• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток філософії як філософська проблема

Критерії класифікації філософських вчень

Розглянуті раніше питання специфічності проблем та предмета філософії дають змогу з’ясувати проблему критеріїв класифікації філософських вчень на напрямки, течії, школи. До основних філософських напрямків належать матеріалізм та ідеалізм і меншою мірою філософський дуалізм. Хоча лише в філософії Нового часу розрізнення матеріалізму та ідеалізму набуло чіткої форми, але протягом усієї історії філософії саме матеріалізм та ідеалізм виявили найбільший вплив на зміст філософської думки.

Філософська школа – це філософські погляди конкретного історичного філософа, які підтримуються, розвиваються певним колом філософів-послідовників. Приклад: давньогрецька школа кініків, яку заснував Антисфен, учень Горгія і Сократа. Учнем і послідовником його був Діоген із Синопа. Кініки вбачали щастя в автономії особи від навколишнього соціального світу. Вони закликали вчитися у природи, жити як тварини, відкидали релігію, мораль, право.

Проміжне місце між філософським напрямком та філософською школою посідає філософська течія, яка формується на основі спільних програмних ідей певної, меншої чи більшої, кількості філософських шкіл. Так, впливова в західній філософії течія позитивізму об’єднує школу першого історичного позитивізму 19 ст. О. Конта, Д. Ст. Мілля, Г. Спенсера, і школу другого позитивізму (кін. 19 – поч. 20 ст.) – емпіріокритицизму Е. Маха, Р. Авенаріуса і школу неопозитивізму Віденського гуртка М. Шліка, Р. Карнапа, О. Непрата та ін у 20 – 30 рр. ХХ ст., і школу американського „логічного емпіризму ” в 40 – 60 роках ХХ ст.

Розвиток філософії – це суперечливість підходів, боротьба ідей, принципів і особистостей. Розвиток філософії передбачає збагачення наявного змісту новими положеннями, заперечення висновків, які виявилися неправильними, недостатніми, односторонніми, і заміну їх досконалішими. При цьому змінюється предмет філософських роздумів, спосіб вирішення філософських проблем.

Диференціація філософських поглядів – це дослідницький пошук, у процесі якого зіставляються подібні погляди, виявляються і обґрунтовуються розбіжності, а саме постановка проблеми оновлюється. Диференціація містить тенденції теоретичного розвитку ідей у різних, у тому числі взаємовиключаючих, напрямках. Цей процес, в якому відмінності в рамках початкової спільності поглядів стають визначальними філософськими характеристиками, можна назвати дивергенцією.

Дивергенція – багатогранний процес. Це зв’язок з попередніми теоріями і водночас взаємодія з незалежними вченнями, які формуються в спільних історичних умовах, але по-різному вирішують загальні спрямування епохи. Наприклад, раціоналізм і емпіризм – протилежні системи поглядів, але вони лише частково виключають одна одну. В деяких положеннях вони, навпаки, дотримуються загальних ідей, взаємодоповнюються. Не тільки раціоналізм 17 ст., а й сучасні їм емпірики розуміють мислення як найвищий ступінь пізнавальної діяльності.

Поляризація філософії – створення принципово несумісних філософій. Тенденція до поляризації простежується в кожній філософській системі. Наприклад, в марксистсько-ленінській філософії радикально поляризувалась протилежність між ідеалізмом та матеріалізмом., великого значення надавалось соціально-класовій обумовленості філософських вчень.

Не можна оминути ще однієї проблеми, яка суттєво впливає на філософський процес – проблеми національної філософії в рамках світової. Кожна філософія національна, вона є відображенням ментальності того чи іншого народу.

Щоправда, не всі народи мали свою філософію, не завжди світогляд піднімався до рівня системно-раціоналізованого узагальнення. Наприклад, стародавні шумери так і не дожили до своєї філософії. Але й не всі „філософські народи” відразу йшли в авангарді загальнолюдського філософського прогресу. Так, в епоху Відродження попереду йшли італійці, але в Новий час їх заступили англійці й французи, потім німці. Тому національні історії філософії не завжди і не в усіх частинах збігаються з всесвітньою історією філософії.. Але це не означає, що національні історії філософії не мають наукового значення. Оскільки філософія – вид світогляду, то історія філософії – вид історії світогляду. Це стосується як всесвітньої історії філософії, так і національної.

Читайте також:

1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
6. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
7. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
8. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
9. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
10. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
11. АПОЛОГІЯ «НАДЛЮДИНИ» У ФІЛОСОФІЇ Ф. НІЦШЕ
12. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.

Переглядів: 762