Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стратегічні аспекти у функціональних сферах діяльності підприємства

Рис. 8.1 Матриця вибору функціональної стратегії

ІІІ. Квадрант стратегій ІV. Квадрант стратегій

ІІ. Квадрант стратегій І. Квадрант стратегій

1. Виробнича (операційна) 1. Стратегія наукових досліджень

стратегія. і науково-конкурентних робіт.

2. Фінансова стратегія. 2. Маркетингова стратегія.

Слабка конкурентна Сильна конкурентна

позиція позиція

1. Соціальна стратегія. 1. Організаційна стратегія.

2. Екологічна стратегія. 2. Інформаційна стратегія.

Повільне зростання ринку

2. Цілі підприємства, які зумовлюють унікальність та оригінальність вибору його функціональної стратегії.

3. Інтереси і ставлення власника та менеджерів. При цьому вирішальним є їхнє ставлення до ризиків. Особисті симпатії чи антипатії менеджерів також можуть суттєво вплинути на вибір функціональної стратегії.

4. Наявність фінансових ризиків підприємства. Будь-які зміни у поведінці підприємства (наприклад, вихід на інші ринки, розробка нового продукту, перехід у нову галузь) потребують значних фінансових витрат.

5. Кваліфікація персоналу. Без кваліфікованого персоналу менеджери не можуть вибрати функціональні стратегії, оскільки це потребує глибоких економічних знань і високої кваліфікації.

6. Реалізація підприємством попередніх функціональних стратегій створює певну інерційність у його розвитку. Неможливо повністю відмовитися від усіх попередніх проектів у зв’язку з обранням нових функціональних стратегій. Тому, обираючи стратегії, варто враховувати, що певний час ще діятимуть зобов’язання минулих років, які стримуватимуть можливості реалізації нових функціональних стратегій.

7. Ступінь залежності від зовнішнього середовища.

8. Чинник часу – його слід обов’язково враховувати при виборі функціональної стратегії.

Функціональними стратегіями вирішуються наступні проблеми:

1. Створення позитивного іміджу суб’єкта господарювання.

2. Забезпечення якості продукції.

3. Формування та розвиток конкурентних переваг.

4. Збереження комерційної таємниці і забезпечення економічної безпеки підприємства.

5. Підвищення продуктивності економічної системи.

6. Інноваційний розвиток.

7. Реалізація соціальних програм розвитку колективу підприємства.

8. Оптимізація системи менеджменту.

9. Охорона та збереження навколишнього середовища.

Кожна функціональна стратегія повинна враховувати наступні маркетингові підходи:

1. Що і для кого виробляється.

2. Які умови створені для виробництва, як і з яких ресурсів виробляться продукція.

У межах корпоративної стратегії виділяють такі функціональні стратегії розвитку:

1. Стратегія розвитку виробництва, яка охоплює процеси товаропросування, формування каналів товароруху та кооперування як у межах національної економіки країни, так і за її межами з партнерами по ринку.

2. Стратегія інноваційного розвитку.

3. Стратегія формування інвестиційної політики підприємства.

4. Стратегія оптимізації техніко-технологічної бази.

5. Стратегія ресурсозбереження та ресурсоощадного господарювання.

6. Стратегія оптимізації системи менеджменту.

7. Стратегія соціального розвитку колективу підприємства.

Чинники, що впливають на опрацювання функціональних стратегій:

1. Зміст діяльності підприємства.

2. Роль підприємства на ринку (у регіоні).

3. Взаємозв’язок спрямованості змісту стратегії та її окремих функцій на досягнення конкретних цілей та реалізацію місії підприємства.

4. Характер впливу виконання робіт з кожної функції стратегії на розвиток чи занепад підприємства.

5. Межі функцій стратегії та сфери інтересів виконавців.

6. Переваги і недоліки окремих функцій, сильні та слабкі місця у їх взаємодії.

7. Наявність чи відсутність конфліктів у розв’язанні загальних проблем підприємства.

8. Збалансованість між тенденціями розвитку підприємства та компетенцією фахівців (виконавців стратегії), їхнім професіоналізмом, етичними нормами [6].

Зміст окремих функціональних стратегій підприємства. Перелік стратегічних аспектів дослідження окремих функціональних сфер. Основні альтернативи функціональних сфер діяльності підприємства. Компоненти стратегії маркетингу. Оцінка маркетингової позиції підприємства. Сфера фінансового забезпечення. Схема оцінки конкурентних позицій підприємства.

Функціональні сфери діяльності підприємства охоплюють як поточну, так і перспективну його роботи, а також діяльність окремих підрозділів. Підприємство у сучасних умовах глобалізації та інтеграції може одночасно розвивати один чи декілька напрямків власної діяльності.

Враховуючи функціональні сфери діяльності, окремі стратегії підприємства повинні містити:

1. Цілі, умови й основні напрямки діяльності кожного структурного підрозділу.

2. Процедуру та алгоритм розв’язання завдань, а також заходи та відповідний інструментарій, що необхідні для реалізації місії підприємства та досягнення поставлених цілей.

З метою забезпечення функціональних сфер та чи інша обрана стратегія має визначати роль кожного структурного підрозділу у механізмі стратегічної орієнтації певної функціональної підсистеми суб’єктів господарювання та системи менеджменту, що слугуватиме підґрунтям забезпечення досягнення цілей та керованості процесами реалізації місії економічної системи.

Опрацювання будь-якої стратегії передбачає пошук правильної поведінки у межах кожної функціональної сфери.

Стратегічні аспекти дослідження функціональних сфер діяльності підприємства передбачають:

1. Визначення ролі і конкретного змісту кожної функціональної сфери.

2. Розмежування функцій у системі маркетингу відповідно до місії підприємства.

3. Проведення аудиту рівня ефективності функціонування та впливу на загальні результати кожного стратегічного підрозділу підприємства.

4. Аналіз впливу кожної функціональної сфери на розвиток бізнесу.

5. Мотивацію виконавців кожного структурного підрозділу підприємства до підвищення рівня ефективності всіх функціональних сфер діяльності.

6. Аналіз причин визначення конфліктів та опрацювання програм їх запобігання у кожній функціональній сфері.

7. Моніторинг ефективності виконання функціональних обов’язків кожним структурним підрозділом.

При аналізі окремих функціональних сфер варто звернути увагу на такі основні альтернативи:

1. Виробництво має враховувати реально існуючий попит.

2. Необхідність інноваційного оновлення техніко-технологічної бази виробництва товарів.

3. Можливість повного задоволення ринкового попиту − підприємство має виробляти стільки продукції, скільки потребує ринок. Запаси на складах готової продукції повинні бути мінімальними, а витрати на виробництво можуть бути значними через необхідність зміни обсягів випуску відповідно до споживчих запитів.

4. Виробництво продукції має бути орієнтованим на пересічний попит – запаси певних товарів можуть нагромаджуватись при раптовому зменшенні попиту, реальні потреби ринку задовольняються за рахунок таких нагромаджень.

5. Потребу в удосконаленні організації виробництва.

6. Можливість розширення існуючих та створення нових виробництв.

Розглянемо функціональні сфери маркетингової та фінансової діяльності.

Функціональна сфера маркетингової діяльності має супроводжуватися:

1. Визначенням відповідних продуктів, послуг і ринків, на яких вони будуть запропоновані.

2. Ефективним використанням комплексу маркетингу (дослідження ринку, формування товарної і цінової політики, побудова каналів руху та розподілу товарів, стимулювання збуту, підтримка продукту тощо).

Компонентами стратегії маркетингу повинні бути:

1. Стратегія просування товару – реклама, стимулювання збуту, персональний продаж тощо.

2. Стратегія товару – модифікація, створення нового товару, зняття з виробництва.

3. Стратегія ціноутворення – встановлення цін з використанням різних методів.

4. Стратегія формування каналів розподілу товарів – нульовий канал, опосередковані канали, змішаний канал.

При оцінці маркетингової позиції підприємства важливу роль відіграють наступні елементи:

1. Вивчення потреб, переваг та очікувань споживачів.

2. Використання торгової марки.

3. Використання прогресивних методів продажу.

4. Ефективність каналів руху товарів.

5. Використання та ефективність рекламних засобів.

6. Оновлення асортименту під впливом вимог споживачів.

7. Врахування еластичності попиту при встановленні ціни.

8. Контроль якості.

9. Вивчення конкурентів.

10. Сегментація ринку.

11. Використання системи знижок.

12. Передпродажний та післяпродажний сервіс.

У функціональній сфері фінансового забезпечення підприємства здійснюється прогнозування фінансових показників, що характеризують різні стратегічні напрями діяльності суб’єктів господарювання, оцінювання інвестиційних проектів, розподіл і контроль фінансових ресурсів, обіг цінних паперів тощо.

Найбільш важливою складовою фінансової сфери є прийняття рішень про доцільну структуру капіталу. Насамперед це стосується співвідношень між капіталом – основним та оборотнім, власним і залученим.

Підприємство має підтримувати певний баланс між борговими зобов’язаннями та власним капіталом. Надмірність боргів може підвищити ризик економічної системи, погіршити інвестиційний клімат, звузити інвестиційне поле, унеможливити репатріацію вже отриманих коштів інвесторами. Це, у свою чергу, підвищує вартість капіталу.

В окремих випадках фінансування за рахунок боргів вигідне підприємству, оскільки забезпечує фінансовий леверидж (використання боргів для фінансування інвестицій). Іншими словами, беручи в борг, підприємство отримує вищі доходи до тих пір, доки віддача від позичених коштів перевищує відсоток, який необхідно сплатити за отримані кредитні кошти.

Управління дивідендами також є важливою складовою функціональної фінансової сфери. Практика переконує, що підприємства, які швидко розвиваються, часто не виплачують дивідендів, а спрямовують кошти на подальший розвиток виробництва. На підприємствах з низькими темпами розвитку виробництва вартість акцій свідомо підтримується сплатою високих і стабільних дивідендів. Переваги того чи іншого підходу виражаються у дивідендній політиці. Згідно з однією з теорій дивідендної політики, дивіденди мають виплачуватися тільки після того, як покрито всі господарські потреби фінансування та залучення інвестицій.

Важливою складовою фінансової стратегії підприємства є складання відповідного плану (бюджету).

Бюджет– це поточний план діяльності, де визначено витрати майбутніх періодів та джерела їх покриття. Кількісно план виражається у грошових одиницях.

Згідно схеми оцінки конкурентних позицій підприємства, важливими елементами є:

1. Вибір найбільш значущих з точки зору конкуренції показників оцінки потенціалу.

2. Порівняння загальних оцінок конкурентної сили підприємства та його конкурентів.

3. Визначення значущості показників для оцінки конкурентної сили.

4. Визначення галузевих стратегічних чинників успіху.

5. Оцінка підприємства та його конкурентів за кожним показником за обраною шкалою оцінок.

6. Визначення узагальненої оцінки конкурентної сили підприємства та його конкурентів [6].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика функціональної стратегії	\|	Виробнича стратегія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.