Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії

Загальні особливості та етапи розвитку

Тема 3. Антична філософія

1. Загальні особливості та етапи розвитку.

2. Розвиток натурфілософських ідей в досократичний період грецької філософії

3. Трансформація філософської проблематики в класичну добу грецької філософії

4. Проблема людини і світу в філософії елліністичного та римського періодів.

Виділяють 3 періоди :

1. Натурфілософський або досократичний період (рання класика): VІІ ст. – V ст.до н.е.

2. Висока класика: V – IV ст. до н.е.

3. Пізня класика: елліністична,олександрійська і римська філософії.

Особливості античної (давньогрецької) філософії :

1. Зародилась в умовах зрілих рабовласницьких відносин і становлення демократичного способу правління,що створювало умови для свободи філософування.

2. Високий рівень розвитку міфології: раціональне пояснення світу,свобода від культу (боги ведуть себе,як люди).

3. Широкі контакти Греції з країнами Сходу.

Демокріт – «філософ, що сміється». Знання інших культур у античній Ф. трансформувалися. Важливою рисою,яка виявляє цілісність і гармонійність світогляду і філософування, є космоцентризм (перехід до Космосу як до цілісного, гармонійного, чудового твору мистецтва). Космос виступав як безумовна цілісність,упорядкованість,гармонійність. В цьому понятті людина усвідомлювала свою єдність з природою і світом. Виступав і як реальність, і як цінність. Довіра до світу.

Космос пронизує логос як всезагальний закон і порядок. Довіра – підвалини для того,щоб пізнавати Космос.

Цілісність макро- (світ) і мікрокосму (людина), яка підпорядковується закону логоса (пронизані логосом). Пізнання одночасно законів власного існування.

Перша проблема, пов’язана з дослідженням Космосу: проблема першооснови, яка формувалась в рамках Мілетської школи (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр, Геракліт Ефеський). Основні проблеми: пошук першооснови у речовинних складових світу – вода, повітря, вогонь у Геракліта.

Натурфілософіський період: пізнання світу здійснюється через споглядання. Момент мінливості світу, змінність, суперечливість. Явище = сутність, світ виражається через Я. Довіра до чуттєвості. Теоретичної основи немає.

«Чим живе відрізняється від неживого?»

Ідея гілозоїзму – єдність речовини і життя, наділення різним рівнем життя всього існуючого. Геракліт – один з перших представників діалектичного способу мислення. Зародження ідеї раціональності.Аксіома: світ розумний, логічно впорядкований. Статика – омана. Усе суще закономірно рухається.

Школа Піфагора – розглядає світ і гармонію світу через число. Співвідношення чисел – пояснення існування Космосу,музики... Орієнтована не на чуттєве, а на раціональне при конструюванні уявлення про світ.

Елеатська школа (м. Елей). Парменід – основна європейська максима по відношенню до буття : «Буття є, а небуття немає». Мислити можна лише за допомогою понять і тоді, коли вони є несуперечні. Зенон: 5 апорій. «Стріла».

Перехід від споглядання до понятійного осмислення;ідея несуперечності в процесі пізнання. Парменіда вважали одним з перших метафізиків з позиції Гегеля. Буття нерухоме. Рух – омана.

Закон самототожності і несуперечності. Час зводиться до простору. «Ахілл і черепаха».

Демокріт – вчення розвивалось як прагнення подолати обмеженість всіх попередніх позицій.

Атомістичне вчення.

Атом – «неподільний». Поєднує характеристики сутності, матеріальності і неподільності. Атом і порожнеча: рух атомів у ній створює світ. Атом – неподільна, непроникна, вічна, незмінна і тотожна собі першооснова, є матеріальним,але не сприймається безпосередньо почуттями.

Властивості атому:

- форма

- порядок

- величина

- розміщення світу.

Якісні зміни обумовлені кількісними характеристиками атому. Намагалися подолати гілозоїзм. Атоми свідомості відрізняються від матеріальних атомім.Атом як філософська категорія,а не як наукове відкриття. Демокріта вважали першим матеріалістом: з атомів утворюється свідомість, оскільки атом невидимий, виникає проблема співвідношення між первинними і вторинними якостями (смак, запах, колір).

На основі процеси пізнання – співвідношення причини і наслідку. Засновник детермінізму – існування причинно-наслідкових зв’язків. Якщо ми не знаємо причини це не означає, що її немає. Співвідношення сутності і явища пояснює розвиток Космосу, що обумовлено детермінізмом. Потім фаталіз (одна причина – один наслідок). Якщо ми не знаємо – ми просто не хочем знати. Ідея атомізму – продовження у Епікура,Лукреція Кара. У новій якості – в ХVІІ ст. Демокріт завершує ранню класику (дослідження закономірностей світу). В докласичний період виникає інший підхід до співвідношення людини і світу. Акцент – на людину.

Софісти: людина – міра всім речем (Протагор). Також важливе місце – способу буття людини у світі: риторика,етичні проблеми). Перші платні вчителі мудрості. Прагматичний характер. Намагання навчити людей виступати і користуватися мовою,щоб себе захищати. Учень софістів – Сократ.Один з найбільш гострих їх критиків, бо істина носила характер пристосування.Сократ – «Пізнай самого себе» через себе пізнай світ.Для попередньої філософії навпаки : Платон – душа. 2 цінності :

- цінність істини (спиратись на надійні знання);

- цінність моралі (людина повинна прагнути до блага і розвивати людські чесноти – турбота про душу).

Справжні пізнання потрібно шукати в собі,примусивши душу згадати те,що вона отримала в попередньому житті.Практичне знання,яке орієнтується на благо.В процесі своїх здібностей,придатності своєї душі.Це характерний спосіб філософії Сократа :не писав,відкрите філософування,дискусію закінчував новим питанням.Один із засновників діалектичного способу мислення – маєвтика(еленктичний метод).

Запитання

Гадане знання – помилкове самоусвідомлення

перевірка і спростування;

пізнання незнання

нова постановка питання }скрутне становище

пошук знання

пізнання.

Момент апорій – як усвідомлення складності знаходження «архе». Формування логіки як системи знань про правильне мислення.

Сократ: суперечність – основна характеристика філософського стилю мислення. Геракліт – родоначальник діалектики дійсності, Сократ – діалектики мислення. Філософія Сократа розділяє перший і другий періоди античної філософії. Перший афінський філософ.

Платон створив ідеалістичну філософську систему,яка спиралась на теорію ідей як основу світу.Не критикував матеріалістичних ідей.

Осягання розумом, а не почуттям. Тлумачення філософії як прагнення до істини,мудрості,які властиві лише світу ідей.

Суть світу – нематеріальні,позачуттєві ідеї,ейдоси.Вони виступають як праобраз реальності,існують об єктивні і незалежні від нашого пізнання і мислення, тому світ ідей виступає як первинний і вищий по відношенню до світу речей. Світ видимого – те,що сприймається опосередковано і безпосередньо; світ, доступний лише для духу – сфера науки і царство ідей.

Поняття єдине – як символ ідеї,як характеристика єдності світу ідей.Поняття Благо – як початок і кінець системи Платона.Поняття Ідеї + 2 попередні – трансцендентні,знаходяться поза досвідом,а розкриваються через свідомість,розум і не для всіх.Плинний світ – несправжнє буття.Світ ідей – справжнє буття.

Є ідея як вища закономірність світу,і ідеї як висловлювання світу.Кожна річ – певний комплекс ідей. Матерія (носить назву хора) – основа багатоманітності достеменних речей. Виступає як пасивна, мертва, непізнана, майже небуття. Багатоманітність світу існує за рахунок ідей. Матерія можлива лише тому, що ідея уже є. Ідея матерії – основа, щоб ідеї могли втілюватися. Відкидає чуттєве пізнання. Знання вже є в душі людини. Пізнання виступає як філософія душі, згадування душі про перебування в світі ідей. Людина розглядається як єдність душі і тіла. Істина людини: душа,що володіє тілом. Душа: розумна,чуттєва.Розумна душа прагне до блага,а чуттєва м.б. благородна і низька. Розумною душею володіють правителі та філософи,благородною – воїни, низька – душа рабів. В прагненні до блага здатність, яка притягує до нього – ерос. Еротичне посвячення – прагнення людини присвятити себе спогляданню ідей. Прагнення до пізнання краси. Діалектика і діалог – методи пізнання

Теорія геніальності.На вершині стоїть філософія (Ближче до світу ідей,може отримувати з нього безпосередньо нове знання). Філософ і правитель – стан вихователя, воїн – захисника, ремісники – стан кормильця.Вчення Платона носить етичний характер,вищою етичною цінністю є культ мудрості, серед інших чеснот – мужність,самообладання і справедливість(як досягнення гармонії в сфері моралі).Недолік нижчої людини – жага,бажання.Образ візника (розум) і колісниці (порядок,жага).Істина,добро,краса – християнські цінності.Мистецтво – музика,не ілюструєА виражає ідею про гармонію сфери.Ідея пасивності матерії

Неоплатонізм – остання школа античності.Вплив на Середньовічну філософії,на Гегеля,на Лейбніца.

Арістотель – систематизатор античної філософії.Завдання (виконав): створити філософію як систему знань,науку.Розробив систему категорій.Філософія включає онтологію,гносеологію,етику,естетику,теорію держави...Всі основні елементи філософії.Метафізика – синонім.Фізика – природа.Органон – засіб,спосіб,інструмент.Асоц з раціональною системою Арістотеля.Критика логіки Платона: про первинність світу ідей щодо світу речей.Наголошувалось на первинності існування одиничного(справжнє існування).

2 групи категорій :

1) розглядає світ як сукупність матерії і форми.Заявляє,що матерія вічна,нестворювана,незнищувана,об єктивна.Матерія є пасивною і поза формою вона є чистою можливістю

2) група категорій можливість і дійсність.Форма– активний творчий фактор,стимул і мета,ідеальний образ і першодвигун,що в поєднанні з матерією і творить всю багатоманітність світу.Наприклад,мармур,якому не надана форма,є чистою можливістю.Форма набуває деже важливого значення.Має бути «форма всіх форм»,ідея носить назву телеології – наперед визначеності можливих перетворень иатеріального світу.»Форма всіх форм» може виступати як Бог,як деміург,як основа всіх речей.Те,що рухає все,але залишається нерухомим.

4 причини :

1) матеріальна – «з чого складається»?

2) формальна – «план будинку»

3) дійова – «яким чином здійснити»

4) цільва – «заради чого»?

Звязок 4 причин.

Пізнання– це процес розкриття сутності речей.З одного боку,сутність відрязняється від станів відношень речей,з другого – вона не дається безпосередньо в процесі чуттєвого пізнання.Розробка проблем логіки.Арістотель розвиває логіку як вчення про способи і методи пізнання.2 основних способи пізнання :

– індукція;

– дедукція;

Логіка виступає як спосіб,що дозволяє рухатися від загального до індивідуального. 3 закони пізнання :

1) тотожність;

2) несуперечності;

3) виключення третього.

Розрізняють механізм оперування філософськими категоріями.Проблематика людського буття.

Епікурейство (ІV – III ст. до н.е.) – Греція,Рим. Тит Лукрецій Кар. Епікур був атомістом, розглядав ідею невмирущої матерії (через) невмирущість атому. З цим же пов язано безсмерття людини.

Акцент – відхід від фатуму,долі.Можливе відхилення від руху атомів від наперед заданої траекторії,в цьому мінімально можлива свобода людини..Проблема смерті і безсмерття.Друге – розгляд через невмирущість атома та поведінки людини,прагнення позбутися життєвих шляхів.Лінія поведінки людини має бути пов язана з намаганнями позбутися страхів,прагненням до насолоди життям,виробляти вміння зберігати душевну рівновагу (атараксія).

Скептицизм (Піррон) пов язаний з пізнавальною діяльністю людини.Піррон вносить сумнів стосовно самої філософії.Запитував :

1) «Якими є всі речі? – Не більше такими як бідь-які інші».

2) «Що можна сказати про такі речі? – Краще не казати нічого,утриматись від завершених суджень».

3) «Що робити людині,яка перебуває у стосунках з такими речами? – Зберігати самообладання»,

Філософія як система,що розвивається на повинна опиратися на категоричні судження,оскільки немає однозначних методів перевірки істинності.

Стоїцизм (ІV – ІІІ ст. до н.е.) Зенон стоїк. Поширилося в Римі (Сенека, Марк Аврелій).Стоїки вірили в долю,весь світ пронизаний божемтвенною пневмою (диханням) і тому світі існує закон і доля.Людина не повинна впадати у відчай від існування долі,яка є невблаганна,якій підкорюються усі.Сама людина має визначитись у ставленні до фатуму,що визначить її автономії і мужності.

Філософія поділена на 3 розділи :

- фізика;

- логіка;

- етика.

Неоплатонізм(Плотін,Прокл) узагальнив і об єднав основні ідеї. Платона.Запропонував ієрархію :

Єдине ( БЛАГО)

Розум (ДУХ)

Світова душа

Індивідуальні душі (МАТЕРІЯ)

Душа здатна до зворотнього руху до єдиного.

Завдання людини – наблизитись до єдиного (Бога).

Антична філософія – початок розвитку європейської філософії,в якій були намічені і основна проблематика і основні напрямки розвитку.

Класичність античної філософії обумовлена дослідженням проблеми першооснови.В елліністичний період закладені дослідження людини не лише як мікрокосму,а як духовної,що дало підгрунтя для філософії середніх віків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні риси та філософські школи Давньоіндійської філософії	\|	Тема 4. Філософська думка Зх.Європейського Середньовіччя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.