Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія

На основі розглянутої вище специфіки людського буття в суспільній історії виникають особливі напрями духовного життя, спрямовані на вироблення засад людського життєвого само- утвердження. Ці напрями формують те, що за усталеною термінологією (з подачи німецького філософа І. Канта) називається світоглядом.

У загальному плані появу світогляду можна пояснити так: лю- • дина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення як про основні засади та особливості світу, так і про свої власні риси та особливості.

* Отже, світогляд постає формою загального людського самовиз-наченпя а світі. Світогляд - це укупність \'зага:іьнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне^ духовне утворення, оскільки:

а) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцін
кою, відношенням',

б) преедмет світогляду - відношення "людина - світ ", який постає май же необмеженим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання,інтуїцію,^віру, надію , життєві мотиви, мету та ін. Через це складовими світогляду постають: погляиди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи.юдини, часто звучать слова: "Людина не повинна так робити", тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно.

Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:

* інтегрувати людину у світ;

* надати їй найперших життєвих, иріворієнт;

* подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Досить часто формування світогляду відбувається стихійно: людина народжується, входить у життя і засвоює через батьків оточення, соціальні зв'язки, світоглядні уявлення і світоглядні переконання. Більше того, людина інколи навіть не знає про існування світогляду, проте у деяких ситуаціях життя уникнути зустрічі з ним просто неможливо. Загалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних невідкладних рішень. Це може бути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена брати на себе відповідальність за життя інших людей та ін. Але світоглядні питання можуть поставати перед людиною і у більш простих та буденних ситуаціях, наприклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед; інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова: "Людина не повинна так робити", тобто при цьому керуються загальними уявленнями про те, якою повинна бути людина, що гідно її, а що не гідно.

інтегрувати людину у світ;

* надати їй найперших життєвих, орієнтирів;

* подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи людей із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику щзно-манітність. адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світ, і себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перерахувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б багато часу, тому й виникає потреба у типологізації світогляду. * Типологія світогляду - це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Тобто, типологія постає у порівнянні із простим переліком більш містким та логічно виправданим способом ознайомлення із світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення. Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак:

За насієм	За рівнем світобачення та усвідомлення	За історичними епохами	Залюрально-цінтсними орієнтирами
• індивідуальний	* усвідомлений	• архаїчний	•* егоїстичний
• колективний	* неусвідомпений	• античний	•* гуманістичний
• груповий	* частково усвідомлений	• середньовічний	& антигуманний
• національний	* буддений	* ренесансний	# альтруїспіський
• регіональний та ін.	* сформований на засадах наукових знань	• світогляд ХХст.	•£ циннічний
• загальнолюдський	* філософський та ін.	• світогляд XXI сіп.	•* шовіністичний та ін.

За подовою розрізняють світогляд > цілісний, > фрагментарний, > внутрішньо злагоджений, > суперечливий; за ступенем адекватності сприйняття дійсності - > реалістичний, > фантастичний, > викривлений, > адекватний дійсності; за ставленням до існування вищих сутностей - > релігійний, > скептичний, > агностичний, > атеїстичний. Дуже поширеною є також типизація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зробити не просто і не легко.

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:

Ііям до визнання існування вищих сутностей - > релігійний, > скептичний, > агностичний, > атеїстичний. Дуже поширеною є також типизація світогляду за ознакою соціальних станів та верств суспільства, за культурно-історичними регіонами та ін. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це зробити не просто і не легко.

За своїми функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана:

* нтегрувати людину у світ;

* надати їй найперших життєвих, орієнтирів;

* подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія постає певним видом світогляду: у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, а це значить, що, хоча всі люди мають світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відповідно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтуваннях.Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Звідси вимиває, що у найпершому визначенні філософія постає як теоретична формна світогляду. Теорія відрізняється від практики та простого міркування тим, що вона аналізує певні явища через поняття, чітко визначені терміни, на засадах певних законів чи їх необхідних внутрішніх звязків, тобто теорія постає перш за все аналітико-синтетичною інтелектуальною діяльністю. Значить, філософствувати - це не просто думати про світоглядні проблеми, а усвідомлювати їх необхідність, їх зв'язки, їх сторони, характеристики та складові, виражені через певну термінологію.

Отжефілософія - це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне ослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню остовірності та надійності таких вирішень; 2) це усвідомлений світогляд; 3) вона повинна прагнути бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною. Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду: філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою; як теорія світогляду, фТлософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому; це позначається в літературі у такий спосіб - "філософія є теоретичним ядром світогляду" . З іншого боку можна висловити і прямо протилежне твердження -світогляд є частиною філософії, і це у тому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є безумовно першою за світогляд.

Світогляд в цілому постає дуxовним ценнтрм для виникнення та розвитку філософіїчерез те, що філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв'язання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Філософія та світогляд і його типи.	\|	Структура філософського знання та його функції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.