МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Н.Ростовцев під методом навчання розуміє «спосіб роботи педагога з учнями, за допомогою якого досягається краще освоєння навчального матеріалу і підвищується успішність».Це найпоширеніше визначення методу навчання. Проте|однак| ще в 1970 р. Е.І. Ітельсон, проаналізувавши зміст|зміст| понять «метод» і «спосіб», показав, що ці поняття не мають чітких відзнак|відмінностей| і в своєму об'ємі,|обсязі| і в змісті|змісті|, а слова, що вживаються|використовують| для їх позначення, є синонімами. Це не вірно! Не можна ототожнювати ці два поняття. На методологічному рівні В.В. Краєвський пропонує визначити метод навчання як «модель діяльності навчання в нормативному плані. Ця модель реалізується в прийомах, в конкретних діях вчителя і учня, в різних формах навчання, у тому числі і таких, як робота з книгою, бесіда, лабораторна робота і тому подібне, які по існуючих класифікаціях вважаються методами». Автор виходить з розуміння методу в рамках|у рамках| «цілісного системного уявлення про навчання|навчання|», причому навчання|навчання| виступає|вирушає| в цій системі в двох аспектах: як об'єкт вивчення і як об'єкт конструювання. Загальне визначення методу навчання В.В. Краєвськийдає наступне: «Метод навчання – це конструйована з метою реалізації в конкретних формах навчальної роботи модель єдиної діяльності викладання і навчання, представленої в нормативному плані і направленої на передачу учням і засвоєння ними певної частини змісту освіти». Метод навчання– це спосіб роботи педагога з учнями, за допомогою якого досягається краще засвоєння навчального матеріалу. Вибір методів навчання залежить від навчальних цілей, а також від віку учнів. Метод навчання– спосіб спільної діяльності вчителя і учнів, направлений на опанування знань, уміннями, навиками і використання їх на практиці. У педагогічній літературі зустрічається також термін «прийом». ПРИЙОМнавчання – це окремий компонент, з декількох прийомів складається метод навчання. З сукупності прийомів і методів навчання, об'єднаних спільним напрямом, складається система навчання.
ФУНКЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ|навчання|: · Освітня; · Виховна; · Розвиваюча; · Спонукальна (рос. – побудительная) Існує декілька класифікаційметодів навчання, які може використовувати вчитель: І класифікація (за основними джерелами здобуття знань): 1. Словесні методи: бесіда, розповідь|оповідання|, опис, читання, лекція і так далі 2. Наочні|наглядні|: ілюстрація, демонстрація 3. Практичні: за зразком або по вказівці
ІІ класифікація (за основними дидактичними цілями і завданнями) 1. Комунікативні: виклад нового матеріалу, робота з|із| навчальним матеріалом, оцінка робіт. 2. Пізнавальні: спостереження, моделювання, вивчення ілюстрацій, сприйняття матеріалу, аналіз матеріалу. 3. Перетворювальні: робота над проблемними завданнями|задаваннями|, вправами, практична і виробнича діяльність. 4. Що систематизують: узагальнення знань, узагальнення бесіди, складання схем, таблиць. 5. Контрольні: контрольні письмові роботи.
ІІІ класифікація (за способом діяльності учнів): 1. Інфомативно-рецептивні (вчитель|учитель| подає інформацію, а учень сприймає). 2. Репродуктивні: учні відтворюють матеріал за завданням вчителя|учителя|. 3. Проблемний виклад матеріалу: вчитель|учитель| ставить проблему, учні вирішують|рішають|. 4. Частково-пошукові (евристичні): у основі – творча діяльність учнів. 5. Дослідницькі: у основі – самостійність учнів.
Сучасна дидактика (Данілов М.А., Скаткін М.Н., Лернер І.Я. обґрунтували п'ять основних методів навчання: 1. пояснюючо-ілюстративний; 2. репродуктивний; 3. проблемний виклад; 4. частково-пошуковий|; 5. дослідницький. які є загальними напрямами|направленнями| діяльності навчання|навчання| залежно від специфіки видів змісту|змісту| освіти|утворення|, особливостей способів їх засвоєння що вчаться, а так само своєрідності дій з організації і здійснення способів засвоєння (І.Я. Лернер).
Критерії вибору і поєднання методів навчання: 1. Відповідність цілям і завданням|задачам| навчання|навчання|; 2. Відповідність принципам навчання|навчання|; 3. Відповідність вмісту|змісту| даної теми; 4. Відповідність учбовим можливостям|спроможностям| школярів; 5. Відповідність наявним умовам і відведеному часу для навчання|навчання|; 6. Відповідність можливостям|спроможностям| самих вчителів|учителів|, які визначаються їх попереднім досвідом|дослідом|, рівнем теоретичної і практичної підготовленості, особовими якостями.
Дидактичні засоби навчання –всі пристосування і джерела, які допомагають вчителеві учити, а учневі вчитися. Дидактичні засоби|кошти| навчання|навчання| бувають: · Прості (словесні, прості візуальні). · Складні (механічні, аудіовізуальні, аудіальні|, автоматизовані). При виборі методів і засобів навчання необхідно враховувати: 1. Завдання|задавання| (цілі) уроку. 2. Зміст|зміст| уроку. 3. Міра|ступінь| складності матеріалу. 4. Рівень підготовки класу. 5. Порівняльну характеристику можливостей|спроможностей| сильних і слабких|слабих| сторін різних методів навчання|навчання|. Під змістом освіти розуміється єдність чотирьох видів: 1. знання (про природу, суспільство|товариство|, культуру, техніку і способи діяльності і так далі); 2. досвіду|досліду здійснення способів діяльності (уміння, навики|навички|); 3. досвіду|досліду творчої діяльності (вирішення творчих завдань|задач|); 4. досвіду|досліду емоційно-цінносних| емоційно-цінносних стосунків (переживань|вболівань|, потреб, інтересів). Знання. Це інформація, яка людиною засвоєна. Поза людиною знань немає. Першим неминучим методом є сприйняття (через наочність, розповідь, ТЗН тощо). Цей шлях і відображає пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод, що відображає характер взаємодії між вчителем і учнем. Він полягає в тому, що вчитель всіма можливими засобами організовує усвідомлене сприйняття учнями навчального матеріалу. Засобами цього методу потрібно забезпечити структуризацію знань, тобто така побудова знань, при якій в учнів складається система знань про предмет в певному взаємозв'язку. Спосіб діяльності. Вчителеві необхідно забезпечити засвоєння дій, сформувати уміння, навики. Для цього є один спосіб – відтворення або репродукція. Це репродуктивний метод. Досвід творчої діяльності. Творча діяльність без вирішення проблем неможлива. Це проблемне навчання. «Початок мислення – в проблемній ситуації». Дідакти виділяють три головні категорії проблемного навчання: 1) проблемну ситуацію; 2) проблему; 3) проблемне завдання. Проблемна ситуація в процесі проблемного навчання розглядається психологами і дидактами з двох точок зору: як психологічне явище (з точки зору проблемного навчання) і як дидактичний процес (з точки зору проблемного викладання). Спільна класична психологічна структура проблемної ситуації включає: а) пізнавальну потребу, яка спонукає людину до інтелектуальної діяльності; б) невідоме знання, яке досягається, або спосіб дії; в) інтелектуальні можливості|спроможності| людини, що включають його творчі здібності і минулий досвід|дослід|. Проблема і проблемне завдання|задача|. Дидактична особливість пізнавального (проблемного) завдання|задачі| полягає в тому, що його рішення|вирішення| веде до створення|створіння| нового для учня знання або до створення|створіння| нових способів вирішення завдань|задач|, нових засобів|коштів| пошуку знань. Кожне пізнавальне завдання|задача| повинно містити|утримувати| проблему (навчальну або творчу), в основі якої лежить протиріччя|суперечність|, що вимагає дозволу. Існують три методи проблемного навчання: 1. Проблемний виклад– це виклад, при якому вчитель сам ставить проблему, створює проблемну ситуацію, розкриває протиріччя, в ній закладене, показує хід його розв’язання, зі всіма протиріччями цього рішення. В процесі проблемного викладу обов'язково присутнє переживання|вболівання|, яке впливає на засвоєння нового матеріалу. 2. Частково-пошуковий (евристичний) метод. Це метод, при якому вчитель ставить проблему, створює проблемну ситуацію, а учні вирішують її самостійно або за допомогою (під керівництвом) вчителя. 3. Дослідницький метод– це метод, при якому вчитель конструює творчі завдання, а що вчаться самостійно їх вирішують: виокремлюють проблему, визначають закладені в ній протиріччя, формулюють завдання і шукають дороги її рішення. Читайте також:
|
||||||||
|