Етикетні правила поведінки в мовленні

ВИСНОВКИ

Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому вона була зосереджена на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, позачуттє-вих і нескінченних. З одного боку відбувалася "теологізація " філософії, а з іншого - проходила "раціоналізація", "філософізація" теології. За образним висловлюванням Гегеля, це був час, коли філософія була "інобуттям" теології, а згодом сама теологія ставала "інобуттям " філософії.

Філософія Середньовіччя успішно засвоювала духовні складники людського буття, виділяючи в них раціонально-логічні та чуттєво-вольові полюси. Вона досить органічно пов'язувала питання життєвої активності з духовною спрямованістю людини, з пошуками шляхів сходження до абсолюту, з визначенням людської долі та проявами свободи волі людини.

У межах середньовічного християнського філософування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті-
решт сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.

Рекомендації для мовця:

- У спілкуванні слід бути ввічливим і доброзичливим (відчувати душевний стан співрозмовника, не ображати, не принижувати його).

- Не припускатися типових помилок сприймання партнера (краси, нерівності, фільтру і т.п.).

- Не акцентувати своє “Я” (його акцентують, коли йдеться про захист власних інтересів: “Я був би вдячний Вам…”, “Мені хотілось би…”, “Я віддав би перевагу…”).

- Бути уважним до партнера, тактовним, делікатним (стежити за його реакцією, уникати негативних оцінок щодо нього, епітетів, порівнянь, які можуть викликати образу, гнів).

- Брати до уваги статусні та рольові ознаки свого партнера (вік, стать, професія, рівень освіченості, віросповідання).

- Уміти тримати дистанцію при різних статусах і ролях.

- Брати до уваги можливості сприйняття інформації Вашим партнером (Чи розуміє він вас? Як реагує?).

- Не перетворювати діалог на монолог, друга сторона повинна мати можливість висловити свою думку (розмова не повинна перетворюватись на дуолог, де кожен слухає лише себе й обміну думок немає).

- Брати до уваги присутність третьої особи, а не відводити їй роль стороннього спостерігача.

- Слід вживати грамотні фрази (пробачте мені, а не пробачте мене; «вибачте»,а не «вибачаюсь»).

- Треба зважати на інтонацію мовлення (у звичайних, а особливо в конфліктних ситуаціях, багато важить не лише що сказано, а й як сказано).

Рекомендації слухачеві:

- Виявляти максимум уваги до мовлення співбесідника (невміння слухати – одне з джерел конфлікту).

- Брати до уваги розподіл статусних і рольових позицій (особливо асиметричних: начальник – підлеглий; викладач ‑ студент; старший за віком – молодший за віком; громадянин України – іноземець).

- Своєчасно реагувати на мовлення співрозмовника (або дати відповідь відразу, або: “Дозвольте я подумаю”, “На жаль, не володію достовірною інформацією, щоб дати Вам відповідь негайно” тощо).

- Виявляти витримку, доброзичливість.

- Під час розмови не треба робити нервових рухів, крутити якісь предмети в руках, постукувати пальцями по столу чи щохвилини поглядати на годинник.

- Ввічлива людина має відповідати на запитання чи розмовляти тією мовою, якою до неї звертаються (зрозуміло, якщо вона володіє нею). Однак у товаристві, де говорять однією мовою, нечемно розмовляти з кимось іншою.

Правила звертання на “ви” і “ти”

Історично так склалося, що в Україні побутують обидві форми звертання один до одного – “ви” і “ти”. Однак у багатьох родинах зберігають давній звичай: звертаючись до батька-матері, говорити їм “ви”, щоб підкреслити свою повагу, чуйність. Інші народи мають свої правила звертання на “ви” і “ти” (у Румунії є три форми звертання, у англійців цієї проблеми майже не існує; у Швеції, Польщі до незнайомих людей, старших за віком і керівництва вживають як компромісний варіант третю особу: “Чи дозволить пан начальник…?).

В українській мові, щоб надати звертанню ввічливої форми, до займенника “ви” додають прізвище, ім`я, по батькові чи титул: “Маріє Петрівно, вас просять до телефону”. Загалом ввічливим вважається звертання на “ви”:

- до малознайомої або незнайомої людини.

- до свого друга чи приятеля (з яким ви “сто років на “ти”) ‑ в офіційній обстановці (на зборах, у присутності офіційних осіб; начальників).

- до рівного й старшого за віком чи становищем.

- при підкреслено чемному, стриманому ставленні.

Звертання на “ти” (яке свідчить про близькість стосунків, особливу довіру, симпатію до однодумця, а також про меншу ввічливість) вживають:

- щодо доброго знайомого.

- у неофіційній обстановці спілкування.

- при дружніх, інтимних стосунках.

- до рівного й молодшого за віком [11].

Водночас, коли начальник говорить “ти” своїм підлеглим, ‑ це принизливо для обох сторін, таке звертання особливо ображає старших за віком людей. Трапляється, що начальник звертається до одних своїх підлеглих на “ти”, до інших – на “ви”. Відразу складається враження, що він має особливо наближених. Буває, що до одних начальник звертається з повагою на “ви”, до інших – зневажливо на “ти” (це теж викликає негативні наслідки). Золотим правилом у державній службі є звертання на “ви”, що забезпечує відповідну службову дистанцію й свідчить про культуру спілкування. Манера спілкування між колегами залежить від їхніх взаємин: коли вони доброзичливі й обидва згодилися – звертання на “ти” доречне, але не в присутності громадян-відвідувачів, начальників; якщо напружені – це ще один привід для загострення взаємин і навіть ворожості, тоді слід вдаватися до делікатного “ви”. Украй ображає нечемне “ти” в розмові з незнайомими чи малознайомими людьми.

Кілька випадків переходу на “ти” у взаєминах, які етикет вважає доречними:

- коли взаємини між партнерами є хорошими чи поліпшилися, то ініціативу в такому переході перебирає на себе старший за віком чи той, хто займає вище становище у суспільстві, у певному колі.

- коли після тривалої розлуки зустрічаються давні друзі, то вони мають самі відчути слушність моменту для зміни звертання.

- коли про це просять молодші старших, але самі й далі звертаються до останніх на “ви”, виявляючи цим самим повагу до них.

- коли один із співробітників жінка, то їй належить право запропонувати звертання на “ти”, але вона може й відмовити в переході на “ти”, не пояснюючи причин.

- звертання жінки до чоловіка на “ти” без особливої на те причини може бути двозначним чи просто неетичним, тому краще уникати такого переходу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 2. Західноєвропейська філософія Середньовіччя.	\|	Етикет телефонної розмови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.