Суть і планування валового прибутку підприємства

Рис. 4.3. Схема розподілу чистого прибутку

Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу, називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму записують у бухгалтерському балансі.

Прибуток від основної діяльності підприємства (валовий прибуток) формується в результаті продажу продукції, реалізації виконаних робіт чи наданих послуг. Його сума залежить від двох основних факторів: обсягу продажу (чистого доходу) та собівартості реалізованої продукції, робіт або послуг.

Собівартість продукції, робіт, послуг — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання). Склад і порядок калькулювання витрат, які включають до собівартості продукції (робіт, послуг), регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» і Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими наказом № 47 Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 року.

До виробничої собівартості продукції включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати (змінні), загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Детальний перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством самостійно.

До прямих матеріальних витратналежить вартість сировини та основних матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Оцінку прямих матеріальних витрат здійснюють одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

До складу прямих витрат на оплату працівключають заробітну платню та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витратналежать усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи з прямої заробітної плати, плата за оренду земельних і майнових паїв, втрати від браку, що відповідають вартості остаточно забракованої продукції, та витрати на виправлення браку з конкретної продукції.

До складу загальновиробничих витратуключають витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами і дільницями, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів тощо), амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію й ремонт, страхування та операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання й інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, технологічний контроль за виробничими процесами та якістю продукції тощо), витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього природного середовища, інші витрати (на внутрішньозаводське переміщення вантажів, нестачі і втрати від псування цінностей, оплата простоїв) тощо.

Загальна сума прямих витрат і розподілених загальновиробничих витрат підприємства за звітний період характеризує собівартість його валової продукції.

Собівартість товарної (готової) продукції розраховують шляхом коригування собівартості валової продукції підприємства у звітному періоді на зміну залишків незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукціїобчислюють як алгебраїчну суму собівартості товарної продукції та зміни залишків готової продукції на складах підприємства на початок і кінець звітного періоду.

У фінансовій звітності подають інформацію про склад витрат підприємства за економічними елементами.

Економічний елемент – це сукупність економічно однорідних видів витрат. Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства. Тому важливо правильно обґрунтувати його величину на плановий період.

На підприємствах виробничої сфери застосовують три основні методи обчислення планового прибутку від реалізації продукції:

1) метод прямого розрахунку;

2) метод розрахунку прибутку за показником витрат на 1 гривню продукції;

3) економічний (аналітичний) метод.

Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку обчислюють за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку потрібні такі вихідні дані:

· плановий обсяг реалізації продукції за асортиментом виробів;

· планова собівартість одиниці кожного асортименту продукції;

· планова ціна одиниці реалізованої продукції (ціна виробника) за її асортиментом.

Метод визначення прибутку за показником витрат на одну гривню продукції – це укрупнений метод, який використовується для розрахунку прибутку від випуску і реалізації продукції загалом по підприємству.

Розрахунок планової суми прибутку здійснюється на основі таких даних:

· собівартість одиниці продукції, реалізованої в базовому періоді;

· очікуваний загальний обсяг реалізації продукції у плановому періоді;

· очікувана зміна витрат на одиницю продукції, передбаченої для реалізації у плановому періоді порівняно з витратами базового періоду.

Економічний (аналітичний) метод дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною продукцією (та, що вироблялась у попередньому періоді) і непорівнянною (в попередньому періоді на підприємстві не вироблялась).

Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

· визначається базовий рівень втрат і прибуток на одиницю продукції в базовому періоді;

· обчислюється собівартість продукції та прибуток планового періоду за рівнем рентабельності базового періоду;

· розраховується відсоток і сума зниження собівартості продукції та приріст прибутку від зменшення витрат на одиницю продукції, передбаченої для реалізації у плановому періоді порівняно з базовим періодом;

· оцінюється вплив окремих чинників на загальну зміну прибутку підприємства в плановому періоді порівняно з базовим періодом.

Прибуток від реалізації непорівнянної продукції розраховують за наявності необхідних даних методом прямого розрахунку або шляхом використання показника середньої рентабельності продукції загалом по підприємству.

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер і видів економічної діяльності. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані у виробничій сфері та на підприємствах сфери послуг.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розподіл прибутку підприємства	\|	Сутність і методи обчислення показників рентабельності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.