• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Філософія та світогляд і його типи.

Вивчення філософії як особливої галузі людського знання та
інтелектуальної Ідіяльності ми починаємо з питання про людину та її становище в світі. Це зумовлено, перш за все, тим, що # філо­софія, як і будь-які інші види людської діяльності, постає людською спрі'ївою: не було би людини, ми не вели би про все це розмову. По-друге, з чим би ми не мали справи - з природою, творчістю, нау­кою, пізнанням - ми завжди, так чи інакше, маємо справу з лю­диною. Не в тому сенсі, що людина настільки егоїстична, що власний голос заглушує їй "грім небесний", а в тому, що реаль­но ми можемо вести розмову про будь-що лише тоді, коли воно ввійшло в контакт із нами, із нашим сприйняттям.

Людина своєю активністю створює універсум, в якому живе і про який знає, бо ми не знаємо, що є світ сам по собі; ми знаємо той світ, який нам відкрився через нашу діяльність, працю, впізнання, експерименти, фантазію і т. ін. Саме з того огля­ду слід розуміти твердження А. Шопенгауера про те, що світ є нашим уявленням, або слова Ф. Ніцше про те, що все є лише про­явами життя. За влучним висловом М. Хайдеггера, людина є "от­вором у бутті", бо на рівні людини та через людину глибинні потенції буття вперше виходять у своє виявлення.

Унаслідок того, що людина постає ніби епіцентром, або зосе­редженням, універсуму, вона сама виявляє себе надзвичайно по-різному та суперечливо. Можна нескінченно перебирати людські життя та долі, але вони завжди в чомусь виявляться новими, не­сподіваними. Власне кажучи, саме тому людське самопізнання постає невичерпним за змістом та горизонтами виявлення. Мимо­волі виникає питання: завдяки чому людина має такі властивості? Що становить основи її буття? Водночас перед нами постає та окреслюється питання і про те, якими людськими потребами зу­мовлене існування філософії (яка, за словами французького філо­софа, математика та фізика Р. Декарта-, лише одна відрізняє нас від дикунів).

Намагаючись осмислити людину, ми порівнюємо її з іншими істотами та явищами світу, і в такому порівнянні перед нами вимальовуються деякі фундаментальні особливості становища людини у світі.

1. Першою особливістю людини виступає її розумність, здатність усвідомлювати себе і те, що її оточує. В загальному плані розумність постає перед нами як здатність людини не лише жити та діяти, зберігати своє життя та регулювати його, а й як людська можливість не зливатися із дійсністю та власними дія­ми, володіти певні/ми засобами оцінки дійсності.Розумність людини - це та Ті особливість, яка найчастіше кидаєть­ся у вічі при міркуваннях про людину і яка зумовлює необхідність людського самоусвідомлення.

2. Значною мірою якості людини та її становище в світі по­в'язані з її біологічною нвспвціалізованістю. Це означає, що в будову людського організму не закладена програма її способу життя та життєвих здійснень.

Коли ми маємо справу з твариною, то можемо лише за особливостями будови її організму визначити, що це за істота і яким може бути спосіб її життєдіяльності (птах літає, риба живе у воді і т. ін.). У тваринному світі досить чітко та однозначно діє закон співвідношення органів та функцій: якщо є певний орган, він повинен виконувати саме такі функції. Коли ж народжується людина, ми можемо прогнозувати можливі варіан­ти Гі життя, але ніхто не дасть гарантій щодо здійснення таких прогнозів. Мало того, народу/сена людина взагалі може "випасти" з людського сусп­ільства і не набути навіть елементарних навичок людської поведінки (пря­ма хода, користування предметами побуту та ін.), не кажучи вже про опанування культурою, видами людської професійної діяльності та ін. Зви­чайно, і тут ми бачимо, що народжується саме людина, проте ми розумі­ємо, що її життя не може бути зведеним до життя її організму, і яким саме життям вона проживе, того особливості 'її анатомічної будови не визисічають. Людина може мати певні завдатки, наприклад, чудовий му­зичний слух, проте це зовсім не зумовлює того, що вона стане музикантом.

3. Відсутність якоїсь певної (однієї) програми життя робить людину істотою вільною, такою, що має свободу: людина як людина (а не її організм) ні до чого жорстко не прив'язана й одно­значно не спонукувана: "Доля людини покладена на неї саму" (Ж.-П.Сартр); "Людина - це передусім проект... "(Ж.-П.Сартр), тобто людина має можливість обирати, певною мірою проекту­вати своє життя.

4. В іншому аспекті неспеціалізованість постає як універ­сальність людини: якщо людина не призначена однозначно ні до чого конкретного, то вона потенційно, так би мовити, за сут­тю, може бути всім. І справді, загалом нормально розвинена людина може оволодіти майже всіма можливими видами та напрямами людської діяльності. Мало того, з цього огляду людина "відкрита" майбутньому, тобто може створювати принципово нові види діяльності та поведінки. Саме завдяки універсальності, різноманітності, незапрограмованостілюдини існує історія люд­ства, тварини, наприклад, не мають власної історії у тому сенсі, аю вони віками, із популяції в популяцію діють одноманітно, а людська історія являє собою досить швидку й динамічну зміну суспільств, культурних досягнень, видів діяльності, способів жит­тя. Певна річ, що за наявності єдиної жорсткої програми життє­вих здійснень людини все це було б неможливе.

Той факт, що людина є істотою неспеціалізованою, що вона не ре­
алізує своїм життям певної, заздалегідь наданої їй програми, має не
лише позитивне значення, а й свою не дуже приємну сторону: нада­
ної програми життя немає, а тому людина сама повинна її знайти, сфор­
мулювати. Якщо ж вона цього чомусь не зможе зробити, то віддасть
своє життя невідомо чому - чи-то традиції, чи-то життєвій стихії,
але й результат життя у такому випадку також буде не зовсім
належати саме цій людині. Перед нами окреслюється така ситуа­
ція: людина є істотою неспеціалізованою, а тому вільною та універ­
сальною. Вона "може бути всім ", але саме тому може бути й нічим.
Тому в людській історії, у розвитку окремої людини так гостро
стоїть питання про пошуки життєвих орієнтирів, про людський
життєвий вибір, людське самовизначення.
5. Людина як істота розумна є єдиною, хто усвідомлює свою
смертність, обмеженість та скінченність свого життя (принаймні
- свого земного життя). Цей момент відіграє в історії людства та в
житті окремої людини надзвичайно важливе значення: життя на­
дається людині лише один раз, тому ціна життєвого вибору фак­
тично оплачена ціною життя\ ми маємо можливість виправдати
своє перебування у цьому світі й у цьому житті лише один раз, у
єдино можливому для нас варіанті. Тому тема смерті в людській
думці невіддільна від теми життя. В аспекті розглянутих особли­
востей людини вона надзвичайно посилює і загострює проблеми
людського самовизначення, пошуку життєвого сенсу. Адже в разі
помилки повторити "життєвий експеримент" буде вже неможливо.
Звідси - знамениті міркування М. Монтеня: "Розмірковувати про
смерть означає розмірковувати про свободу. Хто навчиться по­
мирати, той забуде, що таке бути рабом". "Міра життя - не в
його тривалості, а в тому, як ви його використали".

Людина сучасної цивілізації майже піде не стикається з природою в її первісному вигляді: її оточують переважно штучні створіння, результа­ти її праці, пізнання, наснаги. Внаслідок того людина прогресує не за раху­нок змін в організмі, а за рахунок розвитку власної діяльності, за рахунок удосконалення соціокультурпихнадбань. Але ось тут слід звернути увагу на надзвичайно важливий факт: річ у тім, що навички людської соціокуль-турнсії діяльностіне передаються генетичне. / це пояснюється тим, що предмети культури не становлять частини людського організму, існують поза ним, а генетична передаються лише відомості про будову організму.

0тже, народжуючись, людина, для того щоб стати людиною, по­винна опанувати способами соціокультурної поведінки, навчитися діяти з допомогою предметів культури. Вона має навчитися прямої ходи, їсти з посуду, розмовляти, писати, водити автомобіль та ін.

Буття людини (саме як людини) тримається на людському зу­силлі, людській активності. Ми є людьми настільки, наскільки утримуємо себе в людському статусі буття. Якщо ж ми чомусь не робимо таких зусиль, то, як кажуть, "спускаємося на дно " суспільного життя, певною мірою втрачаючи людські якості. Отже, лише прилучення до культури, але прилучення внутріш­ньо активне, дійове, вольове та свідоме, робить нас людьми.

Розглянуті особливості становища людини в світі засвідчують, що задля того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною наро­дитися; проте ця умова є необхідною, але недостатньою: людина не народжується із готовою програмою на життя (якщо ми і віримо у те, що хтось заздалегідь визначив наше життя, ми все одно позбавлені знань про те, що і як саме нам призначено), тому вона сама по­винна її знайти, виробити, здійснити свій життєвий вибір, оскільки у кінцевому підсумку лише вона сама має право розпорядитися влас­ним життям. Історичне покликання та глибинне виправдання філо­софії полягає саме у тому, щоб виробити і падати людині інтелек­туальні засоби для свідомого здійснення життєвого вибору.

Читайте також:

1. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
2. Академічна філософія кінця – XIX – поч. XX ст.
3. Антична філософія
4. Антична філософія.
5. Антична філософія.
6. Антропологічно-гуманістична філософія XX ст.
7. Антропологічно-ірраціоналістична філософія
8. Б ) Філософія епохи схоластики
9. Безробіття і його типи. Закон Оукена
10. Верифікація та її типи.
11. Верифікація та її типи.
12. Види світогляду: міфологічний, релігійний та філософський (натуралістична, об’єктивно-ідеалістична, субєктивно-ідеалістичні і матеріалістичні моделі).

Переглядів: 611