МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||
Потреби неоднорідні за своєю природою і класифікуються за різними критеріями.Насамперед за походженням виділяють природні(або матеріальні) та соціогенніпотреби. Природні (біогенні), матеріальні – пов’язані з дією природних інстинктів, які направлені на самозбереження. Вони формуються протягом всієї історії людства. Від потреб в їжі, воді, теплі, здоров’ї та ін. до отримання будь-яких життєвих вигід. Прагнення до матеріального благополуччя – головна життєва вигода. Людина усвідомлює себе достойною, якщо її не пригнічують матеріальні клопоти. Матеріальні потреби пробуджують людину до економічної діяльності,а нагородою за це є – кар’єра, багатство і влада. У випадку незадоволення матеріальних потреб виникають такі негативні явища людства як заздрість, злочини. Створення умов для задоволення первинних потреб усувають умови появи цих негативних явищ. Соціогенні потреби – це вторинні потреби людини, як особистості, вони пов’язані з її формуванням, функціонуванням і розвитком. Вони включають: o інтелектуальні потреби – в знаннях, досвіді, культурі; o творчі – коли пізнання стає способом задоволення потреби у творчості; o естетичні – сприйняття прекрасного, що робить людину більш благородною, робить більш прекрасним її життя; o соціальні потреби – пов’язані з життєдіяльністю людини як члена соціальної групи, організації, суспільства, її відносинами з іншими людьми та ставленням до них і самих себе. Соціогенні потреби виникають у процесі життєвого і трудового досвіду. Це потреби: у соціальній активності, приналежності до соціуму, самоствердженні, спілкуванні, саморозвитку, соціальному статусі та ін.
Як природні (первинні) так і соціогенні (вторинні) потреби мають соціальний характер, тобто вони детерміновані суспільним виробництвом, культурою, які визначають конкретні форми вияву і задоволення потреб. Основні потреби людини задовольняються у трудових організаціях і конкретизуються у сфері праці. Їх співвідношення може бути представлено даними таблиці 1. Таблиця 1. Конкретизація загальних потреб у сфері праці.
Як видно, саме у сфері праці створюються умови для задоволення більшості основних потреб. Звідси висновок – потреби є джерелом трудової активності людини. Можна виділити ще такі види потреб: o раціональні та нераціональні; o індивідуальні та групові; o поточні та перспективні; o реальні та ідеальні; o основні(життєво важливі) та другорядні; o традиційні та нові; o складні та прості; o приземлені та піднесені; o самодостатні, престижні та ін. Усі вони грають різну роль у регулюванні трудової поведінки людини і складають систему потреб. Так, наприклад, усі потреби можна розглядати з точки зору домінуючих і підпорядкованих. Перші можуть підпорядковувати всі інші, визначати основний напрямок поведінки або діяльності. Наприклад, потребам у визнанні оточуючими своєї значущості можуть бути підпорядковані потреби щодо підвищення професійної майстерності, розміру зарплати, досягнення високих результатів у діяльності. Характер і структура потреб окремого індивіда залежить від реальних можливостей, матеріального і культурного рівня суспільства, самого індивіда, його особистих можливостей. При зміні віку, сімейного стану, рівня освіти, кваліфікації змінюються і потреби. Сукупність потреб і рівень їх задоволення – важливий показник якості життя населення. Таким показником є і співвідношення споживацтва та розумних потреб. Споживацтво – це залежність людини від матеріальних і моральних цінностей, рабське прагнення до їх накопичення як самоцілі, висування споживацьких благ у якості найвищих цінностей, які панують над іншими цінностями людського життя. Споживацтво суперечить моралі правового суспільства. Його причиною є диспропорція зростання добробуту і культури окремих громадян. Розумними є потреби, які можуть бути реалізовані на цьому історичному етапі суспільства без шкоди для самої особистості та інших людей, задоволення яких необхідно для нормального функціонування і розвитку суспільно активної особистості. Споживацтво розвивається тоді, коли людина попадає в залежність від речей, коли накопичення є сенсом життя, а труд стає лише засобом досягнення цієї мети. Воно іноді вимагає надлюдських зусиль, аморальних поступків, іноді – злочинів. Споживацтво може супроводжуватись і активною трудовою діяльністю, але остання не має суспільного сенсу. Межа між споживацтвом і розумними потребами є умовною та історично рухомою. Матеріальні потреби, які на одному з історичних етапів були соціально нерозумними (нераціональними) стають морально виправданими на іншому етапі. Загальні критерії розумних потреб: o відповідність запитів особи об’єктивним можливостям суспільства; o оптимальне поєднання суспільних і особистих інтересів; o гармонійність природних і соціогенних потреб; o достатній розвиток потреби у праці та суспільній діяльності; o відповідність запитів особи її трудовому внеску в суспільне виробництво, обсягу її суспільно корисної праці. Таким чином, формування розумних потреб передбачає врахування в запитах особи суспільних інтересів. Задоволення потреби повинно сприяти розвитку не тільки самої людини, але і трудової організації, суспільства в цілому. У цьому контексті важливого значення набуває перетворення праці у життєво важливу потребу. Це неможливо без усвідомлення її соціальної значущості для розвитку особистості. Для розвитку і повної реалізації потреб у праці необхідно, з одного боку, підвищення змістовності та творчого наповнення праці, мобілізації інтелектуального потенціалу робітника; з другого боку – послідовне осмислення ним соціальної значущості праці, її ролі у розвитку особистих якостей. Перетворення праці на першу життєву потребу є основою осмисленої, а звідси, соціально схваленої поведінки.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||
|