• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми об’єднання підприємств, їх характеристика

Класифікація підприємств

Підприємства як організаційні форми господарювання класифікуються за різними ознаками, а саме:

1. Мета і характер діяльності:комерційні і некомерційні.

2. Форма власності:

- приватні,

- колективні,

- комунальні,

- державні,

- змішані.

3. Спосіб утворення та формування статутного фонду:

- унітарні,

- корпоративні.

4. Форма господарювання:

- одноосібні приватні підприємства;

- кооперативні;

- орендні;

- господарські товариства;

- акціонерні товариства (можуть бути відкритими або закритими);

- товариство з обмеженою відповідальністю

- товариство з додатковою

- повне товариство

- командитним товариством

Установчими документами акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут, а повного товариства і командитного товариства – засновницький договір.

5. Національна належність капіталу:національні, іноземні, змішані.

6. Розміри підприємств (за чисельністю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік):

· малі (незалежно від форми власності) - у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку щодо гривні;

· великі підприємства – у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку щодо гривні;

· середні підприємства – які не належать до малих або великих.

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, наприклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації та ін., але перелічена класифікація є найбільш використовуваною.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність.

Організаційно-правовими формами об’єднання підприємств є:

§ Асоціація - найпростіша форма договірного об’єднання підприємств, створена з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, які об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих чи управлінських функцій, організації спільних виробництв та ін. Асоціація утворюється на основі об’єднання підприємствами фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення своїх господарських потреб. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатись у господарську діяльність підприємств-учасників, а тільки може представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

§ Корпорація - договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств з делегуванням ними окремих повноважень органу управління корпорацією; цей орган використовує ці повноваження для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

§ Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств (найчастіше промислового і банківського капіталу) для досягнення його учасниками певної спільної підприємницької ідеї, господарської мети. Консорціум використовує кошти, наділені його учасниками, а також централізовані ресурси, виділені для реалізації певної програми. В разі досягнення поставленої мети консорціум припиняє свою діяльність.

§ Концерн - це статутне об’єднання підприємств, організацій на основі фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій виробничого і науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Найчастіше при утворенні концернів використовується принцип диверсифікації виробництва. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими господарськими суб’єктами. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

§ Холдингова компанія – суб’єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств, які є учасниками асоційованого підприємства (господарської організації). Асоційовані підприємства – це група суб’єктів господарювання - юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами економічної та організаційної залежності у формі участі у статутному фонді. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю і підпорядкування.

§ Промислово-фінансові групи – об’єднання, які створюються за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк для реалізації певної державної програми розвитку пріоритетних галузей виробництва, структурної перебудови економіки держави, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові, проектні та інші установи та організації різних форм власності, серед яких виділяється головне підприємство, що має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання, її діяльність визначається відповідним законодавством.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
5. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Автоматизовані форми та системи обліку.
10. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
11. Акредитив та його форми
12. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС

Переглядів: 1216