• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості

Модель «витрати—випуск» є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій мо­делі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представ­лена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки.

Для розуміння рівноваги або нерівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні і заплановані сукупні витрати. Економічна рівновага — це рівновага між запланованими сукупними витратами і ВВП. Тому в мо­делі «витрати—випуск» під сукупними витратами слід розуміти заплановані сукупні витрати.Оскільки згідно з нашим припущенням сукупні витрати дорівнюють С + Іg, то для моделі «витрати—випуск» базовим є таке рівняння:

Е = С + Іg = ВВП (9.1)

Згідно з цим рівнянням, ВВП — вироблений продукт, а С + Іg — сукупні витрати. Співвідношення між ними може мати три варіанти:

1) вся сума доходу, отриманого від реалізації виробленого ВВП, спрямовується на його закупку, тобто С + Іg = ВВП. Цей варіант відповідає закону Сея, згідно з яким виробництво створює адекватний за величиною попит;

2) не вся сума доходу отриманого від реалізації виробленого ВВП спрямовується на його закупку, тобто С + Іg < ВВП;

3) на закупку ВВП спрямовується більша сума доходу порівняно з його величиною, отриманою від реалізації ВВП, вироб­леного в поточному періоді, тобто С + Іg > ВВП.

Останні два варіанти відповідають кейнсіанській теорії, згідно з якою доходи, отримані від реалізації поточного ВВП, не обов'язково перетворюються в адекватну вели­чину сукупних витрат.

Співвідношення між сукупними витратами і ВВП — це співвідношення між планами покупців і продавців, які, як правило, не збігаються. Якщо вони не збігаються, то виникають незаплановані зміни в товарних запасах.

Так, коли Е < ВВП, виникає перевиробництво, яке супро­воджується незапланованим збільшенням товарних запа­сів.

І навпаки, коли Е > ВВП, виникає недовиробнинтво, яке супроводжується незапланованим зниженням товарних запасів.

Незаплановані зміни в товарних запасах порушують інвестиційні плани підприємства. З цієї точки зору слід розрізняти заплановані й незаплановані інвестиції. Доза­планованих інвестицій відносяться витрати на інвестиційні товари, які відповідають уявленням підприємств стосовно очікуваних змін у сукупному попиті на вироблені товари та послуги. Але уявлення підприємств про сукупний попит (сукупні витрати) не завжди збігаються з дійсністю. Тому виникаютьнезаплановані інвестиції. До них відносяться витрати, які підприємства змушені здійснювати в товарні запаси. Отже, фактичні інвестиції складаються із заплано­ваних і незапланованих інвестицій в товарні запаси.

Інвестиції в товарні запаси виконують балансуючу роль в економіці. Якщо величина сукупних витрат недостатня порівняно з ВВП, то відбувається незаплановане збіль­шення інвестицій в товарні запаси; якщо сукупні виграти перевищують ВВП, то відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси. Це дає підстави модифікувати формулу:

Е ± І^/ = ВВП (9.2)

де ± І^/ — незаплановані інвестиції в товарні запаси; (+)- збільшення, (-) — зменшення інвестицій в товарні запаси. Е ± І^/— фактичні сукупні витрати (Еф).

Із формули випливає, що незалежно від того, знаходиться економіка в стані рівноваги чи ні, фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП. Це врівноваження досягається за рахунок незапланованих інвестицій. Якщо між сукупними витратами і ВВП спостерігається тотожність, то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Отже рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді. Іншими словами, при рівноважному рівні ВВП сукупна кількість вироблених товарів (ВВП) дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестицій­них). Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної норми. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікав­лені збільшувати виробництво до рівня сукупних витрат;

якщо навпаки, сукупні витрати менші від ВВП і відбува­ється незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня су­купних витрат.

Аналіз рівноважного ВВП можна здійснити і за допо­могою графічної моделі «витрати—випуск», яка досить часто іменується як «кейнсіанський хрест»:

Рис. 9.1. Рівноважний ВВП в моделі «витрати—випуск»

На горизонтальній осі графіка представлено ВВП, а на вертикальній — фактичні сукупні витрати, тобто Еф = Е ± І^/. Бісектриса відображає ситуацію, коли

Фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються. Пере­тин ліній фактичних і запланованих сукупних витрат у точці Т₁ свідчить про тотожність між цими витратами (Е₁=Е) і про те, що рівноважний ВВП дорівнює О_1.

Але в дійсності фактичні сукупні витрати, як правило, не збігаються із запланованими сукупними витратами. Так, Е₂ < Е. Це означає, що підприємства виробили продукції більше, ніж зможуть її реалізувати (О₂ > О₁). У цьому випадку відбувається незапланований приріст інвестицій в товарні запаси, що викликає тенденцію до скорочення ВВП від О₂ до О₁. В протилежному випадку Е₃ > Е. Це означає, що підприємства виробили про­дукції менше, ніж це відповідає планам покупців (О₃<О₁). За цих умов відбувається незаплановане змен­шення інвестицій в товарні запаси, що породжує тенден­цію до збільшення ВВП від О₃ до О₁.

2. Модель «вилучення— ін'єкції»

В основі цієї моделі лежить та обставина що в потоці «доходи—витрати» постійно виникають як вилучення, так і ін'єкції. Як відомо, будь-який обсяг виробництва породжує певну величину індивідуального доходу. Одну частку цього доходу домогосподарства і підприємства можуть заощаджувати, тобто не використо­вувати на споживання. Тому заощадження являють собою вилучення із потоку «доходи—виграти». Оскільки заощад­ження — це потенційні витрати, то внаслідок того, що частка доходу вилучається на заощадження, споживчі витрати будуть недостатніми, щоб викупити весь обсяг вироблених споживчих товарів. Це може викликати змен­шення ВВП.

Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключатися із споживчих товарів на інвестиційні. Така реструктуризація виробництва може відбутися за умови, якщо вилучення частки доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним збільшенням інвестиційних витрат. Інвестиції, на противагу заощад­женням, можна розглядати як ін'єкції витрат у потік «доходи—витрати», тобто вони компенсують зменшення сукупних витрат, обумовлене вилученням частки доходу на заощадження. Питання полягає в тому, в якій мірі відбувається ця компенсація, або в якому співвідношенні знаходяться між собою вилучення у формі заощаджень та ін'єкції у формі інвестицій. Відповідь на це питання може мати декілька варіантів.

Перший — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень перевищує інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (Е) будуть меншими, ніж фактичний ВВП. Оскільки сукупні виграти визначають рівноважний ВВП, то це означає, що фактичний ВВП буде перевищувати рівноважний ВВП.

Другий — якщо вилучення із доходу в формі заощад­жень менші, ніж інвестиційні ін'єкції у витрати, то сукупні витрати (Е) будуть перевищувати фактичний ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде менший, ніж рівноважний ВВП.

Третій — якщо вилучення та ін’єкції збігаються за своєю величиною. В цьому випадку втрати сукупних витрат на потенційних витратах у формі заощаджень ком­пенсуються їх збільшенням у формі інвестицій. Тому су­купні витрати (Е) дорівнюють фактичному ВВП, який одночасно є рівноважним.

Оскільки об'єктом нашого аналізу є приватна еконо­міка закритого типу, то ми абстрагуємося від інших видів вилучень та ін'єкцій. В дійсності, крім заощаджень та інвестицій, вилученнями із потоку «доходи—витрати» є також податки та імпорт, а ін'єкціями є ще державні закупки та експорт.

Отже, рівноважний ВВП — це такий ВВП, який забез­печується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств сто­совно заощаджень збігаються з планами підприємств стосовно інвестицій. Тому умовою рівновага на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = I. Але крім запланованих мо­жуть виникати і незаплановані інвестиції, тобто інвестиції в товарні запаси. Якщо товарні запаси збільшуються, то виникає незаплановане збільшення інвестицій і навпаки. За цих умов між заощадженнями і запланованими інве­стиціями виникає розбіжність. Але фактичні інвестиції (І ± І^/) завжди балансуються із заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій. Тобто, незаплановані інвестиції є вирівнюючим елементом, який постійно приводить у відповідність фактичні інвестиції та заощад­ження. Такий висновок кореспондується із методом “витрати—випуск”, згідно з яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП, що досягається за раху­нок незапланованих інвестицій в товарні запаси:

Е ± І^/ = ВВП (9.3)

Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення—ін'єкції» можна відтворити графічно (див.рис. 9.2).

Рис. 9.2.Рівноважний ВВП в моделі «вилучення—ін'єкції»

На рисунку 5.2 лінія запланованих інвестицій I має горизонтальний вигляд, тобто припускається, що інвести­ційні плани підприємств не залежать від поточного доходу. Лінія заощаджень (S) має вигляд позитивно похилої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.

Згідно з моделлю «вилучення—ін'єкції», рівноважний ВВП дорівнює О₁, оскільки лише в цьому випадку заощад­ження дорівнюють запланованим інвестиціям, про що свідчить перетин їхніх ліній в точці S₁. За цих умов підприємства інвестують стільки ж, скільки заощаджує приватний сектор економіки, тобто S = I. Тому С + І = ВВП.

За більш високих рівнів ВВП заощадження, які є функ­цією ВВП, будуть перевищувати заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат (E₁). Так, коли ВВП дорівнює O₂ заощадження більші від запланованих інвестицій (S₂>І), але врівнова­жуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого збільшення інвестицій в товарні запаси (S₂ = І + І^/). За більш низьких рівнів ВВП заощаджен­ня, як функція ВВП, будуть меншими, ніж заплановані інвестиції. Так, коли ВВП дорівнює О₃, заощадження менші від запланованих інвестицій (S₃ < І), але врівноважуються із фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси (Sз=І – І^/).

Графічно величина незапланованих інвестицій в то­варні запаси дорівнює відстані по вертикалі між лініями заощаджень та запланованих інвестицій. При ВВП на рівні О₂ лінія заощаджень знаходиться вище від лінії запланованих інвестицій, внаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють «+» І^/. При ВВП на рівні О₃ лінія заощаджень знаходиться нижче від лінії запланованих інвестицій внаслідок чого незаплановані інвестиції дорівнюють «-» І^/. При ВВП на рівні О₁ ці лінії перетинаються і тому незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Якщо заощадження — це функція фактичного ВВП, то заплановані інвестиції є елементом за­планованих сукупних витрат (Е = С + І) і одночасно фактором, який визначає рівень рівноважного ВВП. Це означає, що розбіжність між заощадженнями і заплано­ваними інвестиціями визначає розбіжність між фактич­ним і рівноважним ВВП. Так, при фактичному ВВП на рівні О₂ заощадження перевищують заплановані інвестиції (S₂ > І). Тому фактичний ВВП перевищує рівноважний ВВП (О₂> О₁), що породжує тенденцію до скорочення виробництва. При фактичному ВВП на рівні Оз заощад­ження відстають від запланованих інвестицій (S₃ < І). Тому фактичний ВВП менший від рівноважного ВВП (Оз < О₁), що породжує тенденцію до збільшення виробництва.

Рівновага в економіці може забезпечу­ватися за різних умов: при повній або неповній зайнятості, на інфляційній або безінфляційній основі. Ці умови зале­жать від співвідношення між сукупними витратами і потенційним обсягом виробництва (ВВП). Рівновага в економіці не гарантує такого рівня сукупних витрат, за яких економіка може перебувати в стані повної зайнятості й без інфляції. Але саме в цьому стані економіка працює найефективніше. Тому потрібно розглянути ВВП в умовах різного співвідношення між фактичними сукупними витратами і тими, які відповідають потенційному ВВП.

Розглянемо спочатку варіант, коли сукупних витрат не вистачає для досягнення потенційного ВВП. Звернемося до рис. 9.3.

Читайте також:

1. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
4. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
5. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. Активна політика зайнятості
8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
9. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
10. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
11. Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
12. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства

Переглядів: 3763