• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції мови, мова і мовлення

ВСТУП

Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу.

Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення.

Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність.

Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови.

Сучасна українська літературна мова як цілісна система, що поєднує в собі часткові підсистеми: фонологічну, морфологічну, лексико-фразеологічну та синтаксичну.

Література

Андрусів С. Національне буття як мова //Урок української. – 2003. – № 1. – С.42-44.

Вівчарик М. І одинадцяти років забракло. Чому? // Урок української. – 2003. – №1. – С.2-5.

Єрмоленко С.Я. та ін. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001.

Кочерган Н.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.

Лисиченко Л.А. Бесіди про рідне слово. (Слово і його значення). – Харків: ХДПУ, 1993.

Радчук В. Свята мови зі сльозами на очах // Урок української. – 2003. – № 1. – С.6-8.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2001.

Тараненко О. Українська мова в сучасній Україні // Культура слова. – Вип. 53-54. – 2000. – С.33-42.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000.

Щербань П. А особливо – при вивченні мови й літератури // Урок української. – 2003. – № 1. – С.36-37.

Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К.: Рідна мова, 1998.

1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах.

Основний зміст, обсяг і завдання курсу

Науку про мову називають мовознавством, лінгвістикою (лат. „лінгва” – мова), філологією (гр. „філос” – слово).

Протягом курсу студенти ознайомлюються з науковими працями українських мовознавців, з досягненнями сучасної лінгвістичної думки. Курс тісно пов’язаний з професійною підготовкою вчителів.

Поняття „сучасна українська літературна мова” – унормована літературна форма загальнонародної української мови від часів І.П.Котляревського, Т.Г.Шевченка і до нашого часу.

Завдання курсу:

дати основні відомості про фонетичну систему, лексичний склад і граматичну будову сучасної української літературної мови;

допомогти оволодіти літературними нормами сучасної української літературної мови.

Курс складається з таких розділів:

фонетика і фонологія, орфоепія (вчення про звукову систему мови);

графіка і орфографія (вчення про передачу звуків на письмі та правила написання та їх частин);

лексикологія і фразеологія (вчення про словниковий склад і фразеологічні одиниці мови);

морфеміка і словотвір (учення про будову і способи творення нових слів);

граматика (морфологія + синтаксис): учення про частини мови, форми слів і словозміну; про словосполучення і речення;

пунктуація (вчення про систему розділових знаків, їх типи та правила вживання).

2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище,

Мова – явище суспільне. Виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших його ознак і поза суспільством існувати не може. На відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген (природну схильність і здатність до оволодіння мовою).

Основні функції мови: комунікативна і мислетворча.

Комунікативна функція (лат. communicatio – спілкування) – головна функція, функція спілкування, яке можливе лише в суспільстві. Комунікативну функцію виконують звуки мовлення, написані й надруковані тексти. Допоміжні комунікативні засоби – жести, міміка.

Мислетворча функція – функція формування думки.

Номінативна функція – функція називання предметів та явищ.

Є й допоміжні, похідні від головних функції.

З комунікативною функцією пов’язані:

емотивна (вираження почуттів, емоцій);

прагматична (ставлення мовця до висловлюваного);

естетична (виховання естетичного смаку);

культуроносна (мова – носій культури).

З мислетворчою функцією пов’язані:

когнітивна (лат. сognitus – знання, пізнання), гносеологічна (гр. gnosis – знання, пізнання) – пізнавальна;

акумулятивна (лат. accumulatio – нагромадження) – накопичення знань про навколишній світ, інтелектуального здобутку попередніх поколінь засобами

мови (фразеологізми, афоризми).

Мова і мовлення.Розмежування мови і мовлення обґрунтував швейцарський лінгвіст Ф.де Соссюр.

Мова – система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Явище загальне, всенародне.

Мовлення – процес використання мови. Явище часткове, індивідуальне.

Мову і мовлення розрізняють за такими параметрами:

Мова – явище абстрактне, мовлення – конкретне.

Мова – явище стабільне, довговічне; мовлення – динамічне, випадкове.

Мова і мовлення тісно пов’язані між собою.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
6. Асиміляція приголосних у потоці мовлення
7. Асимптоти графіка функції
8. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
9. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
10. Базові функції, логічні функції
11. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
12. Банківська система та її основні функції

Переглядів: 3613