Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках.

Оцінка стану конкурентного середовища полягає в аналізі ключових характеристик визначених вище факторів і складається з ряду взаємопов’язаних процедур.

Характеристика державної політики у галузі регулювання конкуренції. При оцінці державної політики, яка регулює конку­ренцію, виділяються такі її основні елементи:

1. Антимонопольна політика, яка визначає засоби і методи контролю і обмеження існуючих природних і державних моно­полій; умови кваліфікації домінуючого положення на ринку і відповідні санкції держави (аж до примусового розкрупнення підприємств-монополістів); порядок контролю за злиттям і по­глинанням підприємств, а також за ходом приватизації з метою попередження появи нових монопольних структур; межі держав­ного втручання у зовнішню торгівлю; умови прямого контролю за цінами і заробітною платою (в екстрених випадках); системи заохочення створення і функціонування конкуруючих вироб­ництв і підприємств; квотування і ліцензування певних видів діяльності; заходи щодо стимулювання малого бізнесу шляхом надання податкових пільг, дотацій та пільгових кредитів; спро­щення умов організації бізнесу у даній галузі.

2. Фінансова політика стимулювання конкуренції, яка вклю­чає: регулювання обсягів та умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподаткування, динаміку і розміри-доходів суб'єктів ринку, норми рентабельності виробництва і реалізації продукції.

3. Регулювання експорту та імпорту продукції на основі лі­цензування і квотування, зміни митної політики.

4. Участь держави у виробництві і реалізації продукції за ра­хунок підтримання певних часток державної власності в галузе­вих підприємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень та інш.

5. Державна стандартизація продукції, технологій, умов без­пеки і екологічності виробництва, охорона навколишнього сере­довища.

6. Регулювання видобутку корисних копалин., цін на сирови­ну, матеріали, енергію, воду, землю.

7. Патентно-ліцензійна політика, яка законодавче закріплює виключні права на відкриття, винаходи, ноу-хау тощо.

8. Соціальний захист споживачів за допомогою законодавче закріплених прав споживачів.

Оцінка можливості появи нових конкурентів. Поява нових конкурентів приводить до перерозподілу (зменшенню) часток ринку, які раніше належали підприємствам галузі. Це тягне за со­бою загострення конкуренції і, як наслідок — зменшення цін і зниження рентабельності. Реальність такої загрози залежить від рівня "вхідного бар’єру" в галузь і реакції діючих підприємств на появу нових конкурентів.

Рівень "вхідного бар'єру" —це сукупність економічних, техніч­них і організаційних умов для створення нового виробництва. Він визначається рядом факторів, які необхідно виділити і оцінити:

1. Переважний тип виробництва в галузі і пов'язаний з ним рівень галузевої собівартості. Низький рівень галузевої собівар­тості при крупномасштабному виробництві може стати суттєвим захистом від появи нових конкурентів. Але в деяких випадках крупномасштабне виробництво сприяє зниженню рівня "вхідно­го бар'єру": за рахунок високого ступеня стандартизації про­дукції, яка перешкоджає задоволенню специфічних потреб спо­живачів та інш.

2. Ступінь диференційованості продукції. Наявність великої кількості і різноманітності моделей, модифікацій однієї і тієї ж продукції означає глибоку сегментованість ринку і високу ступінь його зайнятості.Це утруднює пошук зайнятого сегменту ринку.

3. Доступність каналів розподілу продукції. Освоєність ринку означає, що мережа оптової і роздрібної торгівлі, а також інші форми каналів розподілу продукції вже зайняті конкурентами. На практиці це примушує кооперуватися з існуючими підпри­ємствами по збуту продукції, або створювати власні канали роз­поділу. Це зменшує рентабельність продаж в період становлення підприємства і полегшує задачу галузевих конкурентів щодо ви­живання новачків.

4. Потреба в додаткових капітальних вкладеннях. Потреба нового виробництва у значних фінансових ресурсах на початко­вих етапах його діяльності веде до фінансового виснаження і об­межує можливості входження в галузь.

5. Консерватизм існуючої системи поставок. Нове підпри­ємство повинне сплатити певну ціну за переорієнтацією існуючої системи поставок на себе. На практиці це означає створення сприятливих умов поставок, що збільшує собівартість і ціну кін­цевої продукції.

6. Фактори, які визначають високий рівень собівартості у під­приємств, що входять у галузь і не пов'язані з масштабом вироб­ництва. Це можуть бути такі фактори:

Ø висока захищеність сучасних технологій, які використову­ються в галузі, патентами, ліцензіями та іншими виключними правами;

Ø утруднений доступ до використованої сировини;

Ø зайнятість найбільш вигідних з точки зору ринкової кон'юнктури географічних регіонів;

Ø високі професійні навички і кваліфікація, які необхідні для ви­робництва галузевої продукції.

Визначення характеру впливу споживачів продукції на інтен­сивністьконкуренції. Сила впливу різних груп споживачів на інтенсивність конкуренції може бути значною при наявності та­ких умов:

1. Споживачі купують більшу частину продукції, яка виробле­на підприємством, і за рахунок цього чинять тиск на нього під за­грозою зменшення обсягів закупок.

2. Купована продукція складає значну частину бюджету спо­живача, що робить його більш чутливим до зміни цін, якості та інших комерційних характеристик виробів.

3. Висока ступінь стандартизації продукції обумовлює ситу­ацію, в якій існує великий вибір виробників одного і того ж (аналогічного) товару, тобто відсутні суттєві перешкоди для пере­ключення споживача на іншого виробника даного товару.

4. Споживачі уявляють собою низькорентабельні виробницт­ва або складаються з фізичних осіб, які мають невеликі доходи. Невеликий прибуток є причиною малих закупок. Вона формує високу чутливість до зміни цін, підвищує еластичність попиту і обмежує виробників у підвищенні цін.

5. Висока ступінь вертикальної інтеграції виробництва у спо­живача. Якщо купований споживачем товар паралельно вироб­ляється самим споживачем (наприклад, виробництво деталей на автоскладальному підприємстві і паралельна поставка цих же ви­робів зі спеціалізованих заводів), останній має можливість чини­ти тиск на виробника під загрозою припинення закупок і перехо­ду на самозабезпечення.

6. Купована продукція не впливає суттєво на якість кінцевої про­дукції, яка виробляється споживачем. У цьому випадку споживач більш чутливий до ціни і намагається не допускати її підвищення.

7. Споживач має обширну інформацію про продукцію, яка виробляється в галузі. Найбільш повна інформація про виробле­ну в галузі продукцію збільшує можливий вибір і за рахунок цьо­го сприяє загостренню конкуренції в галузі.

8. Висока ступінь організації споживачів: наявність спілок спо­живачів, спеціальної преси, законів про права споживачів тощо. Ці та інші умови, які посилюють позицію споживача і загострю­ють конкуренцію на товарному ринку, не є абсолютними. Спожи­вачі ведуть боротьбу за зміну обставин, які породжують ці умови.

Вплив постачальників продукції на інтенсивність конкурен­ції. Постачальники впливають на конкурентну боротьбу в галузі, головним чином, за допомогою двох засобів — ціни і якості то­варів і послуг. При цьому суттєво підвищити інтенсивність кон­куренції можуть такі умови:

1. Невелика кількість постачальників, які можуть визначити по­літику поставок, вибирати найбільш вигідні пропозиції щодо по­ставок, відмовляти (в необхідних випадках) небажаним клієнтам.

2. Галузь споживає незначну частину продукції, яка вироб­ляється постачальниками, а тому зміни цін на дану продукцію не­суттєво впливає на собівартість і ціну виробів.

3. Поставлена продукція відіграє важливу роль в кінцевому виробі, який випускається споживачем. Ця обставина зміцнює залежність споживача від поставника.

4. Відсутність ефективних замінників виробленої і поставле­ної продукції зменшує можливість вибору і знижує рівень вимог до характеристик поставлених виробів.

5. Висока диференційованість продукції,яка поставляється, є наслідком високого рівня спеціалізації постачальниківна випус­ку конкретних виробів, що ускладнює для споживача пошук інших постачальників аналогічної продукції.

6. Низький рівень вертикальної інтеграції виробництва у спо­живача, при якому споживач не в змозі виробляти на своїх по­тужностях продукцію, яка закупається і, внаслідок, повністю за­лежить від поставок ззовні.

Оцінка загрози з боку товарів-замінників. Такі товари мо­жуть бути важливим фактором, який впливає на інтенсивність конкуренції

Щодо товарів-замінників на ринку існує правило цінової при­вабливості: якщо ціна на один з товарів зростає, збільшується по­пит на інший, що є його замінником. В результаті покупці пере­орієнтовуються на виробників, які пропонують більш дешеву продукцію. Така загроза товарів-замінників стає більш реаль­ною, чим більше:

Ø кількість ефективних замінників виробляємого товару;

Ø обсяг виробництва товарів-замінників;

Ø різниця в цінах між виробом-оригіналом і товарами-замінни­ками на користь останніх.

Крім того, практика бізнесу свідчить про приклади незакон­ної імітації і дублювання відомих товарів і товарних знаків. Такі замінники також загострюють конкуренцію тому, що змушують основного виробника вдаватися до створення додаткових атри­бутів товару, які підвищують ціну виробу і унеможливлюють копіювання (імітацію) характеристик товару / оригіналу з боку нелегального виробника.

Таким чином, конкуренція підприємств галузі по суті зво­диться до створення сприятливих умов відносно п'яти розгляну­тих вище елементів конкурентного середовища які визначають

рівень конкуренції.

Саме рівень активності конкурентного середовища є визна­чальним моментом у побудові маркетингової політики підпри­ємства, у виборі засобів і методів ведення конкурентної боротьби.

Однією з найбільш важливих характеристик активності кон­курентного середовища є ступінь протидії конкурентів у боротьбі за споживачів і нові ринкові ніші абоінтенсивність конкуренції. Виділяють три агрегованих фактори, які визначають інтенсив­ність конкуренції, а саме: характер розподілу ринкових часток між конкурентами, темпи зростання ринку, його рентабельність.

Розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції. Для оцінки характеру розподілу ринкових ча­сток між конкурентами зазвичай користуються показником, який відображає ступінь концентрації виробництва галузі. Такий показник дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку і є вели­чиною, зворотною до інтенсивності конкуренції. Для розрахунку використовується так званий чотирьох частковий показник кон­центрації (СR4 — Соnсеntгаtіоn Rаtiо)

CR4 = де

ОР1— обсяг реалізованої продукції і-го підприємства (у певній валюті)

ОР — загальний обсяг реалізації продукції завданого асортимен­ту (у валюті) ОР1= МАХ (ОРі), для усіх і = 1/n

ОР2= МАХ (ОР1/ ОР1), для усіх і= 1:(n-1)

ОР3 = МАХ (ОР1/ОР1, ОР2 ), для усіх і=1 :(n-2)

OP4 = МАХ (ОР1/ОР1, ОР2, OP3), для усіх і= 1:(n-3)

n — загальна кількість підприємств, які реалізують максимальні обсяги продукції у загальній кількості реалізації продукції на да­ному ринку. Так, з 1968 по 1984рр. цей показник використовується департаментом США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. У випадку, якщо СК.4 перевищував 0,75 (75%) запроваджувались обмеження на злиття (поглинання) підприємств, тому що даний ринок розглядався як об'єкт монопольної практики.

Тепер коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідко­вуються національною статистикою США і Франції для 4,8, 20, 50,100 провідних підприємств ринку. В Німеччині, Англії і Канаді для 3,6, 10. З середини 80 років СК.^ став використовува­тися і в країнах Східної Європи, зокрема, в Угорщині і Польщі. (Яковлев А.Статистическая оценка уровня монополизации производства. — "Вестник статистики", 1990. — №9. — С. 39-44).

Темпи зростання ринку та інтенсивність конкуренції. Прискорене зростання ринку навіть при рівних потужностях конку­рентів може усунути багато які протиріччя між підприємствами за рахунок задоволеності їх темпами розвитку. Наприклад, ви­сокі темпи на ринках, які швидко розвиваються і які забезпечують­ся зростаючим попитом і пропозицією товарів, відсувають на задній план проблеми конкуренції. Це відбувається, головним чи­ном, через те, що збільшення ринкових часток підприємств відбу­вається не за рахунок конкурентів, а за рахунок збільшення кількості споживачів або обсягів (кратності) покупок вже існуючи­ми споживачами. У цій ситуації інтенсивність конкуренції падає.

Але прискорене зростання не може бути нескінченним. З бага­тьох об'єктивних і суб'єктивних причин будь-який ринок товарів переживає стан стагнації, застою або невеликого позиційного зростання, коли збільшення обсягу продаж підприємства може відбуватися, головним чином, за рахунок переманювання спожи­вачів у конкурентів та / або погіршення позиції конкурентів. В такій ситуації активність конкурентної боротьби значно зростає. Цей факт необхідно враховувати в комплексній оцінці інтенсив­ності конкуренції. Головна складність такого розрахунку полягає в неоднозначності визначення граничних значень темпів зростан­ня, за межами яких інтенсивність конкуренції мінімальна (зона значень темпів зростання більших за 100%), або наближається до максимуму (значення темпів зростання менших за 100%). Практи­ка бізнесу свідчить про те, що більшість ситуацій, які описують динаміку ринків конкретних товарів, можна обмежити двома гра­ничними значеннями річних темпів зростання обсягів реалізації:

70% і 140%. В цьому діапазоні ринкових ситуацій можуть бути розподілені значення показника інтенсивності конкуренції, який враховує темпи зростання обсягу продаж на даному ринку.

Рентабельність ринку та інтенсивність конкуренції. Іншим важливим економічним фактором, який визначає інтенсивність конкуренції є коефіцієнт рентабельності даного ринку (Рp), який визначається відношенням сукупного прибутку, який одержаний підприємствами на даному ринку (П), до загального обсягу про­даж (Оp):

Pp=

Встановлено, що ринок з високою рентабельністю характери­зується перевищенням попиту над пропозицією. Ця обставина дозволяє реалізувати цілі, які стоять перед підприємствами, від­носно безконфліктними прийомами й методами і які не зачіпають інтереси конкурентів. Із зменшенням прибутковості бізнесу ситуація змінюється на протилежну.

Для зручності проведення порівняльного аналізу інтенсив­ності конкуренції на різних ринках (сегментах ринку) і оцінки їх привабливості (з точки зору конкурентної активності) може бути корисним оперування узагальненою характеристикою інтенсив­ності конкуренції. Крім бази порівняння вона дає можливість уточнити результати аналізу окремих елементів конкурентного середовища підприємства і більш послідовно підійти до форму­вання спеціального аналітичного звіту (Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. — С. 32-45).

При аналізі рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках необхідно враховувати процеси регіоналізації та гло­балізації. В результаті формування регіональних ринків визнача­ються їх географічні межі. Це може позначитися на таких факто­рах, як асортимент продукції, вартість транспортних витрат то­що. І, навпаки, глобалізація сприяє розширенню географічних меж світових ринків і зменшенню можливості їх монополізації.

 

 

 


Читайте також:

  1. H) Орган з питань конкуренції
  2. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
  3. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
  4. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
  5. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  8. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  9. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
  10. Адреси світових товарних бірж в інтернеті
  11. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
  12. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу




Переглядів: 2615

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Нові індустріальні країни | Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конку­рентоспроможністю підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.023 сек.