Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ В ОСВІТІ.

НАУКА, МИСТЕЦТВО.

ТЕМА 1 - 2

ІІ Підхід

У історії розвитку туризму ми розрізняємо чотири етапи:

1. |до початку XIX ст.|ст| передісторія туризму;

3. У 1841 р. заповзятливий англієць Т.Кук вперше|уперше| організував масову подорож|мандрівку| залізничним складом від Ланкастера до Лонгоборуга. У 1845 р. була організована масова екскурсія до Ліверпуля.

4. початок XX ст.|ст| до Другої світової війни початок становлення соціального туризму;

5. після|потім| Другої світової війни (сучасний етап) масовий туризм

Чинники|фактори|:

· зростання|зріст| суспільного|громадського| багатства і доходів населення

· скорочення робочого часу і зростання|зріст| часу вільного;

· успіхи в розвитку автомобільного транспорту, авіабудування, засобів|коштів| комунікації і інформаційних технологій;

· урбанізація;

· пріоритети в системі духовних цінностей суспільства|товариства|.

МЕНЕДЖМЕНТ В ОСВІТІ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ,

За означенням, прийнятим ХХ сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, освіти – це процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, внаслідок чого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання. Освіта – це духовне обличчя людини, яке формується під впливом сукупності загальнолюдських професійних знань. технологій їх використання в суспільній практиці у процесі виховання й самовиховання. Розвиток освітньої сфери – важливий пріоритет кожної держави, оскільки саме освіта посідає визначальне місце в інтелектуалізації праці, яка впливає на складні процеси трансформації і модернізації сучасного світу, що відбуваються під впливом інтегрованого потенціалу трьох революційних перехідних періодів: індустріалізації, промислової НТР середини ХХ століття комп’ютерної НТР кінця ХХ століття.

Сутнісні глобалізацій ні зміни потребують нових підходів до управління всією освітньою сферою, яка є інтегральною сукупністю освітніх структур, відносин, діяльності та свідомості, що забезпечує відтворення і розвиток інтелектуального потенціалу суспільства.

Ключові слова: управління, менеджмент, керівництво, школа наукового управління, класична школа менеджменту, мета управління, піраміда управління, функції, аналіз, планування, організація, контроль, методи управління, система, ситуація.

Послідовність викладу та засвоєння матеріалу:

1. Історичні етапи становлення та розвитку управління як діяльності, науки, мистецтва:

· менеджмент як вид діяльності, наука, мистецтво управління.

2. Наукові школи та концепції менеджменту: виникнення, еволюція:

· школа наукового управління;

· класична та некласичні школи;

· школа поведінкових наук;

· емпірична школа.

3. Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту в освіті:

· основні теорії менеджменту;

· стратегії управління ХХІ століття;

· фактори, що зумовлюють розвиток управління в освіті.

4. Аналіз управління теорії та практики управління освітою.

* фактори, що зумовлюють розвиток управління в освіті.

5. Теоретичні засади управління:

· визначення понять «управління», «керівництво», «менеджмент»;

· мета, об’єкт, суб’єкт управління;

· піраміда управління;

· закони, закономірності, принципи управління;

· система методів управління.

6. Концепція процесного підходу до управління:

· функції управління: аналіз, планування,організація, контроль,

регулювання.

7. Концепція системного підходу до управління:

· поняття системи;

· навчальний заклад як система;

· управлінська діяльність як система.

8. Концепція ситуаційного підходу до управління:

· поняття ситуаційного підходу;

· управлінська ситуація;

· взаємодія типів, методів та стилів управління.

1.Історіографія менеджменту:

Менеджмент як вид діяльності, наука, мистецтво.

Управління необхідно розглядати з трьох позицій:

· як вид діяльності;

· як наука про управління;

· як мистецтво.

Ні у кого не виникає сумнівів, що виникло першим. Зрозуміло, що управління як діяльність. З виникненням розподіленої праці постала потреба у цілеспрямуванні, узгодженні дій, координації зусиль людей. Ці процеси сягають глибокої давнини.

Проте наука управління та мистецтво управління сформувались тільки у ХХ столітті. до цього був тривалий і складний шлях пошуків, знахідок, розчарувань, досліджень, кропіткої роботи підприємців, воєначальників, державних правителів, філософів, психологів та інших осіб, які формували підґрунтя науки управління.

Менеджмент – це вид людської діяльності. Він розповсюджується на ділову, суспільну, сімейну та інші сфери життя людини. Менеджмент завжди пов’язують із ефективністю досягнення мети діяльності.

Менеджмент був навіть у самих давніх суспільствах, тому що завжди потрібні були особистості, які б були здатні взяти на себе відповідальність за загальну справу, які б спрямували та координували діяльність інших. З давніх-давен управлінська діяльність існувала і розвивалась у трьох основних сферах:

· суспільно-політичні (необхідність порядку в групах, колективах, організаціях людей);

· економічній (пов’язана із пошуком. виробництвом, розподілом ресурсів);

· військово-оборонній (зумовлена необхідністю захищатись від звірів, інших людей; вести війни з метою захоплення нових територій, більш сприятливих для проживання).

Слово «менеджмент» американського походження (management), термін «менеджмент» означає керівництво людьми. З поняттям «менеджмент» і «менеджер» сьогодні ми зустрічаємось на кожному кроці. Вони входять у нашу лексику, деякі елементи менеджменту ми уже використовуємо у своїй професійній діяльності. По запевненню класика менеджменту Пітера Дракера: «Рідко, якщо взагалі коли – не будь, який – не будь новий основний інститут так швидко доводив свою необхідність… як розвивався менеджмент на початку теперішнього сторіччя». Вживаючи слово «менеджер», більшість людей ототожнюють його з образом керівника нового покоління, який використовує у своїй роботі сучасні гуманні методи управління. Загалом, це так і не зовсім так. Але перш ніж говорити про менеджера і його функціях, потрібно вияснити суть поняття «менеджмент».

· «Менеджмент» – сукупність стратегії, філософії, тренінгів, методів, засобів і форм управління виробництво з метою підвищення його ефективності та зростання прибутку.

· «Менеджмент» – соціальний і технічний процес, за допомогою якого використовуються ресурси, відбувається вплив на людські дії та здійснюється сприяння змінам для досягнення цілей організацій.

· «Менеджмент» – процес планування, організації, приведення в дію і контролю організацій з тим, щоб досягти координації людських та матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного вирішення завдань.

· «Менеджмент» – інтегрований процес, яким повноважені особи формують. зміцнюють і керують організаціями в ході добору та досягнення визначених ними цілей.

· «Менеджмент» – процес, за допомогою групи людей, що співпрацюють, спрямовує свої дії до загальних цілей.

· «Менеджмент» – різновид господарського управління в ринкових умовах. Передбачає економічну свободу людей, свободу і обов’язок, керуючись не розпорядженнями зверху, а вигодою, приймати самостійні рішення, цілком відповідати за їх результати.

Менеджмент – це система планування, організації. При цьому активно використовуються три обов’язкові складові менеджменту: інтелект, психіка та спроможність людини до продуктивної праці.

Менеджмент – це галузь знань, яка дозволяє здійснювати управлінську діяльність. В центрі її уваги – людина. Менеджмент входить до низки прикладних наук, оскільки дуже наближений до практики, постійно озброює її новими технологіями. Менеджмент – наука відкрита, на її розвиток впливають психологія, соціологія, економіка та інші науки.

Будь-яка наука має власний предмет дослідження. Предметом науки управління виступають процеси та явища певних систем, які покликані щось виробляти або надавати певні послуги. Управління наприкінці ХІХ – початку ХХ століття стало наукою, тому що почало вивчати ці системи та формувати на підставі узагальнення різні теорії щодо ефективності спільної діяльності людей, досягнення спільних цілей, високих результатів, взаємодії керівної та керованих підсистем тощо.

Теорія науки управління являє собою узагальнення рішень типових для певного кола проблем; висновки, які ґрунтуються на систематизації наявних знань та пошуку нових підходів, удосконалення діяльності.

Суттєвий внесок у становлення науки управління внесли філософія, статистика, математика, кібернетика, психологія, педагогіка, соціологія. Саме тому в управлінні зустрічається багато споріднених термінів. Проте поступово вони набувають специфічних ознак у контексті власне науки управління. Це стосується, наприклад, таких понять, як: управління, система, функція, діяльність.

Задачами управління як науки є розробка, перевірка та застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують ефективну роботу організації.

Задача управління як практики є забезпечення конкурентоспроможності організації шляхом ефективного управління та ефективної роботи організації.

Розвиток менеджменту – це процес руху від хаотичної суб’єктивної діяльності управлінця до наукових засад ефективного менеджменту; це зміна цілей управлінської діяльності: людина – мета, а не засіб.

В основі мистецтва управління, як і будь-якого іншого виду творчості, обов’язково мають лежати талант, оригінальність і самобутність особистості.

Проявами таланту керівника є його яскрава індивідуальність, нестандартність, його особливий спосіб мислення і широкий кругозір. Але будь-який вплив однієї людини на іншу має здійснюватись з гуманною метою, з повним розумінням сили свого вміння і відповідальності за свої дії перед суспільством.

Методи мистецтва управління універсальні, придатні для застосування в різних ситуаціях – від публічного виступу до рівня міжособистісних відносин.

Визначено декілька періодів у становленні управління. Їх початок датований близько 3 тисяч років до н.е. Ідеї управління знайшли своє відображення в конституції Чоу, літописі Менсиса, законах Хаммурапі, ідеями управління армією генерала Сан Цзу. Античні філософи Сократ та Платон доводили, що управління має ґрунтуватись на загальних законах науки; Демокріт висував вимоги до правителя: «Будь не надто солодким, щоб тебе не проковтнути. І не надто гірким, щоб тебе не виплюнули»; Платон у загальновідомій праці «Держава» запропонував модель ідеальної держави, утопію, порівнюючи такі види правління, як тиранія, олігархія, тимократія і демократія. На думку Платона, розумне правління повинно характеризуватися такими добродіями, як мудрість, мужність, розсудливість і справедливість. Філософ віддавав перевагу правлінню демократичному з елементами тиранії; а Олександр Македонський розробив теорію військового управління, імператор Давнього Риму Діаклетіан вперше використав принцип ієрархічності для побудови організаційної структури управління, цим самим заклавши основи делегування повноважень.

У ХVІІ-ХVІІІ ст. управління починає реально визначатись самостійною професійною діяльністю. Його розвитку сприяв Адам Сміт, який здійснив аналіз процесу розподілу праці, зосередив увагу на системі винагород та розробив концепцію контролю.

Роберт Оуен висунув ряд ідей, які доводять необхідність застосування методів мотивації, розкривають механізми досягнення цілей організації за допомогою праці різних груп людей та професій.

ХVІІ століття пов’язане з такою плеядою відомих філософів, як Декарт, Паскаль, Лейбніц, Спіноза, Джон Локк та ін., які досліджували державне управління.

Спіноза («Про взаємодію свободи і необхідності», «Етика») зазначав: «Та держава буде найбільш могутньою і найбільш справедливо, яка керується розумом і направляється ним»; державна влада тільки у тому випадку буде управляти успішно, якщо її правителі і керовані діють у відповідності не з особистим, а із загальним благом, бажають вони цього чи ні, всі до цього повинні спонукатись.

Філософи ХVІІ століття бачили можливість удосконалення правління шляхом «революції зверху» (через закони).

У ХVІІ столітті Західна Європа подарувала світові Юма, Кондилька, Гегеля, Канта.

Кант у роботі «Про педагогіку» затвердив найважливішу думку: «Два людських винаходи можна вважати самими важкими: мистецтво управляти і виховувати, але саме на них тримається суспільство». Кант був переконаний, що країною повинні керувати не люди, а закони. Законодавча влада держави повинна втілювати «в собі об’єднану волю народу».

Поступово у філософії закріплюються два поняття: «правління» і «управління». Перше – керівництво, друге – технологічний процес.

Наука управління зароджувалась, як і багато інших знань, у глибокій давнині, проте відокремлення її у самостійну галузь знань починається на рубежі ХVІІІ-ХІХ століть.

Широкий відгук у Російській імперії мали праці В.В. Попугаєва. Саме він визначив комплекс вимог до особистості правителя, від яких залежить успіх управління:

· правитель повинен бути високоосвіченим;

· випробуваний у діяльності;

· прагнути до загального блага;

· мати особисту гідність;

· мати довіру суспільства;

· головне в управлінні – щоб закони всім відомі були.

Початок ХХ століття ознаменований бюрократичною революцією, теоретичною базою якої є концепція бюрократичного управління. На цей період припадає поява та розвиток наукових шкіл менеджменту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Передумови виникнення та основні етапи розвитку менеджменту туризму	\|	Наукові школи та концепції менеджменту: виникнення, еволюція.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.