У практиці застосовуються два варіанти нормативного методу: рівневий та приростний.
За рівневим нормативним методом фонд заробітної плати визначається за формулою
,
де ОВп - плановий обсяг випуску товарної (валової, чистої) продукції у вартісному вираженні (грн) або у трудовому вираженні (нормо-год.);
Нзп - плановий норматив заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції.
Даний метод може застосовуватися за наявності наступних умов. По-перше, нормативи повинні бути досить стабільними протягом всього планового періоду. По-друге, нормативи повинні бути однаковими для всіх однотипних підрозділів.
Норматив заробітної плати на одну гривню продукції, робіт, послуг або на одну нормо-годину розраховується за формулою
,
де ФЗПб – фонд заробітної плати в базовому періоді, за винятком нераціональних виплат, пов'язаних з відхиленням від нормальних умов праці, грн;
ОВб – фактичний обсяг виробництва у базисному році, грн або нормо-год.;
∆ЗПс – плановий сумарний приріст середньої заробітної плати відповідно до базисного року, %;
∆ПП –плановий сумарний приріст продуктивності праці, %.
Приростнийнормативний метод визначає плановий фонд заробітної плати за формулою
де ∆Нзп - норматив приросту фонду заробітної плати на один відсоток приросту обсягу виробництва;
∆ОВ - планований відсоток приросту (зменшення) обсягу продукції відносно базисного року, %.
Недоліки даного методу аналогічні до методу розрахунку планового фонду заробітної плати за досягнутим рівнем базисного фонду. Однак від останнього він відрізняється більш стимулювальним ефектом, оскільки ґрунтується на стабільному довгостроковому нормативі.