МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ТЕМА 5. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА
5.1 Персонал підприємства та його класифікація 5.2 Продуктивність праці та її планування 5.3 Нормування праці та планування чисельності працівників на підприємстві
5.1 Персонал підприємства та його класифікація
Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку та/або мають практичний досвід і навички роботи та вкладають їх у проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства. Персонал підприємства класифікується за наступними ознаками: 1) за характером участі у господарській діяльності: - виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті в основних та допоміжних підрозділах підприємства, у заводських лабораторіях, дослідницьких відділах, апараті заводоуправління); - невиробничий персонал – працівники, зайняті в невиробничій сфері підприємства. 2) залежно від функцій, що виконуються: - робітники – особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або роботами з надання виробничих послуг. Залежно від відношення до процесу створення продукції поділяються на основних (безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) та допоміжних (виконують функції обслуговування основного виробництва). - службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік та контроль; - спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи; - керівники – працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві та у його структурних підрозділах. 3) за професіями та спеціальностями відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій: - професія характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки; - спеціальність виділяється в межах певної професії та характеризує відносно вузький вид робіт. 4) за рівнем кваліфікації (кваліфікація характеризує якість, складність праці та є сукупністю спеціальних знань і навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій зумовленої складності): - робітники: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані; - спеціалісти: найвищої кваліфікації, вищої кваліфікації, середньої кваліфікації, практики. 5) за статтю та віком: - до 30 років, - від 30 до 60 років, - більш ніж 60 років; 6) за стажем роботи: - до 1 року; - 1-3 роки; - 3-10 років; - більше 10 років. Розглянемо систему показників, що характеризують персонал підприємства. Їх прийнято поділяти на такі групи: 1) кількісні: - облікова чисельність персоналу - характеризує чисельність робітників облікового складу на певну дату з урахуванням прийнятих та звільнених на цю дату; - явочна чисельність – характеризує кількість робітників, що з’явились на роботу; - середньооблікова чисельність за місяць – показує відношення чисельності робітників облікового складу за кожний календарний день місяця до кількості календарних днів місяця.
2) якісні показники: Економічні: - складність праці; - кваліфікація; - середній розряд робітників підприємства; - плинність кадрів, що характеризується наступними показниками: Коефіцієнт вибуття:
, (5.1)
де Квиб – кількість працівників, що вибули за даний період часу, люд.; К – середньооблікова чисельність працівників за даний період, люд.
Коефіцієнт прийомі:
, (5.2)
де Кп – кількість працівників, прийнятих на роботу за період, люд.
Коефіцієнт плинності кадрів:
, (5.3)
де Кзв – кількість працівників підприємства, що були звільнені та власним бажанням або за ініціативою керівництва за період, люд.
Особові: - рівень дисциплінованості; - відповідність кваліфікації складності виконуваних робіт, тощо. Організаційно-технічні: - фондоозброєність; - рівень організації праці; - рівень технологічної організації, тощо; 3) структурні: - питома вага працівників окремих підрозділів у загальній чисельності персоналу; - темпи зростання чисельності працівників за певний період; - співвідношення основних та допоміжних робітників.
5.2 Продуктивність праці та її планування
Продуктивність праці - це показник, який, з одного боку, характеризує ефективність використання персоналу підприємства, а, з іншого боку, показує здатність працівника випускати певну кількість продукції за одиницю часу. Продуктивність праці визначається за двома напрямами: 1) як кількість продукції, що виробляється в одиницю робочого часу; 2) як витрати праці на одиницю продукції, що виготовлена. Тобто продуктивність праці визначається за двома головними показниками: 1) виробіток - прямий показник, який визначається через відношення результатів праці до витрат праці (наприклад, 5 одиниць продукції в годину); 2) трудомісткість – обернений показник, який визначається через відношення витрат праці до результатів праці (наприклад, 0,2 години на одиницю продукції). Розглянемо обидва показники більш докладно. Виробіток – це показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції , що виготовлено за одиницю часу або приходиться на одного середньооблікового працівника. Існують наступні методи визначення виробітку: 1) натуральний метод – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах; 2) вартісний метод – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу виробленої продукції в грошовому вираженні до затрат часу, виражених в середньообліковій чисельності працівників або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин. 3) трудовий метод – передбачає визначення виробітку шляхом ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість працівників. Трудомісткість продукції – сума всіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві. Розрізняють наступні види трудомісткості: 1) нормативна – сума витрат робочого часу окремого робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт; 2) планова – визначається на основі показників нормативної трудомісткості; 3) фактична – показує фактичні витрати робочого часу на виконання аналізованих робіт. Як вже зазначалося, продуктивність праці є важливим показником, що відображає ефективність використання підприємством наявних трудових ресурсів. Проаналізуємо вплив та наслідки зміни рівня продуктивності праці для господарсько-фінансової діяльності підприємства: 1) зниження продуктивності праці: - втрата позицій на ринку; - зниження ефективності використання всіх наявних ресурсів; - зниження рівня використання виробничої потужності; - втрата обсягів виробництва та реалізації продукції; - підвищення собівартості продукції; - зниження рентабельності господарської діяльності в цілому. 2) підвищення продуктивності праці – має обернені позитивні наслідки для підприємства.
5.3 Нормування праці та планування чисельності працівників на підприємстві
Важливим питанням при здійсненні управління продуктивністю праці на підприємстві є нормування праці. Нормування праці – це визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу. Тобто нормування праці реалізується через встановлення певних норм. Існують наступні основні види норм праці на підприємстві: 1) норма часу – тривалість робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт:
, (5.4)
де Тосн – основний час; Тд – допоміжний час; Тоб – час на обслуговування робочого місця; Тв – час на відпочинок та особисті потреби; Тпер – час перерв з організаційно-технічних причин; Тпз – підготовчо-заключний час.
2) норма виробітку – кількість продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником за одиницю часу:
, (5.5)
де Тд – дійсний фонд робочого часу; Нч – встановлена норма часу на одиницю продукції.
3) норма обслуговування – встановлена норма кількості одиниць устаткування (робочих місць, квадратних метрів площ), яка повинна бути обслугована одним робітником або бригадою протягом зміни:
, (5.6)
де tобсл – норма часу на обслуговування устаткування.
4) норма чисельності – необхідна для виконання визначеної роботи чисельність персоналу. Розглянемо методи визначення чисельності виробничого персоналу підприємства: 1) метод коригування базової чисельності:
, (5.7)
де Чзаг – загальна чисельність промислово-виробничого персоналу; Чбаз – чисельність промислово-виробничого персоналу за базовий період; Кз – коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду відносно базового.
2) метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:
, (5.8)
де Тсум – сумарна трудомісткість робочої програми, годин; Фд – дійсний фонд часу роботи одного середньооблікового працівника, годин; Квн – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.
3) метод підсумовування:
, (5.9)
де Чн – чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються; Чнн – чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не нормуються; Чдоп – чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми та розрахувати трудомісткість; Чслуж – чисельність службовців, ІТР, управлінського персоналу. Читайте також:
|
||||||||
|