Земельно-кадастрова інформація

Земельний кадастр, як і землевпорядкування, є надзвичайно важливим чинником, механізмом ефективного управління земельними ресурсами, адже він формує і містить систему відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, про якість і цінність землі, інформацію про розташування земельних ділянок тощо.

Тільки повна і достовірна інформація про земельні ресурси і нерухоме майно, тісно пов’язане із земельними ділянками, дозволить органам управління земельними ресурсами приймати обґрунтовані рішення щодо раціонального використання й охорони земель та функціонування ринку землі, вирішення земельних спорів, захисту прав юридичних і фізичних осіб, проведення землевпорядкування тощо.

Нині надзвичайно важко уявити механізм управління землею, якби не здійснювався облік кожної земельної ділянки, не були юридично визначені і підтверджені межі земельних ділянок, розмір, місцеположення, правовий режим, кадастрові номери, функціональне призначення та інші параметри.

Цілком очевидно, що управління земельними ресурсами (земельними ділянками) може здійснюватися лише за умови реєстрації цих ділянок і права на них. Незареєстровані правовстановлюючі документи не мають юридичної сили.

Об’єктом управління можуть бути земельні ділянки, які посвідчуються державними актами, форми яких затверджені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. № 2201-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 440.

Крім того, об’єктом управління є ділянки з правом тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), яке оформляється договором за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 17.03.1993 р. № 197, а право оренди землі - договором згідно із Законом «Про оренду землі».

Земельно-кадастрова інформація дозволяє забезпечувати зворотний зв’язок у плані «управлінське рішення - інформація - управлінське рішення». Поза інформацією будь-яке управління втрачає смисл.

Земельно-реєстраційна система. Процес управління земельними ресурсами може здійснюватися лише за умови повної інформації про об’єкт управління. В успішному розв’язанні цієї проблеми важливе місце належить веденню реєстрації земельних ділянок і прав власності на них як надзвичайно важливого інструменту управління. Але оперативне управління земельними ресурсами, як свідчить досвід, може здійснюватися лише за умови переходу від книжної системи до створення державної автоматизованої системи реєстрації. Запровадження такої системи дозволить забезпечити зацікавлених осіб відомостями про землю і нерухомість, ініціювати права власників землі і землекористувачів, обґрунтувати розміри плати за землю, своєчасно приймати адекватні заходи щодо охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів, визначати пріоритети господарської діяльності на землі, посилити відповідальність власників і користувачів за використання землі та ін.

Важливою умовою реєстрації єкомплексність інформації, яка забезпечує її адміністративно-територіальну єдність у межах ієрархічної структури України. Це означає, що не можна говорити окремо про критерії обґрунтування і вибір показників реєстрації для будь-якого одного адміністративного рівня поза критеріями іншого рівня.

На основі вивчення зарубіжного досвіду в Україні всю інформацію про нерухомість (земля і все те, що знаходиться на ній) слід розглядати крізь призму чотирьох блоків (кадастрових реєстрів):

• Інформація про суб’єкт власності або користування.

• Інформація про земельні ділянки.

• Інформація про сервітути і обмеження.

• Інформація про нерухомість, яка міцно пов’язана із землею.

При цьому структура і зміст кадастрового реєстру автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру включає:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні засади інформаційного забезпечення управління	\|	Реєстр юридичних осіб.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.