Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття прокурорського нагляду в Україні.

Його предмет, завдання та система

ПЕРЕДМОВА

Донецьк ДонНУ 2009

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД В УКРАЇНІ

Затверджено

на засіданні кафедри кримінального

права і процесу

протокол № від 2009 р.

Тези лекцій з навчальної дисципліни „Прокурорський нагляд в Україні”, для студентів, які одержують освітньо-кваліфікаційний рівень „бакалавр” зі спеціальності 6.060.100 „Правознавство” / Уклад. М.В. Семикін, В.В. Крищук, - Донецьк: ДонНУ, 2009. – 115 с.

Укладачі: М.В. Семикін,

к.ю.н., доцент

В.В. Крищук

ст. викладач

Відповід. за випуск: О.М. Моїсєєв,

к.ю.н., доцент

університет, 2009

Лекція, як основна форма проведення навчальних занять, призначена для засвоєння теоретичного матеріалу. На такому занятті, викладач, виходячи зі свого погляду, висвітлює найбільш складний для сприяння студентом матеріал, або розкриває проблемні питання, що потребують подальшої наукової розробки. Тобто матеріал, що викладається на лекційному занятті, розраховано на студентів які підготовлені за певною темою. Виходячи з сказаного, студент повинен не тільки бути присутнім на лекційному занятті, а й бути підготовленим до нього, тобто ще до лекційного заняття ознайомитися з відповідним матеріалом.

Тези лекцій що пропонуються у даному видані сформульовані відповідно з програмою курсу „Прокурорський нагляд в Україні” і допоможіть студентам готуватися до відповідних лекційних занять. Крім того, тези лекцій можуть бути використані при підготовки до екзамену з певних питань.

Тема 1. Поняття прокурорського нагляду в Україні,

1. Поняття прокурорського нагляду в Україні.

2. Місце прокуратури у системі державних органів України.

3. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Україні.

4. Правові основи організації та діяльності прокуратури України.

5. Співвідношення навчальної дисципліни „Прокурорський нагляд в Україні” з суміжними юридичними дисциплінами.

Поняття „прокурорський нагляд” є різноаспектним. Тому прокурорський нагляд можна і потрібно розглядати та вирізняти у декількох значеннях. Зокрема, прокурорський нагляд потрібно вивчати і розуміти у чотирьох значеннях:

1. Прокурорський нагляд як самостійна галузь державної діяльності.

2. Прокурорський нагляд як самостійна галузь права України.

3. Прокурорський нагляд як самостійна галузь юридичної науки.

4. Прокурорський нагляд як самостійний курс навчальної дисципліни.

1. Прокурорський нагляд як самостійна галузь державної діяльності полягає в тому, що у відповідності з Конституцією України, Законом „Про прокуратуру” (далі Закон) та багатьма іншими нормативно-правовими актами (КПК, ЦПК, ГПК, законами „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про оперативно-розшукову діяльність” та ін.) - органами прокуратури України різносторонньо здійснюється одна із основних функцій держави, а саме правоохоронна функція. Різносторонньо тому, що: по-перше, прокурорський нагляд, як вид діяльності - це специфічне функціонування у напрямі нагляду від імені держави за додержанням і правильним застосуванням законів відповідними численними суб'єктами правозастосування, а саме: Кабінетом Міністрів України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; органами державного і господарського управління та контролю; радою міністрів Автономної Республіки Крим; місцевими радами, їх виконавчими органами; військовими частинами; політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами; підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності; посадовими особами; громадянами.

По-друге, прокурорська діяльність не обмежується тільки наглядовою функцією, а охоплює також: кримінальне переслідування, тобто дізнання та досудове слідство; координацію діяльності інших правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та ін.) у спільній боротьбі зі злочинністю; підтримання державного обвинувачення в суді та представництво в ньому інтересів громадянина або держави.

Прокурорському нагляду, як видові діяльності уповноважених законом суб'єктів, властиві свої специфічні завдання, суть яких, відповідності до ст. 4 Закону, полягає у наступному: захищати від неправомірних посягань на незалежність України, її суспільний та державний лад, політичну та економічну системи, права національних груп та територіальних утворень; захищати від неправомірних посягань на соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина; захищати основи демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

2. Прокурорський нагляд як галузь права - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають між учасниками державного та суспільного життя, одним з яких завжди виступає прокурорський працівник.

Як самостійна галузь права прокурорський нагляд обумовлюється тим, що у законодавстві України реально існує сукупність правових норм, які регламентують систему і структуру органів прокуратури, принципи та умови їх організації та напрями діяльності, повноваження щодо виявлення й усунення порушень законності, засоби прокурорської діяльності та реагування на ці порушення тощо.

Потрібно зауважити, що позицію щодо визнання за прокурорсько-наглядовим правом самостійного місця у системі права поділяє небагато науковців. Це питання є дискусійним і потребує подальшої розробки.

3. Прокурорський нагляд як самостійна частина юридичної науки розробляє теорію прокурорського нагляду, вивчає його чинну нормативну базу в цілому й окремі його інститути та норми, практику їх застосування органами прокуратури, а також історію прокуратури України та інші питання.

Метою цього вивчення є пізнання соціальної та правової суті й призначення прокурорського нагляду у сучасному українському суспільстві, запозичення досвіду законодавчого регулювання окремих прокурорсько-наглядових функціональних інститутів у зарубіжних країнах, надання допомоги прокурорам, слідчим, суддям і адвокатам у правильному розумінні, тлумаченні й застосуванні норм прокурорсько-наглядового права тощо.

У науці прокурорського нагляду, за аналогією з іншими юридичними науками, застосовуються відповідні методи пізнання об'єктів дослідження. До методів наукового пізнання прокурорського нагляду можна віднести такі групи методів: загальний діалектико-матеріалістичний метод пізнання; загальнонаукові методи пізнання (спостереження, порівняння, моделювання, описування, розпитування - група так званих чуттєво-раціональних методів. Індукція, дедукція, абстрагування та узагальнення, аналогія та конкретизація - група формально-логічних методів. Група кібернетичних та математичних методів); спеціальні методи, що поділяються на власні та запозичені з інших наук: соціологічні, психологічні, філософські тощо.

4. Прокурорський нагляд як самостійний курс навчальної юридичної дисципліни базується на основах науки прокурорського нагляду, нормах права, що регламентують прокурорську діяльність (тобто на прокурорсько-наглядовому праві) і їх застосування на практиці прокурорськими працівниками.

Метою викладання курсу „Прокурорський нагляд” є розкриття його соціальної і правової суті, значення для захисту інтересів держави і суспільства, прав і свобод громадян, їх правового виховання для зміцнення законності та правопорядку.

Предметом навчальної дисципліни „Прокурорський нагляд” є правове регулювання призначення, завдань, функцій, принципів організації й діяльності української прокуратури, її органів та установ, повноваження прокурорів та інших працівників прокуратури під час здійснення наглядових повноважень, кримінального переслідування, участі у розгляді справ судами, реагування на незаконні дії суддів та їх рішень.

Дисципліна „Прокурорський нагляд” складається з двох частин (тобто мова йде про систему): загальна частина; особлива частина.

Загальна частина містить теми, зміст яких з'ясовує питання призначення прокуратури, її функцій та місця серед інших державних органів; історичні передумови та основні етапи її розвитку, принципи організації та діяльності; характеризують систему і структуру прокуратури України, законодавство про прокуратуру.

В особливій частині вивчають напрями діяльності, тобто галузі прокурорського нагляду та інші функції прокуратури.

2. Місце прокуратури у системі державних органів України. Роль і місце будь-якого державного органу визначається комплексом рис, ознак, критеріїв: призначення органу державної влади; функції (напрями діяльності); повноваження; порядок формування та підпорядкованість; система та структура складових та ін.

У зв'язку з тим, що „Декларація про державний суверенітет України” оголосила поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, у теорії прокурорського нагляду виникло запитання, до якій з названих галузей влади відноситься прокуратура. По цьому питанню висловлені різні точки зору.

1. Прихильники першої точки зору вважали, що прокуратура повинна знаходитися в системі законодавчої влади. В основі даного судження лежить теза про те, що прокуратура є органом нагляду за виконанням законів, що приймаються законодавчим органом - Верховною Радою України, діє на основі повноважень, отриманих від законодавчої влади, і підконтрольна їй. Указувалося також на те, що без прокуратури законодавча влада виявиться фактично безвладної у зв'язку з відсутністю органа, який би контролював виконання прийнятих рішень.

2. Відповідно до іншої точки зору прокуратура повинна входити в систему виконавчої влади, оскільки однієї з її функцій є організація виконання законів, а контроль і нагляд є засобами рішення цієї задачі. Прихильники цієї позиції бачать прокуратуру в структурі Міністерства юстиції, посилаючись при цьому на досвід дореволюційної Росії, США й інших країн, у яких Генеральний прокурор і міністр юстиції з'єднані в одному обличчі.

3. На думку прихильників третьої точки зору, прокуратуру варто повернути в „природне для неї положення одного з елементів правосуддя”. Говорячи іншими словами, представники даного підходу до рішення розглянутого питання бачать прокуратуру в системі судової влади.

4. Висловлено судження, що як би виходять за рамки поділу державної влади лише на три галузі. На думку прихильників даного підходу, поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою, що є фундаментальними галузями влади, правомірно говорити про контрольну (наглядову) владу, у систему якої, поряд з Конституційним Судом, Уповноваженим Верховної Ради України з правах людини, Рахунковою палатою й іншими органами, входить і прокуратура.

5. Існує ще одна точка зору, відповідно до якої прокуратура є самостійним державним інститутом. Не входячи в жодну з галузей, вона активно взаємодіє з усіма галузями державної влади, що дозволяє їй у найбільшій мері реалізувати свої правоохоронні і правозахисні функції.

Найбільш плідним у рішенні розглянутої проблеми є підхід, відповідно до якого прокуратура не відноситься ні до однієї галузі влади, займаючи в її структурі самостійне місце, але активно взаємодіє з всіма органами влади. Ця теза практично одержала своє закріплення в Конституції України 1996 р., що містить самостійний розділ (VII), присвячений прокуратурі. Конституцією України та Законом передбачено чотири функції прокуратури (дивись ст.. 121 Конституції, та ст.. 5 Закону). Крім того, Законом України від 12 липня 2001 р. „Про внесення змін до Закону „Про прокуратуру” закріплено положення, згідно з яким прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства.

Виходячи з напрямків діяльності органів прокуратури України можна підтвердити висновок, що вона не відноситься до жодної із названих гілок влади. По-перше, органу законодавчої влади не властиво виконувати функцію слідства, представництва інтересів держави та громадян у судах та підтримання державного обвинувачення. По-друге, органу виконавчої влади не властиво виконання вищеназваних, а також наглядових функцій. По-третє, органу судової влади не властиво здійснювати наглядові функції та функцію попереднього (досудового) слідства.

3. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Україні. У спеціальній літературі виділяють такі етапи становлення та розвитку прокуратури України:

1. Етап становлення та розвитку прокуратури в Україні як складовій території російської імперії часів Петра І і до лютнево-жовтневих подій 1917 року (1722-1917 р.р.).

2. Етап розвитку прокуратури України часів існування:

а) Української Центральної Ради (листопад 1917 р. - квітень 1918 р.);

б) Гетьманату (квітень 1918 р. - листопад 1918 р.);

в) Директорії (листопад 1918 р. - лютий 1919 р.).

3. Етап розвитку прокуратури на Україні в часи радянської доби (лютий 1919 р. - листопад 1991 р.).

4. Сучасний етап діяльності прокуратури в радянській Україні.

Походження Української прокуратури можна ототожнювати з походженням російської, оскільки Україна, на час виникнення прокуратури входила до складу російської імперії.

Російський цар Петро І у 1722 році запровадив французьку модель спеціального контролюючого державного органу „государевого ока” - прокуратури, яка повинна була наглядати за центральними та місцевими адміністративними органами.

Прокурор безпосередньо підпорядковувався імператору і зобов'язаний був наглядати, окрім іншого, за діяльністю сенату та колегій.

У 1864 році прокуратуру було дещо демократизовано, вона вже не здійснювала тотального нагляду, а виконувала переважно процесуальні функції у ході кримінального судочинства.

Із падінням у Росії монархії у лютому 1917 року, в Україні активізувався рух за самостійність. 15 грудня 1917 року у новоутвореній УНР ухвалено Закон „Про утворення Генерального Суду”. У його складі було засновано прокураторію на чолі зі старшим прокуратором, який призначався Генеральним секретарем судових справ.

4 січня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон „Про урядження прокураторського догляду на Україні”. Цим, фактично, було створено органи прокуратури УНР. Прокураторії організовувалися при апеляційних та окружних судах. Очолювали відповідні прокуратори Старші прокуратори. Наказом Генерального секретаря судових справ від 18 січня 1918 року № 7 на посаду Старшого прокурора Генерального суду призначено Маркевича Дмитра Васильовича. 28 квітня 1918 року в Україну прийшли німці і УНР перестала існувати.

29 квітня 1918 р. на з'їзді українських хліборобів було проголошено гетьманат, а Павла Скоропадського - Гетьманом всієї України. 8 липня 1918 р. Законом „Про утворення Державного Сенату”, окрім іншого, було врегульовано і питання прокурорського нагляду: при кожному Генеральному суді перебували прокурори і товариші прокурора під вищим наглядом Міністра юстиції, який одночасно був Генеральним прокурором України.

У грудні 1918 р. Гетьманат як державний устрій української держави революційними силами було замінено на директорію, яка складалася з 5 осіб. Після того як 14 грудня гетьман Скоропадський зрікся влади, Директорія проголосила відновлення УНР, а отже і діяльність Прокураторії зразка УНР. Скасовано Закон „Про утворення Державного Сенату” і відновлена діяльність Генерального Суду, який став називатися „Найвищим Судом УНР”. Міністру юстиції доручалось негайно затвердити новий штат і призначити осіб з прокурорського нагляду. На початок січня 1919 року Рада народних міністрів УНР затвердила штат надвищого суду, яким охоплювалась і про-кураторія. Штат останньої складався із Старшого прокурора, 7-ми прокурорів та одного секретаря-прокуратора.

Трохи більше місяця діяла ця прокуратура. Після встановлення на більшості території України радянської влади, були створені нові органи прокуратури, спочатку у складі суду, згідно Декрету від 14 лютого 1919 року „Про суд”, а з 28 червня 1922 р., згідно Постанови ВУЦВК, „Про затвердження Положення про прокурорський нагляд в УРСР” у складі НаркомЮсту УРСР. З 10 травня 1925 року, а саме з прийняття 2-ї Конституції УРСР (перша 1919 р.) прокуратура почала діяти як самостійний орган.

4. Правові основи організації та діяльності прокуратури України. Організація діяльності прокуратури обумовлена сукупністю правових норм, що регулюють державно-владні суспільні відносини, які виникають при здійсненні покладених функцій і інших напрямків діяльності прокуратури.

Діяльність прокуратури України ґрунтується на нормативно-правових актах, загальновизнаних нормах міжнародного права, а також міжнародних договорах, ув'язнених Україною. Стаття 3 Закону встановлює, що правові основи організації і діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим законом, іншими вітчизняними законодавчими актами та нормами, що випливають із визнаних Україною міжнародних та міждержавних договорів.

Основними нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність прокуратури, є: Конституція України (де закріплені функції прокуратури, порядок призначення і звільнення з посади Генерального Прокурора України) (ст. ст. 121 – 123); Закон України „Про прокуратуру”, що встановлює структуру, організацію діяльності, повноваження і кадри органів прокуратури; Цивільно-процесуальний кодекс України, що регламентує участь прокурора в цивільному процесі (ст. ст. 5, 13, 19, 39, 98, 164, 194, 236, 248-3, 248-15, 248-16, 248-17, 248-18, 248-19, 258, 289, 290, 291, 323, 327, 328, 335, 344, 347); Господарський процесуальний кодекс України, що регламентує участь прокурора в господарському процесі (ст. ст. 2, 18, 29, 91, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 108, 110, 113); Кримінально-процесуальний кодекс України, що регламентує участь прокурора в кримінальному процесі (ст. ст. 7-2, 7-3, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 25, 31, 32, 53-1, 58, 94, 97, 98, 98-1, 99, 100, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 232-1, 233, 234, 235, 236, 264, 347, 384, 386, 387, 388, 390, 391, 393, 399, 400, 418); Кодекс України про адміністративні правопорушення, що регламентує участь прокурора у провадженні по справах про адміністративні правопорушення (ст. ст. 7, 2, 15, 185-6, 185-8, 250, 253, 263, 267, 290, 291, 295, 297); Кодекс про шлюб та сім'ю України (ст. ст. 47, 69, 71, 75, 76, 119, 121, 125, 153, 172); Митний кодекс (ст. ст. 101, 104); Виправно-трудовий кодекс України.

У своїй діяльності прокуратура ґрунтується і на інших нормативно-правових актах: Закон України „Про вищу раду юстиції” (ст. ст. 1, 3, 5, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 33, 34, 35, 36, 45, 47); Закон України „Про боротьбу з корупцією” (ст. ст. .4, 12, 13, 17); Закон УРСР „Про мови в Українській РСР” (ст. 22); Закон України „Про звернення громадян” (ст. 29); Закон України „Про збройні сили України” (ст. 12); Закон України „Про міліцію” (ст. ст. 10, 11, 12, 14, 25, 27); Закон України „Про службу безпеки України” (ст. ст. 25, 34); Закон України „Про прикордонні війська України” (ст. ст. 7, 16); Закон України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” (ст. ст. 10, 14); Закон України „Про державну охорону органів державної влади України і посадових осіб” (ст. ст. 10, 13, 18); Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. ст. 3, 6, 7, 8, 9, 14); Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” (ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15); Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. ст. 37); Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 34); Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” (ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24); Закон України „Про уповноваження верховної ради України з прав людини” (ст. 20); Закон України „Про статус народного депутата України” (ст. ст. 4, 19, 21, 24, 27, 28) та інші закони.

Так само у своїй діяльності прокуратура ґрунтується і на підзаконних нормативно-правових актах, які прийняті і затверджені Верховною Радою України: „Дисциплінарний статут прокуратури України”; „Положення про класних чинів працівників прокуратури України”; Постанова „Про надання Генеральному прокурору України повноважень на підписання договорів (угод) про передачу засуджених”.

Організаційно-правові основи діяльності прокуратури можуть регламентуватися нормативно-правовими актами, прийнятими і затвердженими органами виконавчої влади: „Інструкція про проведення дізнання в Збройних силах України”, яка затверджена наказом Міністерства оборони України; Постанова Кабінету міністрів України „Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури” і ін.

Видані Генеральним прокурором накази, розпорядження, а також затверджені їм положення й інструкції, указівки з питань розслідування є обов'язковими для виконання нижчестоящими прокурорами й органами досудового наслідку. Наприклад: „Про підслідність кримінальних справ військовим прокуратурам”, „О затвердженні положення про порядок приймання-передачі справ, документів та майна прокуратур при звільненні та призначенні прокурорів”, „Про сферу та особливості діяльності транспортних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальними прокуратурами”, „Про організацію прокурорського нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю”, „Про організацію обліку роботи і ведення статистичної звітності в органах прокуратури”, „Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України”, „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами СБУ, охорони державного і митного кордонів України”, „Про організацію роботи прес-служби Генеральної прокуратури України та прес-секретарів прокуратур обласного рівня”, Про Положення про науково - методичну раду при Генеральній прокуратурі України, та Положення про науково - методичну раду при Генеральній прокуратурі України”, „Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України”, „Про організацію аналітичної і методичної роботи в органах прокуратури”, „Про організаційні засади та функціональні повноваження прокуратур міст з районним поділом”, „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, „Про затвердження Положення про порядок проведення атестацій прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України”, „Про порядок погодження призначення працівників на керівні посади номенклатури Генерального прокурора України”, Про завдання та організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ”, Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності”, „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство”, „Про введення в дію Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України”, „Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави”, „Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх”, „Про організацію нагляду за додержанням і застосуванням законів у Збройних Силах України, інших військових формуваннях і підприємствах оборонної промисловості”, „Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури”, „Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави в суді”, „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”, „Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги”, „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері боротьби з корупцією” та інші.

Органи прокуратури в межах своєї компетенції розв'язують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, насамперед, в області охорони прав людини. Основними нормативними актами тут є Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок, Конвенція про охорону материнства, Конвенція про волю асоціацій і захисту прав на їхню організацію, Заключний акт по безпеці і співробітництву в Європі, Конвенція про відмивання, пошук, арешті і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом, і др.

Прокуратура в межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з ув'язнених Україною міждержавних договорів (двосторонніх і багатобічних), що являють собою джерела міжнародного права. До них відносяться, наприклад: Меморандум про взаєморозуміння між Департаментом Аторнея Австралії і Генеральною прокуратурою України з питань співробітництва в переслідуванні військових злочинців; Меморандум взаєморозуміння між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Канади; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Молдова; Угода між Генеральною прокуратурою України і прокуратурою Російської Федерації про правову допомогу і співробітництво; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Киргизької Республіки; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Бєларусь; Меморандум взаєморозуміння між Генеральною прокуратурою України і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в переслідуванні нацистських військових злочинців; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Азербайджанської Республіки; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Грузія; Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Верховною народною прокуратурою Китайської Народної Республіки; Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Туркменістану; Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Федеральною прокуратурою Швейцарської Конфедерації в боротьбі з організованою злочинністю і відмиванням доходів і інші джерела міжнародного права та інші.

5. Співвідношення навчальної дисципліни „Прокурорський нагляд в Україні” з суміжними юридичними дисциплінами. Внаслідок того, що норми про прокуратуру та повноваження прокурорів містяться не тільки у Законі „Про прокуратуру”, а й у багатьох інших нормативно-правових актах, котрі безпосередньо відносяться до різних галузей права України, курс і наука прокурорського нагляду мають тісний зв'язок з багатьма юридичними дисциплінами та науками, предметом яких є вивчення цих галузей права.

У курсі „Теорія держави і права” прокурорський нагляд розглядається як форма державної діяльності, зазначається роль прокуратури у забезпеченні режиму законності та правопорядку, у виконанні функцій держави.

Курс „Державне (конституційне) право” вивчає місце прокуратури в системі органів держави та її взаємовідношення з ними.

Курс „Судові та правоохоронні органи України” висвітлює структуру та організаційну будову прокуратури.

Курс „Кримінальний процес” висвітлює повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів органами дізнання та досудового слідства, і в ході його участі в розгляді судами кримінальних справ на різних стадіях кримінального правосуддя.

Курси „Цивільний та господарський процес” розглядають повноваження прокурорів, що пов'язані з участю прокурора в цивільному та господарському судочинстві.

Курс „Адміністративне право” містить теми щодо відповідальності за невиконання законних вимог прокурора, за неявку за його викликом, а також щодо повноважень прокурора у справах про адміністративні правопорушення.

Курс „Кримінально-виконавче право” передбачає вивчення повноважень прокурора, що випливають з норм Кримінально-виконавчого кодексу.

Навчальна дисципліна „Прокурорський нагляд в Україні” пов’язана з іншими навчальними дисциплінами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ	\|	Структура та компетенція спеціалізованих прокуратур.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.