• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту в освіті.

Для сучасного менеджменту характерні такі тенденції та положення:

1. Відмова від класичних принципів менеджменту, що пов’язуються із впливом управління на внутрішні фактори організації. Замість цього збільшується увага до проблем адаптації, гнучкості до постійних змін зовнішнього середовища, що зумовлюють підвищену напругу менеджера.

2. Орієнтація нової парадигми управління на роль людини в організації:

· самого керівника, його стилю поведінки, лідерства, авторитету, професіоналізму;

· персоналу: мотивів, цінностей, рівня компетентності, організаційної культури.

Перехід України до ринкових відносин вимагав модернізації практики менеджменту. За взірець було обрано американську модель з елементами європейської та японської. Проте наявна теорія та практика управління в державі ще не дає можливості змалювати її системно, тим більше говорити про українську школу менеджменту.

У ХХІ ст. прогнозується збільшення ролі менеджменту. Це зумовлюється необхідністю забезпечення гідної життєдіяльності людей, не зважаючи на підсилення підприємницької конкуренції, виснаження природних ресурсів, збільшення населення тощо. Якість вирішення подібних проблем буде визначатись станом наукового управління. Основною складовою інноваційного менеджменту повинна стати антропологічна компетентність керівників. Сучасний керівник повинен не тільки вміти організувати управлінську діяльність, але й володіти певною духовною моральною концепцією.

Модель менеджера ХХІ століття:

· глобальний стратег;

· володіє сучасними технологіями управління;

· лідер;

· новатор.

Головна заслуга фундаторів менеджменту Ф. Тейлора і А. Файоля полягає в тому, що вони довели: ефективно управляти людьми в організації можна лише науково. Основною галуззю менеджменту є менеджмент в освіті, який має свою специфіку та притаманні тільки йому закономірності.

Ця специфіка полягає в особливостях предмету, продукту, знарядь та результатів праці менеджера освіти.

Предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб’єкта управління.

Продуктом праці менеджера є інформація про навчально-виховний процес.

Знаряддям праці є слово, мова.

Результатом праці менеджера є рівень грамотності, вихованості та розвитку об’єкта менеджменту – учнів.

Менеджмент в освіт – це комплекс принципів, методів, організаційних форм та технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності.

Основні функції менеджменту в освіті:

· прийняття розумного рішення;

· організація виконання прийнятих рішень, створення належних умов для ефективної роботи освітнього закладу, кожного учасника освітнього процесу, забезпечення мотивів та стимулів їх діяльності;

· контроль виконання рішень.

Сучасний менеджмент в освіті стає наукомісткою сферою діяльності і все більшою мірою вимагає високого професіоналізму і різнобічних знань. Підвищення ефективності навчального процесу зараз визначається формуванням сучасних управлінських відносин, зростання керованості цього процесу.

З огляду на вище викладене зрозуміло, що основними факторами, які обумовлюють та забезпечують розвиток управління в освіті є:

1. Зовнішнє середовище:

· науково-технічний прогрес;

· зміни соціально-економічного стану в країні;

· характер особливості управління суспільством на різних історичних станах розвитку країни;

· зміни у ставленні та вимогах держави і суспільства до школи;

· розвиток психолого-педагогічної науки, теорії управління та інших суміжних наук;

· тенденція входження керівників освітніх закладів до загального менеджерського складу;

· соціальні-політичні фактори;

· світовий контекст розвитку освіти, розширення міжнародної активності, зв’язків;

· ринкові фактори тощо.

2. Внутрішні фактори:

· зміна освітньої парадигми;

· розвиток школи як соціально-педагогічної системи;

· тенденції щодо моделювання навчально-виховних закладів, розширення мережі шкіл різних типів;

· тиск «знизу», що позначається у незадоволенні учасників навчально-виховного процесу існуючою системою шкільного управління;

· зростаючі вимоги до особистості керівника освітнього закладу, рівня його функціональної компетентності;

· оновлення змісту освіти та технологій навчання;

· зміни в фінансуванні освіти та засобам регулювання закладів.

5.Теоретичні засади управління

Визначення понять «управління», «керівництво», «менеджмент».

Щоб забезпечити ефективність управління, необхідно знати його методологічні та теоретичні основи.

Розкриємо сутність та специфіку деяких управлінських понять: управління, соціальне управління, управління в освіті, менеджмент в освіті, педагогічний менеджмент, керівництво.

Існують різні підходи до визначення поняття «управління»:

В.Г. Афанасьєв: «Управління – це передусім усвідомлена діяльність людини, яка переслідує свої цілі. І не просто діяльність, а той особливий її різновид, який пов’язаний із виробленням рішення, з організацією, спрямованою на втілення рішення у життя, з регулюванням системи відповідно до заданої мети, з підбиттям підсумків діяльності, з систематичним отриманням, переробкою та використанням інформації».

Філософський словник: «Управління – елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку діяльності, реалізацію їх програм і мети».

Г.В. Єльнікова: «Управління – це особливий вид людської діяльності в умовах постійних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, який забезпечує цілеспрямований вплив на керовану систему для збереження і впорядкування її в межах заданих параметрів а основі закономірностей її розвитку та дії механізмів самоуправління».

Б.М. Андрушкін, О.Є. Кузьмін: «Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв’язку зі зміною обставин».

І.Ф. Ісаєв: «Під управлінням взагалі розуміється діяльність, спрямована на вироблення рішень, організацію, контроль, регулювання об’єкта управління відповідно до заданої мети, аналіз і підбиття підсумків на основі дострокової інформації».

В.С. Лазарєв:«Управління – це безперервна послідовність дій, що здійснюється суб’єктом управління, в результаті яких формується і змінюється образ керованого об’єкта, встановлюються цілі сумісної діяльності, визначаються способи їхнього досягнення, розділяються роботи між її учасниками та інтегруються їх зусилля».

М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі, М. Альберт: «Управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації».

В.П. Жигалов, Л.М. Шимановська: «Управління – складний соціально-економічний процес. У широкому розумінні слова він означає вплив на процеси, об’єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший згідно з поставленими цілями».

Поняття «Менеджменту»:

Тлумачний словник: «Менеджмент – сукупність стратегій, філософії, принципів, методів, засобів та форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та зростання прибутків».

Фундаментальний Оксфордський словник:

· «Менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками)»;

· «Менеджмент – це влада та мистецтво керівника»;

· «Менеджмент – це вміння та адміністративні навички організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників)»;

· «Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи»;

· «З функціональних позицій менеджменту – процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для формування і досягнення мети організації».

Ю.К. Конаржевський: «Менеджмент – це нова філософія управління, яка виокремлює роль управління і менеджера в суспільному житті, а також соціальну значущість професії управляючого. Це вимога зробити процес управління цілком обґрунтованим, доцільним і складати плани досягнення цілей таким чином, щоб підлеглі працювали з усвідомлення власної гідності і отримувати від роботи задоволення».

А.С. Большаков: «Менеджмент – це сукупність методів, принципів, засобів та форм управління організаціями з метою підвищення ефективності їх діяльності».

Поняття «Педагогічне управління та менеджмент»

Ю.В. Васильєв: «Педагогічне управління к педагогічна діяльність – це управління вихованням і навчанням підростаючих поколінь».

Г.В. Єльнікова: «Сутнісно управління освітою можна визначити як – цілеспрямований вплив суб’єктів управління різних рівнів (державного, регіонального, місцевого) на всі ланки освіти з метою гармонійного розвитку підростаючого покоління, життєдіяльності якого необхідно забезпечує збереження і подальший розвиток соціального організму та культури суспільства».

В.С. Лазарєв: «Управління школою можна визначити як особливу діяльність, під час якої її суб’єкт засобом рішення управлінських задач, забезпечує організованість сумісної діяльності учнів, педагогів, батьків, обслуговуючого персоналу та її спрямованість на досягнення освітніх цілей та розвитку школи».

М.М. Поташник, А.М. Моїсєєв: «Управління в освіті ми розглядаємо як галузь соціального управління і відповідно складову частину соціального управління як науки, її галузь».

М.М. Поташник: «Управління – це цілеспрямована діяльність всіх суб’єктів, яка забезпечує становлення, стабілізацію, оптимальне функціонування і обов’язковий розвиток школи».

Узагальнюючи визначення понять можна зробити висновки:

1. Поняття «управління», «керівництво» та «менеджмент» утворюють синонімічні ряди: практику діяльності людини, професію, науку, процес діяльності, людей які здійснюють управління, орган управління.

2. Управління – це вид діяльності, який забезпечує оптимальне функціонування та розвиток систем, узгоджує та координує діяльність людей щодо досягнення спільної мети.

3. Управляти можна системами, процесами; керувати – людьми, колективами. Тобто управління і керівництво відрізняються об’єктами та суб’єктами. Управляти можна чимось, керувати – чимось. Керувати – спрямовувати роботу інших людей. Керівник – це менеджер, який організовує, координує діяльність людей для досягнення професійних успіхів, результатів.

4. Менеджмент – теорія та практика ефективного управління.

5. Внутрішкільний (педагогічний) менеджмент – теорія та практика ефективного управління закладом освіти.

6. Менеджер – керівник, який володіє професійними знаннями та уміннями для реалізації ефективного управління.

7. Менеджер освіти – керівник, який володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління в освіті.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
7. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
8. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
9. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
10. Артеріальний пульс, основні параметри
11. Базові засади менеджменту
12. Банківська система та її основні функції

Переглядів: 3012