Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту, тощо.

Страти – це великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства.

Стратифікація – це визнання існування в суспільстві вищих і нижчих прошарків – страт.

Соціальна стратифікація і соціальна мобільність

Соціологія соціальну нерівність розглядає як результат соціальної стратифікації. Термін «стратифікація» запозичено з геології, де він означає вертикальне розшарування ґрунтових пластів.

Засновниками сучасної теорії стратифікації вважають М. Вебера і російського соціолога Питирима Сорокіна.

Основою утворення страт є природна і соціальна нерівність.

Природна нерівність зумовлена різними фізіологічними та психологічними властивостями, що їх люди мають від природи, з народження (етнічна належність, статево – вікові особливості, родинні зв’язки тощо).

Соціальна нерівність зв’язана з відмінностями, що зумовлені соціальними чинниками: поділом праці (розумова і фізична), укладом життя (міське і сільське населення), соціальною роллю (інженер, батько) тощо.

Суспільство є не просто диференційованим на окремі групи, воно ще є ієрархізованим. У ньому одні групи мають більше прав, привілеїв і переваг порівняно з іншими.

Стратифікація є ознакою будь – якого суспільства. Розрізняють такі основні історичні типи соціальної стратифікації, як рабство, касти, стани і класи.

Основними компонентами нерівності є розподіл прибутків та добробуту, відмінності в якості та тривалості освіти, участь у політичному житті, у владних структурах, володіння власністю та рівень престижу.

Рабство – форма нерівності, за якої одна людина володіє іншими.

Касти – членом цієї соціальної групи людина ставала від народження. Перехід із однієї до іншої був неможливим.

Стани– ця соціальна група мала певні права і обов’язки, що передавалися у спадок. Переміщення було можливим, але складним.

Класи– цей тип стратифікованого суспільства є головним об’єктом соціології марксизму. К. Маркс вважав класову структуру основою розвитку і змін, а їх виникнення пояснював економічними чинниками. Це – відкритіший тип стратифікації. У західному індустріальному суспільстві розрізняють три класи: вищий, середній, нижчий.


Для загального уявлення про соціальну ієрархію суспільства достатньо поділити громадян будь – якого суспільства відповідно до таких критеріїв: дохід, освіта, влада, престиж.

Дохід вимірюється в гривнях, доларах, які одержує окремий індивід або сім’я протягом певного часу (одного місяця або року).

Освіта – вимірюється кількістю років навчання у школі, коледжі, університеті (слюсар – сантехнік – 9 років, професор - 20).

Влада вимірюється кількістю людей, на яких розповсюджується прийняте рішення. (Рішення Президента розповсюджується на всіх громадян, рішення бригадира – на членів бригади).

Престиж – повага статусу, яка склалася в громадській думці.

Соціальна нерівність – це нерівність статусів, що випливає зі здатності індивідів виконувати ту чи іншу соціальну роль.

Статус – соціальна позиція людини в суспільстві, яку вона посідає відповідно до свого фаху, економічного забезпечення, демографічних особливостей, політичних можливостей тощо.

Будь – яка людина має цілу низку статусів (українець, брат, чоловік, лікар).

Виділяють природний статус, який людина отримує з народження (національність, фізичні та психологічні дані) і набутий статус, якого людина набуває з часом (освіта, кваліфікація тощо).

Певному статусу відповідає певна модель поведінки, роль.

Соціальна структура суспільства весь час перебуває у розвитку. Відбувається постійна зміна статусу індивідів, їх пересування з одних соціальних груп до інших.


Читайте також:

  1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
  2. IV. Розподіл нервової системи
  3. N Придумати продовження до твору тощо.
  4. V. Розподільний диктант.
  5. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  6. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  7. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  8. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  9. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  10. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  12. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом




Переглядів: 3089

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суспільство як соціальна система. Основні елементи соціальної структури | Питання для самоперевірки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.