Кредит та його функції

ТЕМА 5. Кредит у ринковій економіці

Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ

Види інфляції

У залежності від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів розрізняють три типи інфляції:

1. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік).

2. Галопуюча інфляція від 10% до 100% на рік.

3. Гіперінфляція до 100% на рік і більше.

Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності.

Грошові реформи – це повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

Види грошових реформ залежно від їх впливу на економічну систему:

Грошові реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням функціонуючої.

Грошові реформи з деномінацією грошового обігу. Головною метою є заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін.

Грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього). Під час її проведення використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.

Види грошових реформ залежно від часового лагу здійснення обмінних операцій:

1) одномоментні грошові реформи (строк проведення обміну старих грошей на нові на перевищує 7-10 днів);

2) грошові реформи паралельного типу. Протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці.

У ринковій економіці гроші постійно повинні бути в обігу. Тимчасово вільні кошти повинні відразу надходити на ринок позичкових капіталів, акумулюватись кредитно-фінансовими установами, а потім ефективно розміщуватись у тих галузях економіки, де є потреба у додаткових капіталовкладеннях.

Кредит є рухом позичкового капіталу, певна сума якого надається в позику за умови обов'язкового повернення і сплати відсотка за користування.

Нерівномірність кругообігу й обігу капіталів призводить до виникнення відносин, що ліквідують невідповідність між часом виробництва та часом обігу, усувають протиріччя між тимчасовим нагромадженням коштів і необхідністю їхнього використання у господарстві. Цими відносинами і є кредит.

Відмінність кредиту від грошей полягає у тому що:

1. Кредитні відносини і гроші відмінні за складом учасників цих відносин. Гроші стають загальним еквівалентом завдяки відносинам між продавцем і покупцем, тобто між платником та утримувачем грошей.

У кредитній угоді задіяні інші суб'єкти, а саме — кредитор та боржник, тобто виникають вже нові відносини, що засновані на поверненні вартості власнику після закінчення терміну, вказаного в угоді.

2. Кредитні відносини і гроші різняться між собою умовою надання відстрочки платежу. Так, кредит, як економічна категорія, свою сутність виявляє не за фактом платежу по закінченні відстрочки (як гроші, що виконують функцію засобу платежу), а за самим фактом відстрочки платежу. Слід зазначити, що гроші, як засіб платежу, функціонують і за сплати податків до бюджету, виплат стипендій тощо.

3. Кредитні відносини і гроші різняться також і за характером їхнього руху. Кредит може бути наданий як грошима, так і товарами.

Сутність кредиту в економічній науці найчастіше досліджується з використанням функцій, які виконує кредит. Перш ніж розглянути зміст функцій кредиту, треба звернутися до питання, яке протягом багатьох років непокоїть дослідників теорії грошей. Отже, чи здатен кредит у своєму застосуванні збільшувати суспільне багатство Різні концепції та погляди на цю проблему можна поділити на два напрямки в теорії кредиту — натуралістичний та капіталотворчий.

Натуралістична теорія кредиту заснована провідними англійськими економістами А. Смітом та Д. Рікардо. Цієї теорії дотримувались також представники так званої історичної школи Німеччини та Австрії, французькі економісти Ж. Б. Сей та Ф. Бастіа, а також американський теоретик Д. Мак-Куллох.

Представники натуралістичної школи визнавали, що об'єктом кредиту є лише негрошові речові блага. За ними кредит є рухом натуральних благ і тому лише перерозподіляє існуючі у суспільстві матеріальні блага. Позичковий же капітал уповні ототожнювався натуралістами з виробничим, а їхній рух, на думку економістів, збігався.

Капіталотворча теорія — це інший напрям у теорії кредиту. Засновником його вважається англійський економіст Дж. Ло. Послідовниками та теоретиками капіталотворчої концепції теорії кредиту на початку XX століття були австрійський економіст Й. Шумпетер, німецький економіст А. Ган, англійські економісти Дж. М. Кейнс і Р. Хоутрі. Згідно з їхніми поглядами, кредит відіграє незалежну від процесу відтворення роль і посідає важливе місце в економіці.

Кредит начебто неспроможний примножувати суспільне багатство, тому що це лише передача грошового капіталу із рук у руки. Загальна сума грошей при цьому не збільшується, не зростають матеріальні ресурси. Тобто кредит не має власної продукуючої сили. Але суспільство намагається використовувати обмежені ресурси так, аби вони були використані найефективніше.

Отже, утворення нової комбінації наявних у суспільстві ресурсів, чинників до виробництва, які вилучаються із одних сфер і спрямовуються в інші, забезпечує економічний прогрес. Підприємець здійснює перерозподіл наявних ресурсів у найвигідніших напрямках за допомогою кредиту і останній стає продуктивною силою.

Зважаючи на це, кредит виконує декілька специфічних функцій.

1. Перерозподільчу, яка полягає у тому, що за допомогою кредиту серед підприємств перерозподіляються товарно-матеріальні цінності і кошти, а на національному рівні — валовий продукт та національний дохід. Слід зазначити, що перерозподіл ресурсів торкається не лише тих матеріальних благ, засобів виробництва і предметів споживання, що були вироблені суспільством протягом року, а й тих, що були створені протягом попередніх періодів розвитку тієї чи іншої країни. Отже, перерозподіляється не лише валовий продукт і національний дохід, а й усі матеріальні блага, усе національне багатство країни.

Характерною рисою перерозподільчої функції кредиту є те, що тимчасово вивільнені ресурси надаються на певний термін у тимчасове користування. Однією з важливих рис перерозподільчої функції кредиту є грошове обслуговування обігу капіталу в процесі його відтворення. Сутність цієї риси полягає у тому, що у процесі відтворення в одній ланці утворюються тимчасово вільні обсяги дійсного грошового капіталу, а в інших — виникає потреба в них. Завдяки кредитному механізмові відбувається перерозподіл цих тимчасово незадіяних капіталів серед суб'єктів, що їх потребують.

2. Функція заміщення реальних грошей кредитними ресурсами, характерними ознаками якої є зменшення платежів готівкою та удосконалення структури грошового обігу. Це досягається завдяки: а) розвитку системи безготівкових розрахунків, що відбуваються без участі готівки шляхом перерахування коштів з рахунка боржника на рахунок кредитора; б) прискоренню обігу грошей; в) утворенню різних форм банківських грошей.

3. Функція утворення додаткової купівельної спроможності. Ця додаткова щодо наявної купівельна спроможність виникає тоді, коли кредит надається без будь-якого попереднього матеріального забезпечення. Тобто, відбувається утворення додаткової маси капіталу, що отримує підприємець. Отже, купівельна спроможність зростає і якщо вона буде використана продуктивно, то цей захід не породжує кредитної інфляції, а сприяє економічному розвитку.

4. Функція капіталізації вільних грошових доходів відбувається за рахунок реальних збережень фізичних та юридичних осіб. Це в основному некапіталізована частка отриманого у процесі виробництва прибутку, частка доходів населення, що утворилася за рахунок скорочення споживчих витрат, нагромаджень пенсійного та страхового фондів. Кредит у цьому разі сприяє нагромадженню цих тимчасово вільних коштів і спрямуванню їх до виробничої сфери.

5. Важливою функцією кредиту є також прискорення концентрації та централізації капіталу завдяки використанню акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в економічній системі суспільства.

6. Кредит також виконує функцію найдійовішого інструмента макроекономічного регулювання господарських процесів. Завдяки кредитному механізму відбувається антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурна перебудова, антиінфляційна політика та інші заходи державного регулювання економіки.

Основними передумовами щодо надання кредиту є поворотність, терміновість, платність та цільова спрямованість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інфляція: суть, форми вияву, причини та наслідки	\|	Класифікація кредитів комерційних банків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.