• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цінності та ціннісні орієнтації.

Цінності – це властивість певного об’єкта задовольняти якусь потребу людини.

Якби потреби задовольнялись самі собою, то ціннісних відносин просто не могло б бути. Наприклад:

o добро ціниться, тому що існує зло;

o добробут ціниться, тому що існують злидні;

o здоров’я і життя цінуються, тому що є хвороби, смерть;

o змістовна праця ціниться, тому що є беззмістовна, монотонна праця.

Ціннісні відносини не виникають до того моменту, доки суб’єкт не виявив для себе проблематичності задоволення актуальної потреби. Існує така закономірність: чим більш проблематичним стає задоволення якоїсь потреби, тим більшу цінність має предмет, або спосіб її задоволення.

Цінності та норми поведінки створюють ціннісно-нормативну сферу регулювання трудової поведінки.

Цінності, які визнані всім суспільством, стають суспільними ідеалами.

Цінності формуються у процесі трудової мотивації на основі потреб і інтересів. Так, потреба у професійному рості обумовлює інтерес до знань, які сприймаються як цінності.

Якщо потреби дозволяють вияснити, що необхідно для нормального функціонування, то інтереси підказують, як діяти, щоб задовольнити ці потреби, які предмети і суб’єкти дозволять це зробити. Носіями потреб і інтересів є окремі робітники, колективи, соціальні групи, суспільство в цілому. Усі вони об’єднані метою розвитку продуктивних сил, охорони оточуючого середовища, забезпечення матеріального і соціального добробуту людей.

Однак спільність інтересів не виключає наявності власних інтересів цих суб’єктів.

Одже, для кожної галузі суспільні інтереси виражаються у підвищенні платоспроможного попиту на продукцію; для трудових колективів – у рентабельності виробництва, ступені задоволеності інтересів робітників і колектива в цілому; для робітника – у трудовому самовираженні, зарплаті.

Слід враховувати, що різні інтереси робітників можуть бути викликані однаковими їх потребами. Наприклад, потреби у відпочинку – для молоді: туризм, спортивна база; для людей старшого віку – санаторне лікування, робота на дачній ділянці та ін.

Ітак, потреби стають збудниками трудової діяльності, як тільки вони осмислюються робітниками, або перетворюються на інтереси, коли здійснюється оцінка соціальних предметів, явищ, дій і вчинків людей з точки зору можливості задоволення бажаного. Останні сприймаються як цінність.

Цінності, як потреби та інтереси дуже різноманітні. Виділяють такі цінності:

o матеріальні, духовні, соціальні;

o індивідуальні, групові, колективні, суспільні, національні;

o моральні, економічні, політичні, релігійні, трудові.

Під трудовими цінностями розуміють значущість для суб’єкта праці різних компонентів трудової діяльності. Суб’єкт визначає своє відношення до них, оцінює їх спроможність задовольняти потреби суб’єкта. Їх класифікують так:

- вітальні, тобто життєві (праця, добробут, відпочинок, здоров’я);

-демократичні (свобода слова, право на працю, соціальну рівність і справедливість, свобода вибору сфери реалізації своїх сил і здібностей);

-громадського визнання (соціальний статус, право участі у вирішенні громадських справ, будь-які винагороди);

- особистісного розвитку (освіта, кваліфікація, творчість);

- колективістські (солідарність, соціальна рівність, самодисципліна).

Перелічені цінності представляють собою оцінку різних складових трудової діяльності як результат відображення ситуації у свідомості людини.

Ціннісні орієнтації – це спрямованість особи на певну групу головних для неї цінностей, які виступають загальним орієнтиром в її поведінці.

Ціннісні орієнтації програмують діяльність людини на тривалий час, визначають основну лінію її поведінки.

Для одних орієнтиром у трудовій поведінці є зміст праці, тому вони будуть намагатися підвищувати рівень знань, отримувати другу професію, використовувати суміщення професій.

Для інших – націленість на громадську роботу, наприклад, виконання громадських доручень.

У трудовій діяльності можлива орієнтація на:

- суспільну значущість праці, коли людина намагається виконувати необхідну для суспільства роботу, навіть низькооплачувану, не цікаву за змістом;

- зміст праці, коли робітник намагається знайти більш різноманітну, цікаву роботу, яка приносить йому задоволення;

- оплату праці, коли людина для збільшення свого заробітку намагається працювати понаднормово або виконувати більш високооплачувану роботу;

- умови праці, коли людина віддає перевагу роботі з нормальними умовами праці, зручною змінністю, сприятливим мікрокліматом, навіть якщо вона з більш низькою оплатою, невисокою змістовністю праці.

Соціологія праці вивчає ціннісні орієнтації як регулятор поведінки у сфері трудової діяльності, відношення до праці різних груп робітників, до її змістовності, характеру, умов, оплати та ін. Вивчаються думки робітників стосовно стану умов праці, оплати, організації праці, виявляються мотиви потенційної плинності кадрів.

За функціональним призначенням виділяють цінності-цілі(термінальні) і цінності-засоби(інструментальні).

Термінальні відображають життєзабезпечуючі цілі (роботу, любов, здоров’я, добробут).

Інструментальні поєднують засоби досягнення цих цілей, тобто особисті якості (почуття обов’язку, воля) або переконання (етичність, моральність), які сприяють реалізації цілей.

Робота одночасно є як цінністю-ціллю (тому що сприяє самовираженню людини, розкриттю її талантів, реалізації бажання творчості) так і цінністю-засобом (є засобом досягнення різних матеріальних благ).

У період становлення ринкових відносин спостерігаються ціннісні конфлікти:

- між цільовими орієнтирами розвитку суспільства в його трудовій сфері та інструментальними якостями робітників, які були сформовані в умовах адміністративно-командної системи;

- між моральними і професійно-посадовими нормами;

- між еталоном «порядної людини» і «ділової людини»;

- між співіснуючими, але різними вимогами до робітників.

У минулому до робітників ставились такі вимоги: дисципліна праці, порядність у діловій сфері, ідейні переконання.

У ринкових умовах більш цінуються самостійність, кмітливість, винахідливість.

«Зрівнялівка» сприяла розвитку в багатьох робітників індивідуальних орієнтацій, групового егоїзму.

Основою цих конфліктів є протиріччя між необхідністю оновлення соціальної системи і консерватизмом культури.

Вирішенню цих конфліктів і формуванню цінностей праці в сучасних умовах сприяють:

- відбір прогресивних цінностей минулого, які б стимулювали трудову активність;

- ціннісна переорієнтація, формування нових традицій;

- посилення цінностей професіоналізму, значущості інтелекту праці та її суб’єктів;

- удосконалення відносин розподілення.

Читайте також:

1. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
2. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
3. Базові (ключові) цінності.
4. ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.
5. Визначення цінності проекту
6. Гіпоопіка. Батьківське нехтування та неприйняття дитини може призвести до формування у неї комплексу неповноцінності через відчуття дитини себе небажаною.
7. Діагностичний, виховний і розвивальний характер профорієнтації.
8. До структурних елементів мотивації відносять: потреби, інтереси, цінності, ціннісні орієнтації і мотиви.
9. Експертиза наукової та практичної цінності документів
10. Етичні норми і цінності науки
11. Етичні норми й цінності науки
12. Загальна характеристика структури особистості школяра в плані її профорієнтації.

Переглядів: 16118