• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

У вартісний формі – це сума грошей, яка витрачається населенням на придбання товарів та послуг.

Споживання та заощадження як функції доходу

Тема 7. СПОЖИВАННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Макроекономічний аналіз

Змістовий модуль 3

В кейнсіанській та монетарній теоріях

1. Споживання та заощадження як функції доходу.

2. Фактори споживання та заощадження.

Споживання (C - consumption) представляє собою індивідуальне та спільне використання споживчих благ, спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людини.

Споживання є також найбільш суттєвим компонентом ВВП. У різних країнах частка споживання у ВВП коливається в межах 60-70%, що зумовлює важливість для економіки прийняття рішень про споживання.

Структура споживчих витрат різна у різних груп насе­лення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). У середньому споживчі витрати дійсно змінюються досить закономірно зі зміною доходу. Але середні величини не розкривають всієї суті проблеми. В кожній з груп доходів існують значні відхилення від середнього рівня споживання. Пріоритети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім'ї, платності або безплатності тих чи інших послуг. Структура споживання може змінюватись також за окремими напрямками - більш якісне харчування і таке інше.

Статистика свідчить, що існують передбачувані закономірності, за якими домашні господарства розподіляють свої доходи за статтями споживання. Так, бідні сім'ї в основному витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання та житло. Із зростан­ням доходу збільшуються витрати на більш якісне харчу­вання.Проте існує межа для тих додаткових грошей, що витрачаються на харчування. І з подальшим зростанням доходу питома вага споживчих витрат на харчування змен­шується.

Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користу­вання, відпочинок зростають швидше, ніж доход. І, на­решті, дослідження показують, що за умов платності таких послуг, як освіта й охорона здоров'я, розмір сектора послуг займає дедалі більшу питому вагу у загальній сумі споживчих витрат.

На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є індивідуальний доход (ДІ).

Якщо абстрагуватися від існування I,G, Xn, так якби весь дохід суспільства йшов на особисте споживання:

Y=C (7.1)

Так, наш весь дохід йде на споживання. Здоровий глузд підказує, що подібний стан не зовсім розумний. Людина, як правило, намагається вести себе так, щоб весь дохід не споживався, щоб частина його зберігалася (заощаджувалась). Дамо тепер визначення заощадженню.

Заощадження (S - saving) – це відкладене на майбутнє споживання чи частина доходу, яка не споживається в теперішньому часі. Таким чином:

Y=C + S (7.2)

Отже, важливим є визначення механізму за яким домогосподарства визначають скільки споживати, а скільки заощаджувати. Для цього доцільно ознайомитись з кейнсіанською концепцією споживання.

У своїй концепції споживанняДж. М. Кейнс виходив з гіпотези абсолютного доходу. Він звернув увагу на те, що суб'єкти формують своє споживання в залежності від отриманого нимипоточного доходу.

На відміну від представників класичної школи Кейнс вважав, що розподіл доходу на споживання і заощадження залежить не від процентної ставки, а відпереваг споживача. Кейнс сформулював так називанийосновний психологічний закон, що характеризує поведінку споживачів, схильних, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходів, але не в тій мірі, у якій росте їхній дохід.

Бажання людей зберігати частину доходу обумовлена:

• прагненням забезпечити резерв на випадок непередбачених обставин;

• прагненням забезпечити свою старість, дати освіту дітям, необхідністю утримувати утриманців;

• бажанням забезпечити доходи у формі відсотка;

• бажанням насолоджуватися почуттям незалежності;

• наміром забезпечити необхідні кошти для комерції;

• бажанням залишити спадщину;

• просто скнарістю.

До такого висновку Кейнс прийшов виходячи з «знання людської природи» і «детального вивчення минулого досвіду».

Психологічний фактор відбивається всередній схильності до споживання і середньої схильності до заощадження.

Середня схильність до споживання (АРС – average propensity to consume) — це виражена у відсотках частка будь-якого загального доходу, що йде на споживання:

АРС= (7.3)

Середня схильність до заощадження (APS - average propensity to save) — це виражена у відсотках частка будь-якого загального доходу, що йде на заощадження:

APS= (7.4)

Але величина доходу змінюється: росте чи скорочується. Реакцію споживача на зміну доходу виражаютьгранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження.

Термін «граничний» використовується для позначення додаткових, доданих величин.

Гранична схильність до споживання (MPC – marginal propensity to consume - c^/) — частка приросту витрат на споживання при будь-якій зміні індивідуального доходу:

с^/ = (7.5)

ΔС — приріст витрат на споживання; ΔY— приріст індивідуального доходу.

Гранична схильність до заощадження (MPS - marginal propensity to save - s^/) — частка приросту заощаджень при будь-якій зміні індивідуального доходу:

s^/ = (7.6)

де ΔS — приріст заощаджень; ΔУ— приріст індивідуального доходу.

Сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження для будь-якої зміни доходу після сплати податків завжди дорівнює одиниці:

с^/ + s^/ = 1 (7.7)

Основні положення теорії Дж. М. Кейнса наступні:

1. Споживання — функція від розташовуваного доходу:

C = f(Yⁱ)

де Yⁱ — індивідуальний доход, що дорівнює Y - Т.

2. Гранична схильність до споживання характеризує приріст споживчих витрат на одиницю приросту індивідуального доходу:

0 < с^/ < 1.

3. В міру росту доходу частка доходу, спрямована на споживання, зменшується, оскільки багаті схильні більше зберігати, чим ті, хто бідний:

Y ↑ , ↓ , ↑

Таким чином, кейнсіанська функція споживання буде мати наступний вид:

С = С₀ + с^/ × Yⁱ (7.8)

де С₀ — величина автономного, що не залежить від індивідуального доходу, споживання.

Автономне споживання характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям. У випадку відсутності доходу люди будуть брати в борг чи скорочувати розмір майна.

На рис. 7.1. зображена кейнсіанська функція споживання, що піднімається на деяку величину автономного споживання над віссю абсцис.

Рис. 7.1. Кейнсіанська функція споживання

Відповідно функція заощаджень буде мати вид:

S=S₀ + s^/ × Yⁱ (7.9)

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
3. VII. За видами товарів і послуг
4. Автомати для продажу штучних товарів
5. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
6. Аналізцін і товарівконкурентів
7. Асортимент шкільних товарів
8. Аудит готової продукції та продажу товарів, робіт та послуг
9. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
10. Більш широкий вибір товарів і послуг
11. Бухгалтерський облік придбання основних засобів і нематеріальних активів
12. В якій формі можуть вкладатись іноземні інвестиції в економіку України?

Переглядів: 589