Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Процедури контролю, що спрямовані на виявлення фіктивних операцій.

Процедура контролю на дозволеність.

Процедури контролю точності.

Процедури контролю повноти даних.

Ці процедури розроблені для переконання в тому, що всі первинні документи відображені в обліку або виявити документи, які в ньому не відображені. Можуть бути два варіанти реалізації цієї процедури:

у системі комп’ютерного оброблення даних;

у системі паперової обробки даних.

У комп’ютерному середовищі процедури контролю повноти данихрозроблені для впевненості в тому, що:

- всі первинні документи з господарських операцій прийняті для комп’ютерного оброблення;

- для виявлення документів, які не пройшли оброблення.

Початкова реєстрація первинних документів з господарських операцій часто передбачає ручне введення даних до комп’ютера.

У системі паперового оброблення даних процедури контролю повноти данихрозробляються для впевненості в тому, що:

- всі первинні документи з усіх господарських операцій внесені в контрольний документ і зареєстрован;

- документи загублено чи їх неправильно зареєстровано.

Такі процедури необхідні для виявлення помилок, пов’язаних з тим, що дані з кожної господарської операції можуть бути внесені не в повному обсязі, не на відповідний рахунок, несвоєчасно.

Ця процедура дає можливість установити той факт (або встановити його відсутність), що зареєстровані дані з господарських операцій дійсно відображають реальні економічні дії. Процедури надання дозволів передбачають:

- затвердження господарських операцій посадовою особою, що має повноваження;

- складання звітів за видатками;

- комп’ютерне порівняння даних за фінансовим звітом з господарськими операціями;

- обмеження доступу до інформації.

Такі процедури повинні включати розподіл повноважень за оброблення даних. Процедури контролю групуються за принципом обмеження доступу до активів підприємства персоналу, що не має відповідних повноважень.

Ефективність контролю залежить від правильного розподілу обов’язків між посадовими особами. Процедури контролю повинні забезпечити захист активів і облікових записів від фізичного пошкодження.

Виявивши помилки та факти шахрайства при проведенні аудиторських перевірок, аудитор повинен зробити такі повідомлення:

1. керівнику підприємства, навіть у тому випадку, коли він припускає, що помилки чи факти шахрайства незначні і не впливають на фінансову звітність підприємства;

2. користувачам аудиторського звіту аудитор повинен кваліфікувати і видати всі помилки та факти шахрайства і, відповідно до рівня істотності їх, підготувати аудиторський висновок.

Порядок повідомлення інших установ. Аудитор не зобов’язаний повідомляти про виявлені ним порушення ще когось, крім керівника (засновника) підприємства, він не має права надавати інформацію про факти порушень законодавства або надавати будь-які документи стороннім підприємствам або особам.

При організації внутрішнього контролю повинні бути чітко визначені та розподілені обов’язки окремих працівників з перевірки різних напрямків звітності, а також встановленні межі їх повноважень згідно з покладеними обов’яками.

Питання для самоконтролю:

1. Який МСА визначає сутність системи внутрішнього контролю?

2. Система внутрішнього контролю – це …?

3. Система внутрішнього контролю включає …?

4. Дофакторів середовища контролю відносять …?

5. До процедур контролю належать…?

6. На які категорії розподіляють процедури контролю?

Тема 5 Планування аудиту

Лекція 1 Процес підготовки аудиту

План:

1 Процес проведення аудиту та його стадії

2 Критерії вибору аудиторської фірми

3 Порядок вибору клієнта аудиторською фірмою

Питання для самостійної роботи:

1 Вимоги до складу листа-зобов’язання аудитора

2 Структура договору на проведення аудиту

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо процесу підготовки аудиту

Рекомендована література:

Основна:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітні 1993 р. (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №23.

2. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року: Пер. З англ.. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. – 1152 с.

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

4. Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Аудит суб’єктів підприємницької діяльності: Навчальний посібник. – Київ: центр навчальної літератури, 2004. – 300с.

5. Кузькін Є.Ю. Організація і методика аудиту: навч. посіб./ Є.Ю. Кузькін, М.М. Коваленко, Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров; Харківський інститут фінансів УДУФМТ. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2009. – 232 с.

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Процес проведення аудиту та його стадії

Процес аудиту – це певний порядок змін стадій аудиту.

Стадіїпроцесу аудиту – це особливий період процесу проведення аудиту.

Розділяють такі стадії аудиту:

- організаційну;

- планування (або підготовчу);

- технологічну;

- результативну.

На кожній стадії виконуються певні етапи аудиту.

Етап аудиту – це окремі складові його стадій, їх елементів чи періодів.

Так, на організаційній стадії здійснюється знайомство з потенційним клієнтом, його засновницькими документами, організацією і станом бухгалтерського обліку, звітності та внутрішнього контролю; підготовляється лист-зобов’язання про згоду на проведення аудиту та укладається відповідний договір.

Наступна стадія аудиту – планування - регламентуються такими Міжнародними стандартами аудиту: МСА 300«Планування аудиту фінансових звітів», МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвого викривлення через розуміння суб’єкта господарювання та його середовища», МСА 320 «Суттєвість під час планування та виконання аудиту», 330 «Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики», МСА 401 «Аудит в середовищі комп’ютерних інформаційних систем», МСА 500 «Аудиторські докази», МСА 620 «Використання роботи експерта» та ін. На цій стадії визначається склад аудиторів, необхідних для проведення аудиту; розробляється план та програма аудиту.

Планування і підготовка аудиту здійснюється таким чином, щоб гарантувати його високу якість, ефективність та своєчасність виконання всіх процедур.

На технологічній стадії здійснюється власно аудит. Технологічна стадія аудиту містить такі етапи:

- визначення об’єктів аудиту;

- документальний і фактичний контроль об’єктів аудиту;

- коригування програми аудиту.

На результативній стадії підводяться підсумки аудиту, складається аудиторський висновок та оформлюється звіт аудитора про виконану роботу. Форма та зміст аудиторського висновку визначені МСА 700 «Висновок незалежного аудитора щодо фінансових звітів загального призначення».

Крім того, на результативній стадії відбуваються :

- обговорення результатів аудиту з керівництвом суб’єкта господарювання;

- розробка проекту засобів профілактики виникнення помилок та шахрайства у майбутньому;

- прийняття рішень за результатами аудиту;

- контроль за виконанням прийнятих рішень з боку суб’єкта господарювання.

Питання 2 Критерії вибору аудиторської фірми

В Україні існує понад 2500 аудиторських фірм та приватних аудиторів. Перед суб’єктом господарювання встає задача самостійного вибору з них аудиторської фірми (приватного аудитора). При вирішенні цієї задачі суб’єкт господарювання повинен керуватися такими критеріями вибору аудиторської фірми:

- наявність відповідного дозволу на здійснення аудиторської діяльності;

- стаж роботи на ринку аудиторських послуг;

- річний оборот фірми;

- наявність філій у регіонах;

- найбільші клієнти фірми;

- кількість персоналу та його досвід;

- відповідальність за якість аудиту;

- види послуг, що надаються;

- рівень цін на послуги;

- можливість надання пільг.

Після вибору аудиторської фірми суб’єкт господарювання надсилає її керівництву лист-пропозицію про проведення аудиту.

Для позитивного чи негативного рішення щодо прийняття такої пропозиції керівництву аудиторської фірми необхідно відповісти на такі питання:

- чи має фірма або буде мати в майбутньому необхідний персонал, який володіє відповідними знаннями та навичками для виконання такого завдання;

- чи потрібні будуть додаткові працівники для виконання даного обсягу робіт;

- чи незалежна аудиторська фірма та її окремі працівники стосовно потенційного клієнта;

- чи не збігається час передбачуваної перевірки з іншими невідкладними завданнями та обставинами фірми.

При зміні клієнтом аудитора необхідно з’ясувати обставини та причини таких дій суб’єкта господарювання.

Якщо буде прийнято позитивне рішення про надання аудиторських послуг, аудиторській фірмі та клієнту треба обмінятися листами, в яких, згідно МСА 210 «Погодження умов завдання з аудиту», погоджуються умови завдання з аудиторської перевірки.

Лист-зобов’язанняаудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту. Такий лист-зобов’язання може містити мету аудиторської перевірки фінансових звітів; відповідальність керівництва потенційного клієнта за фінансові звіти; обсяг аудиторської перевірки; форму надання звіту аудитора та його висновків; згадку про аудиторський ризик та інші моменти, про які аудитор вважає за необхідне домовитися до початку перевірки.

Після обміну листами на їх основі складається договір на проведення аудиту. Договір є основним документом, що засвідчує факт встановлення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Питання 3 Порядок вибору клієнта аудиторською фірмою

Клієнтами аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що функціонують на території України і потребують аудиторських послуг.

Клієнтів аудиторських фірм на практиці розділяють на клієнтів з аудиту та клієнтів з надання впевненості.

Клієнт з аудиту – це суб’єкт господарювання, у якого аудиторська фірма виконує завдання з аудиторської перевірки.

Клієнт з надання впевненості – це суб’єкт господарювання, у якого аудиторська фірма виконує завдання з надання впевненості.

Завдання з надання впевненості – це завдання, при виконанні яких аудитор повинен підвищити ступень довіри майбутніх користувачів, які не являються відповідальною особою, щодо результатів оцінки (тобто при перевірці фінансової звітності) або порівняння предмету завдання (наприклад, при огляді фінансової звітності) з відповідними інструкціями

Згідно із діючими МСА аудитор може виконувати такі завдання з надання впевненості:

- завдання з надання обґрунтованої впевненості, що означає зменшення ризику до прийнятого низького рівня. Це позитивна впевненість, наприклад, за наслідками аудиту фінансової звітності;

- завдання з надання обмеженої впевненості. При цьому ризик є більшим, ніж у першому типі завдань з надання впевненості. Це негативна впевненість, наприклад, за наслідками огляду фінансової звітності.

До процедур вибору клієнта аудиторською фірмою відносяться:

- визначення характеру галузі клієнта;

- оцінка мети аудиту даного клієнта та можливості її досягнення;

- вивчення особливостей управління потенційного клієнта;

- попередня оцінка трудомісткості та складності аудиту, а також аудиторського ризику;

- оцінка причин зміни аудиторської фірми (аудитора);

- вивчення попередніх аудиторських висновків;

- визначення характеру та проблем взаємовідносин з податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими користувачами інформації фінансової звітності потенційного клієнта;

- отримання рекомендацій;

- попереднє ознайомлення зі станом бухгалтерського обліку та звітності, а також з поточними та майбутніми проблемами потенційного клієнта;

- оцінка спроможності аудиторської фірми (аудитора) виконати роботу.

Процедура погодження клієнта здійснюється у найкоротші строки задля того, щоб уникнути втрат часу і зусиль.

Ця процедура передбачає наступні дії:

- підготовка аудиторською фірмою та надсилання клієнту листа-зобов’язання;

- підготовка аудиторською фірмою договору на надання аудиторських послуг;

- підписання аудиторською фірмою та клієнтом договору на надання аудиторських послуг.

Питання для саконтролю:

1. Процес аудиту – це …?

2. Стадіїпроцесу аудиту – це …?

3. Які розділяють стадії аудиту?

4. Етап аудиту – це …?

5. Які існують критерії вибору аудиторської фірми?

6. Що може містити лист-зобов’язання на проведення аудиту?

7. Які виконуються завдання з надання впевненості?

8. Які дії передбачає процедура погодження клієнта на проведення аудиту?

Тема 5 Планування аудиту

Лекція 2 Організація та здійснення аудиту

План:

1 Основні принципи планування аудиторської перевірки

2 План та програма аудиту

3 Види та призначення аудиторських процедур

Питання для самостійної роботи:

1 Порядок залучення експерта для виконання визначених аудитором робіт

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо організації та здійснення аудиту

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Основні принципи планування аудиторської перевірки

Згідно із МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів» планування- це розробка загальної стратегії та детального підходу до характеру, часу та обсягу аудиту, які очікуються.

В практиці аудиту розділяють поняття планування аудиторської діяльності (тобто діяльності аудиторської фірми) та планування аудиту та аудиторських послуг на конкретному суб’єкті господарювання.

Планування аудиторської діяльності аудиторської фірми складається із стратегічного та поточного планування.

Стратегічне планування аудиторської діяльності передбачає:

розроблення стратегічногоплану аудиторської діяльності;

коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до стратегічного плану.

Поточне планування аудиторської діяльності – це:

- розроблення бізнес-плану аудиторської фірми на поточний рік;

- коригування планових завдань і внесення змін та доповнень до бізнес-плану.

Планування аудиту та аудиторських послуг – це оперативнепланування.

Метою оперативного планування є встановлення найважливіших напрямів аудиту, виявлення проблемних питань. Адекватне планування аудиторської роботи сприяє забезпеченню належної уваги до головних ділянок аудиторської перевірки, визначенню проблем і виконанню роботи у стислий термін.

Таке планування не є відокремленою стадією аудиту або його етапом. Планування аудиту та аудиторських послуг представляє собою безперервний процес, який продовжується з початку і до завершенняаудиту суб’єкта господарювання. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб ефективно провести аудиторську перевірку. Оперативне планування має допомогти аудитору належним чином організувати свою роботу, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка виконується іншими аудиторами і фахівцями інших професій. Характер оперативного планування залежить від організаційної форми, розміру та виду діяльності суб’єкта господарювання, виду аудиту, уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Оперативне планування аудиту передбачає:

- розроблення загального плану конкретної аудиторської перевірки;

- розроблення програмиконкретної аудиторської перевірки;

- коригуванняпланових завдань і внесення змін та доповнень до плану і програми аудиторської перевірки.

Оперативне планування аудиту має притаманні тільки йому особливості, такі як:

- визначену законом та МСА мету перевірки - висловлення аудитором думки щодо того, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності;

- наявність індивідуального суб’єкта господарювання – замовника аудиту;

- ризиковість проведення аудиту через суттєві невідповідності, помилки, маніпуляції, фальсифікації та порушення чинної законодавчої та нормативної бази.

Існують такі принципи планування, яких рекомендовано аудитору дотримуватися під час оперативного планування аудиту:

- комплексності – забезпечення взаємозв’яку всіх стадій роботи від попереднього планування до складання плану та програми;

- безперервності – забезпечення взаємозв’яку стратегічного та тактичного планування аудиту;

- оптимальності – розробка кількох варіантів плану та подальший вибір найбільш оптимального;

- мобілізації – застосування реальних і найбільш ефективних форм використання часу спеціалістів.

Питання 2 План та програма аудиту

Міжнародний стандарт аудиту 300 «Планування аудиту фінансових звітів» вимагає від аудитора розробки та документального оформлення загального плану перевірки.

Основні питання, які треба розглянути при плануванні:

- мета;

- застосовувані критерії;

- процес виконання завдання та можливі джерела доказів;

- попередні судження про суттєвість та ризик;

- персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема участь експертів.

Аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками елементи загального аудиторського плану й аудиторські процедури. Це необхідно для досягнення ефективності аудиту та узгодження порядку аудиторських процедур із внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства. За аудитором, однак, зберігається відповідальність за загальний план і програму аудиту.

Аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план, описавши очікуваний обсяг і хід аудиторської перевірки. Загальний план має бути досить детальним, бо це інструкція для розроблення програми аудиту. Його точна форма і зміст залежатимуть від розмірів суб'єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, а також від конкретних методик і технологій, які застосовуються аудитором.

Загальний план перевірки повинен містити такі розділи:

1 Знання бізнесу:

- загальні економічні фактори й умови в галузі, які впливають на бізнес суб'єкта господарювання;

- важливі характеристики суб'єкта господарювання та його бізнесу, фінансові результати й вимоги до його звітності, серед них і зміни, що відбулися після останнього аудиту;

- загальний рівень компетентності управлінського персоналу.

Вивчення бізнесу клієнта є важливою частиною планування роботи. Знання допомагають аудиторові виявити події, операції й особливості діяльності, які можуть суттєво вплинути на фінансові звіти.

2 Розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю:

- облікова політика, прийнята суб'єктом господарювання, та її зміни;

- вплив нових норм бухгалтерського обліку й аудиту;

- знання систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також визначення доцільних тестів контролю і процедур перевірки по суті.

3 Ризик і суттєвість:

- очікувані оцінки властивого ризику й ризику системи контролю, а також визначення важливих ділянок аудиторської перевірки;

- установлення рівнів суттєвості для цілей аудиторської перевірки;

- ймовірність суттєвих викривлень (з урахуванням досвіду минулих періодів) або ймовірність шахрайства;

- виявлення складних ділянок бухгалтерського обліку, зокрема і пов'язанихз обліковою оцінкою.

4 Характер, час та обсяг процедур:

- ймовірність зміни обсягу роботи на конкретних ділянках аудиторської перевірки;

- вплив інформаційної технології на аудиторську перевірку;

- робота підрозділу внутрішнього аудиту та її вплив на процедури зовнішньої аудиторської перевірки.

5 Координація, керівництво, нагляд та перевірка:

- залучення інших аудиторів до перевірки філій, дочірніх підприємств і підрозділів;

- залучення експертів;

- кількість об'єктів, що перевіряються;

- вимоги до персоналу.

6 Інші аспекти:

- ймовірність сумніву щодо стабільної й безперервної діяльності підприємства;

- обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, наявність пов'язаних сторін;

- умови завдання з аудиторської перевірки та обов'язки, зумовлені законодавством;

- характер і час надання висновку або інші форми інформування суб'єкта господарювання, передбачені завданням з аудиторської перевірки.

Відповідно до положень МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів» аудитор повинен також розробити та документально оформити програму аудиту. Цей документ визначає характер, час та обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для того, щоб виконати загальний план аудиторської перевірки.

У програмі аудитор:

- оцінює ступень ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур,

- визначає термін проведення аудиторських тестів,

- координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації, сутність та вимоги до якої визначаються МСА 230 «Аудиторська документація». Робоча документація є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки аудиторського звіту. Робочі документи містять аудиторські докази, які, згідно з МСА 500 «Аудиторські докази», отримаються проведенням тестів контролю та тестів по суті. Перший вид тестів надає змогу отримати аудиторські докази щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, другий – наявності суттєвих перекручень у фінансових звітах.

Питання 3 Види та призначення аудиторських процедур

Види, зміст та час проведення зафіксованих у програмі аудиторських процедур повинні збігатися з показниками загального плану аудиту.

Аудиторські процедури в загальному вигляді можуть бути представлені як:

- процедури оцінювання ризиків – аудиторські процедури, що виконуються для отримання розуміння суб’єкта господарювання та його середовища (включно з його внутрішнім контролем) з метою оцінювання ризиків суттєвого викривлення як на рівні фінансових звітів, так і на рівні тверджень;

- процедури по суті – аудиторські процедури, що виконуються для виявлення суттєвих викривлень на тверджень; вони включають:

а) перевірку докладної інформації про класи операцій, залишки на рахунках та розкриття інформації;

б) аналітичні процедури по суті;

- процедури огляду – процедури, виконання яких вважається необхідним для досягнення мети завдання з огляду, насамперед, запиту до управлінського персоналу суб’єкта господарювання та аналітичні процедури, що застосовуються до фінансових звітів.

Вибір аудитором аудиторських процедур ґрунтується на оцінці ризику. Чим вища оцінка ризику аудитором, тим достовірніше та доречніші аудиторські докази, яких прагне аудитор від процедур по суті. Це може впливати як на тип аудиторських процедур, які слід виконати, так і на їхнє поєднання.

Твердження – це подані управлінським персоналом відомості (явні чи неявні), що містяться у фінансових звітах.

Твердження у фінансових звітах - це твердження управлінського персоналу (явні або неявні), які містяться у фінансових звітах і можуть поділятися на такі категорії:

- існування – актив або зобов’язання існують на конкретну дату;

- права і зобов’язання – актив або зобов’язання належать суб’єкту господарювання на конкретну дату;

- наявність – операція або подія, які стосуються об’єкта господарювання й відбулися протягом звітного періоду;

- повнота – відсутність не облікованих активів, зобов’язань, операцій або подій, а також нерозкритої інформації про статті;

- оцінка вартості - актив або зобов’язання обліковуються за відповідною балансовою вартістю;

- вимірювання – операція або подія відображені за належною сумою, доходи й витрати віднесені до відповідного звітного періоду;

- подання і розкриття інформації – інформація про статтю розкрита, класифікована й описана згідно із застосованою концептуальною основою фінансової звітності.

Тема 6 Аудиторські докази та робочі документи аудитора

Лекція 1 Аудиторські докази

План:

1 Поняття про аудиторські докази та їх види

2 Вимоги до аудиторських доказів

3 Процедури і прийоми отримання аудиторських доказів

Питання для самостійної роботи:

1 Джерела отримання аудиторських доказів

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо аудиторських доказів

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Поняття про аудиторські докази та їх види

Після прийняття зобов’язань з виконання аудиторської перевірки аудитор повинен провести певні аудиторські процедури для одержання аудиторських доказів. Аудитор має одержати таку кількість аудиторських доказів, яка забезпечила б спроможність зробити необхідні висновки, на підставі яких буде підготовлено аудиторський висновок та звіт аудитора.

У МСА 500 «Аудиторські докази» є визначення поняття аудиторських доказів.

Аудиторські докази- це інформація, одержана аудитором для вироблення думок, на підставі яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту.

До аудиторських доказів належать:

- первинні документи;

- облікові записи, які є підставою для складання фінансових звітів;

- підтверджена інформація з інших джерел.

Аудиторські докази бувають таких видів:

- зовнішні – це інформація, отримана від третіх осіб у письмовій формі;

- внутрішні– це інформація, отримана від суб’єкта господарювання в усній чи письмовій формі;

- візуальні – отримуються шляхом спостереження (наприклад, за використанням робочого часу на суб’єкті господарювання) при умові їх документального оформлення;

- документальні – підтверджуються даними первинних документів, облікових реєстрів та звітності суб’єкта господарювання;

- усні – можуть бути прийнятими тільки тоді, коли, наприклад, посадова особа сама дає інформацію про окремі порушення законодавчої та нормативної бази;

- прямі– належать безпосередньо до питання, яке перевіряється;

- непрямі – це інформація, яка не має безпосереднього відношення до питань, які перевіряються. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю є непрямим доказом відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності суб’єкта господарювання;

- випадкові свідчення – це відомості, одержані від будь-яких співробітників суб’єкта господарювання про стан об’єкта аудиту.

Аудиторські докази одержують у результаті належного поєднання тестів контролю та процедур по суті.

Тести контролю- це тести, що виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури по суті- це перевірки, що виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Такі процедури бувають двох видів:

1) перевірка операцій та залишків на рахунках;

2) проведення аналітичних процедур.

Питання 2 Вимоги до аудиторських доказів

До аудиторських доказів пред’являються такі вимоги:

- необхідність;

- достатність;

- обґрунтованість;

- достовірність;

Необхідність аудиторського доказу встановлюється на підготовчому етапі, коли здійснюється визначення кола необхідних для складання аудиторського висновку доказів.

Достатність аудиторських доказів – це той обсяг інформації, який необхідний для визначення стану об’єкту аудиту.

Обґрунтованість аудиторських доказів забезпечується при умові, що вони містять дані, приведені у первинних документах і звітах, облікових регістрах і звітності тощо, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

Достовірність аудиторських доказів передбачає, що вони повинні містити всебічно (формально, арифметично, логічно тощо) перевірені аудитором дані.

Критерії достатності та відповідності взаємно пов'язані і стосуються аудиторських доказів, одержаних як під час тестування систем контролю, так і під час проведення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, відповідність є виміром їх якості та надійності, атакож адекватна конкретному твердженню. Як правило, аудитор вважає за необхідне опиратися на аудиторські докази, що мають не тільки достатній, а й переконливий характер, і часто знаходить їх у різних джерелах для підтвердження одного й того самого твердження.

Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не здійснює суцільну перевірку всієї інформації, оскільки висновків щодо залишків на рахунку,класу операцій чи контролю можна досягти шляхом судження чи статистичної вибірки.

На судження, для підтвердження якого є достатні та відповідні аудиторські докази, впливають такі факти:

- аудиторська оцінка виду та ступеня властивого ризику на рівні фінансового звіту й на рівні залишків на рахунках або класів операцій:

- системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також оцінка ризику контролю;

- суттєвість статті, що перевіряється;

- досвід, набутий під час попередніх аудиторських перевірок;

- результати аудиторських процедур (серед них імовірне шахрайство або помилка);

- джерело та достовірність наявної інформації.

Одержуючи аудиторські докази проведенням тестів контролю, аудитор повинен розглянути достатність і відповідність аудиторських доказів для підтвердження встановленого рівня ризику контролю.

Функціями систем обліку та внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:

- структура:системи обліку та внутрішнього контролю розроблені так, щоб запобігати суттєвим викривленням або виявляти і виправляти їх;

- функціонування:системи ефективно функціонували (не функціонували) протягом певного періоду.

Одержавши докази процедурами перевірки на суттєвість, аудитор повинен комплексно оцінити їх достатність та відповідність разом із даними, одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

Твердження фінансової звітності- це твердження керівництва, висловлені усно чи втілені у фінансовій звітності. Вони можуть бути поділені на такі категорії:

- наявність: актив чи пасив є на конкретну дату;

- права й обов'язки: актив чи пасив відображає стан підприємства на певну дату;

- факт події: здійснена операція чи подія, пов'язана з підприємством у конкретний період:

- повнота: немає не відображених в обліку активів, пасивів, операцій чи подій або інших нерозкритих позицій;

- оцінка: оцінка активів і пасивів зроблена правильно, і вони відображені в усіх статтях в обліку за правильною вартістю;

- вимір: операція чи інша подія в повному обсязі відображена в обліку, а надходження й видатки відображені у відповідному періоді;

- представлення і розкриття: позиція фінансової звітності розкрита, класифікована й описана за правилами її підготовки.

Аудиторські докази переконливіші, якщо докази, отримані з різних джерел, узгоджуються і є різними за характером. За таких обставин аудитор отримав би вищий сукупний рівень упевненості порівняно з отриманим від аудиторських доказів при окремому розгляді. І навпаки, якщо аудиторські докази, отримані з одного джерела, не відповідають доказам, отриманим з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури потрібні для усунення такої невідповідності.

Якщо є сумніви щодо суттєвого твердження у фінансовому звіті, аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для усунення такого сумніву. Якщо їх неможливо одержати, аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки.

Питання 3 Процедури і прийоми отримання аудиторських доказів

Аудитор одержує докази внаслідок застосування однієї або декількох із зазначених процедур: перевірки, спостереження, опитування, підтвердження, підрахунку та аналітичних процедур. Тривалість таких процедурзалежатиме від часу, протягом якого аудиторські докази буде знайдено.

Перевіркаскладається з вивчення записів, документів або матеріальних активів. Перевірка записів і документів надає аудиторські докази різного ступеня достовірності залежно від їх виду і джерела, а також від ефективності заходів внутрішнього контролю. Є три основні категорії документальних аудиторських доказів, які надають аудиторові різні ступені достовірності:

а) документальні аудиторські докази, які створені третіми сторонами та утримуються ними;

б) документальні аудиторські докази, створені третіми сторонами та утримуються суб'єктом господарювання;

в) документальні аудиторські докази, які створені та утримуються суб'єктом господарювання.

Перевірка матеріальних активів надає достовірні аудиторські докази щодо їх наявності, але не обов'язково щодо права власності на них або їх вартості.

Спостереженняполягає у стеженні за процесом або процедурою, яка виконується іншими особами, наприклад, за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками компанії або за виконанням процедур контролю, але не з точки зору аудиту.

Запит – це звернення за інформацією до обізнаних осіб суб’єкта господарювання або поза його межами. Запити можуть бути різними: від офіційних письмових запитів, адресованих третім сторонам, до неофіційних усних запитів, адресованих працівникам суб’єкта господарювання. Відповіді на запити можуть забезпечити аудитора інформацією, якою він раніше не володів або яка підтверджує аудиторські докази.

Підтвердженняскладається з відповіді на запит щодо інформації, яка міститься в облікових записах. Наприклад, аудитор зазвичай шукає безпосереднього підтвердження дебіторської заборгованості через контакт із дебіторами.

Обчисленняполягає у перевірці арифметичної точності показників первинних документів та реєстрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.

Аналітичні процедуриполягають в аналізі найважливіших показників і співвідношень, зокрема підсумковому дослідженні відхилень і взаємозв'язків, які суперечать іншій інформації, або відхиляються від очікуваних показників.

Тема 6 Аудиторські докази та робочі документи аудитора

Лекція 2 Робочі документи аудитора

План:

1 Робочі документи аудитора та їх класифікація

2 Методика складання робочих документів аудитора

Питання для самостійної роботи:

1 Порядок зберігання і використання робочих документів аудитора

Мета заняття: надання студентам теоретичних знань щодо робочих документів аудитора

Рекомендована література:

Основна:

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 416 с.

Додаткова:

6. Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова, Н.В. Залізняк. Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.

7. Пшенична А.Ж. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 320 с.

Питання 1 Робочі документи аудитора та їх класифікація

Процес аудиторської перевірки та її результати мають бути своєчасно документально оформлені. Цей процес повинен забезпечити:

- достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

- докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих і нормативних вимог.

Установлення положень і надання рекомендацій щодо документації в контексті аудиту фінансових звітів викладено в МСА 230 «Аудиторська документація».

В МСА 230 подано визначення поняття «аудиторська документація»,що означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, яких дійшов аудитор (іноді також використовуються такі терміни, як «робочі документи» та «документи»).

Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. Аудиторська документація з конкретного завдання збирається в аудиторському файлі.

На форму, зміст та обсяг аудиторської документації впливають такі фактори:

- характер і масштаб роботи, що проводиться аудитором;

- характер і складність діяльності замовника аудита;

- стан бухгалтерського обліку замовника;

- наявність системи внутрішнього контролю замовника;

- необхідний рівень управління та контролю роботи персоналу аудиторської фірми.

Робочі документи аудитора класифікують за наступними ознаками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тому для аудитора важливе значення у практичній роботі мають прийоми систематизації інформації як необхідної умови її узагальнення.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.122 сек.