Третій ступінь

Другий ступінь

Перший ступінь

Рефреймінг розподіляється по шести етапах (ступеням).

Зазвичай це робиться поетапно таким чином.

Перший етап

Виявлення характерної ознаки (зовнішнього ключа) шуканого небажаного стану.

Другий етап

Закріплення цього стану якорем.

Третій етап

Закріплення якоря при регулярних повтореннях його одночасно з появою небажаного стану. Для цього клієнта просять пуститися в зворотний шлях по своїй пам'яті, згадуючи якомога яскравіше ситуації, що породжували саме ці небажані відчуття. Відчувши ці стани, клієнт сигналізує про них психотерапевтові, який закріплює їх якорем.

Четвертий етап

Психотерапевт повертає клієнта в даний час, створює відчуття безпеки і задоволення, просить його викласти свою версію про те, чому його навчила ця подорож в минуле.

Лише після з'ясування і доведення до свідомості клієнта причин виникнення небажаних станів і поведінкових реакцій починається робота по рефреймінгу (переформовуванню).

Завдання першого ступеня - переконатися, що ви точно локалізували небажану поведінку або зовнішній симптом небажаного стану клієнта або неконтрольований їм фізіологічний симптом.

На другому ступені психотерапевт входить в контакт з психологічною частиною клієнта, що породжує небажану поведінку або симптоми. Саме з цього починається наведення моста між свідомою і несвідомою сферами психіки клієнта.

Клієнтові рекомендується почати зосереджене проникнення в свій внутрішній світ з питанням: «Чи хоче психологічна частина мене, що породжує це поведінка, говорити зі мною? » Прислухаючись до відповіді на це питання, що неодноразово обертається до себе, клієнт прагне чуйно уловлювати і запам'ятовувати будь-які реакції (відчуття, зорові образи, відчуття, слова, мимовільні дії), що виникають в його внутрішньому світі.

При цьому психотерапевт не тільки аналізує враження клієнта, але і стежить за будь-якими поведінковими реакціями і симптомами, які нерідко не помічаються або неправильно фіксуються клієнтом.

На третьому ступені необхідно відокремити наміри від їх поведінкового прояву, а потім встановити і проаналізувати зв'язок між наміром і відповідною йому або спотвореною поведінковою реакцією. Завдання полягає в тому, щоб виявити намір, що стоїть за поведінкою.

Запропонуєте клієнтові запитати свою психологічну частину, відповідальну за цю поведінку. «Що ти прагнеш зробити для мене? » Відповідь може прийти не тільки в словах, але і в зорових образах, відчуттях, відчуттях і ін.

Психотерапевт будує свої питання, поетапно проникаючи углиб причин, що породжують небажані стани і моделі поведінки. Так, наприклад, якщо клієнт скаже, що якась його психологічна (психічна) частина говорить йому: «Я не дозволю тобі вступати у сексуальні відносини », ви просите його поставити цій частині наступне питання: «Чому ти забороняєш мені це ?»

Тут може бути отриманий вже раціональніша відповідь типу «Тому що, якщо ти мене не послухаєш і вступиш у сексуальні відносини, тобі буде причинна шкода і стане погано ». Тобто ми бачимо, що за першою реакцією заборони коштує реакція захисту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Новітні психотехніки в психотерапії	\|	П'ятий ступінь

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.