Звивисті форми мікроорганізмів.

Палочковидні форми мікроорганізмів.

1. Бацили - аеробні спорооутворюючі мікроби. Діаметр спори зазвичай не перевищує розміру (“ширина”) клітини (ендоспори).

2. Клострідії- анаеробні спороутворюючі мікроби. Діаметр спори більший за ширину вегетативної клітини, у зв'язку з чим, клітина нагадує веретено або тенісну ракетку. Необхідно мати на увазі, що термін “бактерія” часто використовують для позначення усіх мікробів- прокаріот. У вужчому (морфологічному) значенні бактерії - палочковидні форми прокаріот, що не мають спор.

1. Вібріони і кампілобактерії - мають один вигин, можуть бути у формі коми, короткого завитка.

2. Спірили - мають 2 - 3 завитка.

3. Спірохети - мають різну кількість завитків, аксостиль - сукупність фібрил, специфічний для різних представників характер руху і особливості будови (особливо кінцевих ділянок). З великої кількості спірохет найбільше медичне значення мають представники трьох родів - Borrelia, Treponema, Leptospira.

Обов'язковими органоїдами клітин бактерій є ядерний апарат, цитоплазма, цитоплазматична мембрана, клітинна стінка. Необов'язковими (другорядними) структурними елементами є: капсула, спори, пілі, джгутики.

1. По центру бактеріальної клітини знаходиться нуклеоід - представлений всього однією хромосомою кільцеподібної форми. Складається із дволанцюжкової нитки ДНК. Нуклеоїд не відокремлений від цитоплазми ядерною мембраною.

2. Цитоплазма - складна колоїдна система, що містить різні включення метаболічного походження (зерна волютина, глікогену, гранульози та ін.), рибосоми та інші елементи білоксинтезуючої системи, плазміди, мезосоми. Останні утворюються у результаті інвагінації цитоплазматичної мембрани у цитоплазму, вони беруть участь в енергетичному обміні, спороутворенні, формуванні міжклітинної перегородки при діленні клітини.

3. Цитоплазматична мембрана обмежує із зовнішнього боку цитоплазму, має тришарову будову і виконує багато функцій:

- бар'єрну (створює і підтримує осмотичний тиск);

- енергетичну (містить багато ферментних систем - дихальні, окислювально- відновні, здійснює перенесення електронів);

- транспортну (перенесення різних речовин у клітину та із неї).

4. Клітинна стінка - властива більшості бактерій (окрім мікоплазм, ахолеплазм і деяких інших, що не мають дійсної клітинної стінки мікроорганізмів). Вона виконує багато функцій, і перш за все, забезпечує механічний захист та постійну форму клітин. З нею пов'язані антигенні властивості бактерій. Основна хімічна сполука клітинної стінки, яка характерна лише для бактерій - пептидоглікан (муреїнові кислоти). Від структури і хімічного складу клітинної стінки бактерій залежить важлива для систематики ознака бактерий - відношення до забарвлення за Грамом. Відповідно до нього виділяють дві великі групи бактерій - грампозитивні (“грам+”) і грамнегативні (“грам - “). Стінка грампозитивних бактерій після забарвлення за Грамом зберігає комплекс йоду із генціановим фіолетовим (забарвлені в фіолетовий колір), грамнегативні бактерії втрачають цей комплекс і відповідний колір після обробки та забарвленя - рожевий за рахунок дофарбовування фуксином.

Особливості клітинної стінки грампозитивних бактерій - аморфна, товста, нескладно організована, у її складі переважають пептидоглікан та тейхоєві кислоти, немає ліпополісахаридів, часто відсутня діамінопімелінова кислота.

Особливості клітинної стінки грамнегативних бактерій -значно тонша, ніж у грампозитивних бактерій, обов’язково містить ліпополісахариди, ліпопротеїни, фосфоліпіди, діамінопімелінові кислоти, має і складнішу будову. Має зовнішню мембрану, тому вона тришарова. При обробці грампозитивних бактерій ферментами, які руйнують пептидоглікан, виникають повністю позбавлені клітинної стінки структури - протопласти. Обробка грамнегативних бактерій лізоцимом руйнує лише шар пептидоглікана, не змінюючи зовнішньої мембрани; такі структури називають сферопластами. Протопласти і сферопласти мають сферичну форму (ця властивість пов'язана з осмотичним тиском і характерна для всіх безклітинних форм бактерій).

До поверхневих структур бактерій відносять капсулу, джгутики, мікроворсинки.

Капсула або слизистий шар, який оточує оболонку багатьох бактерій. Розрізняють мікрокапсулу, яка помітна при електронній мікроскопії у вигляді шару мікрофібрил, і макрокапсулу, що виявляється при світловій мікроскопії. Капсула є захисною структурою, яка захищає бактеріальну клітину, у першу чергу, від висихання, у ряді мікробів - чинником патогенності, перешкоджає фагоцитозу, інгібірує перші етапи захисних реакцій - розпізнавання та поглинання. У сапрофітів капсули утворюються у зовнішньому середовищі, у патогенів - у організмі господаря. Залежно від хімічного складу капсул розрізняють різні методи їх виявлення (на основі забарвлення).

Джгутики. Рух бактерії може бути різним: бактерії можуть ковзати, пересуваючись по твердій поверхні в результаті хвилеподібних скорочень клітин, або «плавати», тобто пересуватися за рахунок ниткоподібних спіральний зігнутих білкових утворів - джгутиків.

По розташуванню та кількості джгутиків виділяють такі форми бактерій.

1. Монотріхи- мають один полярний джгутик.

2. Лофотріхи- мають полярно розташований пучок джгутиків.

3. Амфітріхи- мають джгутики, які розміщені на протилежних полюсах клітини.

4. Перітріхи- мають джгутики по всьому периметру бактеріальної клітини.

Здатність до цілеспрямованого руху (хемотаксис, аэротаксис, фототаксис) у бактерій генетично детермінована.

Фімбрії або війки - короткі нитки, які у великій кількості покривають бактеріальну клітину. За допомогою них бактерії прикріплюються до субстратів (наприклад, до поверхні слизових оболонок). Таким чином, фімбрії є факторами адгезії і колонізації.

Спороутворення - спосіб збереження певних видів бактерій у несприятливих умовах середовища. Ендоспори утворюються у цитоплазмі. У природі є клітини з низькою метаболічною активністю та високою стійкістю (резистентністю) до висушування, дії хімічних чинників, високої температури і інших несприятливих чинників довкілля. При світловій мікроскопії часто використовують метод виявлення спор за Ожешко. Висока резистентність пов'язана із великим вмістом кальцієвої солі дипіколінової кислоти в оболонці спор. Розташування і розміри спор у різних мікроорганізмів відрізняється, що має дифференціально- діагностичне (таксономічне) значення. Основні фази “життєвого циклу” спор - споруляція (включає підготовчу стадію, стадію передспори, утворення оболонки, дозрівання та спокою) і проростання, яке закінчується утворенням вегетативної форми. Процес спороутворення генетично обумовлений.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
План лекції	\|	План лекції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.03 сек.