МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Моделі соціальної політики
Головна мета проведення соціальної політики в Україні – це зменшення втрат населення від проявів економічної кризи, особливо для найменш захищених верств суспільства. Під соціальною політикою будемо розуміти діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринку, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності у країні. У світовій практиці виділяють американську (ліберальну), шведську (соціал-демократичну), німецьку, англосаксонську та японську моделі соціальної політики держави. Американська (ліберальна) модель (США) соціальної політики – найбільш лібералізована, ґрунтується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захистом лише тих осіб, які не мають, окрім соціальних виплат, інших доходів. При цьому забезпечується досить високий стандарт (рівень та якість) життя основної частини населення. Шведська (соціал-демократична модель) соціальної політики (Швеція, Фінляндія, Норвегія) є найбільш соціалізованою моделлю, в якій економіка найбільшою мірою працює на людей і для людей. Цій економічній (регуляторній) моделі і відповідній їй моделі соціальної політики властиві такі ознаки: висока частка ВВП (понад 60 %), що перерозподіляється через державні фінанси; акумулювання в руках держави значних фінансових ресурсів; імператив ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики; активна попереджуюча політика; жорстка політика доходів; високий рівень соціального захисту населення, що забезпечується за державні кошти; профілактичні заходи у сфері зайнятості. Німецька модель (Німеччина, Австрія, Франція), яка також характеризується високою часткою ВВП (близько 50 %), що перерозподіляється через систему державних фінансів, і створенням розвинутої системи соціального захисту за рахунок залучення не тільки держави, але й підприємців. Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) характеризується вищим рівнем та більшою активністю втручання держави у регулювання соціальної сфери та соціальних процесів, ніж у ліберальній моделі, але при цьому рівень оподаткування й перерозподілу ВВП через державні фінанси (до 40 %) нижчий, ніж у соціал-демократичній і навіть німецькій моделях; рівним розподілом витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором економіки; пасивною політикою держави на ринку праці. Японська модель соціальної політики ґрунтується на: політиці вирівнювання доходів; особливій політиці використання робочої сили (система довічного найму); домінуванні психології колективізму; узгодженні доходів; досягненні консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем; визначенні питань підвищення рівня життя населення як національних пріоритетів.
Читайте також:
|
||||||||
|