• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Н.Ростовцев під методом навчання розуміє «спосіб роботи педагога з учнями, за допомогою якого досягається краще освоєння навчального матеріалу і підвищується успішність».

Це найпоширеніше визначення методу навчання.

Проте|однак| ще в 1970 р. Е.І. Ітельсон, проаналізувавши зміст|зміст| понять «метод» і «спосіб», показав, що ці поняття не мають чітких відзнак|відмінностей| і в своєму об'ємі,|обсязі| і в змісті|змісті|, а слова, що вживаються|використовують| для їх позначення, є синонімами. Це не вірно! Не можна ототожнювати ці два поняття.

На методологічному рівні В.В. Краєвський пропонує визначити метод навчання як «модель діяльності навчання в нормативному плані. Ця модель реалізується в прийомах, в конкретних діях вчителя і учня, в різних формах навчання, у тому числі і таких, як робота з книгою, бесіда, лабораторна робота і тому подібне, які по існуючих класифікаціях вважаються методами».

Автор виходить з розуміння методу в рамках|у рамках| «цілісного системного уявлення про навчання|навчання|», причому навчання|навчання| виступає|вирушає| в цій системі в двох аспектах: як об'єкт вивчення і як об'єкт конструювання.

Загальне визначення методу навчання В.В. Краєвськийдає наступне: «Метод навчання – це конструйована з метою реалізації в конкретних формах навчальної роботи модель єдиної діяльності викладання і навчання, представленої в нормативному плані і направленої на передачу учням і засвоєння ними певної частини змісту освіти».

Метод навчання– це спосіб роботи педагога з учнями, за допомогою якого досягається краще засвоєння навчального матеріалу. Вибір методів навчання залежить від навчальних цілей, а також від віку учнів.

Метод навчання– спосіб спільної діяльності вчителя і учнів, направлений на опанування знань, уміннями, навиками і використання їх на практиці.

У педагогічній літературі зустрічається також термін «прийом». ПРИЙОМнавчання – це окремий компонент, з декількох прийомів складається метод навчання. З сукупності прийомів і методів навчання, об'єднаних спільним напрямом, складається система навчання.

ФУНКЦІЇ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ|навчання|:

· Освітня;

· Виховна;

· Розвиваюча;

· Спонукальна (рос. – побудительная)

Існує декілька класифікаційметодів навчання, які може використовувати вчитель:

І класифікація (за основними джерелами здобуття знань):

1. Словесні методи: бесіда, розповідь|оповідання|, опис, читання, лекція і так далі

2. Наочні|наглядні|: ілюстрація, демонстрація

3. Практичні: за зразком або по вказівці

ІІ класифікація (за основними дидактичними цілями і завданнями)

1. Комунікативні: виклад нового матеріалу, робота з|із| навчальним матеріалом, оцінка робіт.

2. Пізнавальні: спостереження, моделювання, вивчення ілюстрацій, сприйняття матеріалу, аналіз матеріалу.

3. Перетворювальні: робота над проблемними завданнями|задаваннями|, вправами, практична і виробнича діяльність.

4. Що систематизують: узагальнення знань, узагальнення бесіди, складання схем, таблиць.

5. Контрольні: контрольні письмові роботи.

ІІІ класифікація (за способом діяльності учнів):

1. Інфомативно-рецептивні (вчитель|учитель| подає інформацію, а учень сприймає).

2. Репродуктивні: учні відтворюють матеріал за завданням вчителя|учителя|.

3. Проблемний виклад матеріалу: вчитель|учитель| ставить проблему, учні вирішують|рішають|.

4. Частково-пошукові (евристичні): у основі – творча діяльність учнів.

5. Дослідницькі: у основі – самостійність учнів.

Сучасна дидактика (Данілов М.А., Скаткін М.Н., Лернер І.Я. обґрунтували п'ять основних методів навчання:

1. пояснюючо-ілюстративний;

2. репродуктивний;

3. проблемний виклад;

4. частково-пошуковий|;

5. дослідницький.

які є загальними напрямами|направленнями| діяльності навчання|навчання| залежно від специфіки видів змісту|змісту| освіти|утворення|, особливостей способів їх засвоєння що вчаться, а так само своєрідності дій з організації і здійснення способів засвоєння (І.Я. Лернер).

Критерії вибору і поєднання методів навчання:

1. Відповідність цілям і завданням|задачам| навчання|навчання|;

2. Відповідність принципам навчання|навчання|;

3. Відповідність вмісту|змісту| даної теми;

4. Відповідність учбовим можливостям|спроможностям| школярів;

5. Відповідність наявним умовам і відведеному часу для навчання|навчання|;

6. Відповідність можливостям|спроможностям| самих вчителів|учителів|, які визначаються їх попереднім досвідом|дослідом|, рівнем теоретичної і практичної підготовленості, особовими якостями.

Дидактичні засоби навчання –всі пристосування і джерела, які допомагають вчителеві учити, а учневі вчитися.

Дидактичні засоби|кошти| навчання|навчання| бувають:

· Прості (словесні, прості візуальні).

· Складні (механічні, аудіовізуальні, аудіальні|, автоматизовані).

При виборі методів і засобів навчання необхідно враховувати:

1. Завдання|задавання| (цілі) уроку.

2. Зміст|зміст| уроку.

3. Міра|ступінь| складності матеріалу.

4. Рівень підготовки класу.

5. Порівняльну характеристику можливостей|спроможностей| сильних і слабких|слабих| сторін різних методів навчання|навчання|.

Під змістом освіти розуміється єдність чотирьох видів:

1. знання (про природу, суспільство|товариство|, культуру, техніку і способи діяльності і так далі);

2. досвіду|досліду здійснення способів діяльності (уміння, навики|навички|);

3. досвіду|досліду творчої діяльності (вирішення творчих завдань|задач|);

4. досвіду|досліду емоційно-цінносних| емоційно-цінносних стосунків (переживань|вболівань|, потреб, інтересів).

Знання. Це інформація, яка людиною засвоєна. Поза людиною знань немає. Першим неминучим методом є сприйняття (через наочність, розповідь, ТЗН тощо). Цей шлях і відображає пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний) метод, що відображає характер взаємодії між вчителем і учнем. Він полягає в тому, що вчитель всіма можливими засобами організовує усвідомлене сприйняття учнями навчального матеріалу. Засобами цього методу потрібно забезпечити структуризацію знань, тобто така побудова знань, при якій в учнів складається система знань про предмет в певному взаємозв'язку.

Спосіб діяльності. Вчителеві необхідно забезпечити засвоєння дій, сформувати уміння, навики. Для цього є один спосіб – відтворення або репродукція. Це репродуктивний метод.

Досвід творчої діяльності. Творча діяльність без вирішення проблем неможлива. Це проблемне навчання. «Початок мислення – в проблемній ситуації». Дідакти виділяють три головні категорії проблемного навчання: 1) проблемну ситуацію; 2) проблему; 3) проблемне завдання.

Проблемна ситуація в процесі проблемного навчання розглядається психологами і дидактами з двох точок зору: як психологічне явище (з точки зору проблемного навчання) і як дидактичний процес (з точки зору проблемного викладання). Спільна класична психологічна структура проблемної ситуації включає:

а) пізнавальну потребу, яка спонукає людину до інтелектуальної діяльності;

б) невідоме знання, яке досягається, або спосіб дії;

в) інтелектуальні можливості|спроможності| людини, що включають його творчі здібності і минулий досвід|дослід|.

Проблема і проблемне завдання|задача|. Дидактична особливість пізнавального (проблемного) завдання|задачі| полягає в тому, що його рішення|вирішення| веде до створення|створіння| нового для учня знання або до створення|створіння| нових способів вирішення завдань|задач|, нових засобів|коштів| пошуку знань. Кожне пізнавальне завдання|задача| повинно містити|утримувати| проблему (навчальну або творчу), в основі якої лежить протиріччя|суперечність|, що вимагає дозволу.

Існують три методи проблемного навчання:

1. Проблемний виклад– це виклад, при якому вчитель сам ставить проблему, створює проблемну ситуацію, розкриває протиріччя, в ній закладене, показує хід його розв’язання, зі всіма протиріччями цього рішення.

В процесі проблемного викладу обов'язково присутнє переживання|вболівання|, яке впливає на засвоєння нового матеріалу.

2. Частково-пошуковий (евристичний) метод. Це метод, при якому вчитель ставить проблему, створює проблемну ситуацію, а учні вирішують її самостійно або за допомогою (під керівництвом) вчителя.

3. Дослідницький метод– це метод, при якому вчитель конструює творчі завдання, а що вчаться самостійно їх вирішують: виокремлюють проблему, визначають закладені в ній протиріччя, формулюють завдання і шукають дороги її рішення.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Повторення вивченого матеріалу.
6. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
7. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
8. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
9. IV. Вивчення нового матеріалу.
10. IV. Вивчення нового матеріалу.
11. IV. Виклад інформаційного матеріалу
12. IV. Виклад інформаційного матеріалу

Переглядів: 784