ВЗАЄМОДІЯ НЕАЛЕЛЬНИХ ГЕНІВ

ЛЕКЦІЯ 3

Моногенне успадкування – успадкування, обумовлене одним геном.

Полігенне успадкування– успадкування, обумовлене багатьма генами.

Плейотропна дія гена– здатність одного й того ж гена викликати прояв декількох ознак.

Алельні гени – гени, розташовані в ідентичних локусах гомологічних хромосом.

Неалельні гени – гени, розташовані в різних локусах хромосом.

Взаємодія алельних генів – взаємодія генів, локалізованих в ідентичних ділянках гомологічних хромосом; відбувається за такими типами, як повне домінування, неповне домінування, кодомінування та ін.

Взаємодія неалельних генів – розвиток ознаки відбувається за сумісної дії двох або декількох неалельних генів. Основними типами взаємодії неалельних генів є комплементарний, епістатичний та полімерний. У випадках, коли взаємодіють два неалельних гени, формула розщеплення у F₂ 9:3:3:1 змінюється залежно від типу взаємодії.

Комплементарний тип взаємодії неалельних генів – домінантні алелі різних генів обумовлюють прояв ознаки; поділяється на підтипи – власне комплементарну взаємодію та комплементарну взаємодію з новоутворенням.

Власне комплементарна взаємодія неалельних генів – підтип комплементарного типу взаємодії неалельних генів, при якому домінантні гени не мають самостійного фенотипового прояву і лише разом обумовлюють появу ознаки. Формула розщеплення у F₂ 9:7, а саме: 9А В : 3А bb+3ааВ +1ааbb

9 : 7

Одним із варіантів розщеплення у F₂ може бути 9:6:1, коли генотипи А_bb та ааВ_ мають однаковий фенотипів прояв, а гомозигота за рецесивом ааbb має самостійний фенотиповий прояв.

Комплементарна взаємодія неалельних генів з новоутворенням – домінантні гени контролюють кожен свою ознаку, їх взаємодія обумовлює нову ознаку, при цьому рецесивні алелі мають самостійний фенотиповий прояв. Формула розщеплення у F₂ 9:3:3:1, а саме: 9А В : 3А bb : 3ааВ : 1ааbb

9 : 3 : 3 : 1

Епістатичний тип взаємодії неалельних генів – тип взаємодії генів, при якому один ген пригнічує прояв інших генів. Гени-пригнічувачі мають назву інгібітори (або супресори, або епістатичні гени). Гени, що пригнічуються, називаються гіпостатичними генами. Має підтипи: домінантний епістаз та рецесивний епістаз.

Домінантний епістаз – здатність домінантного алелю одного гена пригнічувати прояв домінантного і (або) рецесивного алелю іншого гена (А>В,bb). Формула розщеплення у F₂ 12:3:1, а саме: 9А В : 3А bb : 3ааВ : 1ааbb

12 : 3 : 1

Формула розщеплення у F₂ може бути і 13:3, якщо ознака, контрольована епістатичним геном, збігається з фенотипом, що задається подвійним рецесивом, тобто 9А В : 3А bb : 1ааbb : 3ааВ

13 : 3 .

Рецесивний епістаз – здатність рецесивного алеля одного гена пригнічувати прояв домінантного і (або) рецесивного алеля іншого гена (аа>B,bb). Формула розщеплення у F₂ 9:3:4, а саме 9А В : 3А bb : 3ааВ : 1ааbb

9 : 3 : 4 .

Полімерний тип взаємодії неалельних генів (полімерія, множинна взаємодія) – взаємодія еквівалентних домінантних генів, коли ступінь прояву ознаки залежить від кількості домінантних генів. Має підтипи: кумулятивна полімерія і некумулятивна полімерія. Полімерія визначає розвиток кількісних ознак.

Еквівалентні (полімерні) гени – гени (алельні й неалельні), які діють в однаковому напрямку, підсилюючи або послаблюючи дію один одного. За умови еквівалентності гени А і В відповідно позначають А₁ і А₂_,а гени а і b – відповідно а₁і а₂_.

Кумулятивна полімерія – підтип полімерного типу взаємодії неалельних генів, при якому ступінь розвитку ознаки залежить від кількості полімерних генів. Формула розщеплення у F₂ 15:1, причому серед 15 знаходяться класи з різною силою прояву ознаки: 9А1 А2 :3А1 а2а2:3а1а1А2 :1а1а1а2а2

15 : 1 .

Трансгресія – явище, при якому в разі схрещування двох батьківських форм, що мають однаковий прояв ознаки, у потомстві можуть бути одержані особини, які перевершують обох батьків за даною ознакою. Трансгресія описується схемою

Р А₁А₁а₂а₂ х а₁а₁А₂А₂_;F₁ A₁а₁A₂а₂_;

F₂A₁A₁A₂A₂_{-------------------------------------------------------------------}а₁а₁а₂а₂

(позитивна трансгресія (негативна трансгресія

стосовно батьків) стосовно батьків)

Некумулятивна полімерія – здатність еквівалентних генів дублювати один одного; навіть одного домінантного алеля будь-якого із взаємодіючих генів достатньо для прояву ознаки. Формула розщеплення у F₂ 15:1, причому серед 15 всі особини мають однакову силу прояву ознаки.

Кількісні (вимірювальні) ознаки – ознаки, які характеризуються цифровим вираженням, що встановлюється шляхом вимірювання, зважування, підрахунку. Дані ознаки контролюються сумарною або помноженою дією значної кількості генів.

Якісні (альтернативні) ознаки – характеризуються переривчастою мінливістю, описуються за принципом “є – немає”, контролюються одним або невеликою кількістю генів.

Гени-модифікатори – гени, які змінюють прояв ознаки, контрольованої переважно іншими, неалельними їм головними генами. Самостійно не проявляються, а лише підсилюють або послаблюють дію головного гена.

Успадковуваність – частка загальної фенотипічної мінливості організмів, зумовлена генотипом.

Пенетрантність – варіювальне співвідношення класів при розщепленні залежно від умов зовнішнього середовища та від умов генотипного оточення. Виражається часткою особин, які проявляють досліджувану ознаку, серед усіх особин однакового генотипу за геном, що вивчається.

Експресивність – ступінь прояву варіювальної ознаки. Експресивність виражається кількісно, залежно від відхилення ознаки від “дикого” типу.

Норма реакції генотипу – розмах мінливості ступеня вираження ознаки, яка контролюється незмінним генотипом, під впливом навколишніх умов. Ступінь відповідності між організмом і середовищем, тобто пристосованість, залежить від норми реакції генотипу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Полігібридне схрещування	\|	Комплементарний тип взаємодії неалельних генів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.