• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етикетні правила поведінки в мовленні

ВИСНОВКИ

Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнсь­кого світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, позачуттє-вих і нескінченних. З одного боку відбувалася "теологізація " філо­софії, а з іншого - проходила "раціоналізація", "філософізація" теології. За образним висловлюванням Гегеля, це був час, коли філо­софія була "інобуттям" теології, а згодом сама теологія ставала "інобуттям " філософії.

Філософія Середньовіччя успішно засвоювала духовні складники людського буття, виділяючи в них раціонально-логічні та чуттє­во-вольові полюси. Вона досить органічно пов'язувала питання життєвої активності з духовною спрямованістю людини, з пошу­ками шляхів сходження до абсолюту, з визначенням людської долі та проявами свободи волі людини.

У межах середньовічного християнського філософування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті-
решт сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.

Рекомендації для мовця:

- У спілкуванні слід бути ввічливим і доброзичливим (відчувати душевний стан співрозмовника, не ображати, не принижувати його).

- Не припускатися типових помилок сприймання партнера (краси, нерівності, фільтру і т.п.).

- Не акцентувати своє “Я” (його акцентують, коли йдеться про захист власних інтересів: “Я був би вдячний Вам…”, “Мені хотілось би…”, “Я віддав би перевагу…”).

- Бути уважним до партнера, тактовним, делікатним (стежити за його реакцією, уникати негативних оцінок щодо нього, епітетів, порівнянь, які можуть викликати образу, гнів).

- Брати до уваги статусні та рольові ознаки свого партнера (вік, стать, професія, рівень освіченості, віросповідання).

- Уміти тримати дистанцію при різних статусах і ролях.

- Брати до уваги можливості сприйняття інформації Вашим партнером (Чи розуміє він вас? Як реагує?).

- Не перетворювати діалог на монолог, друга сторона повинна мати можливість висловити свою думку (розмова не повинна перетворюватись на дуолог, де кожен слухає лише себе й обміну думок немає).

- Брати до уваги присутність третьої особи, а не відводити їй роль стороннього спостерігача.

- Слід вживати грамотні фрази (пробачте мені, а не пробачте мене; «вибачте»,а не «вибачаюсь»).

- Треба зважати на інтонацію мовлення (у звичайних, а особливо в конфліктних ситуаціях, багато важить не лише що сказано, а й як сказано).

Рекомендації слухачеві:

- Виявляти максимум уваги до мовлення співбесідника (невміння слухати – одне з джерел конфлікту).

- Брати до уваги розподіл статусних і рольових позицій (особливо асиметричних: начальник – підлеглий; викладач ‑ студент; старший за віком – молодший за віком; громадянин України – іноземець).

- Своєчасно реагувати на мовлення співрозмовника (або дати відповідь відразу, або: “Дозвольте я подумаю”, “На жаль, не володію достовірною інформацією, щоб дати Вам відповідь негайно” тощо).

- Виявляти витримку, доброзичливість.

- Під час розмови не треба робити нервових рухів, крутити якісь предмети в руках, постукувати пальцями по столу чи щохвилини поглядати на годинник.

- Ввічлива людина має відповідати на запитання чи розмовляти тією мовою, якою до неї звертаються (зрозуміло, якщо вона володіє нею). Однак у товаристві, де говорять однією мовою, нечемно розмовляти з кимось іншою.

Правила звертання на “ви” і “ти”

Історично так склалося, що в Україні побутують обидві форми звертання один до одного – “ви” і “ти”. Однак у багатьох родинах зберігають давній звичай: звертаючись до батька-матері, говорити їм “ви”, щоб підкреслити свою повагу, чуйність. Інші народи мають свої правила звертання на “ви” і “ти” (у Румунії є три форми звертання, у англійців цієї проблеми майже не існує; у Швеції, Польщі до незнайомих людей, старших за віком і керівництва вживають як компромісний варіант третю особу: “Чи дозволить пан начальник…?).

В українській мові, щоб надати звертанню ввічливої форми, до займенника “ви” додають прізвище, ім`я, по батькові чи титул: “Маріє Петрівно, вас просять до телефону”. Загалом ввічливим вважається звертання на “ви”:

- до малознайомої або незнайомої людини.

- до свого друга чи приятеля (з яким ви “сто років на “ти”) ‑ в офіційній обстановці (на зборах, у присутності офіційних осіб; начальників).

- до рівного й старшого за віком чи становищем.

- при підкреслено чемному, стриманому ставленні.

Звертання на “ти” (яке свідчить про близькість стосунків, особливу довіру, симпатію до однодумця, а також про меншу ввічливість) вживають:

- щодо доброго знайомого.

- у неофіційній обстановці спілкування.

- при дружніх, інтимних стосунках.

- до рівного й молодшого за віком [11].

Водночас, коли начальник говорить “ти” своїм підлеглим, ‑ це принизливо для обох сторін, таке звертання особливо ображає старших за віком людей. Трапляється, що начальник звертається до одних своїх підлеглих на “ти”, до інших – на “ви”. Відразу складається враження, що він має особливо наближених. Буває, що до одних начальник звертається з повагою на “ви”, до інших – зневажливо на “ти” (це теж викликає негативні наслідки). Золотим правилом у державній службі є звертання на “ви”, що забезпечує відповідну службову дистанцію й свідчить про культуру спілкування. Манера спілкування між колегами залежить від їхніх взаємин: коли вони доброзичливі й обидва згодилися – звертання на “ти” доречне, але не в присутності громадян-відвідувачів, начальників; якщо напружені – це ще один привід для загострення взаємин і навіть ворожості, тоді слід вдаватися до делікатного “ви”. Украй ображає нечемне “ти” в розмові з незнайомими чи малознайомими людьми.

Кілька випадків переходу на “ти” у взаєминах, які етикет вважає доречними:

- коли взаємини між партнерами є хорошими чи поліпшилися, то ініціативу в такому переході перебирає на себе старший за віком чи той, хто займає вище становище у суспільстві, у певному колі.

- коли після тривалої розлуки зустрічаються давні друзі, то вони мають самі відчути слушність моменту для зміни звертання.

- коли про це просять молодші старших, але самі й далі звертаються до останніх на “ви”, виявляючи цим самим повагу до них.

- коли один із співробітників жінка, то їй належить право запропонувати звертання на “ти”, але вона може й відмовити в переході на “ти”, не пояснюючи причин.

- звертання жінки до чоловіка на “ти” без особливої на те причини може бути двозначним чи просто неетичним, тому краще уникати такого переходу.

Читайте також:

1. V. Етичні правила психологічних досліджень
2. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
3. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
4. Види графіків та правила їх побудови.
5. Види девіантної поведінки
6. Види політичної поведінки етногруп, які відстоюють власні інтереси
7. Види трудової поведінки
8. Види трудової поведінки.
9. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
10. Визначення, класифікація і правила побудови індексів
11. Вимоги до керівника, правила та принцинципи управління
12. Виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків — перехід від загальних приписів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних господарюючих суб'єктів.

Переглядів: 1688