• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Позичковий процент

Процент за кредит або позичковий процент — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позичковим капіталом.

Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - ставка або норма.

Нормапроценту (N) розраховується за формулою:

річного доходу на позичковий капітал

N= ------------------------------------------------- х 100% (22)

капіталу, наданого в позичку

Чинники впливу на розмір процентної ставки

Макроекономічні

співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу чим більший попит на кредит, тим вища процентна ставка

рівень інфляції прискорення темпів інфляції викликає підвищення процентної ставки, що слугує захистом від знецінення позичкового капіталу

рівень облікової ставки ЦБ при визначенні розміру процентної ставки банки беруть за основу облікову ставку ЦБ, яка в свою чергу залежить від типу грошово-кредитної політики (рестрикційна чи експансійна), процентних ставок на міжнародному ринку позичкових капіталів, стану платіжного балансу країни, курсу національної валюти

Чинники впливу на розмір процентної ставки

Мікроекономічні

строк позички рівень процентної ставки знаходиться у прямій залежності від строку кредиту: чим довший термін, тим вища процентна ставка, оскільки підвищується ризик від неповернення кредиту та знецінення запозичених коштів у зв'язку з інфляцією

розмір позички зазвичай відсоткова ставка з крупних позичок повинна бути нижчою, ніж по дрібним

витрати на форму­вання позичкового капіталу ці витрати складаються з депозитного відсотка та плати за кредитні ресурси, отримані в інших банках, тому чим вищою є ціна залучених і запозичених коштам, тим вищою буде процентна ставка

ризик при наданні позичок комерційні банки стикаються з кредитним ризиком (втрати від неповернення основної суми боргу) та процентним ризиком (втрати від неповернення відсотків, що сплачує позичальник за користування позичковим капіталом), тому чим вище банк оцінює ці ризики, тим вищою буде відсоткова ставка

характер застави якість застави прямо пов'язана з її ліквідністю, тому чим вище ліквідність майнових цінностей, що є забезпеченням кредиту, тим нижчою буде процентна ставка

характер відносин між банком і позичальниками для своїх постійних клієнтів у плато спроможності яких банк впевнений, процентна ставка може бутинижчою

Функції позичкового проценту

Розподілу прибутку - змушує позичальника раціонально використати отримані кредити, щоб не тільки їх повернути, а й отримати дохід, якого вистачить на сплату відсотка та одержання власного прибутку.

Збереження позичкового фонду - ця функція реалізується коли, до кредитора повертається сума, що дорівнює позиченій вартості, наданій у тимчасове користування (особливо актуальна у період інфляції).

4. Роль кредиту в Україні

Тема 10. Фінансові посередники грошового ринку

План

1. Сутність та призначення фінансового посередництва. Види фінансових посередників.

2. Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Функції банків.

3. Банківська система: сутність, принципи побудови, функції.

4. Небанківські фінансово-кредитні установи.

1. Сутність та призначення фінансового посередництва. Види фінансових посередників

Фінансове посередництво - це діяльність фінансових посередників з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позмчальників

Кредитори Позичальники

Зобов’язання Вимоги

Гроші Гроші

Зобов’язання Вимоги

Рис.17. Схема фінансового посередництва

Трансформація строків - мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки мають можливість певну їх частину спрямовувати в довгострокові позички.

Трансформація капіталів - мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки отримують можливість акумулювати капітал для здійснення масштабних проектів.

Трансформація ризиків - вживаючи відповідних заходів банки можуть мінімізувати фінансові ризики шляхом: диверсифікації активних операцій; створення резервів; диференціації % ставок; страхування депозитів.

Просторова трансформація - акумулюючи грошові ресурси з різних регіонів, банки можуть спрямовувати їх на кредитування одного об'єкта, одного регіону, однієї країни.

3. Банківська система: сутність, принципи побудови, функції

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська діяльність - це набір посередницьких операцій на грошо­вому ринку, виконання яких дозволено законом спеціальним інститутам, які називаються банками.

На першому рівні знаходиться центральний банк - НБУ. На нього покла­дено відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері:

- підтримання сталості національної валюти;

- забезпечення надійності функціонування банківської системи.

На другому рівні знаходяться комерційні банки, які співпрацюють з усіма економічними суб'єктами - учасниками грошового обороту. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство, відповідно до цілей грошово-кредитної політики НБУ.

Умови функціонування дворівневої банківської системи

· рівноправність перед законом, свобода в господарюванні

· можливість вибору банку

· конкуренція на грошовому ринку

· доступність інформації про діяльність банку

· контроль за банківською діяльністю

· налагодження зовнішньоекономічних зв’язків

Рис.18. Функції банківської системи

Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків, але є більш масштабною, глибокою й ефективною ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків, тому що:

■ в трансформаційний процес активно включається ЦБ. Через механізми рефінансування (кредитні аукціони, облікові та ломбардні кредити тощо) він трансформує ресурси грошового ринку за строками, за розмірами, за ризиками, в регіональному аспекті у більших масштабах, ніж окремі банки;

■ система істотно підвищує трансформаційний потенціал спеціалізо­ваних банків, які отримують можливість виконувати цю функцію вкоопе­рації з універсальними банками.

Функція створення платіжних засобів і регулювання грошової маси (емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, тобто управляє пропозицією грошей. Це досягається методами та інструментами грошово-кредитної політики.

Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з високою ризиковістю банківської діяльності.

Виконання банківською системою стабілізаційної функції проявляється:

■ у прийнятті законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх її ланок;

■ у створенні механізму державного контролю та нагляду за дотриманням цих законів і діяльності банків взагалі.

Забезпечення сталості банків досягається шляхом:

- страхування банківських ризиків (передусім кредитних);

- страхування банківських депозитів;

- створення внутрішньобанківських резервів;

- створення обов'язкових резервів;

- створення механізму рефінансування комерційних банків.

4. Небанківські фінансово-кредитні установи

Небанківські фінансово-кредитні установи (НФКУ)- це фінансові посередники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку.

Спільні риси НФКУ та банків

· функціонують у секторі опосередкованого фінансування грошового ринку

· формуючи свої ресурси, випускають боргові зобов'язання, які можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент

· розміщуючи свої ресурси в доходніактиви, вони купують боргові зобов'язання, створюючи власні вимоги до інших економічних суб'єктів

· їх діяльність щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що і банків.

Відмінності діяльності НФКУ від банківської діяльності

· не пов'язана з базовими банківськими операціями

· не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей

· є вузькоспеціалізованою

Договірні фінансово-кредитні установи- це фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють недепозитне залучення коштів на підставі договору з кредитором (інвестором).

Страхові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними та фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам у разі настання страхових випадків. Мобілізовані шляхом продажу страхових полісів кошти вони розміщують у цінні папери (акції, облігації) та строкові депозити.

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних та фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Ломбарди - це фінансові посередники, що спеціалізуються на виданні позичок населенню під заставу рухомого майна. Кошти формують із внесків засновників, прибутку від їх діяльності, виручки від заставленого майна.

Лізингові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні основних засобів та переданні їх в оренду для використання у виробничій діяльності з поступовою сплатою їх вартості протягом визначеного строку. Ресурси лізингові компанії формують за рахунок власного капіталу та банківських позичок.

Факторингові компанії - це фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі права на вимогу боргу (дебіторської заборгованості). Такі компанії зазвичай створюються при банках і широко користуються банківськими позичками для здійснення своєї діяльності. Дохід факторингові компанії отримують у вигляді проценту на виплачену клієнту суму та комісії, яка розраховується на суму куплених розрахункових документів.

Інвестиційні фінансово-кредитні установи- це фінансові посередники грошового ринку , які здійснюють недепозитне залучення коштів через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.

Інвестиційні фонди (банки, компанії) - це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного призначення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції підприємств та державні цінні папери. Доходи фондів формуються з дивідендів і процентів по цінним паперам, які є в їх портфелях, та з курсової різниці цих паперів.

Фінансові компанії - це фінансові посередники, які мобілізують кошти шляхом продажу власних цінних паперів та спрямовують їх у позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів споживчого чи вироб­ничого призначення. Платіжне спрямування кредитів цих компаній сприяє прискоренню реалізації товарів та послуг.

Кредитні кооперативи (товариства, спілки) - це фінансові посередники, що працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів (підприємств малого і середнього бізнесу, фермерських господарств, фізичних осіб). Ресурси формують шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них внесків, банківських позичок. Мобілізовані кошти розмішують у коротко- та середньострокові позички своїм членам, а вільні кошти можуть зберігати на строкових депозитах у банках чи інвестувати у короткострокові цінні папери.

Тема 11. Центральні банки

Читайте також:

1. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
2. Алгоритм із застосування річної процентної ставки r.
3. Баланс процентних ставок
4. Бухгалтерський облік номіналу депозиту та нарахування процентів за депозитом
5. Використання процентних ставок у визначенні номінальних і реальних грошових потоків
6. Відображення в обліку нарахування процентів за вкладними (депозитними) операціями
7. Графічна модель грошового ринку. рівновага на грошовому ринку та процент
8. Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу.
9. Еквівалентність множників нарощування простих та складних процентів
10. Еквівалентність множників нарощування складних процентів за номінальними та ефективними ставками дохідності
11. Еквівалентність множників утримання простих та складних процентів
12. Еквівалентність множників утримання та дисконтування для простих процентів

Переглядів: 3296