• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегічний потенціал підприємства

Рис. 4.1 Схема стратегічного аналізу внутрішнього середовища підприємства

Схема стратегічного аналізу внутрішнього середовища підприємства надається на рисунку 4.1. Вона включає в себе наступні основні компоненти, які, в свою чергу, діляться на ряд складових:

1. Основні техніко-економічні показники.

2. Аналіз і оцінка стратегічного рівня підприємства.

3. Аналіз виробничого потенціалу.

4. Аналіз конкурентної позиції підприємства.

Внутрішнє середовище оцінюється за допомогою стратегічного аналізу. З цією метою використовується Гарвардська модель стратегічного аналізу, яка включає в себе:

1.Діагностику підприємства – переваги, недоліки, компетенцію, конкурентність.

2.Аналіз зовнішнього середовища з метою ідентифікації можливостей та загроз.

3.Інтеграцію культури та соціальної відповідальності підприємства.

4.Інтеграцію цілей власника, менеджерів та загальних цілей підприємства.

5.Формування стратегії – вибір видів діяльності, шляхи та засоби досягнення цілей і результатів.

У ході аналізу внутрішнє середовищє підприємства розглядається як сукупність його основних чинників, що визначають ті чи інші кроки діяльності. Таке середовище передбачає аналіз наступних елементів: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом,технологічне забезпечення тощо.

При аналізі виробництва визначають:

1. Розмір і потужність виробництва.

2. Тип і термін використання обладнання.

3. Продуктивність господарської системи.

4. Здійснення досліджень і впровадження результатів.

5. Рентабельність продукції.

6. Організація техніко-технологічного забезпечення господарства.

7. Джерела ресурсного забезпечення.

При аналізі процесів збуту і просування продукції необхідно проаналізувати:

1. Місткість ринку і частку підприємства на ньому.

2. Організацію продажу і сервісного обслуговування.

3. Рентабельність продаж.

4. Номенклатуру та асортимент продукції.

5. Рівень запровадження системи маркетингу.

6. Ефективність рекламних заходів.

При аналізі фінансового стану підприємства, який зумовлений процесами, що пов’язані із забезпеченням ефективного використання і руху грошових засобів, варто проаналізувати:

1. Рівень дохідності господарської діяльності.

2. Показники ліквідності балансу.

3. Джерела грошових надходжень та напрями їх використання.

4. Стан активів підприємства.

5. Рівень платоспроможності і забезпечення беззбитковості.

Екологічність виробництва характеризують показники щодо його відповідності нормативним вимогам збереження довкілля, а саме:

1. Ресурсоощадне використання земельного фонду.

2. Охорона повітряного басейну.

3. Раціональне використання водних ресурсів.

Соціальна ефективність виробництва визначається:

1. Обґрунтованістю методики оцінки результатів праці та механізму мотивації.

2. Формуванням корпоративної культури на підприємстві.

3. Ефективністю процедур просування та переміщення кадрів.

4. Наявністю програм підготовки та підвищення кваліфікації персоналу.

5. Взаємодією менеджерів і виконавців.

6. Рівнем плинності кадрів.

Аналіз внутрішнього середовища спрямований на визначення сильних і слабких сторін підприємства, що дозволяє йому сконцентрувати внутрішні можливості та наявний ресурсний потенціал для досягнення стратегічних перспектив.

При аналізі внутрішнього середовища підприємства використовується кілька методів, а найбільш поширеним є метод SWOT-аналізу.

Сутність SWOT- аналізу полягає у виявленні сильних і слабких сторін, а також загроз і можливостей, що дозволяє побудувати ланцюги зв’язків між ними, які у подальшому використовують для формування стратегії підприємства.

До сильних сторін підприємства належать:

1.Наявність значної ніші на ринку.

2.Уміння уникати тиску з боку конкурентів.

3.Наявність унікальної технології.

4.Наявність власних фінансових ресурсів.

5.Забезпечення зниження собівартості.

6.Відповідність кваліфікації персоналу застосовуваним на підприємстві технологіям.

7.Темпи оновлення асортименту товарів.

8.Спроможність отримати ефект від масштабу.

9.Ефективність системи менеджменту.

10.Ефективність рекламних заходів.

До слабких сторін підприємства зазвичай належать:

1.Поява тенденції до збільшення собівартості.

2.Відсутність навичок і досвіду формування ефективної стратегії розвитку.

3.Неспроможність підприємства до забезпечення прибутковості.

4.Повільне оновлення асортименту продукції.

5.Неефективність каналів збуту.

6.Наявність і використання застарілого устаткування.

7.Недосконалість системи менеджменту.

8.Наявність конфліктів у колективі підприємства.

9.Незадовільна організація маркетингової діяльності.

До можливостей підприємства відносять:

1. Спроможність до швидкого оновлення асортименту продукції.

2. Можливість подолання бар¢єрів входу на ринок.

3. Можливість адаптації до швидко змінюваних умов ринку.

4. Впровадження нових технологій.

5. Вертикальна інтеграція між підприємствами.

6. Формування ринкових переваг порівняно з конкурентами.

7. Здатність розширювати сегменти ринку.

Визначення терміну «потенціал». Сутність виробничого потенціалу. Оцінка виробничого потенціалу. Три підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний(обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований). Цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. Показники, які можна використовувати для визначення потенціалу підприємства.

Потенціал (від латинського potentia – можливість,потужність) – корисна властивість, що виявляється тоді, коли об’єкт, потенціал якого є об’єктом досліджень (держава, галузь, підприємство, особа тощо), здійснює певну діяльність, спрямовану на досягнення цілей.

Сутність виробничого потенціалу заключається в тому, що це наявні засоби, запаси та джерела, які можуть бути використані для досягнення мети, розв’язання завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в даній галузі.

Виробничий потенціал підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку. Тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі:

1. Цілісність, цілеспрямованість.

2. Складність.

3. Взаємозамінність, альтернативність елементів.

4. Взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу.

5. Самовідтворюваність.

6. Інноваційна спрямованість.

7. Гнучкість.

8. Соціально-економічні наслідки виконання.

9. Історичні умови та особливості формування й використання.

10. Фізичне та моральне старіння.

Для визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи. Сформовано три підходи до визначення потенціалу.

1.Ресурсний підхід – зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, характеризує його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих складових.

Оцінюючи виробничий потенціал, необхідно враховувати:

1.1. Матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці.

1.2. Трудові ресурси.

1.3. Енергетичні та інформаційні ресурси.

1.4. Фінансові (грошові) ресурси.

Останні є найбільш взаємозамінними з усіма іншими. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживчої вартості. Кожен з окремих видів ресурсів надає свій внесок у формування кінцевих результатів, а тому підхід «чим більше, тим краще» відносно всіх складових потенціалу одночасно не є ефективним. Як наслідок, потрібно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.

2. Структурний підхід – зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину, виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.

Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов’язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того,що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо від діяльності всього потенціалу. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію.

Проблеми структурного характеру виробничого потенціалу полягають у тому, що відповідність одних елементів іншим стримує розвиток і вдосконалення потенціалу загалом. Так, застарілі верстати та обладнання українських підприємств заморожують відсталі технології , які є енерго-, матеріало- та трудомісткими, а це, в свою чергу, не дає змоги виготовляти конкурентоспроможну продукцію.

Досягнута структура завжди є компромісом між ідеальним уявленням про потреби та можливості залучення резервів, формування різних ланок, де їх використовують тим або іншим чином.

Зі структурним підходом пов’язана ще одна характеристика потенціалу – потужність, що є кількісною оцінкою його виробничої можливості. Потужність має визначатись відносно окремих підсистем та потенціалу загалом і вказує місце конкретного підрозділу,елемента в усьому потенціалі. Тому окремі автори структурний підхід до оцінки потенціалу називають «функціональним потенціалом».

Створення ефективної структури виробничого потенціалу зумовлює економію всіх видів ресурсів ( сировини, матеріалів, енергії, фінансів, витрат живої та матеріалізованої праці), оскільки завдяки досягненню синергії між елементами потенціалу можна з меншою їх кількістю задовольнити більшу кількість потреб, виробивши більшу кількість продукції. Це можливо лише за умови підвищення якісного складу всього виробничого потенціалу та окремих його складових.

Для визначення структурних характеристик потенціалу досліджують:

2.1.Масштаб потенціалу та його просторове розміщення.

2.2.Характер діяльності, що її здатен виконувати виробничий потенціал – об’єкт дослідження.

2.3.Ступінь замкненості.

3. Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, характеризує його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному, уявленню про склад, структуру та механізм функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможної продукції.

Важливим етапом визначення стратегічного потенціалу є цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. В цьому разі йдеться про оцінку рівня відповідності потенціалу підприємства цілям, які поставлені керівниками на перспективу. Така постановка проблеми докорінно відрізняється від поширеної оцінки нагромадження підприємством чи організацією ресурсів лише з кількісної точки зору. Цільова оцінка потенціалу – якісна оцінка, що дає змогу оцінити можливості досягнення певних результатів, створює умови для обґрунтованого підходу до планування процесу трансформації окремих його частин і потенціалу загалом на основі правильного розподілу дій та ресурсів по виконавцях і термінах для якісного та своєчасного отримання необхідних параметрів і набуття навичок, а отже, забезпечує досягнення поставлених цілей.

Показники, які можна використати при визначенні потенціалу підприємства:

1.Загальні характеристики підприємства.

2.Фактори конкурентоспроможності.

3.Техніка та технології.

4.Фінанси.

5.Науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи.

6.Організація та управління.

7.Персонал.

8.Рівень організаційної культури[42].

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
8. Активами торговельного підприємства
9. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
10. Алгоритм формування потенціалу Ф2
11. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 2017