування партій товару і тари. На сьогодні поширення набуває система RFID для ідентифікації товарів та оперативного отримання інформації про її рух та реалізацію в ланцюгах поставок. Цю систему першими впровадили компанія Проктер енд Гембел, Кока-кола, Пепсі та інші. Принцип роботи цієї мережі полягає в тому, що виробник закріплює радіочастотні мітки на кожній одиниці товару, після упакування їх у ящики на них також ставиться радіомітка, з ящиків формуються вантажні одиниці, на яких також ставиться радіомітка. Коли вантажний пакет на транспортному засобі покидає підприємство радіомітки активізуються і ридер зчитує інформацію. Вона надходить в комп’ютерну базу даних – сервер, до якого мають доступ усі користувачі. Кожного разу коли товар проходить певний пункт реєстрації по маршруту на сервері можна побачити відповідну інформацію. Дистанційний доступ та комунікації базуються на використанні супутникового зв’язку та сучасних комунікацій, які забезпечують аудіо та відео зв’язок в режимі реального часу. На сьогодні в світі найбільшого поширення набули три основні концепції корпоративних систем управління підприємством: 1) MRP ІІ – методологія детального планування виробництва, включаючи облік замовлень, планування завантаження виробничих потужностей та потреби у всіх видах ресурсів (матеріалах, сировині, комплектуючих, обладнанні, кадрах), планування виробничих витрат, моделювання виробничого процесу, його облік, планування випуску готової продукції, оперативне коригування планів та виробничих завдань. Розвиток МРП ІІ здійснюється за декількома напрямами: управління складними виробничими проектами, інтегроване управління дрібносерійним виробництвом, управління складними фінансово-збутовими та виробничими структурами, холдингове управління. 2) ERP – методологія інтегрованого управління усіма сферами діяльності підприємства, включаючи виробничі потужності, матеріальні та нематеріальні потоки. До загальних функцій цієї системи відносяться: керівництво підприємством, фінансова діяльність, функції підтримки (інформаційне та технологічне забезпечення, робота з кадрами, діловодство, юридична підтримка), взаємодія з територіальними структурними підрозділами. Еволюція цієї системи знайшла своє відображення в технології віртуального виробництва (Virtual production) та системі паралельної логістики (Concurrent Logistics System). 3) CSRP – методологія, яка передбачає інтегрування замовника або покупця до корпоративної системи управління підприємством та забезпечення повного життєвого циклу товару – від проектування до післяпродажного обслуговування. Її зміст полягає в тому, що інформація про клієнтів та їх запити включається в процеси виробничо-збутового планування підприємства, тобто відбувається перехід від планування виробництва до планування задоволення потреб споживачів. Продовженням розвитку цієї концепції є стратегія ефективного обслуговування клієнтів (ECR) у логістичних каналах. Вона охоплює управління певною категорією товару, запасами та поставками, а також інформацією. При цьому: - управління категорією продукту полягає у співробітництві виробників, посередників та споживачів у процесі прийняття рішення про ширину, глибину та насиченості та співставності товарного асортименту. Учасники логістичного ланцюга уже в фазі розробки концепції та складання планів впровадження нових товарів спільно аналізують їх вплив на реалізацію цілей партнерів, оцінюють рентабельність нових товарів з врахуванням усіх витрат, визначають момент їх впровадження на ринок та обсяг запасів; - управління запасами та поставками ґрунтується на трансфері інформації, постійній інвентаризації запасів, автоматичному розрахунку замовлення, моніторингу доступності товарів, а також на постійному їх переміщенні від постачальника до роздрібного посередника або споживача за найменшої кількості перевезень; - управління інформацією ґрунтується на повному доступі кожного з партнерів до всіє торгової інформації, необхідної з точки зору просування даної категорії товару (штрихкодування, реєстрація щоденних продажів, електронний обмін даними тощо).
На початку ECR почали застосовувати в галузі модного одягу. У галузі виникли серйозні проблеми з запасами, викликані головним чином традиційним плануванням протягом чотирьох сезонів. Скажімо, на початку першого з них – літнього – магазини повинні бути заповнені новою літньою колекцією самих останніх стилів. Потім магазинам доводиться підтримувати великий запас, щоб покупці мали достатній вибір, а оптовикам необхідні великі запаси, щоб оперативно поповнювати магазини. Щоб гарантувати наявність цих запасів, перед початком сезону виробничники працювали з піковим навантаженням. Якщо попит на якийсь продукт буде особливо великим, виникав дефіцит, так як через деякий час виробничники переходили на випуск осінніх та зимових колекцій. Якщо попит був низьким, магазини могли скоротити закупівлі, оскільки одяг залишався не проданим, висів на їх полицях та накопичувався у оптовиків. У кінці кожного сезону і оптовики і рітейлери проводили великі розпродажі, намагаючись позбутись від найменш ходової продукції та звільнити як можна більше місця, щоб підготуватися до нового сезону. Спеціалісти галузі розуміли, що могли б отримати велику економію, якби операції протікали більш рівномірно. Щоб зробити це слід було відмовитись від накопичення великих запасів у ланцюгу поставок та швидко переміщувати будь-які види продукції, а також реагувати на запити споживачів більш гнучким виробництвом. На сьогодні використовуються операції „точно в термін” та система обміну інформацією, призначені для витягування матеріалів через ланцюг поставок. Коли рітейлер продає товар, його каса автоматично відправляє повідомлення оптовику у вигляді запиту на заміну. Після цього система оптовика у свою чергу відправляє повідомлення виробнику, запит на поставку. За такого підходу виробник не затоварений надлишками продукції, які потім доводилось продавати зі значними знижками, а швидко реагує на отриманий сигнал та заміщує новою поставкою тільки той одяг, який вже продано.
4. Електронна логістика (е-логістика) На сьогодні використання Інтернет є одним з основних напрямів розвитку логістичних інформаційних систем. Зокрема остання концепція корпоративної системи управління підприємством неможлива без використання модулів електронного бізнесу: В2В (підприємство-підприємство) – системи електронного бізнесу для роботи з постачальниками, посередниками, галузевими торговими майданчиками, Інтернет-біржі тощо. Розвиток електронної логістики в сфері В2В йде у наступних напрямах: 1) віртуальні розрахунки та системи спостереження; 2) віртуальні дошки перевезень (транспортні портали); 3) об’єднання систем розрахунків та дощок об’яв.
Щоб звести до мінімуму час на пошук найбільш вигідного партнера з врахуванням усіх витрат у зерновому сегменті ринку в Росії було створено торговий майданчик www.idk.ru. Це єдина в Росії та СНД (а може й у світі) система, яка поєднала віртуальні розрахунки з транспортування з дошкою оголошень. До цього таку систему намагались створити нафтові компанії. Цей торгівельний майданчик дозволяє розраховувати будь-яку заявку в Росії та країнах СНД, її параметри відносно інших заявок з врахуванням якісних характеристик товару та накладних витрат. Принципи роботи достатньо простий. Людина в будь-якій точці земної кулі може ввійти в систему та ввести заявку на купівлю чи продаж товару із зазначенням кількості, ціни та базису поставки. Система за 1 секунду відсортовує усі пропозиції. Система розраховує вартість перевезення та видасть результати, починаючи з найвигідніших. Користувачі системи повинні не впустити свого контрагента та вчасно почати з ним переговори. Майданчик дає змогу торгуватися. Учасники можуть коригувати умови угоди та відправляти один одному зустрічні пропозиції. Щоб полегшити переговори у торговий майданчик вбудована система внутрішнього поштового зв’язку та відео конференції. Крім того викладені окремі складові логістичної системи: авто маршрут, залізничний маршрут, митниця. Автомаршрут. Карта автомаршрута дозволяє планувати маршрут, шляхом введення пункту А та Б або більш складних через декілька міст, додаючи їх по черзі. Крім того можна задавати заборону в пошуку на проїзд через певні регіони, міста, країни, а також дозвіл чи заборону використання паромів тощо.
Витрати на General Electric на оформлення документів на замовлення клієнта складають від 50 до 200 дол., а в режимі он-лайн - 1 долар.
B2G (підприємство-держава) – призначений для торгових операцій між підприємством та державою, наприклад, тендерні закупівлі. B2C (підприємство-споживач) – продаж товарів безпосередньо споживачам через електронні магазини; C2C (споживач-споживач) – продаж товару одним споживачем іншому (індивідуальні рекламні оголошення); C2B (споживач-підприємство) – споживачі можуть в режимі реального часу брати участь у віртуальних аукціонах інвестиційних товарів, задавати вимоги до товару тощо. Основними перепонами для розвитку електронної логістики є: - нестабільність та зарегульованість економіки; - низька купівельна спроможність населення; - мала кількість користувачів Інтернет; - незадовільна якість зв’язку та низький рівень розвитку телекомунікацій; - недосконалість існуючих методів оплати; - відсутність необхідної інфраструктури (засоби безпеки, шифрування інформації, цифрової аутентифікації; - нерозвинутість системи доставки; - організаційно-технологічна непідготовленість багатьох вітчизняних підприємств до ведення електронного бізнесу.
Читайте також:
|
||||||||
|