Функції релігії

Релігія задовольняє певні особисті і суспільні потреби і виконує водночас певну роль. Проте роль релігії доцільно розглянуте через виконувані нею функції, сумарним результатом яких вона постає.

Серед функцій релігії насамперед виділяють компонситорну. Вона полягає в здатності релігії заповнювати «вакуум» повсякденного життя, створювати систему позитивних противаг негативним величинам людського існування.

Не менш важливо, а у певному культурно-історичному контексті домінуючою є світоглядна функція релігії. Світогляд – це духовна основа особистості, людина не може бути людиною без світогляду. Релігійний світогляд, як правило центрується на ідеї Бога, Абсолюта, з точки зору якої освітлюється Світ, суспільство, людина. В якості світогляду релігія компенсує людині відсутність знань.

Наступною функцією є регулятивна, відсутність якої полягає у тому, що релігія як сфера, духовної культури створює певну систему норм, правил, цінностей, традицій, стереотипів через які відбуваються регуляція і управління свідомістю і поведінкою, діяльністю і відношенням віруючих та релігійних громад.

За певних умов однією із найважливіших є інтегративна функція релігії. Суспільство завжди відчуває потребу в духовній інтеграції, без неї немає і не може бути єдності суспільства. За умов панування релігійного світогляду на основі тієї чи іншої релігії стабілізувалося об’єднувалося економічне, суспільне життя, виробнича та інші сфери суспільства, освячувався початок і кінець праці, давалась санкція сім’ї тощо. Втім, об’єднуючи на основі певного віровчення одновірців, ту чи іншу конфесійну спільноту релігія здатна протиставляти один одному представників різних релігій або віруючих кількох внутрішніх течіях, віросповідань однієї релігії, виконуючи, таким чином, дезінтегративну (сегреративну) функцію. Ця функція пов’язана із властивістю будь-якої релігії претендувати на статус єдиної істинної, єдиної вірної; вона знаходила вияв у таких жорстоких суспільних збоченнях як христові походи, джихад мусульман, турецько-вірменська різня тощо.

Релігії властива також комунікативна функція. Її сутність полягає в спроможності релігії задовольняти докорінну потребу людського духу – потребу у спілкуванні. Для віруючих це насамперед, – специфічне спілкування із надприродним ( у ???) та спілкування мирян між собою. Останнє постає важливим, особливо для людей похилого віку, коло зносин у яких вузьке і обмеження; воно (спілкування) створює почуття віросповідної єдності та згуртовує вірних і поза межами культових відправлень особистими, сімейно побутовими та іншими зв’язками.

І нарешті, релігія будучи складовою культури, виконує культурно трансляційною функцію. Вона полягає в здатності релігії накопичувати, зберігати, відтворювати і передавати культурні надбання від попередників до нащадків.

Наприкінці слід звернути увагу на історичний характер функції релігії її вплив окремих індивідів, громади та суспільства в цілому не завжди був незмінним та однозначним. Зміст і характер цього впливу істотно змінювався, набував специфічних особливостей і рис.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організаційна структура релігії	\|	Походження релігії та еволюція релігійних вірувань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.