МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методи формування фундаментальних дерев.Матриці перерізів та контурів. При вивчені структурних властивостей графів зручно користуватися їх матричними представленнями. Основні суграфи, які мають велике значення у прикладній області теорії графів - дерева, доповнення, перерізи, контури( цикли). Базова матрична модель графа - це матриця інцидентності S. Над матрицею інцидентності S можемо проводити еквівалентні перетворення:додавати рядки, переставляти стовпці. Елементи матриць інцидентності неорієнтованих графів можуть бути тільки нулі і одиниці. Тому додавання над елементами виконуються за так званим mod 2(якщо у стовпцю стоїть дві одиниці, то при додаванні рядків даних стовпців, ми отримуємо нуль, але при додаванні рядків у стовпцю яких стоять 0 та 1 ми отримуємо одиницю). Із n рядків матриці S зв’язного графа один рядок завжди лінійно залежний, тобто ранг матриці S r = n - 1. Число незалежних стовпців матриці інцидентності також дорівнює n - 1, якщо відповідні їм ребра утворюють дерево графа. Решта m - n + 1 стовпців відповідає ребрам, які утворюють доповнення графа. Якщо необхідно сформувати одне дерево, яке володіє будь-якими властивостями (наприклад, екстремальне дерево), то можемо скористуватися алгебраїчними способами перетворення матриці інцидентності. Попередньо ребра графа нумеруються. Необхідно вибрати n - 1 стовпців, щоб у сукупності вони були незалежні. Для цього використовуються операції над матрицею інцидентності, не порушуючи рангу матриці. У результаті в матриці S можемо виділити одиничну матрицю, стовпці якої будуть відповідати гілкам дерева. Якщо використовується матриця S, то в кінці всі елементи останнього рядка перетворюються в нулі і виділяється одинична матриця (n - 1) -го порядку. Ця процедура подібна алгоритму виключення Гауса-Жордана з вибором опорних елементів за стовпчиками. Приклад.
Рис. 18. Граф.
_
S = .
Замінимо перший рядок її сумою з другим рядком по mod 2;
_ S I = _.
Замінимо третій рядок її сумою з першим рядком .
_ S II = .
Тепер замінимо: n перший рядок її сумою з третім рядком ; n другий рядок її сумою з третім рядком; n четвертий рядок її сумою з третім рядком;
_ S III = _.
В перших трьох стовпцях та рядках утворилися елементи одиничної матриці. Але в наступному стовпці неможливо вибрати опорний елемент, так як у решти рядків цього стовпчика стоять нульові елементи. Тому четвертий стовпець пропускається і розглядається п’ятий. Тепер замінимо: n другий рядок її сумою з четвертим рядком; n третій рядок її сумою з четвертим рядком; n п’ятий рядок її сумою з четвертим рядком;
_ S IМ = .
Далі маємо можливість вибрати опорний (ведучий) елемент в сьомому стовпчику. Заміняємо останній рядок її сумою з п’ятим рядком та отримуємо. _ S М = _.
Як і чекали останній рядок перетворився в нульовий його ми можемо відкинути. Маємо п’ять стовпців, в яких є тільки по одному одиничному елементу. Вони складають одиничну субматрицю, а відповідні їм ребра {e1, e2, e3, e5, e7} утворюють дерево графа. Решта стовпців {e4, e6, e8, e9}, відповідають хордам, які утворюють доповнення дерева. Переставимо стовпчики так, щоб з ліва була одинична субматриця. Результат перетворення матриці інцидентності запишемо так:
_ П = .
Сформували фундаментальне дерево, яке покажемо на рис. 19. Рис. 19.
Дерево графа визначає множину перерізів, яке представлене в аналітичній формі матрицею П, яка називається матрицею перерізів. Між гілками дерева та перерізами є взаємно-однозначне співвідношення. Тому рядки матриці П будемо позначати номерами тих гілок, які визначають перерізи. Матрицю перерізів можемо представити в канонічній формі яка має вигляд:
П = ,
де p - матриця перерізів для хорд розміру (n - 1) ´ (m - n + 1). Гілка дерева, яка визначає переріз, називається визначаючою гілкою. Різні дерева породжують і різні сукупності незалежних перерізів. Матриця контурів. Будь-яка з m - n + 1 хорд утворює сумісно з сукупністю гілок дерева простий цикл. Число s = m - n + 1 називається цикломатичним числом графа. Головний цикл (контур) - визначається кожною хордою, яка називається визначаючою хордою. Матриця контурів Р розміру (m - n + 1) ´ m, рядки якої відповідають контурам,, а стовпці - ребрам
_ Р = _ .
Стовпці матриці контурів, відповідні хордам, можемо виділити в одиничну підматрицю.
_ Р = _ .
Таким чином, в канонічній формі матриця контурів має вигляд:
Р = [r, 1], де r - матриця контурів для гілок дерева розміру (m - n + 1) ´ (n - 1).
Читайте також:
|
||||||||
|